Мазур Ольга, 15 р.,
районна гімназія, м. Шаргород,Вінницька обл.
Що сталось з тобою, подільське село?
Здається, тут горе давно залягло,
І дзвін поминальний не чути ніде, –
Зате на могилах лиш вітер гуде.
То голод і лихо заповнили вщерть,
Складала в покоси невільників смерть –
То був тридцять третій…
Ігор Проценко "Голодомор")
«За даними травня 1932р. у Шаргородському районі мешкало 91100 осіб, а через два роки, у травні 1934р. населення складало 77784 особи (тобто скоротилося на 13316 осіб, які вмерли переважно у роки голодомору.»
(Анатолій Нагребецький. Трагедія мого краю.)
Вже кілька років учні нашої гімназії збирають свідчення людей, які пережили голодомор 1932-33р.
Дудченко Олександр, 16 р.,зош І-ІІІ ступенів № 32, м. Черкаси
Кажуть, що кожен у житті має своє місце. Івану Гуріненку долею наречено бути у багатьох образах, що, у підсумку, підкорялись одній меті: служінню рідній Україні. Фольклорист і етнограф, археолог та історик, краєзнавець – ось коло його захоплень, до якого привела безмежна жага пізнання минулого й сьогодення свого народу, любої Вітчизни, котрій він віддав усі сили, наснагу, невтомну працю.
Меландович Олена, 17 р., зош І-ІІІ ст, с. Нижні Млини, Полтавська обл.
Полтавська земля багата на таланти, зокрема й музичні. Щедрий народними піснями край є батьківщиною цілого ряду композиторів, музикантів, співаків, як професійних, так і аматорських. Але на сьогодні не дано цілісного уявлення про розвиток композиторського мистецтва на теренах Полтавщини, потребує систематизації матеріал про професійну діяльність композиторів – наших сучасників.
Пушкіна Софія, 13 р., зош-інтернат з поглибленим вивчення предметів гуманітарно-естетичного профілю, смт. Шевченкове, Черкаська обл.
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть… та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Т.Г.Шевченко.
Я дуже люблю свою Україну! Народилася я в місті Краматорську – це моя мала батьківщина. Я дуже люблю наш Донецький край з його прекрасною, суворою природою. В моєму рідному краї зараз війна. Ми вимушені були виїхати на Черкащину, яка дуже радо і гостинно прийняла нашу сім’ю.
Василишин Артем, 14 р., зош І-ІІІ ст. №9, м. Дружківка, Донецька обл.
«Любіть свою хату, хоч і небагату, тут ви бігали до мами дрібними ногами. Тут ви підростали, божий світ пізнали, звідси батько за руку вів у школу, у науку. Тут ваша утіха, радість і потіха, гей, нема то, нема в світі, як та рідна стріха.» Так писав Богдан Лепкий в вірші «Рідна стріха».
Якобенчук Вікторія, 16 р., зош І-ІІІ ст. №5, м. Берегове, Закарпатська обл.
Розуміння і всебічне вивчення феномена зарубіжного українства, його причин, наслідків для культури народу, перспектив сьогодні як ніколи на часі, в першу чергу тому, що ця сув'язь питань десятиліттями була закритою темою (а для української глибинки – ще й до сьогодні малодоступною), по-друге, тому, що діаспора відіграла і продовжує відігравати непересічну роль у долі народу, його культурі, особливу роль у міжнародних контактах нашої країни, і, по-третє, сьогодні ми є свідками нової хвилі "заробітчан", які можуть поповнити нашу діаспору в країнах світу.
Васьківська Віта, 15 р., НВК «зош І-ІІІ ст., гімназія», м. Славута, Хмельницька обл.
Скільки слів величних сказано, скільки пісень вплетено у вінок твоєї слави, моя прекрасна Батьківщино! Бо хіба можна не любити тебе, земле моя, хіба можна не пишатися тобою, моя Україно! Твої волелюбні пращури залишили нам найголовніше – велике прагнення волі.
Молнар Ніка, 13 р., зош І-ІІІ ступенів №5, м. Берегове, Закарпатська обл.
Подорожуючи різними країнами, кожен із нас намагається одразу ж побачити якнайбільше цікавих місцин, пам’яток і пам’ятників, почути історичні факти, цікаві легенди й перекази, щоб перейнятися духом країни. Саме тому враження від подорожей до далеких бургів і сіті залишаються такими яскравими й повними. Водночас, живучи в рідному краї, часто можемо розповісти про нього значно менше, ніж про відвідану Німеччину, Італію, Францію…