This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Молодь у боротьбі за незалежність

  Олійник Анастасія, 14 р.,ЗОСШ-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю,с. Шевченкове, Черкаська обл.

 Читець:Сини України! Згадайте минуле,

Згадайте славетних гетманів діла,
Змагання народні, – і сонце заснуле


Розбудить, зогріє надія жива!
У нашім минулім – там воля і слава,
У нашім минулім – безсмертні діла.
Цього не украде в нас зрада лукава,
Бо кров'ю Вкраїна все те добула...

Сторінка перша – «Пам’ятай про Крути»

Читець:І знов, у котрий це вже раз,
Зійшлися ми в одній родині,
Щоб пом’януть той славний час,
Коли в офіру Батьківщині
Себе принесли кращі з нас.
Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути,
І ту гарячу кров святу
Повік Вкраїні не забути.

Читець: 29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.
Читець: 29 січня 1918 року біля невеликої станції Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувало відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Йшов 1918 рік. Четвертим Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною, суверенною державою. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє шеститисячне військо на Київ під проводом М. Муравйова.
Читець: На той час в Центральній Раді не було армії. Основна її частина була розбита більшовиками, а інша перейшла на бік червоних, спокусившись фальшивими обіцянками. У той важкий і грізний час на оборону рідного краю стали лише невеликі частини ідейних борців. У Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназії. Їх було 300.
Читець: Ви сміло виступили в бій,
Хоч ворог був страшний, суворий,
В душі не було молодій
Ані вагання, ні покори!
Сніги зледенілі
І темінь іскриста
Над Крутами в скруту
Зійшлося їх триста.
Моя Україно,
Мій Києве – княже,
Ця юнь безборонна
За тебе поляже.

Читець:Наступав холодний ранок 29 січня 1918 року. О 9. 00 годині розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до бою. Юнаки мужньо відбивали атаки ворога, не залишаючи своїх позицій. Проти них наступали матроси Балтійського флоту – їх було майже 6 тисяч старих вояків, а борців за волю України біля 600.
Читець: Десять йшло проти ста,
І кидались грудьми на гармати,
Бо за ними свята
Україна стояла, як мати.
І остання гупає гармата. .
На життя без надій
Їм стояти, стояти, стояти!

Читець: Бій був запеклий і тривав до полудня. Молоді воїни билися відчайдушно, виявляли зразки хоробрості.
Читець: Земля дрижала. Схід вогнем горів,
Сурмили сурми. Гримали гармати.
А в їх очах, вогнистих та завзятих
Палав святий, благословенний гнів.

Читець: Сили були надто нерівні. Побачивши безперспективність подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки це слово дійшло з одного боку колії, де були юнаки старшинської школи, на протилежний бік до студентів, хтось замінив слово «відступати» на «наступати». Юнаки-курсанти відійшли назад, а студенти кинулись вперед. На смерть…Пішли на ворога з багнетами, бо набоїв уже не було. І падали, падали у нерівному бою.
Читець: 35 забрано в полон: двадцять сім здорових і вісім поранених. Довго і жорстоко катували їх. Та не впали на коліна, не просили пощади і помилування. Мужньо зустріли вирок: поранених відправити до Харкова, розстріляти. Наближалася страшна хвилина для засуджених. Один починає, всі інші підхоплюють «Ще не вмерла Україна»…Селяни з навколишніх сіл, поховали їх за християнським звичаєм.
Читець: 1 березня 1918 року, після звільнення Києва, було закуплено домовини для перевезення тіл загиблих. 19 березня 1918 року до Києва приїхав сумний потяг. Убитих було поховано у спільній могилі на Аскольдовій горі – на кладовищі в центрі Києва. Увічненням цього є відома поезія Павла Тичини «Пам’яті тридцяти».
Читець: На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі-
Український цвіт!-
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся воїн?
Боже, покарай! -
Понад все вони любили
Свій коханий край.

Пісня у виконанні хлопців «Україно, рідна ненько».
Читець: Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року на роковини бою під Крутами, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили герої. Слово про загиблих виголосив професор Михайло Грушевський. Він, зокрема, сказав: «Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять навіки вічні!». Крути, без сумніву, були, є і будуть завдяки героїзму молодих студентів, однією з героїчних сторінок нашої історії. Крути стали початком нової доби в історії України. Без Крутів навіть «Акт злуки» 22 січня 1919 року був би лише документом.

Сторінка друга – Революція на граніті

Читець: Студентській революції 1990 року або Революції на граніті передували події, які сталися в Україні у 80-х роках.
Читець: У 1985 році до влади в СРСР прийшов Михайло Горбачов і почав впроваджувати реформи, які призвели до того, що в суспільстві відбувалось певне потепління. Виникали організації національно-демократичного спрямування, найпопулярнішими були такі як Народний рух України, Українська Гельсінська спілка, Українська студентська спілка, яка розпочала свою діяльність у серпні 1989 року під час походу козацькими місцями, організованого студентами Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Читець: 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР проголосила Декларацію про державний суверенітет України, чим розпочала новий етап боротьби українців за незалежну державу. Але перебудова не вдавалася. Постала необхідність рішучих дій.
Читець: Піком протистояння між комуністичним режимом і демократичною опозицією стала акція протесту та голодування студентської молоді у Києві на площі Жовтневої революції (нині – Майдан Незалежності), відома як Революція на граніті. Особливістю Революції на граніті було те, що її рушійною силою були не політики, а студентська молодь.
Читець: Ідея проведення акції протесту та голодування зародилася влітку 1990 року в Києві. “Акцію придумали в гуртожитку філософського факультету університету імені Тараса Шевченка, в кімнаті В’ячеслава Кириленка. Про основні події революції знало, по суті, троє людей” – згадує Олесь Доній.
Читець:Задум швидко підхопило Студентське братство Львова. Було обрано співголів акції, якими стали: Олесь Доній (Київ), Маркіян Іващишин (голова Студентського братства Львова), Олег Барков (Дніпродзержинськ). Комендантом наметового містечка обрали студента IV курсу Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка Т. Корпала.
Читець: 11 вересня Верховна Рада УРСР прийняла рішення про заборону проведення будь-яких мітингів у відстані одного кілометру біля будівлі парламенту, однак 2 жовтня акція протесту все одно розпочалася.
Читець: Зранку того дня кілька десятків активістів зібрались на площі Жовтневої революції і, розстеливши на граніті матраци та спальники, розпочали голодування. Трохи згодом з’явилися плакати із гаслами. Ввечері було розгорнуто наметове містечко, яке мало чітку організацію. Активним учасником цих подій був і Олег Тягнибок.
Читець: Міліція так і не наважилась розігнати демонстрантів, а згодом Київська міська рада дала дозвіл на проведення масових акцій в центрі міста. 3 жовтня з голодуючими зустрілись представники Верховної Ради УРСР, працівники Міністерства вищої і середньої освіти, політики. Студентами було проголошено основні вимоги:
Читець: 1) відставка голови Ради Міністрів В. Масола;
2) проведення позачергових виборів Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року;
3) відмова від підписання нового союзного договору між колишніми радянськими республіками;
5) повернення на територію республіки військовослужбовців, які проходять строкову службу за межами України, та забезпечення проходження військової служби на території республіки цьогорічного та наступних призовів.
Кліп про революцію на граніті.
Читець: 4 жовтня почали прибувати більше студентів з Івано-Франківська, Сум, Рівного, Полтави, Дрогобича, Вінниці, Тернополя, більшало й киян. Голодувала вже 151 особа, 131 – забезпечувала обслуговування. На захист студентів стали як прості кияни, які несли теплі речі й чай, так і багато українських діячів.
Читець: 5 жовтня до табору завітав Леонід Кравчук, з яким вели перемовини Доній та Іващишин. У 90% голодуючих зафіксована підвищена температура.
Читець: 6 жовтня у палаці «Україна» відбулися урочисті збори учасників ВВв, на яких були присутні й військові, комсомольці, суворовці. Після зустрічі ветерани пройшли ходою до площі Жовтневої революції, планували пройти і наметовим містечком, змітаючи його при цьому. Але на захист студентів вийшло до 50 тисяч киян.
Читець: 8 жовтня комісія, яка працювала за дорученням Верховної Ради, доповіла, що кількість голодуючих становить 158 людей з 24 міст республіки. На повідомлення, що здоров'я студентів погіршується, холод і хвороби можуть призвести до трагедії, в залі на сесії деякі депутати розсміялися.
Читець: 9 жовтня відбувся «круглий стіл», в якому взяли участь делегація від ВР та від студентів. Першим виступив Олесь Доній, оголосив відомі вже вимоги, але конкретної відповіді не отримав.
Читець: 10 жовтня на площі з'явилася підсилювальна радіоапаратура, мітинги у наметовому містечку почали проводитися більш організовано.
Читець: 11 жовтня у малому залі Будинку профспілок відбулася прес-конференція лідерів студентства, які повідомили про посилення активності студентських організацій через те, що влада не прислухається до їх вимог.
Читець: Вирішальні події відбулись протягом 12-17 жовтня. Більшість вишів Києва підтримали вимоги демонстрантів. Маніфестації пройшли у Львові та Луганську. Заклики до загальнонаціонального страйку були озвучені на телеканалі УТ-1.
Читець: Вже 17 жовтня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Постанову “Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року” – вимоги студентів було виконано. 23 жовтня 1990 року Верховна Рада України проголосувала за відставку В. Масола.
Читець: Революція на граніті 2-17 жовтня 1990 року – перший успішний ненасильницький політичний протест проти чинної комуністичної влади в УРСР, поштовх до демократизації українського суспільства.
Читець: Акції громадянської непокори, які охопили Україну в жовтні 1990 року, заклали традиції проведення демократичних акцій протесту, подальшим виразником яких стала Помаранчева революція та Революція Гідності.
Читець: Влада не хоче слухати слів
Страйк наша зброя, страйк – наше право,
Станьмо на площі, часу посли,
Серцем до серця, лава до лави:
Києве, встань-но, Січ, пробудись!
Львове, не дай заснути!
Ми вже не ті, що були колись –
Площа – це наші Крути.

Пісня «Дивіться у небо частіше» у виконанні квартету.
Читець:Усі майдани, які були в першу чергу змінювали людину, серця та душі українців. Україна після подій 90-го стала іншою. Головна перемога, якої домоглися, – ми зламали страх. Під час цих подій вперше була оприлюднена пісня «Ой у лузі червона калина», яку заспівав весь Майдан. Тож давайте і ми нагадаємо її.
Пісня «Ой у лузі червона калина» у виконанні всіх присутніх.

Сторінка третя – Помаранчева революція

Читець: З 1991 р. почався процес державотворення, який триває і досі. Громадянське суспільство нарешті прокинулось у 2004 р., коли через фальсифікацію результатів виборів відбулася Помаранчева революція.
Читець: Нарешті ми отримали свободу.
Але нелегким був той шлях.
Швидкий порив прозрілого народу…
Він на Майдан всіх вивів водночас.
І потяглись осіннім вогким шляхом
Багаті й бідні, молоді й старі.
І враз засяяв помаранчем Київ.
Раділи люди – ми вже не раби.
Стояли, захищаючи свій вибір –
Вони вже не могли терпіти цю брехню.
О, Боже, дякую тобі за вибір –
Без крові допоміг народу в тім бою!

Читець: Помара́нчева револю́ція – кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді – грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими нібито переміг його суперник – Віктор Янукович. Акція почалася 22 листопада 2004 як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів.
Читець: Основною базою об'єднаної опозиції стали західні і центральні області країни, у той час як Віктора Януковича підтримав Схід і Південь України. Громадська думка західних країн була переважно на боці української опозиції. Для захисту своїх демократичних прав до Києва приїхало сотні тисяч людей з усієї України.
Кліп «Разом нас багато, нас не подолати».
Читець: Основним результатом революції було призначення Верховним судом повторного другого туру президентських виборів (не передбаченого прямо законодавством). Внаслідок компромісу, досягнутого фракціями Верховної Ради, після призначення повторного другого туру виборів були прийняті зміни до Конституції, які отримали назву: «Конституційна реформа 2004 року». Конституційна реформа зменшила повноваження президента, і, таким чином, знизила рівень значущості спірних президентських виборів.
Читець: За результатами голосування у повторному другому турі виборів перемогу одержав Віктор Ющенко.

Сторінка четверта – Героями не народжуються, героями стають

Читець: 25 років українській державі, але це лише мить, незначна частина нашого минулого. Життя поставило перед нами випробування. Події останніх років примусили кожного українця відчути свою причетність до своєї країни, а також зрозуміти, що ми господарі на власній землі. З моменту здобуття незалежності нашою державою було прийнято рішення, що Україна повинна стати членом Європейського союзу, адже ми живемо в центрі Європи, прагнемо до європейських цінностей та хочемо надалі жити незалежно. 21 листопада студенти Києво-Могилянської Академії, Університету ім. Т. Шевченка оголосили про страйк, відмовилися вчитися, і разом з викладачами вийшли на майдан.
Читець: Студенти, адже саме студенти є майбутнім нашої країни, свідомим майбутнім. Зцього моменту і до 1 грудня тривали мирні демонстрації, страйки проти рішення президента не підписувати угоду. В ніч з 30 листопада на 1 грудня Віктор Янукович видав наказ розігнати всіх страйкарів, які залишалися на Майдані протягом ночі. Вранці ми прокинулися в іншій країні. Наступного ранку на Майдан замість 300 осіб вийшло 750 тисяч людей (і це лише в Києві). І почалося протистояння, яке завершилося 22 лютого наступного року.
Читець: Майдан та Революція Гідності потрясли не тількиУкраїну, а й увесь світ. Зігріта палкими серцями мільйонів національносвідомих українців з усіх регіонів, незалежна демократична держава Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці – міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір. Це рік єднання, пробудження і консолідації українського народу. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства й гідності.
Пісня «Нашим героям».
Читець:Проте, дарма нічого не дається,
Й за той порив ми маємо платити.
В скількох солдатів серце вже не б`ється?
І ще скільком, судилося не жити?
Ціна за революцію, велика,
Та за ідею варто помирати.
Бо нація залишиться безлика,
Якщо її не можуть відстояти.
Ми піднялись для гідності країни,
Й тепер для нас немає вороття.
Ми живемо на Славу України,
І, як герої віддаєм життя!

Читець:А сотню вже зустріли небеса. .
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав. .
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий. .
І рани їхні вже не їм болять. .
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло. .
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла

Пісня «Ангели Майдану».
Читець: Хвилиною мовчання згадаємо всіх тих, кого немає на цій землі.Наші серця стали частиною могутнього серця. Наші голоси – нотами потужного гімну волі. Та не всім це до душі. Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. ЄдинаУкраїна – іншого шляху у нас немає. Саме за це зараз в АТО воюють сини-герої. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку-Україну. Хочеться вірити, що здоровий глузд переможе, що настане мир. Про це мріють усі.

 

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123