Міжнародна миротворча діяльність України під егідою ООН у Ліберії

Канарський Юрій, 16 р., філія КПІ, м. Рівне

Скорочення
ООН – Організація Об’єднаних Націй;
НАТО – Організація Північноатлантичного договору або Північноатлантичний Альянс;
56 ОВЗ – Окремий вертолітний загін;
ОБСЄ – Організація з безпеки і співробітництва в Європі;
МЗС – Міністерство закордонних справ України;

ОПМ ООН – Операції по підтримці миру ООН;
НАО – Національна академія оборони;
ДОПМ – Департамент з операцій з підтримання миру;
МООНЛ – Місія Організації Об’єднаних Націй в Республіці Ліберія;
ЕКОВАС – Економічне співтовариство країн Західної Африки;
РДРР – Роззброєння, демобілізація, реінтеграція, репатріація;
ЛУРД – Об’єднані ліберійці за примирення і демократію;
ДДЛ – Рух за демократію в Ліберії.

Вступ
Геополітична ситуація, що складається у світі, на сучасному етапі супроводжується появою широкого спектра загроз нового типу і цим посилюється невизначеність міжнародного простору безпеки. У цих умовах жодна з держав, якою б сильною в економічному та військовому відношенні вона не була, не може самостійно відгородитися від потенційних небезпек. Загрози перетинають державні кордони й вимагають від міжнародного співтовариства усувати їх на глобальному, регіональному, а також національному рівнях. Попередження та припинення воєнних конфліктів міжнародними зусиллями стали особливо актуальними в умовах зростання взаємозалежності держав у сучасному світі. Тому виникає необхідність та потреба у розширенні та зміцненні міжнародної миротворчої діяльності, об'єднанні зусиль миролюбних країн у попередженні та припиненні воєнних конфліктів.
Україна, поряд з демократичними країнами, співпрацює з міжнародними організаціями з метою запобігання конфліктам, врегулювання кризових ситуацій та постконфліктної відбудови країн у різних регіонах конфлікту.
Наша держава розглядає міжнародну миротворчу діяльність як засіб створення стабільного зовнішньополітичного середовища і зміцнення глобальної європейської системи безпеки. Безпосередня участь частин та підрозділів Збройних Сил України у міжнародній миротворчій діяльності під егідою міжнародних організацій сприяє зміцненню міжнародного авторитету нашої держави, запозиченню та використанню досвіду військового будівництва передових країн світу.
Участь України в миротворчій діяльності, разом з такими організаціями як ООН, підвищує авторитет держави на міжнародній арені, дає змогу взяти участь у створенні колективної безпеки у світі, зробити свій внесок у підтримання міжнародного миру і стабільності. Миротворча діяльність є пріоритетною для української зовнішньої політики, яка веде до зміцнення зовнішніх гарантій національної безпеки, а поглиблення співробітництва з ООН справляє істотний позитивний вплив на безпеку України і відповідає її національним інтересам.
Тому, актуальність теми зумовлена необхідністю розкрити і проаналізувати вагомість внеску українських.
Участь України в миротворчій діяльності ООН
Діяльність України у миротворчих операціях починається з 3 липня 1992 р. Тоді письмове звернення Генерального секретаря ООН до Уряду України з проханням надіслати батальйон Збройних Сил України до Боснії і Герцеговини для участі в миротворчій операції ООН Верховна Рада України прийняла позитивне рішення. Терміново був сформований перший український батальйон чисельністю 420 військових і відправлений на територію колишньої Югославії.
З лютого 1994 р. Україну зарахували до складу учасниць так званої Системи резервних угод ООН.
Участь України у миротворчих операціях розпочалась із затвердженням Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992 року № 2538-ХІІ «Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об’єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії.»  Починаючи з 1992 року близько 37 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України взяли участь у міжнародних миротворчих операціях.
Згідно з даними Міністерства Оборони України Збройні Сили України брали участь у таких міжнародних миротворчих операціях:
1. Сили ООН по охороні (СООНО-UNPROFOR),1992-1995;
2. Сили Виконання Угоди (IFOR), Сили Стабілізації (SFOR) у Боснії і Герцеговині, грудень 1995 – грудень 1999;
3. Місія ООН у Східній Славонії (ПАООНСС), квітень 1996 – січень 1998;
4. Місія ООН в Анголі, січень 1996 – лютий 1999;
5. Міжнародні сили з підтримки миру в Косово – КФОР, вересень 1999 – липень 2000; вересень 1999 – березень 2001; грудень 2002 – липень 2003;
6. Місія ООН превентивного розгортання в Македонії (МООНПРМ/UNPREDER), червень 1995 – березень 1999;
7. Місія ОБСЄ з верифікації у Косово (Місія ОБСЄ у Косово ), грудень 1998 – березень 2001;
8. Місія ООН у Гватемалі (МІНУГУА) січень-травень 1997 ;
9. Місія ООН у Таджикистані, грудень 1994 – травень 2000;
10. Спеціальна Місія ООН в Афганістані, квітень 2000 – травень 2001;
11. Місія ООН на півострові Превлака, Хорватія,  січень 1996 – грудень 2002;
12. Гуманітарна місія в Державі Кувейт, квітень-серпень 2003;
13. Місія ООН у Сьєрра-Леоне, березень 2001-грудень 2004;
14. Місія ОБСЄ у Грузії, 1999 – грудень 2005;
15. Тимчасові сили ООН у Лівані, липень 2000 року – серпень 2006 року;
16. Місія ООН в Ефіопії та Еритреї, листопад 2004 року – липень 2008 року;
17. Місія ООН у Грузії, серпень 2001 року – червень 2009 року.
Україна першою з держав членів ООН ініціювала розробку Конвенції з безпеки персоналу ООН (1994 р.) та пов’язаного з нею персоналу і стала однією з перших держав, яка затвердила дану конвенцію. В липні 1995 р. Верховна Рада України її ратифікувала.
18 травня 1999 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях», підготовлений МЗС спільно із зацікавленими міністерствами і відомствами. У лютому 2000 р. Президент України ухвалив Указ «Про порядок розгляду пропозицій щодо участі України в міжнародних миротворчих операціях».
Згідно з нашими дослідженнями Україна бере безпосередню участь у роботі різноманітних структур ООН щодо поліпшення їх діяльності. У 2002 р. на 57-й сесії ГА ООН була одностайно схвалена внесена нашою делегацією резолюція, якою 29 травня було проголошено Міжнародним днем миротворців ООН  (цього дня у 1948 р. Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію 50 (ІІІ) про розгортання першої миротворчої операції – Органу ООН із спостереження за виконанням умов перемир'я в Палестині). Щорічне відзначення Дня миротворця є помітною подією в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку, а також безпосередньо в місцях розгортання миротворчих операцій ООН.
Делегація України бере активну участь у щорічних сесіях Спеціального комітету ООН з операцій з підтримання миру, який відповідно до свого мандата розглядає всі аспекти здійснення ОПМ ООН. На минулорічній сесії Спецкомітету Україна ініціювала проект декларації з нагоди 60-річчя миротворчої діяльності ООН, яка була одностайно ухвалена 7 листопада 2009 року на пленарному засіданні 63-ї сесії ГА ООН. Співавторами документу стали близько 100 держав-членів ООН.
Варто зазначити що, серед нових форм співробітництва України з ООН на миротворчому напрямку треба відзначити поширення регіону дій українського авіаційного підрозділу в місії ООН в Ліберії на територію Сьєрра-Леоне,  направлення українського миротворчого персоналу до складу групи охорони Місії ООН з допомоги Іраку.
Миротворча діяльність України в рамках ООН не обмежується лише військовими аспектами. Україна широко представлена в підрозділах Цивільних поліцейських сил ООН. 54 українських цивільних службовці брали участь у складі Спеціальних міжнародних поліцейських сил ООН у Боснії і Герцеговині, Перехідної адміністрації ООН для Східної Славонії в Хорватії, Сил превентивного розгортання ООН у колишній Республіці Македонія. У січні 2003 р. представники України повернулися з місій ООН у Боснії і Герцеговині та Хорватії, мандат яких завершився. Крім того, українські цивільні спостерігачі брали активну участь у спостереженні за виборами, які проводилися під егідою ООН у Південно-Африканській Республіці та Мозамбіку. Україна надавала свої авіатранспортні послуги ООН для проведення низки гуманітарних операцій на Африканському континенті. Понад 1000 українських військовослужбовців і цивільних поліцейських представляють зараз нашу державу в місіях ООН у Грузії, Демократичній Республіці Конго, Ефіопії та Еритреї, Косові (Сербія), Лівані, Сьєрра-Леоне, Східному Тиморі. За період членства України в Раді Безпеки ООН у 2000–2003 рр. Українське представництво в операціях із підтримання миру збільшилося у 25 разів.
Отже, ми з’ясували, що основними факторами, які обумовили участь Збройних Сил України у виконанні миротворчих завдань, стала воєнно-політична обстановка у світі та навколо України. Оскільки загальна тенденція глобалізації світового розвитку повною мірою поширюється і впливає на процеси формування нової системи міжнародної безпеки, на нашу думку, цілком очевидно, що ефективне забезпечення національної безпеки України можливе лише за умов адекватного аналізу, оцінки та екстраполяції на національні інтереси України тих комплексних процесів, що відбуваються в євроатлантичному та світовому просторі безпеки. Україна у своїй миротворчій політиці орієнтується, перш за все, на рішення ООН і розглядає свою участь у миротворчих операціях як певний внесок у діяльність цієї організації в галузі зміцнення миру і безпеки в усьому світі. На нашу думку, Україна відіграє величезну роль у формуванні миротворчої діяльності ООН, встановленню мирного порядку у світі.
Як результат, Україна сьогодні обіймає восьме місце серед усіх держав-членів ООН, та перше серед європейських країн-контрибуторів миротворчого персоналу.
Міжнародна миротворча місія ООН в республіці Ліберія
Ліберія – аграрна країна з гірничовидобувною промисловістю, що розвивається. Основними галузями  промисловості є: гірнича та харчова. Головні порти: Монровія, Бенсонвіль, Бьюкенен, Маршалл, Ґрінвілл. Морський торговий флот Ліберії за тоннажем формально займає 1-е місце у світі (97 млн. т дедвейт, 1991). Єдиний міжнародний аеропорт Робертсфілд розташований в 60 км на схід від Монровії. Залізниці протяжністю 515 км побудовані іноземними компаніями для вивозу залізняку. ВВП на душу населення за даними на 2013 рік  - 1 003 доларів.
У 1847 році Ліберія проголосила свою незалежність і стала республікою. Політична та соціально-економічна система Ліберії була скопійована з американської.
Громадянська війна, що тривала у країні з 1999 по 2003рр., призвела до вуличних боїв у столиці Ліберії Монровії, в яких загинуло близько 600 осіб, здебільшого мирних жителів. В цей період по всій країні постраждала велика кількість людей, які або були вбиті, або на все життя залишились інвалідами. Тодішній генеральний секретар ООН Кофі Аннан закликав усю світову спільноту надати Ліберії допомогу, ввівши туди війська. Ліберійська тема стала головною на зустрічах лідерів як африканських країн, так і світової спільноти.
Після закінчення війни з допомогою ООН почалось відновлення зруйнованої економіки та господарства, встановлення стабільності в країні. Дуже складна ситуація склалась у суспільстві.
Згідно з проведеним нами аналізом, миротворчі сили України брали  безпосередню участь у врегулюванні конфлікту, а зараз сприяють  процесу роззброєння, демобілізації, реінтеграції та репатріації усіх учасників збройних формувань.
•    Для стабілізації ситуації після страшної громадянської війни керівництвом ООН було прийнято рішення про створення Місії ООН у Ліберії.
Місія ООН у Ліберії, згідно з нашими дослідженнями, створювалась насамперед для спостереження за дотриманням сторонами конфлікту угоди про припинення вогню; контролем за дотриманням прав людини у цій країні; сприяння процесу роззброєння, демобілізації, реінтеграції та репатріації усіх учасників збройних формувань. Однак, попри це, завданням Місії також було і забезпечення безпеки, стабільного політичного життя та внутрішнього розвитку країни після громадянської війни. А саме це забезпечення безпеки ключових урядових об’єктів, участь у реформуванні Збройних Сил та поліції Ліберії; забезпечення безпеки персоналу ООН та інших міжнародних організацій; безпосередній захист цивільних осіб.
Миротворчі контингенти здійснюють захист персоналу Організації Об’єднаних Націй, об’єктів і цивільних осіб: забезпечують захист персоналу, приміщень, об'єктів і майна Організації Об’єднаних Націй, безпеку і свободу пересування її персоналу та цивільних осіб, що знаходяться під безпосередньою загрозою фізичного насильства.
Держави-учасники Місії підтримують діяльність з надання гуманітарної допомоги та допомоги в галузі прав людини: сприяють наданню гуманітарної допомоги, у тому числі шляхом створення необхідних умов у плані безпеки; докладають зусиль по захисту та прав людини в Ліберії з приділенням особливої уваги вразливим групам, включаючи біженців, які повертаються, жінок, дітей і демобілізованих дітей-солдатів, в рамках наявних у МООНЛ можливостей і в прийнятних з точки зору безпеки умовах в тісній співпраці з іншими установами Організації Об’єднаних Націй, суміжними організаціями, урядовими організаціями та неурядовими організаціями; забезпечують у рамках МООНЛ належну присутність фахівців у галузі прав людини для здійснення діяльності щодо  захисту прав людини та для контролю над нею.
Місія підтримує реформу в галузі безпеки, яка полягає в: наданні перехідному уряду Ліберії допомоги в забезпеченні контролю над діяльністю поліцейських сил Ліберії і в їх реформуванні, виходячи з демократичних принципів підтримки правопорядку, розробка програми підготовки цивільної поліції і надання іншої допомоги в підготовці цивільної поліції в співпраці з ЕКОВАС, міжнародними організаціями та зацікавленими державами; наданні допомоги перехідному уряду у формуванні нових, реформованих збройних сил Ліберії у співпраці з ЕКОВАС, міжнародними організаціями та державами-учасницями Місії.
Місія ООН у Ліберії закликає всі сторони забезпечити згідно з відповідними положенням міжнародного права повний, безпечний і безперешкодний доступ гуманітарного персоналу до всіх нужденних, а також доставку гуманітарної допомоги, зокрема переміщеним усередині країни особам та біженцям.
Також Місія вимагає, щоб всі сторони припинили використання дітей-солдат, порушення прав людини і звірства у відношенні населення Ліберії, і підкреслює необхідність залучення до суду відповідальних за це осіб.
Отже, застосування воєнної сили у формі міжнародних миротворчих операцій за мандатом ООН, ОБСЄ стало визнаним шляхом встановлення міжнародного спільного контролю за конфліктуючими сторонами, блокування їх збройного протистояння, примушення до миру, відновлення та підтримання миру, як це і сталось у  випадку з Ліберією.
Вагомий внесок для підготовки миротворців робить Національна академія оборони України. На курсах підготовки офіцерів багатонаціональних штабів здійснюється підготовка керівного складу об’єднань, з’єднань, частин та підрозділів, персоналу, військових спостерігачів миротворчих місій. На базі Яворівського навчального центру створено центр підготовки миротворчих сил, де здійснюється підготовка підрозділів Збройних Сил України до участі у миротворчих операціях.
У ході дослідження нами було проведено анкетування з метою виявлення знань респондентів про миротворців та їхню діяльність. В якості респондентів виступали мої друзі, однокласники, учні ліцею та користувачі однієї з соціальних мереж. Вікова категорія опитаних становить 15-18 років. Всі учасники анкетування знають, хто такі миротворці і в чому суть їхньої діяльності, однак який внесок у цю діяльність українців і операції, в яких беруть і брали участь наші співвітчизники, відомі не всім опитаним.
Завдання виконання Місії в Ліберії було покладено на Український миротворчий контингент поточної ротації, сформованої на фондах військової частини А 2595 у м. Броди  Львівської області, який отримав назву 56 ОВЗ (окремий вертолітний загін).
У складі даного загону у Ліберії перебуває:
-    офіцерів – 167;
-    прапорщиків – 38;
-    солдат і сержантів – 95.
Українські миротворці, на нашу думку, мають одну з найдосконаліших та найкваліфікованіших організаційних структур, до яких входять професіонали своєї справи. У вертолітній ланці працюють одні з найкращих українських пілотів, які проходили спеціальні випробування перш ніж вступити в роботу у 56 ОВЗ. Українські інженери у складі 56 ОВЗ забезпечують вдалу роботу в небі не тільки українських миротворців, а й допомагають іншим країнам.
Технічне оснащення 56 ОВЗ теж є далеко не сучасним та якісним. У користування загону знаходиться 8 вертольотів МІ-8 МТ (прийняті на озброєння на поч. 1960-х років та 6 вертольотів МІ-24 (прийняті на озброєння 1969 року). З військової техніки у користуванні наших співвітчизників знаходяться:
•    один бронетранспортер БТР – 60ПБ (введений в експлуатацію 1959 року);
•    три БРДМ-2 (Броньована Розвідувальна Дозорна Машина-2) (введена в експлуатацію 1966 року);
•    54 автомобілі та 32 причепи.
Таким чином, попри таке скупе та старе технічне оснащення, український миротворчий контингент забезпечує виконання покладеної на 56 ОВЗ місії.
Отже, 56 ОВЗ один з найбільших миротворчих контингентів, які знаходяться на території Ліберії.
Для України залишаються вигідними участь у миротворчих заходах під егідою ООН, ОБСЄ, де вона отримує значні дивіденди, які можуть бути використані під час фінансування миротворчих заходів під егідою цих організацій, але ці дивіденди повинні відчувати і самі миротворці. Звичайно, подяка керівництва ООН, почесна медаль ООН та безмежна вдячність ліберійського народу та керівництва цієї держави це добре, але ці люди жертвують своїм життям задля виконання завдань, які на них покладені, отож, вони достойні, як ніхто інший відповідної нагороди та визнання їх державою.
Наш аналіз різноманітних джерел показав, що ряд дослідників аналізували окремі напрями участі Збройних Сил України у міжнародній миротворчій діяльності. Проте комплексного дослідження, яке б охоплювало всі основні напрями підготовки до участі та участь підрозділів та частин Збройних Сил України у миротворчих операціях, розкривало б їхню суть, роль українців у виконанні цих операцій, та висвітлення справжніх проблем з якими стикаються наші співвітчизники та висвітлення цього за допомогою свідчень учасників миротворчих контингентів, немає.
З’ясовано, що основними факторами, які обумовили підготовку і участь Збройних Сил України у виконанні миротворчих завдань, стали:
– воєнно-політична обстановка у світі та навколо України.
– нормативно-правове забезпечення участі Збройних Сил України у міжнародній миротворчій діяльності на території інших держав здійснюється на підставі міжнародних договорів та на умовах, визначених чинним законодавством України;
– ми встановили, що до виконання завдань у міжнародних миротворчих операціях направляються спеціально призначені і підготовлені військові частини і підрозділи Збройних Сил України, Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, військ Цивільної оборони та інших військових формувань, а також миротворчий персонал;
– під час направлення враховуються економічні та фінансові можливості України щодо забезпечення запланованих заходів, здатність держави забезпечити і підтримувати виділені сили і засоби для участі в міжнародних миротворчих заходах.
Під час дослідження ми визначили роль та місце українських контингентів у виконанні миротворчих місій. Довели, що українські миротворці вдало виконують усі поставлені на них завдання та є одними з найкращих у структурі ООН.
Також виявили тенденцію перетворення завдань, які ставляться перед миротворчими контингентами із суто військових на багатофункціональні із вирішенням широкого кола завдань, серед яких чинне місце відведено гуманітарним заходам.
На нашу думку, це дослідження можна використати для визначення напрямів вдосконалення підготовки та застосування контингентів Збройних Сил України у міжнародній миротворчій діяльності.
Доцільно також уточнити назву Закону України «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав», оскільки до інших держав направляються підрозділи і представники не тільки Збройних Сил України, а й Міністерства закордонних справ України.
Варто доопрацювати пункт Положення «Про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов’язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН».
Розробити та впровадити Програму морально-психологічної підготовки миротворчих контингентів, зосередивши увагу на соціальних стандартах, розробити загальні стандарти щодо проведення миротворчих операцій, а також правила щодо застосування миротворцями військової сили та зброї;
Наше дослідження може дати поштовх до подальших глибших  воєнно-історичних дослідженнях з даного напрямку та підготовки воєнно-історичних праць, тому що справді існує необхідність розкривати і аналізувати вагомість і внесок українських миротворців у проведенні операцій ООН з утримання миру у світі.