Конкурс
Відбиток бойківських звичаїв у родині Цикторів
Циктор Ольга, 15 р., с. Криве Озеро, м. Миколаїв
Між Бугом і Кодимою… Для когось – це звичайний клапоть землі з полями, вибалками і лісами, яких безліч і в нашій багатостраждальній Україні. Для нас, мешканців межиріччя, частину якого й становить наша Кривоозерщина, - це те місце на планеті, де ми вперше побачили сонце, де вперше пробігли босоніж по росяному споришу, зміряли глибину калюж, протоптали стежку по снігу, де навчаємося і просто щасливо живемо.
Мій родовід
Сорока Вікторія, 14 р., Дрогобицька гімназія, м. Дрогобич, Львівська обл.
Я народилася на співучій землі, де шумлять тополі й смерічки, де серед зелені вишневого садочка стелиться барвінок, а по городі розливається пахощами маковий цвіт і рум'янок, кукурудза розплітає довгі коси, десь біліє картопляний цвіт, а сонце зціловує роси з нього. Люблю пшеничні поля рідної землі! Золотом наливаються колоски пшениці і тягнуться до небесної блакиті.
Роде наш красний, роде наш прекрасний
Здоровець Тетяна, 11 р., Січовий колегіум, м. Запоріжжя
Розділ І
Історія мого роду
"Пізнай свій край…
себе, свій рід, свій нарід, свою землю –
і ти побачиш свій шлях у життя…"
Г. Сковорода
Cаме цими словами видатного українського філософа Григорія Сковороди, я почну оповідь свого родоводу.
Генеалогічне дерево мого родоводу дуже гіллясте і має міцне й дуже коріння. Нищівний час не зумів стерти з пам'яті моїх рідних спогади про їхніх предків, й саме це робить нас, нащадків, сильними й допомагає долати труднощі, адже хто не знає свого минулого, не знає своїх предків, той не має майбутнього.
Сталінські репресії у селі Банилів Вижницького району Чернівецької області
Стринадко Яна, 14 р., зош І-ІІІ ст., с. Банилів, Чернівецька обл.
Вступ
Історія нашого Буковинського краю є і трагічною, і водночас славною. Сьогодні, коли Україна незалежна держава, ми не повинні ні на мить забувати героїчні подвиги нашого народу, який боровся за Самостійну Україну і проливав кров за волю рідної Вкраїнської землі.
Хранителька моя – Надія
Якимович Олена, 16 р., зош І-ІІІ ст., с. Малеве, Рівненська обл.
Стоїть гора високая,
Попід горою – гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справжній рай.
Під гаєм в’ється річечка,
Як скло, вода блищить,
Долиною широкою
Кудись вона біжить.
І гора, і гай, і ясноока річечка – усі вони живі вічні свідки нашої історії. А ще – бабуся Надя, вірніше Надія Антонівна Куницька, для якої наша річка Стир, ліс «Малівщина» та й сама гора, яку облюбувало наше чудове село Малеве, стали свідками і учасниками її долі.
Забуті творці історії (Генеалогія мого роду. Життєві шляхи)
Пиріг Софія, 15 р., зош № 1, м. Острог, Рівненська обл.
Все розберіть... та й спитайте тойді себе:
Що ми?... Чиї сини? Яких батьків?»
Т. Г. Шевченко
Наша свідомість зіткана з дитячих спогадів, у яких завжди яскраво і затишно, а світ здається великим-великим. Бо ж як добре лежати біля теплої грубки і слухати неймовірні оповідки з вуст дідуся та бабусі. Але приходить час і ми стаємо дорослими, а наші старенькі помирають і разом з ними замовкають їхні історії.