Голокост на Кіровоградщині

Габорак Валерія, с. Червонокам’янка, Кіровоградська обл.

Є люди, що за життя заслуговують на славу. Серед них наш земляк Федір Миколайович Плотнір (1918-2011рр.).
Зовсім недавно він пішов від нас. Та всі, хто знав його гордяться щирістю, відкритістю, толерантністю. Народився, виховувався та виріс у тоталітарній державі. Жив у період руйнації могутньої СРСР, спостерігав за творенням нових держав, світових подій, стояв у витоків незалежної України.

Саме вона дала можливість з’явитися на світ друкованим результатам його тяжкої і кропіткої дослідницької праці за власний кошт. Переживши випробування сталінізмом, виживши у фашистському концтаборі Бухенвальд зумів не зачерствіти душею, не став байдужим до важливих історичних подій. Скромний, непоказний, простий як світ. А скільки зробив для збереження історичної правди з фактів життя. Саме він «розкопав» усю правду про Новопразький Бабин Яр. То ж свій проект я присвячую колишньому остарбайтеру, талановитому краєзнавцеві Федору Миколайовичу Плотніру.
У своєму оповіданні «Магічне число сім» Федір Миколайович Плотнір пише «Ще у глибоку давину з різних народів число сім виокремлювалося із ряду інших чисел. Так, згідно з біблійним вченням процес творення всесвіту тривав сім днів. А звідси і семидобовий цикл відліку днів – тиждень. Досить вагомо функціонує це число і в різних віровченнях:
Сім тижнів Великого посту.
Сім ангельських чинів.
Сім смертних гріхів.
Один із релігійних символів іудаїзму – МЕНОРА – зображується як сім з’єднаних підсвічників.»
І тоді Федір Миколайович вдається до дослідження усної народної творчості, літературної спадщини, де відтворено цифру сім. Своїми висновками надихає до нових пошуків. Та найбільше вражає те, що у своїх дослідженнях він скромно припускає, що й село Нова Прага розташоване на семи пагорбах як благодатне місце для заселення і вигідне для заняття господарством.
Згідно з прийнятим у 1792 році в Російській імперії законом про «черту еврейской оседлости» були визначені певні райони держави, де євреї мали право проживати осідло. До тієї території входила і наша місцевість. Тому значну частку населення Нової Праги, Кам’янки Красної становили євреї. Особливо помітну роль вони відігравали в економіці: в місцевій промисловості та торгівлі. Чимало серед них було кустарів-одинаків, єврейської бідноти. Але були і досить заможні – власники млинів, олійниць, майстерень, лісоскладів, торгових закладів.. коли після революції 1917 року нова влада почала експропріацію, то більш заможні родини покинули села і виїхали до міста, залишилися кустарі різних професій…
Окуповану територію німці поділили на округи, так звані гібетскомісаріати. Концтабір знаходився у Новій Празі, тимчасовий табір для військовополонених у Червоній Кам’янці. До концтабору євреїв звозили з усіх районів гібетскомісаріату. Працездатних чоловіків гнали на роботу в кам’яний кар’єр над Бешкою, де на початку ХІХ століття було так зване «чумне кладовище». А стариків, жінок та дітей по мірі накопичення вивозили та розстрілювали в так званій Рябоволовій балці, що на південний схід від Нової Праги.
Майже не залишилося свідків того геноциду гітлерівців. Лише кілька літніх чоловіків, що в ту пору ще хлопчиками десь неподалік випасали корів, допомогли відшукувати ями з розстріляними. Один з них – Литвинов Павло Антонович розповідав, що як сапали з матір’ю город, то бачили, що по дорозі дві вантажні машини везли людей різного віку і чули надривний людський крик і плач. А на другий день була його черга пасти корову, то біля загорнутої ями, що у верхів’ї Рябоволової балки, було багато крові та мозку.
Тепер, більше як через півстоліття, вже ті ями ледве примітні і свідки певно вказали лише дві з них. Над більшою із них місцеві краєзнавці поставили скромний обеліск.
Лише одному в’язневі новопразького концтабору вдалося вирватися на волю, і він дожив до наших днів. Родину Леоніда Соломоновича Ельберта у концтабір привезли з Новгородківки. Його з іншими ганяли працювати у кам’яний кар’єр. Йому вдалося дістати кусачки, щоб перерізати дріт огорожі. Та при спробі втечі вирватися з концтабору вдалося тільки йому. Інші учасники втечі загинули під кулями охорони, в тому числі його брат і мати.
Одним із найбільш ганебних явищ, породжених фашизмом, був нацизм. Фундаментом нацистської ідеології стала расова доктрина, що й лягла в основу вчення про «третій рейх»: «неповноцінні» ж раси – араби, словяни, цигани, євреї, негри – повинні були зайняти місце рабів. Про цинізм загарбників, на скрижалях яких було викарбуване «З нами Бог», свідчить факт пограбування і знищення церкви в селі Світлополі. Фашисти забрали 16 церковних книг, 60 ікон, іконостас, ризу, підризники, хоругви, хрести, не погребували навіть рушниками і підстилками. Не зумівши повністю зруйнувати церкву, вони знищили все, що знаходилося в приміщенні. І зараз стоять стіни цієї церкви як свідки тих страшних подій.
Та матеріальні збитки не можуть зрівнятися з людськими жертвами, а їх тисячі. У квітні 1942 року в Новій Празі фашисти розстріляли 25 євреїв. Перед стратою чоловіків, жінок, дітей роздягали, а потім у кар’єрі розстрілювали. Завдяки ініціативі краєзнавця Ф. Плотніра на місці Новопразького «Бабиного Яру» встановлено пам’ятний знак. Улітку 1943 р. гітлерівці розстріляли 37 сімей новопражців, а біля хутора Душна 101 військовополоненого.
Звірствам окупантів не було меж. У с. Войнівці гітлерівські бузувіри зігнали на сільську вулицю малолітніх дітей дитячого будинку разом з директором М.Г. Глущенком і після звірячих катувань розстріляли. У жовтні 1943 р. у с. Дівоче Поле гітлерівці стратили 31 жителя села, серед них 70-річну Софію Маковецьку, 11-річного Гришу Криворота, Тетяну Гаренко з немовлям на руках.
У селі Дубівці фашисти забрали 16 жителів, які після звірячої розправи (виколювали очі, розрізали животи і набивали прядивом) розстрілювали.
Знищення єврейського населення Кіровоградщини, як свідчать першоджерела, що зберігаються у фондах Держархіву Кіровоградської області, відбувалося, як і в інших регіонах, організовано і стрімко. Цим займалися спеціальні зондер- і айнзацкоманди. Усі євреї були оперативно взяті на облік, на їх будинках малювали шестикутну зірку, а самі вони мали носити нарукавні повязки із такою ж зіркою та надписом «Давид». Основна частина євреїв на Кіровоградщині була знищена протягом 1941-1942 років. У Піщанобрідському районі Кіровоградської області німецькими загарбниками були знищені усі жителі цілого населеного пункту – с.Ново-Глиняна. У дитячому будинку села Липовеньки Голованівського району було розстріляно 39 маленьких вихованців – євреїв. Під виглядом організації катання дітей на санчатах гітлерівці привозили їх до спеціально викопаної ями, роздягали, ставили на коліна і розстрілювали. Бувало, що дітей викидали живими у вогонь, а страждання жертв супроводжувалося гомеричним сміхом і глузуваннями їх катів.
Найбільша кількість євреїв була знищена на теренах Кіровоградського (близько 7 тис. осіб), Олександрійського (близько 3 тис. осіб), Златопільського (1200 осіб), Підвисокого (1108 осіб), Голованівського (біля 900 осіб), Грушковського (Ульянівського) (більше ніж 700 осіб) районів.
Далі ми приводимо приклад тих, чиї імена зберегла людська пам'ять. Адже допоки пам’ятаємо – живемо.
Бердичівська Лея, 1875 р/н с. Нова Прага, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1941 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Бердник – три сім’ї, 14 осіб, м. Олександрія, євреї. Розстріляні фашистами в 1942 році в м. Олександрія. Місце поховання невідоме.
Бронвейберг Ісаак Григорович, 1907 р/н, м. Олександрія, єврей, технік-інтендант 1-го рангу. Пропав безвісти у квітні 1944 року.
Бурлацький Абрам Наумович, 1901 р/н, с. Куколівка, єврей, рядовий. Загинув у бою у 1945 році. Похований у Німеччині.
Грімберг Іда Марківна, 1896 р/н, с. Нова Прага, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1941 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Житомирська Гіта Григорівна, 1882 р/н, с. Нова Прага, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Житомирський Моісей Абрамович, 1885 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Житомирський Мусій, 1889 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами після жорстоких катувань у березні 1943 році.
Затуловська Марія, 1884 р/н, с. Нова Прага, єврейка. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Затуловський Мойша-Арон Зейлікович, 1880 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Ейзенштадт Даня, м. Олександрія, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в 1941 році в м. Олександрія. Місце поховання невідоме.
Ізраіліт Буня Лейбівна, 1910 р/н, м. Олександрія, єврейка. Розстріляна у 1941 році німецькими окупантами. Похована на кладовищі в с. Семенівка.
Лейбович Володимир Абрамович, 1939 р/н, м. Олександрія, єврей. Загинув у 1942 році. Похований в м. Олександрія.
Лінецька Хая Мортхівна, 1880 р/н, с. Нова Прага, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Ізраіліт Ханна Моісеївна, 1883 р/н, м. Олександрія, єврейка. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Похована на кладовищі в с. Семенівка.
Ізраїль Бруха Йосипівна, 1912 р/н, єврейка. Загинула у 1941 році. Розстріляна німецькими окупантами під час масового знищення єврейського населення. Місце поховання невідоме.
Лейбович Соня Абрамівна, 1938 р/н, м. Олександрія, єврейка. Загинула в 1942 році. Похована на кладовищі в м.Олександрія.
Лейбович Фаїна Михайлівна, 1908 р/н, м. Одеса, єврейка, продавець. Загинула у 1942 році. Похована у м. Олександрія.
Лейбович Яків Абрамович, 1932 р/н, м Олександрія, єврей.
Маєвський Давид Маркович, 1910 р/н, м. Олександрія, єврей, робітник. Розстріляний німецькими окупантами в 1942 році. Похована на кладовищі в м.Олександрія на міському кладовищі.
Налевін Яків Моїсейович, 1902 р/н, м. Олександрія, єврей, робітник. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Похована на кладовищі в м. Олександрія. Місце поховання невідоме.
Налевіна Маня Абрамівна, 1870 р/н, м.Олександрія, єврейка.
Ойкс Рівен Мортхович, 1875 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Ойкс Хая, 1880 р/н, с. Нова Прага, єврейка. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Парафілов Віктор Григорович, 1940 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Парафілов Григорій, 1910 р/н, с. Нова Прага, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Парафілова Галина Юдківна, 1920 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Парафілова Людмила Григорівна, 1942 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляна німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Петренко Володимир, м. Олександрія, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
Петренко Тамара, м. Олександрія, єврейка. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
Прожога Макар Якович, 1912 р/н, с. Нова Прага, єврей. Загинув 1943 році під час бойових дій.
Михелєєв Борис Соломонович, м. Олександрія, єврей. Закатований німецькими окупантами в 1943 році. Похована на кладовищі в м. Олександрія. Місце поховання невідоме.
Саранські, батько, мати і четверо дітей, м. Олксандрія, євреї. Розстріляні німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
Тейтельман Абрам Янкелевич, 1887 р/н, м. Олександрія, єврей, продавець. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
Тейтельман Поліна Абрамівна, 1889 р/н, м. Олександрія, єврейка. Розстріляна німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
Теплицькі, чоловік і жінка, м. Олександрія, євреї. Розстріляні німецькими окупантами в 1941 році в м. Олександрія. Місце поховання невідоме.
Тульчинський Семен Йосипович, 1903 р/н, м. Олександрія, єврей, службовець. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Похований на міському кладовищі в м. Олександрія.
Уманський Марян, 1884 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Уманський Юда Ізрайлович, 1881 р/н, с. Нова Прага, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в листопаді 1942 році в кар’єрі колгоспу ім. Шмідта.
Шаєвич Сьома, 1936 р/н, м. Олександрія, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
Юдін Мойсей Юдович, 1880 р/н, єврей, службовець. Розстріляний німецькими окупантами в 1942 році. Похована на міському кладовищі в м. Олександрія.
Якова Хая, 1887 р/н, с. Дмитрівка, Знамянського району, єврейка, робітниця. Розстріляна німецькими окупантами в 1941 році. Місце поховання невідоме.
Ямпольський Михайло, м. Олександрія, єврей. Розстріляний німецькими окупантами в 1942 році ёв м. Олександрія. Місце поховання невідоме.
А це та страшна статистика, що свідчила про трагедію єврейського населення на Кіровоградщині.
1941 рік
23 серпня – перші розправи над євреями у м. Кіровоград зондеркомандою 4б
14 жовтня – 304-ий поліцейський батальйон розстріляв у Знам’янці 47 євреїв
5 листопада – ремонтний загін 1-ої мотопіхотної бригади СС розстріляв в Олександрії 459 євреїв
30 листопада – були розстріляні близько 60-70 євреїв-військовополонених Адабашевої в’язниці
10 грудні – розстріляно 370 євреїв із с. Юзефполь Вільшанського району
23 грудня – розстріляно 207 євреїв Добровеличківки, з них 40 чоловіків, 57 жінок, 45 стариків, 65 дітей
Всього за 1941 рік – 8000 євреїв
1942 рік
3 січня – розстріляно 36 дітей дитбудинку Голованівська
2 лютого – у Златополі за допомогою газу умертвили 202 євреїв.
7 лютого – у Ново-Миргороді розстріляли 69 євреїв
15 лютого – у колгоспі ім. Сталіна Новомиргородського району розстріляно 134 євреї
У пам'ять про трагедію єврейського народу наш поет-земляк пише

Берези плачуть в Бабинім яру
Червоним листям на траву зелену.
Я із того сумного гобелену
Малу краплину осені беру.
Вона ж долоню жаром обпіка.
То не листок, - підказує мій розум, -
Чиєсь життя з корінням витіка
І падає, обпалене морозом.