Фольклор, як засіб духовного виховання підростаючого покоління

 Кособуцька Анастасія, 13 р., гурток«Юні етнографи-краєзнавці», Будинок школярів та юнацтва, м. Костопіль, Рівненська обл.

Вступ

Правильне й усебічне уявлення про традиційну народну культуру можна набути, глибоко ознайомившись з широкими колом фольклорних явищ, які протягом століть становили саму суть і єство культурного буття українського народу. Навіть з появою і розвитком в Україні професійних мистецьких форм фольклор залишився важливим засобом задоволення культурних потреб.

Звуження сфери функціонування фольклору – історично закономірний процес, однак у різних культурних традиціях його інтенсивність і динаміка неоднакові. Переважна більшість сучасних цивілізованих націй майже втратила живу традиційну народну культуру, в Україні ж цей процес не набував ще катастрофічних форм, хоча й зазнав через відомі історичні обставини невідшкодованих втрат. Проте, якщо ознайомлення з фольклором у традиційному середовищі, навіть ще півстоліття тому відбувалося природним шляхом безпосереднього спілкування поколінь, нині воно дедалі частіше здійснюється через посередництво друкованого слова.
Фольклор – явище динамічне, і кожна історична епоха відрізняється від попередніх та наступних характером репертуару і певною мірою жанровим складом. Тому, лише «застигла» форма книжки може водночас продемонструвати широкий спектр фольклорних явищ, надбаних народом протягом тривалого історичного шляху.
Естетична принадність фольклору зумовлена багатьма чинниками. У пісні та думі – це поєднання мелодії, слова й таланту співака, у казці, нас вабить не лише захоплюючий сюжет, майстерність оповідача, а й своєрідна мовно-стилістична виразність живого усного тексту. При публікації будь-якого фольклорного твору відбувається своєрідний «переклад» його з однієї художньої мови на іншу. І тут, неможливо уникнути досить значних втрат, пов’язаних передусім з відсутністю способів адекватної передачі усного тексту, рис, яких він набуває в устах талановитого виконавця. Через це та сама пісня, а ще більшою мірою казка, записані у різних куточках нашого краю, набувають і мовної своєрідності. Збереження їх зумовлене бажанням донести до читача, бодай частково, своєрідність естетичної природи фольклорного твору, а не формальним прагненням до точності.

Фольклорний гурт «Ладовиця» – осередок духовного виховання підростаючого покоління

Фольклорно – етнографічний гурт «Ладовиця» заснований у 2000 і є структурним підрозділом відділу естетичного виховання Костопільського районного будинку школярів та юнацтва. Керівником фольклорно – етнографічного гурту є Красун Оксана Петрівна. Робота цього колективу багатогранна. Це, насамперед, вивчення й збереження народно – пісенної творчості, танцювального мистецтва та гри на народних інструментах, обрядів і звичаїв, дитячого фольклору, а також, відтворення (виконання) кращих зразків фольклору. Його різножанровість збагачує дітей, розвиває творчість і фантазію.
Заняття у фольклорному гурті «Ладовиця» сприяють формуванню у дітей особистості засобами фольклорного колективу та кращими зразками народної творчості.
Багатовікова практика народного виховання визнала найкращим, найраціональнішим такий стиль взаємин з дітьми, який не придушує, а збуджує їхні сили, розвиває самостійність, ініціативу, спонукає до позитивних дій та вчинків, підтримує почуття власної гідності й утверджує особисту відповідальність за свою поведінку. Лише систематичне, вимогливе й терпляче виховання з урахуванням кожної особистості принесе свої вагомі плоди.
Робота з дитячим фольклорним колективом у питанні збереження і відтворення народних звичаїв, обрядів, народного місцевого піснеспіву, традиційного народного музикування – одне з найбільш складних і відповідальних завдань керівника у вихованні творчої особистості з яскравими національно – означеними рисами.
Різноманітні уроки народознавства не викликають великого бажання у дітей оволодіти знаннями про народні звичаї та обряди українців. Набагато краще вдається привернути увагу дітей за допомогою співу у фольклорному гурті «Ладовиця». На заняттях діти долучаються до кращих зразків української пісні, музики, осмислено відтворюють звичаї і обрядові дійства українського народу. Кожна нація має свої традиційні звичаї. Але звичай – це не відокремлене явище, це втілені в рухи і дію світовідчуття, світосприймання та усталені взаємини між окремими людьми. Ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на формування духовної культури народу.
Наш фольклорний колектив вивчає і пропагує кращі вокальні зразки народної творчості, виконуючи їх у народно – пісенному стилі, який відрізняється від академічного відкритим звуком, «оголеним» інтонуванням слова.
У своїй роботі використовують і опираються не на літературні джерела, а намагаються систематизувати власні експедиційні матеріали, зібрані з дітьми упродовж багатьох років. На основі цих експедиційних матеріалів створені сценарні розробки, які вдало відтворюються учасниками фольклорного гурту «Ладовиця» Костопільського будинку школярів ти юнацтва.
За час роботи з дітьми, які займаються у фольклорного гурті «Ладовиця» (а це вже 10 років), зробила висновок, що кожна дитина – талант, і чим скоріше ми почнемо розвивати їх творчі здібності, тим повніше зможемо розкрити дитячі душі. Проте одного бажання дитини виступати на сцені замало. Основною роботою гурту є праця і почуття відповідальності.

Масова робота гурту «Ладовиця»

Гурт складається з двох груп:
– підготовча (5-10 років), репертуар складають народні ігри та танці, скоромовки, лічилки, заклички, а також окремі пісні зимового та весняного циклів;
– основна (10-15 років), репертуар цієї групи дітей складають календарно-обрядові, родинно-обрядові, ліричні пісні, а також народні танці, ігри та обряди, які записані у Костопільському районі.
Під час зимових канікул фольклорний гурт «Ладовиця» стає колядницькою ватагою, щоб привітати працівників установ та організацій дзвінкими колядками з Різдвяними та Новорічними святами.
Робота фольклорного гурту «Ладовиця» висвітлюється у засобах масової
інформації: міській газеті «Костопіль-Центр», районній громадсько-політичній газеті «Віче Костопільщини», веснянки та колядки звучать по районному радіомовленні під рубрикою «Світ у дитячих долонях».

Участь у фестивалях та конкурсах

1. Обласний огляд-конкурс фольклорних колективів «Кришталеві джерела Полісся», (2000р.).
2. Огляд-конкурс колядницьких ватаг та Різдвяних вертепів, (2004р.).
3. Обласний огляд фольклорних колективів «Котилася торба», (2004р., 2005р.).
4. Всеукраїнський фестиваль-конкурс молодих виконавців української народної музики «З народного джерела», (2005-2006р.).
5. Міський фестиваль дитячої та юнацької творчості «Під кольорами райдуги» (2007р).
6. VІІ Міжнародний молодіжний фестиваль традиційної фестиваль традиційної народної культури «Древлянські джерела», (2007р.).

Висновок

Основною метою виховання дітей у фольклорному колективі за українською народною педагогікою вбачається в тому, щоб навчити кожну дитину бути людиною. Кожна особистість має право бути вільною тілом і духом, ділом і помислом. Навіть розум і знання, за неписаними народними законами, нічого не варті без людяності, порядності. Адже дитина ще не має досвіду, знань, умінь і навичок поведінки, які так необхідні їй для майбутньої трудової та суспільної діяльності. Усе це проходить через виховання, єдність, наступність і спадкоємність поколінь – через одвічні духовні цінності нашого народу, через різноманітні жанри українського фольклору.