Митець, що живе поруч: Левко Дутківський

Пушкаренко Юлія,16 р., гімназія № 2, м. Чернівці

Все починається з любові. Любов – це божественне почуття, яке оточує нас скрізь: любов до Батьківщини, любов до рідної матері, до друзів, улюбленої справи… Саме це всеосяжне почуття об’єднало і створило відомий вокально-інструментальний ансамбль “Смерічка”. Цих людей звела на один шлях любов до музики.

“Роби, що любиш, люби, що робиш” – такий секрет успіху талановитого музиканта, засновника ВІА “Смерічки” Льва Тарасовича Дутківського. Він був своєрідним новатором у музиці 1960 – 80-х років. Левко підхопив європейську хвилю біг-біту («біт» з англійської — удар) і в далекому 1966 році, першим почав поєднувати тогочасні ритми, гармонію поп-рок-музики та елементів джазу з народним гуцульським, буковинським мелосом і фольклором, виводячи таким чином свій власний стиль, започаткувавши «нову музичну хвилю», яка в подальшому слугувала прикладом для музикантів, композиторів, музичних ансамблів. Та не все було так легко, як здається. Не одразу же створилася легендарна “Смерічка”, пісні якої співав весь тогочасний Радянський Союз і не тільки.
Лев Тарасович служив на локаторі посадки літаків, і там був маяк. Слухав "Бітлз" та інші біг-біт-гурти. Слухали цю музику на коротких хвилях. Преса тоді надзвичайно критикувала їх. До прикладу, "Ровесник" писав про них так: "Бездарні попригунчики, які співати не вміють, а молодь уся в екстазі". Левко ж вирішив, що краще бути таким "бездарним", як вони...
Працючи художнім керівником у вижницькому Будинку культури Дутківський вирішив створити свій біг-біт гурт.
Гурт виконував хіти з репертуару західних виконавців: рок-н-рол, шейк, блюз... А напередодні Нового року Левко вирішив зробити сюрприз – написати пісню українською мовою. Так з’явилася пісня "Сніжинки падають". Виконали її опівночі у новорічну ніч. Успіх був шалений
ВІА “Смерічка” користувався шаленим успіхом. Так склалися обставини, що 1982 року Лев Тарасович покинув “Смерічку” назавжди. Після цього ансамблем керував Назарій Яремчук. Склад “Смерічки” постійно змінювався і поступово вона перетворилась в акомпануючу Назарію групу.
Ми вирішили провести соціальне опитування серед чернівецької та вижницької молоді віком 14-19 років. Головним питанням було “Що вам відомо про ВІА “Смерічка” та його засновника ?” На превеликий жаль, більшість опитуваних навіть не змогли відповісти на питання.
Біографічні відомості про Левка Дутківського
Левко Дутківський відомий український композитор, музикант, режисер, педагог, засновник і керівник вокально-інструментального ансамблю «Смерічка», Народний артист України.
Народився 9 квітня 1943 р. в селищі міського типу Кути, Івано-Франківської області.
У 1963р.- закінчив Мукачівське музпедучилище за спеціальністю вчитель музики і співів.
У 1977р.- закінчив Київський державний інститут культури
ім. О. Корнійчука, спеціалізація режисура масових видовищ.
У 1966 р. на Буковині у місті Вижниця Л. Дутківський створив біг-біт групу “Смерічка”, яка, вперше використавши електроінструменти, стала одним із перших ВІА в колишньому СРСР.
Звичайно, як писав доктор історичних наук , професор Чернівецького університету П. Брицький це була велика праця, що ґрунтувалась на ентузіазмі як учасників “Смерічки”, так і керівника Дутківського , який з нуля навчав грати на музичних інструментах переважну більшість музикантів, розписував і розучував з ними партитури пісень, вчив співати, працюючи над вокальною манерою.
Своєрідний музичний стиль і манера виконання ансамблю полонили тоді і юного Володимира Івасюка. Свої перші твори Івасюк приніс Дутківському, які завдяки ансамблю “Смерічки” стали популярні у світі
3 1973 р. Л. Дутківський разом з “Смерічкою” працює в Чернівецькій обласній філармонії і гастролює майже по всіх республіках тодішнього СРСР та за кордоном. Він написав понад 100 музичних творів, які стали надбанням українського естрадного мистецтва й увійшли до репертуару видатних, популярних співаків та колективів.
Завдяки Л. Дутківському та керованого ним ансамблю “Смерічка” починався професійний злет і популярність солістів “Смерічки” Н. Яремчука і В. Зінкевича, композитора В. Івасюка, співаків: С.Ротару, Л. Артеменко, І. Бобула , П. Дворького та ін.
У 1996р. Л. Дутківський заснував і провів як режисер та сценарист Всеукраїнський фестиваль естрадної пісні ім. Н. Яремчука у м. Вижниця. Він постійно працює з обдарованою молоддю та є головою і членом журі престижних пісенних фестивалів. Очолює на громадських засадах обласний благодійний фонд ім. Н. Яремчука.
Льву Тарасовичу присвоєні почесні звання: 1981 р. – заслужений артист України: 1997р. - народний артист України, присвоєно звання " Почесного громадянина м. Вижниці”. В 1997 р. за заслуги перед Україною нагороджений Українською стрілецькою громадою Канади “Лицарським Хрестом Заслуги”. У 2000 р. занесений на “Алею Зірок” м. Чернівці.
Створення ВІА “Смерічки”
Наближався новий 1967 рік. Лев Тарасович вирішив зробити невеличкий новорічний подарунок - новорічну пісню. На сцені будинку культури соліст ансамблю Олег Гончарук у супроводі дівочого квартету та щойно створеної інструментальної групи вперше виконали пісню «Сніжинки падають». Молодь була в захваті. Поглянувши на новорічну ялинку Л. Дутківський згадав, що карпатська ялинка – це смерічка. Значить, група буде «Смерічка».
Першою ж піснею ВІА «Смерічка», що вийшла за межі Буковини, стало «Бажання» Левка Дутківського на вірші Анатолія Фартушняка.
Після передачі «Камертон...» на прохідну телестудії до Левка Дутківського прийшов юний студент Чернівецького медінституту Володимир Івасюк, щоб познайомитись із ним.
Згодом Івасюк приніс Левкові у стилі «Смерічки», як він сам казав, свою нову пісню «Я піду в далекі гори».
А далі були «Червона рута», «Водограй», інші пісні, зйомки у музичних фільмах «Червона рута», «Співає «Смерічка» під керуванням Левка Дутківського».
У 1968 році в “Смерічку” прийшла артистка Буковинського ансамблю пісні і танцю Чернівецької філармонії Марія Ісак. У кінці 1968 року почав пробувати себе у співі Василь Зінкевич, клопітливо і терпеливо навчаючись у “вокальній школі” Л.Дутківського. А в листопаді 1969-го учасником ансамблю став юний, здібний співак-початківець Назарій Яремчук. Прихід нових учасників підняли “Смерічку” на вищий щабель популярності. Звичайно, це була велика праця, що ґрунтувалась на ентузіазмі як учасників “Смерічки”, так і керівника Л.Дутківського.
Успіх був великий. Ансамбль “Смерічка”, як переможець отримав звання лауреата фестивалю самодіяльного мистецтва Української УРСР з врученням Диплома першого ступеня і Великої Золотої медалі, а її керівник отримав Диплом першого ступеня і Золоту медаль. Це була велика перша перемога.
Популярність пісні “ Червона рута” у виконанні “Смерічки” в серпні 1971 році спонукали львів’ян Мирослава Скочеляса та Романа Олексіва до створення телевізійної стрічки “Червона рута”. Звукорежисером був Василь Стріхович з Чернівецького телебачення.
Після зйомок телефільму Л.Дутківському запропонували разом з “Смерічкою” та Софією Ротару перейти на професійну сцену у Чернівецьку філармонію. Левко , порадившись з аматорами “Смерічки”, вирішив поки що залишатися у Вижниці і запропонував Анатолію Євдокименку , чоловікові С. Ротару, створити свій ансамбль, назвавши його, як і телефільм, “Червоною рутою”.
В 1971році пісня “Червона рута” у виконанні “Смерічки” стала піснею року.
На початку 1972 року “Смерічка“ взяла участь у Всесоюзному телеконкурсі “Алло, ми шукаємо таланти”. Пісня Л.Дутківського “Горянка“ на слова Д. Леонтюка (солісти Н.Яремчук та В. Зінкевич ) принесла перемогу ансамблю “Смерічка” в Москві.
Заключним акордом самодіяльної вижницької “Смерічки” був виступ в кінці грудня 1972 року в м. Києві разом з ВІА “ Червона рута” Чернівецької філармонії на святі мистецтв. Вдячні кияни бурхливими оплесками та гучними викриками довго не відпускали артистів зі сцени.
Збагачувався репертуар ансамблю. На танцювальні вечори в будинок культури приходила молодь не лише з Вижниці та сусідніх Кут Івано-Франківської області, а й приїздила із Чернівців.
1 квітня 1973 року Левко Дутківський разом зі “Смерічкою” та солістами Василем Зінкевичем і Назарієм Яремчуком, який, перевівшись в університеті на заочне навчання, перейшов на постійну роботу в Чернівецьку обласну філармонію.
У серпні 1973 року «Смерічка» Левка Дутківського взяла участь у заключному концерті майстрів мистецтв Радянського Союзу в рамках першого Всесоюзного фестивалю радянської пісні «Кримські зорі» в Ялті.
Колектив у 1975 р. записує на фірмі «Мелодія» свій перший диск-гігант з піснями Л. Дутківського, В. Івасюка, В. Гроцева, Г. Скупінського, який в 1976 розходиться великим тиражем.
В 1975 виходить фільм естонського телебачення під назвою «Виступає ансамбль „Смерічка“ під керуванням Левка Дутківського», знятий на Буковині і у Косівському та Коломийському районах Івано-Франківщини. Після зйомок цього фільму в житті «Смерічки» наступає чорна смуга. На партзборах у філармонії почалась чергова критика і цькування ансамблю. Для колективу створюються певні «творчі умови», а також виснажливі гастролі. Все це не сприяє творчому зростові колективу. Першим не витримує В. Зінкевич і літом 1975 року переходить працювати в ансамбль «Світязь». За ним покидає філармонію і Н. Яремчук. Переходить на телебачення Л. Дутківський в жовтні 1975 р. і стає звукорежисером.
У 1982 році, після призначення Дутківського режисером-постановником філармонії, «Смерічку» очолює Назарій Яремчук, музичну частину — О. Соколов, пізніше — В. Прокопик.
У 1984 році гурт став лауреатом всесоюзного огляду-конкурсу тематичних програм, через рік — дипломантом XII Всесвітнього фестивалю молоді.
1995 року після смерті Назарія Яремчука гурт припинив існування.