This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Полісся тихий голос (історичний аналіз правобережнополіських говірок Іванківського району Київської області)

Олександра Василенко, 22 р., Інститут розвитку дитини НПУ ім. М. Драгоманова, м. Київ

Вступ

Вивчення мовлення на місцевому рівні має важливе значення для розвитку цілого комплексу наук, пов’язаних із мовознавством, літературознавством, історією, етнографією тощо. Цілеспрямована наукова увага до народного мовлення дає можливості не лише для глибшого вивчення сучасної літературної мови, стародавнього письменства та його впливу на сучасне красне слово.

Це унікальна нагода поглянути крізь призму мовлення на автентичну українську культуру та народну ментальність.

Актуальність роботи полягає в необхідності фіксації з метою подальшого наукового дослідження правобережнополіських говірок північноукраїнського наріччя. Народне мовлення на цій території формувалося й функціонувало під впливом багатьох специфічних факторів, що й зумовило його відмінність від інших пластів говірок поліського наріччя.

Практичне значення результатів діалектологічної практики полягає в наступному:

  1. матеріали можуть бути використані для укладання обласного та загальноукраїнського діалектних словників;
  2. результати проведеної роботи можуть стати при нагоді при роботі над лексичним атласом української мови;
  3. на прикладі правобережнополіських говірок поліського наріччя можна розглядати взаємодію української мови з іншими складниками східної підгрупи слов’янської групи мов;
  4. репрезентування народної мови поліського краю є основою для дослідження мови літератури, що постала на теренах даної території.

Короткі загальні відомості про населені пункти, в яких відбувався збір матеріалу Блідча

Село розташоване на території Іванківського району Київської області. Сільській раді підпорядковані населені пункти Коленці, Коленцівське, Леонівка.

Відстань до районного центру - 17кілометрів, до обласного центру та залізниці - 87 кілометрів.

Село відноситься до ІV зони посиленого радіологічного контролю.

Станом на 1 січня 2008 року в Блідчі проживало 567 чоловік.

Основні заняття жителів села – льонарство та скотарство.

У селі є церква, яка розпочала свою діяльність ще 1899 року,школа І – ІІІ ступенів, клуб. Працює Блідчанський комбінат будівельних матеріалів. На території школи знаходяться Музей бойової слави та пам’ятник загиблим партизанам – ковпаківцям.

Село було засноване в д. п. XVIII століття. Проте, першу появу поселень людини на цій території пов’язують з розташуванням у заплаві річки Таль урочища «Городок».

Щодо перших поселенців не існує одностайної інформації. За однією з версій засновниками Блідчі стали селяни - втікачі з Могильовської губернії. Згідно іншого варіанту граф Браницький, якому й належали землі довкола сучасної Блідчі, виграв у карти в поміщика Могильовської губерніїї ціле село. Жителів села граф переселив на землі, де будувалася його лісова дача.

Назва села автентично звучала як «Блєтка», себто «блідий пісок» і вже згодом трансформувалося в сучасне «Блідча».

Запрудка

Село розташоване на території Іванківського району Київської області. Його територія підпорядкована Іванківській селишній раді.

Село розташоване на південному заході від смт Івнків на відстані 4 кілометрів. На схід від села на відстані 3 кілометрів протікає річка Тетерів.

Станом на 1 січня 2008 року в селі Запрудка проживало 879 осіб.

Запрудка була заснована 1600 року. За словами місцевих жителів, назва села походить від назви невеличкої річки Прудка, неподалік від якої і з’явилися перші поселеня.

Зараз у селі налічується 421 господарство,бібліотека, загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів, сільський будинок культури, фельдшерсько – акушерський пункт.

Обуховичі

Село Іванківського району Київської області. Обуховицькій сільській раді підпорядковані села Обуховичі та Станішівка.

Відстань від Обуховичів до районного центру – 12 кілометрів. До обласного центру та найближчої залізниці – 82 кілометри.

Станом на 1 січня 2008 року в Обуховичах проживало 1432 особи.

Село віднесене до ІІІ зони добровільного гарантованого відселення.

Для жителів Обуховичів характерний картопляно - льонарський напрямок ведення сільського господарстваз розвинутим тваринництвом.

На даний час в Обуховичах знаходиться Музей ткацтва (працює з 1984 року), Будинок культури, бібліотека, відділення зв’язку, школа

І – ІІІ ступенів. Через Обуховичі проходить автомагістраль Р – 27 Київ – Овруч в напрямку до республіки Білорусь.

Перша згадка про село датується кінцем XVI століття.

Назву села пов’язують з тим, що граф Браницький став переселяти своїх кріпаків у якості слобожан на місце біля річки Мурави. Сам граф був родом з Обухова. Отож, переселенці почали називати себе обухівчанами. Звідси й пішла назва.

Характеристика діалектних особливостей правобережнополіських говірок північноукраїнського (поліського) наріччя

Північноукраїнське ( поліське) наріччя являє собою одне з трьох наріч українського народного мовлення.

На півночі поліське наріччя межує з так званими українсько- білоруськими говірками, які за своїм характером є перехідними. Як правило, вони поширені на території Берестейщини та Пінщини.

Північна межа цього наріччя тягнеться від річки Горинь на південний схід вздовж державного кордону України.

Західна межа має протяжність близько 30 кілометрів від русла річки Західний Буг. Таким чином, на заході північноукраїнське наріччя межує з підляськими говірками.

Південна межа поліського наріччя проходить через такі населені пункти: Влодава (Польща) → Володимир → Волинський →Луцьк → Рівне → Новгород - Волинський →Житомир → Київ → Прилуки → річка Остер → річка Сейм.

Таким чином, наріччя поширене в північно - західних регіонах Сумської та Чернігівської областей, північних районах Київської, Житомирської, Рівненської та Волинської областей.

Поза межами території України північнокураїнським наріччям користуються в Курській, Бєлгородській та Воронезькій областях Російської Федерації.

Поліське наріччя поділяється на 3 говори:

  1. східнополіський;
  2. середньополіський;
  3. західнополіський.

Населені пункти, у межах яких були зібрані матеріали, територіально належать до середньополіських (правобережнополіських говірок).

Розглянемо основні риси, що притаманні правобережнополіським говіркам.

На фонологічному рівні правобережнополіський (середньополіський ) говір якісно відрізняється від інших восьмифонемною системою наголошеного вокалізму. Ця система має такий вигляд: |а |   |о|   |у|   | уо |   |и|   |е|   |і|   | іе

Так, якщо у говірках Середньої Наддніпрянщини слова «піч» та «стіл» артикулюються як ['п’іч’] та [с'т’іл], то правобережнополіські говірки репрезентують назви даних предметів як [п'’іеч], [ст'’іел·] та, навіть, [с'тел].

Ще оним пунктом диференціації даної говірки є шестифонемний склад ненаголошеного вокалізму: |і|     |и|    |е|    |а|    |о|    |у|

Таким чином, у слові «нікуди» замість специфічної поліської фонеми |іе|, яка є дифтонгом, виступає монофтонг |і|.

У правобережнополіських говірках північноукраїнського наріччя спостерігаємо також накладання звукового поля наголошеного [о] на звукове поле ненаголошеного [а]: [ла'пата], [ка'пал’і].

Натомість фонема |и|, яка є нічим іншим, як рефлексом давнього |ы|, виражена слабко.

Фонема |е| має здатність виступати не лише відповідно до давнього сильного |ь| та етимологічного |е| у відкритих складах, а й у ненаголошених, займаючи місця [е] у ненаголошених позиціях:

БРВЪNО > БРВNО > бреўно

Голосні [иі] та [іи] у репрезентованих говірках виступають на місці давнього [ЪІ]:

ЪІК > [ја'зиік] або [ја'з·іик](район с. Блідча)

Звук [і] може замінюватися звуком [е]. Однозначної відповіді щодо причин таких змін не існує.

Видозміна слова «стрілять» у правобережнополіських говірках на території села Обуховичі в [стре'л’ат’] можна пояснити як впливом російської мови, так і пов’язаністю з давньою «поліською» основою, на що вказує звук [і] в ненаголошеній позиції.

У свою чергу дифтонг [іе] може видозмінюватися:

е  |→ [і] → [ іе ]→ |ие|→ [и] → |е  |→[е]

Наприклад,  Л ТО >ЛІТО   ['ліет˚о]   ['ліет˚о].

У ненаголошеній же позиції [ і ]  змінюється таким чином:

[ і ]→твердий приголосний + [е] або [и].

Цю тенденцію яскраво відбиває народне мовлення мешканців села Обуховичі: [ме'ш˚ок] ['осен’] [пе'с˚ок] [вед'р˚о].

У ненаголошеній позиції в правобережнополіських говірках збереглися етимологічні [о] та [е]. Вони функціонують незалежно від відкритості чи закритості складу. Особливо яскраво їх вживання може бути проілюстроване на прикладі числівників: [че'тирнацат’] [сем'нацет’ [пет'нацет’].

На місці етимологічного [е] у правобережнополіських говірках виступають відповідні дифтонги: [іе] [іе] [е] [ие] [іе і]

Наприклад, ['піеч] ['сіем] ['ліет˚о].

Втрата зредукованого заднього ряду [ъ] зумовила виникненя на місці етимологічного [е] лабіалізованого дифтонга [ÿо].

Наприклад:[при'вÿŏз] [при'нÿöс] [за'нÿöс].

Місце колишніх висхідних дифтонгів займають монофтонги [и] та[и'].

Наприклад, [п˚о'риг].

Заміщувати етимологічне [е] можуть й монофтонги [е], [о], як у словах. Які були записані від мешканців села Обуховичі: ['вел], [д'вер], [д'в˚ор], ['неч], ['кестка], [резка] тощо.

Правобережнополіські говірки характеризуються також заміщенням давнього [о] монофтонгами [и], [иі], [і], [іи], [у].

Але таких прикладів у словниковому запасі жителів сіл Блідча, Запрудка та Обуховичі не дуже багато - ['кин’] та [п˚у'д˚ушка].

Набагато більше слів, де етимологічний [о] заміщає [е]: ['кен’], [с'тел], [с'вел˚ок] тощо.

У поліських діалектах спостерігаємо явище так званої «консервації» звука [у]: [г˚у'р˚ок], ['зам˚уж].

Ненаголошений [о] може виступати в кількох позиціях:

[у]

[о]            →                    [оа]   так зване «слабке акання»

[а]

Наприклад, таке:[ко'пала] (село Обуховичі), [коапала] (село Запрудка), [капала] (село Блідча).

Досить поширеним є явище аферези – усунення збігу голосних методом опускання ненаголошеного голосного з умови його збігу з іншим голосним на межі або всередині слів:

до одної → до’дної

заодно → за’дно.

Побутують на території поширення правобережнополіських говірок і приставні голосні. Результатом даного процесу стали такі слова, як «ізмивалася» у значенні «милася», «ізменяв» зі значенням «поміняв», «проміняв» тощо.

Консонантизм правобережнополіських говірок, на відміну від вокалізму, не володіє яскравими диференційними ознаками.

Так, як і в інших українських діалектах нехарактерна для української мови грецька фонема |ф| замінюється на |х| та |хв|: [х'варт˚ух], [х'в’ізика], [хва'та], [х˚ун'дамент],['х˚унт], ['х˚ура].

Фонема |л| у системі середньо поліських говірок північноукраїнського наріччя реалізується в альвеолярному [л·]: [к˚оа'ли], [пи'л·и], [б˚у'л·и], [жи'л·и].

Проте, все однією з зарактерних ознак консонантизму репрезентованих говірок є поступове зникнення |ј|. Це неважко простежити у мовленні місцевих жителів зазначених вище сіл.

Наприклад, [заш'ли], [приш'ли], ['зан’атиĭ], [з'аіка], [п'рин’ати].

У свою чергу, фрикативні свистячі |з|, |з’| витісняють африкати |дз| та |дз’|, що яскраво продемонстровано на прикладі таких слів, як [к˚ук˚у'р˚уза], [зво'н˚ок], ['зеркал˚о].

Натомість м’який [ц] остаточно ствердів у таких суфіксах, як -ц’к- та -ец’-.

Наприклад, [п˚ол˚о'вецкиĭ], [мах'н˚овец], [зап˚о'р˚ожец], [коамсоам˚олец] тощо.

Характерною ознакою правобережнополіських говірок є злиття звукового поля фонеми |р’| зі звуковим полем фонеми |р| або так зване «ствердіння |р|»:

[б˚у'рак]; [з˚о'ра]; [п'расти]; [заг˚о'в˚ор˚у].

У середньополіських діалекти також наявні давні сполуки [ро] та [ло], які є нічим іншим, як залишками складотворних сонорних:

КРЪВАВО > КРОВАВО > криваво → [кр˚о'вав˚о]

ГЛЪТАТИ >ГЛОТАТИ > глитати → [гл˚о'тати].

Щодо морфологічного рівня, то на дослідницьку увагу заслуговують, насамперед, числівники та займенники.

У системі правобережнополіських говірок числівники, як правило, набирають такого вигляду:

[шес'нацет’] ; [сем'нацет’] ; [пет'нацет’].

Як бачимо, звуки [ј] та [а ] у даному випадку замінюються на характерний для цього пласту говірок звук [е].

Найбільше варіантів має вимова числівника «п’ять»: від [п'јат’] в Обуховичах до [пјат’] та [п’ат’] на території села Блідча.

Числівники від п’ятдесяти до дев’яноста артикулюються наступним чином: ['семс’ат] в Запрудці та Обуховичах, [пиди'с’ат] в Обуховичах та ['с’емд’іс’ат] у мешканців села Блідча.

Вимова числівника «один» варіюється від [адин] та [оадин] до [јједниĭ] (відгомін доби після Андрусівського перемир’я, в результаті якого територія сучасного Іванківського району опинилася під владою Польщі).

Особливості граматичного класу займенників у народному мовлені жителів сіл Іванківського району найповніше виявляються під час відмінювання останніх.

 

Відмінок

Діалектне мовлення

Літературна норма

Н.

в˚о'на      о'на      а'на

вона

Р.

јі'јі   је'јі  јі  је'ј˚о

її (неї)

Д.

jij  jej

їй

О.

'Jejy   jy

нею

М.

на јеј   на јіј

на ній

 

Відмінок

Діалектне мовлення

Літературна норма

Н.

в’ін   в'јін в˚он вуін он

він

Р.

ј˚о'г˚о  је'г˚о   г˚о

його (нього)

Д.

ј˚о'му   је'м˚у   м˚у

йому

О.

ним   јім

ним

М.

на 'ј˚ом˚у на ј˚о'м˚у

на ньому, у нім

 

Відмінок

Діалектне мовлення

Літературна норма

Н.

теĭ  о'т˚оĭ  це'ĭ  сеĭ

той \ цей

Р.

т˚о'г˚о   'т˚ог˚о    о˚то'г'о   о'т˚ог˚о   ц’о'го  ц’о'г˚о с’о'г˚о

того \ цього

Д.

т˚о'м˚у   'т˚ом˚у   ц’о'м˚у   'ц’ом˚у   с’о'м˚у  'с’ом˚у

тому \цьому

О.

тим  о'тим о'ц’ім  ц’ім сим

тим \цим

М.

на 'т˚ом˚у  на т˚о'му на 'ц’ом˚у на ц’о'м˚у

на о'т˚ом˚у  на о'ц’ом˚у

у тому \ на цьому

у тім \ на цім

Як бачимо, лише в деяких випадках відмінювані форми числівників у правобережнополіських говірках збігаються з літературною нормою.

Спостерігаються диференційні характеристики й під час відмінювання особових займенників першої та другої особи.

Відмінок

Діалектне мовленя

Літературна норма

Н.

ја

я

Р.

ме'не  ' мене   ме'нја

мене

Д.

ме'н’і   ме'н’і    мн’е   м’і'н’е

мені

О.

м'н˚ој˚у    мн˚ој

мною

М.

на ме'н’і    на 'меніі    на ме'нјі

на (у) мені

Варіативним  є відмінювання й зворотнього займенника «себе»

Н.   -     -

Р. с’е'б’е   се'бе                                                                     себе

Д. с’е'б'е   с’е'б’і   с˚об'іе  с˚об'је                                          собі

О. с˚о'б˚ој˚у                                                                          собою

М. на с’е'б’е   на се'б’і   на с˚о'біе   на с˚об'је                     на (у) собі

Питально - відносні займенники «хто?» та « що?» Артикулюються в даному діалектному пласті як [хт˚о], [кт˚о] (с. Блідча) та [ш˚о], [шч˚о].

Вказівний займенник «той» функціонує в мовленні жителів сіл Запрудка та Обуховичі як [теĭ] та схильний до перетворення на займенниковий артикль.

Наприклад: «б˚у'ли нак˚о'пали 'т˚уј˚у тра'в˚у».

Дієслівні форми у системі правобережнополіських говірок північноукраїнського наріччя характеризується, насамперед, наявністю інфінітивного суфікса -т’:

дієслівна основа + голосний + S -т’

Наприклад:' н˚осит’, 'х˚одит’, св’ітит’, 'палит’.

Даним говіркам притаманна також третя особа однини теперішнього часу дієслів ІІ дієвідміни типу 'ходе, 'робе, п'росе, 'носе, 'косе.

Повертаючись до питання інфінітиву в правобережнополіських говірках поліського наріччя, варто зупинитися на наявності інфінітиву з наголошеною звукосполукою - ти: і'ти, плис'ти, брес'ти, мес'ти.

Діалектне мовлення жителів села Блідча багате дієслівними формами на - т’і, типу ха'д’іт’і, гава'р’іт’і, пи'сат’і тощо..

У дієсловах теперішнього часу дійсного способу спостерігається явище так званого «вирівнювання» форм першої особи однини. Дані форми слів за прикметну ознаку мають утрату чергування [д], [т], [з], [с] з шиплячими. У результаті виникають форми дієслів, типу ја х˚о’д’у, ја сид’у тощо.

Утворення дієслів майбутнього часу в середньополіських говірках відбувається за поданою нижче схемою:

буду + інфінітив дієслова

Наприклад, таке: буду робить, буду копать..

А мешканці села Запрудка Іванківського району Київської області використовують ще й такі форми майбутнього часу:

заір'жец’а → буде іржати

зажар'т˚уј˚у→ буду жартувати.

Майже весь ареал поширення правобережнополіських говірок якісно відрізняється від інших стягненими формами прикметників чоловічого роду: б˚уў у 'мене 'д˚обри ч˚ол˚ов'јік..

Поряд з вище вказаними формами побутують нестягнені форми прикметників середнього роду на – еје: 'малеје ди'т’а, гл˚у'хеје б˚о'л˚ото. Такі форми властиві здебільшого мовленню жителів сіл Запрудка та Блідча.

Синтаксис правобережнополіських говірок поліського еаріччя мало чим відрізняється від синтаксису української літературної мови. Незважаючи на «законсервованість» поліських діалектів, система синтаксису майже не містить архаїчних проявів.

Характерні відмінності спостерігаються лише у рівнозначних прийменникових конструкціях (ід˚’от па гриби), конструкції давального відмінка з прийменником ( к 'хат’і).

Заперечні речення, як правило, будуються за допомогою заперечної частки «не», яка набуває таких форм: [н’і], [н’іе], [н’іет].

Синтаксичні відмінності також спостерігаємо в неузгоджені членів речення при його побудові носіями правобережнополіського діалекту. Отож, часто можна зустріти такі синтаксичні конструкції: «їсти я не любітєль їх, не дуже», «до їм теє, уже стали сказали тиє правітєльство убираця з того хутора або … куди хто хоче убираця» чи навіть « день пораюсь коло шість курочок».

У правобережнополіських говірках широкого поширеня набула лексика, пов’язана з льонарством та коноплярством. Дані діалекти репрезентують також надзвичайну деталізацію назв спеціальних галузей господарства, промислів. Це стосується льонарства, вирощування картоплі, процесів збиральництва.

Майже повна відсутність вівчарської та рибальської лексики компенсується надзвичайною поширеністю слів, пов’язаних з доглядом за такими тваринами, як коні,корови та свині.

Детальніше лексичні особливості правобережнополіського діалекту будуть показані в контексті наступних польових записів народного мовлення.

ЧАСТИНА ІІ

Репрезентативні діалектні тексти

Історія села

се'л˚о б˚у'л˚о ў нас ве'лике // в˚о'н˚о ўже за'мерл˚о // не'ма там ўже не'ч˚ог˚о ў 'т˚ом˚у се'л’і // та'ке се'л˚о б˚у'л˚о / та'киј к˚ол'г˚осп б˚уў/ ш˚о з'раз˚у б˚у'л˚о ў од'н˚ом˚у се'л’і три к˚ол'г˚оспи // а 'заре ўже ĭ од'н˚ог˚о не'маје // 'сад’ік ізр˚о'били 'н˚овиĭ / р˚озва'лили / р˚озт’аг'ли ј˚ог˚о // ўже не 'вик˚он / не две'реĭ/ не'ч˚ог˚о не'ма // і о'т˚оплен’а б˚у'л˚о ĭ ўсе // ўсе за'мерл˚о // так јак ўс’і 'села// але 'јест’ іш'че 'села / х˚оч і ма'лен’к’іје / н˚у јак там б’іш хаз’ајін је // о'д˚о у м˚о'сіјках б˚у'ли ми / ў пати'л’еј˚оўц’і ў с˚ов'х˚оз’і / це // д˚о там це б’іл˚о'н˚ог// д˚о там к˚ом'бајни је // і па'хај˚ут’ же 'земл˚’у // а ў нас у'се / не'ма не'ч˚ог˚о//б˚ол'ниц˚’у зак'рили шче ĭ там же ле'жали б˚ол’'ни׃је / ўсе не'ма не'ч˚ог˚о // це шче ш'к˚ола од'на јак˚ос’ 'р˚обит’ // а т˚о ж не'ч˚ог˚о // 'тики ген'делик˚оў наро'били о'це та'ких о // і ўс˚’о // ш˚о там 'м˚ожна р˚озка'зат ?! //

Записано від Лавренко Віри Олексіївни, 1938 р.н., мешканки села Обуховичі.

Освіта – 10 класів

ка'л’іс’ / 'д˚уже 'д˚уже даў'н˚о / так?/ ў нас ў б'л’eдч’і жиў пан із б’eла'р˚ус’іјі/ так? // у нас там за с’e'л˚ом / за б'л’eдч’eј˚у / б˚уĭ 'панск’іĭ ма'јeтак // б˚уў там 'панск’іĭ ма'јeтак // 'кала н’e'г˚о 'с˚осни та'к’іјe кра'с’івијe/ ка'л’ішн’e ка'л’ішн’e // јeм у'же не з'нај˚у / на'в’eрна 'д˚уже ба'гата г˚од т’ім 'с˚оснам // 'к˚ушч’ік’і та'к’і // зал’і'ш’іл˚ос’ 'д˚уже ба'гат˚о ас'талас’ там 'камн’eĭ / к’ірп’eч’eĭ // н˚у та'ке јак в˚о'н˚о ка'л’іс’ б˚у'л˚о //

Записано від Артеменко Алли Михайлівни, 1985 р. н., мешканки села Блідча

Освіта - вища

Частина ІІІ

Словник

А'б’іед                        обід

Дв’eр’             двері

А'б·ід              обід

Д'в˚ор             двір

А'хотн’ік        мисливець

'Дец’і              діти

Ба'лакати       говорити

Д˚ох˚од'на      літня, хвора

'Бат’ков          батьків

'Жал’ на 'тебе            шкода тебе

'Баче   бачить

Ж˚о'на                        дружина

Бед'н’іший     найбідніший

За'жарка         смажені цибуля та морква

Б'л’етк’іj         блідий

Зак'р˚утка      консервовані фрукти та овочі

Б˚ол’'ниц’a    лікарня

За'мерти         зупинитися, завмерти

'Б˚ол’но          дуже

Заме'чати       помічати

'Б˚ол’ш                       більш

'Заре               зараз

'Б˚ул’ба          картопля

Зв’eро'б˚оĭ      звіробій

Бу'рак             буряк

З'д˚ор              здір

'Вел     віл

'Зеркал˚о        дзеркало

'Велка вилка

З’eмл’a'н’іка  суниця

'Віел               віл

З’eр'цадл˚о     дзеркало

'Викна                        вікна

Зме'н’aти       поміняти

'В’івк              вовк

З˚оста'ватис’a            залишатися

'В’іен               він

Ізвjа'зати        зв’язати

Вки'сати        скисати

Ізми'ватис’a   митися

'В˚одка                       горілка

Ізр’і'зати        різати

В˚оj'на                        війна

Інт’e'р’eс        цікавість

'В˚он               він

'J˚ожик                       їжак

В'ремjа                       час

'J˚омка                        коцюба

В'с’о               все

Ка'л’ішн’e      колишнє

Гле'д’іти         доглядати

Ка'л’yка                     їжак

Г'либа             грудка землі

'Камен’                      камінь

Гл˚у'б˚окиj     глибокий

Кам'п˚от                    компот

Г'л˚ум             насмішка

Ка'шара                      кошара

Г'неj    гній

'Кест˚очка                  кісточка

Гнез'д˚о          гніздо

'Кет                            кіт

Г˚о'да              роки

К'л·ад^б·ішче              кладовище

Г'р˚уба                       пічка

К˚ор˚о'варн’а            приміщення для корів

Г˚у'р˚ок          огірок

'К˚ост˚очка                кісточка

Д'вер              двері

'К˚от                           кіт

 

К'ресл˚о                     крісло

П˚орат˚у'вали                       врятували

Кр˚у'титис’                кружляти

П˚о'р˚ог                     поріг

К˚у'леш                      куліш

П˚оу 'р’іг                     поріг

К˚ук˚у'р˚уза               кукурудза

П˚о'ш˚оў                    пішов

'К˚ус                           шматок

П'разник                    свято

К˚у'с˚ок                      шматок

П'расти                      прясти

Кри'ж’і                       стегна

Пр˚охлад'ніĭ              прохолодніше

'Лаўка                        магазин

'Ран’ше                      раніше

'Лав˚очн’ік                продавець

'Резка                         різка

'Лав˚ошн’ік               продавець

' Ридниĭ                      рідний

'Л’уде                         люди

Ро'дитис’а                 народитися

Ма'кетра                    макітра

Род’іт’ел’с’к’іĭ           бать'ківський

'Мат’унка                  матінка

'Р˚ожа                         троянда

’Мат’                          мати

Р˚о'жеств˚о                Різдво

Ме'шати                     заважати

Р˚оз'с˚ол’ник             страва з квашеної

капусти

Ми'л˚’он˚ок               милий

Р˚уш'на                      ручна

Ми'н’ати                    змінювати

Саоби'рат’                  збирати

'М˚о                            може

С’е'л˚о                                   село

'М˚огеилки                 кладовище

'Сеник                                   сінник

М˚ор˚о'ж˚ок               спориш

'Сита                          коливо

На'верн˚о                   мабуть

Скава'р˚одка             пательня

На'г˚он’у                   нажену

С'пасли                      врятували

Наĭ'ти                         знайти

С'тел                          стіл

'Неж                           ніж

Сте˚на                                    стіна

'Н’еж                          ніж

Сти'дитис’а               соромитися

Неп˚о'мал˚у               швидко

С'т’іел                        стіл

Н'равиц’а                  подобається

С'т˚ол                         ст‍іл.

Н’ушк˚у'вати            нюхати

Ст'р˚оjіти                   будувати

'Н’аўка                       русалка

С’а'л˚о                                   село

Обеш'чати                 обіцяти

'Теĭ                              той

Оге'р˚ок                     огірок

'Т˚ол’к˚о                     тільки

Ог'риз˚ок                   недоїдок

Т˚ошк˚у'вати             тушкувати

Ос'л˚он                                  ослін

Т'рох                          трьох

Пам'п˚уха                  пампушка

Т'х˚ор                         тхір

'Пеĭти                         піти

Уб’і'лити                   вибілити

Пет'нац’ат’                п’ятнадцять

Увер'н˚ути                 завернути

'Печ                            піч, газова плита

Х'вертка                    хвіртка

'П’іеч                          піч,газова плита

Х'в˚ортка                   хвіртка

Пле'м’ан’jік               племі нник

Хл’еб                         хліб

П'лет                          забор

Х'л’іеб                                   хліб

П'листи                      плавати

Х˚о'л˚одне                 холодець

Повен'чатис’а           обвінчатися

Х˚ун'дамент              фундамент

П˚оу'д˚ушка               подушка

'Х˚ут˚ор                     хутір

П˚о'жила                    літня, хвора

'Х˚утоар                      хутір

П˚озна'вати               впізнавати

Цип'л’а                      курча

П˚о'ка                         поки

Чер'н’іка                    чорниця (Vaccinium

myrtillus L.)

'П˚ол                          підлога

Шпа'л’ера                  шпалери

 

Jаро'веjе                     ярове

 

 

Висновки

Зібрані експедиційним методом польові записи українського живого народного мовлення свідчать про те, що правобережнополіські говірки позначені рядо диференційних ознак на всіх мовних рівнях.

Було обстежено3 населені пункти, які знаходяться у межах Іванківського району Київської області. А саме, села Блідча, Запрудка та Обуховичі.Основний контингент становили респонденти, віком від 70до 88 років. Як правило, опитувані довго не перебували за межами власного говіркового оточення та з повною (неповною) середньою освітою. Виняток становить жителька села Блідча, 1985 року народження, економіст за освітою.Проведені записи живого народного мовлення, йогосистематизація та ґрунтовний діалектологічний аналіз

Аналіз правобережнополіських говірок у діахронії засвідчив зв'язок мовлення мешканців Іванківщини з польською, білоруською та російською мовами; вказує на значну «законсервованість», порівняно з мовленням мешканців інших регіонів Київщини.

 

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123