Явища, характерні для української мови, у російськомовних повістях Тараса Шевченка „Наймичка” і „Художник”

Шквиря Іван, 16 р., НВК «зош І-ІІІ ст. № 2 – ліцей», м. Шпола, Черкаська обл.

… Ким для нас, українців, є Тарас Шевченко? Пророком, світочем, борцем за справедливість, дороговказом, прикладом для наслідування… Ким є Шевченко для мене? Видатним поетом, талановитим художником, мудрецем, сміливцем, великим земляком… Справді, бракує слів для того. щоб відповісти на це запитання.

9 березня 2014 року в Україні та у світі було відзначено 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. У період підготовки до святкування ювілею Великого Кобзаря, природно, приверталася увага до його життя і творчості. Здається, що вже все вивчено, написано і сказано про Тараса Шевченка. А між тим, у своїй праці „Незбагнений апостол” Василь Іванович Пахаренко зазначив: „Зрештою, знаю одне: незабаром мусять з’явитися шевченкознавчі дослідження, значно глибші од усіх дотеперішніх, разом узятих… Сама доба наближає нас до Шевченка ”. Не претендуючи на глибше дослідження, ніж усі попередні, у своєму дослідженні хочемо додати своє маленьке зерно до раніше сказаного про творчість Тараса Шевченка.

Друга причина звернення до творчості Тараса Шевченка та, що його повісті російською мовою і сьогодні трактуються неоднозначно, мають не так багато дослідників, які в свою чергу трактують ці твори по-різному. Про те, чому повісті Тараса Шевченка з’явилися тільки через двадцять років після його кончини, Олександра Ю.Копач пише: „ Деякі вчені вказують на загострену в той час цензуру, інші на брак художньої вартости, а ще інші на слабу російську мову повістей. Та найважливіша причина – це таки зміст, ідеї повістей. У них бо давалося розкриття страшного безправства, в якому потопала Україна”.

Ще одна причина актуальності дослідження мови повістей Тараса Шевченка полягає в тому, що сьогодні, як і в попередні часи, не припиняються спроби потіснити українську мову на її власній території. Новий закон „Про засади державної мовної політики”, прийнятий Верховною Радою України 3 липня 2012 року, підписаний Президентом України 8 серпня 2012 року та опублікований у газеті „Голос України” 10 серпня 2012 року за багатьма ширмами має, на нашу думку, саме намір потіснити українську мову як державну. У суперечках як аргумент на користь російської мови використовується і той факт, що Тарас Шевченко написав свої повісті російською мовою. У своєму дослідженні ми намагаємося довести, що Шевченко, пишучи по-російськи, мав за мету не поширення російської мови в Україні, а протилежну мету. Він завжди був і залишався Великим Українцем, творцем і захисником рідної української мови.

Проблема мови повістей Тараса Шевченка в науковій літературі достатньо розроблена. Але на рівні школи вона майже не знаходить відображення. У підручнику з української літератури для 9 класу зазначається: „А ще Тарас Шевченко яскравий і оригінальний прозаїк. На засланні він написав низку прекрасних повістей російською мовою”. Далі автор підручника Олена Міщенко додає, що деякі з них повторюють сюжети його поем. Про мову повістей не говориться нічого.

Про російські повісті Тараса Шевченка , зокрема і про проблеми їх мови, писали С.Єфремов, М.Зеров, Л.Кодацька, Є.Крутікова, І.Пільгук, В Сімович, М.Шагінян та інші. Про художній світ прози Т.Шевченка знаходимо у дисертації Н.Р.Демчук.

Про мову повістей говорить у коментарях до «Наймички» Н. П. Чамата, яка зазначає: „Російська мова повістей Шевченка дуже своєрідна і вимагає специфічного відтворення в друці. Нерідко вона несподівано переходить в
 українську”.

Явища, характерні для української мови, в повісті „Наймичка”  Особливості фонетики української мови у творі

Українська мова відрізняється від російської в значній мірі фонетично.

Щоб переконатися, досить поглянути на кількість звуків та їх характеристику, наведену в підручнику „Порівняльна граматика російської та української мов”, де зазначається: в українській мові – 32 фонеми, з них 22твердих, 10 м’яких. У російській мові – 35 фонем, з них 18 твердих та 17 м’яких. Звертається увага на розбіжності: в українській мові вживані дзвінкі фонеми дз – дз’, що співвідносні з глухими ц – ц’. В українській мові б, п, в, м, ф та ґ, к, х – тверді фонеми, тим часом як у російській мові губні та задньоязикові мають відповідні м’які фонеми. В українській мові розрізняються фонеми ц і ц’, тоді як у російській мові у зв’язку з повним ствердінням вживається лише фонема ц. В українській мові фонема ч тверда, а в російській мові зберігає м’якість ч’.

Отже, щоб перейти на іншу мову, людина, сказати б по-сучасному, має в собі поміняти програмне забезпечення. Адже, сприймаючи звуки мовлення, людина сприймає не те, що чує, а те, що розуміє. Тому під час засвоєння інша мова чинить опір, і найбільше це відбувається якраз на фонетичному рівні. Нам цікаво, як Тарас Шевченко передає звучання української вимови у своїй російськомовній повісті. Оскільки, читаючи художній твір, ми вимови не чуємо, тому за написанням можна висловлювати тільки здогади.

Для зручності сторінку, рядок, цитату, російські відповідники та примітки подаємо у формі таблиць. У таблицях з метою економії місця використовуємо шрифт Times New Roman (12).

Цитування подається за виданням „ Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 3: Драматичні твори. Повісті.”

Таблиця 1

Приклади можна продовжувати, але із наведеного вже можна зробити висновок про те, що у тих місцях повісті, де автор використовує українізми, він передає і голосні звуки, і звуки приголосні в українському звучанні. Це простежується в написанні, зокрема відсутній м’який знак на кінці дієслів після звуку ш, після твердих приголосних пишеться буква ы, а не і, та інше. Отже, україномовні явища на рівні фонетики широко використані у повісті ”Наймичка”

Лексичні та морфологічні особливості вживання українізмів в повісті

Слово у мовознавстві розглядається з різних точок зору. У розділі „Лексика” розглядається лексичне значення слова, у розділі „Морфологія” вивчаються граматичні значення слів, багато інших розділів також вивчають слово. У нас згруповані слова за морфологічними ознаками (за частинами мови), але пояснюється їх лексичне значення (подається російський відповідник). Звертається увага також на словотвір. Такий підхід дозволяє наочніше побачити ознаки українізмів, звернути увагу не тільки на лексичне, а й на граматичне значення кожного.

Вжитий термін українізм ми розуміємо як запозичені з української мови слова, що перебувають за межами російської мови і не зафіксовані її словниками (за зразком визначення терміну русизм у підручнику з української мови для 6 класу).

Вживання іменників

Для називання предметів кожен народ використовує здебільшого власні лексичні одиниці. У цьому насамперед і полягає відмінність однієї мови від іншої. Звідси випливає, що найчисленнішою групою українізмів у повісті є іменники. Прослідкуємо за цим явищем за допомогою складеної таблиці.

Таблиця 2

У межах нашого дослідження ми не претендували на те, щоб виписати буквально всі іменники-українізми, вжиті Тарасом Шевченком, хоч і намагалися охопити максимум із можливого. Із вищенаведеного можна зробити висновки про те, що іменники є досить численною групою українізмів у повісті, а також що українізми Тарас Шевченко вживає з певною метою, адже часто на одній і тій самій сторінці вжито російське слово, наприклад „колиска”– „колыбель”.

Вживання дієслів та дієприслівників

Велику групу україномовної лексики складають дієслова. Подамо їх у таблиці.

Тарас Шевченко використовує закінчення -емо, -ємо в дієсловах 1 особи множини теперішнього часу. За російським правописом дієслова 1 особи множини творяться за допомогою закінчень -ем, -им.

Зворотні дієслова у минулому часі в російській мові мають закінчення -сь,

а в повісті постійно зустрічається -ся, що характерно для української мови.

У повісті „Наймичка” Тарас Шевченко послідовно вживає дієприслівники з характерними для української мови суфіксами. Як відомо, в російській мові дієприслівники (деепричастия) недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів –а, -я, а доконаного виду – за допомогою суфіксів -в, -ши, -вши. Розглянемо приклади.

Із наведених прикладів можна зробити висновок, що, вживаючи українізми-дієприслівники, Тарас Шевченко дієприслівники недоконаного виду вживає із властивими українській мові суфіксами -учи, -ачи, а не як в російській мові -а, -я, а дієприслівники доконаного виду тільки із суфіксами -ши, -вши, і зовсім не вживає суфікс -в. Мабуть, тому що російські дієприслівники збігатимуться з формою дієслів чоловічого роду минулого часу однини.

Вживання прикметників

Прикметник – повнозначна частина мови, що називає ознаку або властивість предмета. Форми роду, числа, відмінка в прикметниках української і російської мови здебільшого збігаються. Відмінність – в російській мові в жіночому та середньому році форма -ая, -ое, в українській -а, -е. Ознаки українізмів-прикметників у повісті Тараса Шевченка становлять невелику групу лексики. Український характер вжитої лексики в основному полягає у значенні слова, рідше в закінченнях.

Вживання числівників

Числівники в українській та російській мовах близькі за вимовою та написанням. У художній літературі цю частину мови письменники використовують значно рідше, ніж інші частини мови. Тим більше числівники-українізми в російськомовних повістях. Але приклади вживання числівників-українізмів у повіті „Наймичка” є.

Як відомо, поодинокі кількісні числівник можуть мати ознаки роду ( один, два, обидва та деякі інші).Числівник жіночого роду в називному відмінку дві має закінчення і, в російській мові – е. Тарас Шевченко у наведених словосполученнях вжив числівник-українізм.

Про те, що Тарас Шевченко вживав числівники-українізми з певною метою, свідчить те, що в цій повісті неодноразово вживається в правильній російській формі числівник две.

Вживання прислівників

Близькі за способами творення в українській та російській мові прислівники (наречия), мають суфікси -о, -е , -и, -ому, -єму. Тому різниці в цих прислівниках у двох мовах майже немає. Частіше є різниця в прислівниках, утворених іншими способами. Приклади в таблиці.

Вживання займенників

До української лексики, яку використав Тарас Шевченко у повісті ”Наймичка”, належить невелика група займенників таких розрядів – особові , зворотний, присвійні, вказівні. Розглянемо приклади.

Синтаксичні особливості української мови

Синтаксис – розділ науки про мову, у якому вивчаються будова та значення словосполучень і речень, а також види зв’язків, за допомогою яких слова поєднуються у словосполучення і речення. До особливого виду речень належать речення із прямою мовою 15,с.198]. Одним зі способів передачі чужого мовлення є діалоги. У повісті „Наймичка” якраз у діалогах найбільше українізмів, оскільки вони передають чуже мовлення, а Тарас Шевченко намагався мову українців передати відповідно до її звучання.

У розділі „Синтаксис” вивчається також звертання. Як відомо, в російській мові для звертань використовується називний відмінок, а в українській мові для звертань в однині використовується форма кличного відмінка, якої немає в російській мові. Тарас Шевченко в „Наймичці" постійно вживає форму кличного відмінка.

Використання українських пісень та самоцитування в повісті „Наймичка”

У повісті „Наймичка” Т.Шевченко наводить вісім уривків українських народних пісень. Пісні доповнюють український колорит повісті, допомагають розкрити духовний світ героїв, умови їх життя і побуту. Ось ці уривки з пісень.

Використав Тарас Шевченко і автоцитати з другого розділу своєї поеми „Катерина”.

Використані автоцитати могли не тільки привернути увагу читача тим, що є зразками української поезії, а могли також нагадати читачеві про долю самого поета.

Явища, характерні для української мови, в повісті „Художник”

У повісті Тараса Шевченка „Художник” розповідається про становлення та життя молодого талановитого юнака в Петербурзі. На відміну від ”Наймички”, події якої відбуваються в Україні з українськими героями, у повісті ”Художник” події відбуваються не в Україні, герої безпосередньо не мають зв’язку з українською мовою. Тому Тарас Шевченко і користується майже чистою російською мовою, демонструючи велику вправність у її використанні. І все ж герой, від імені якого ведеться розповідь, і юнак, якого викупили з кріпацтва, мають українське походження. Певно, тому і в цій повісті зрідка зустрічаються україномовні явища. Оскільки їх небагато, то не будемо їх поділяти на підрозділи

Италия, счастливый край, Куда в волшебном упоеньи Летит младое поколене Узреть мечтательный свой рай.

Перебуваючи на засланні, не маючи під рукою ні бібліотек, ні довідників, опираючись тільки на власну пам’ять, письменник демонструє величезні академічні знання з історії світової культури. Тому повірити в те, що він вживав українізми тому, що не володів досконало російською мовою, неможливо. І в цій повісті україномовні явища Шевченко використав для того, щоб хоч таким чином нагадати читачеві про свою Вітчизну, ідентифікувати себе українцем.