Український кінематограф і кінопремія «Оскар»: історія та сучасність

 Лук`янчук Ангеліна, 16 р.,ЗОШ І-ІІІ ступенів № 8, м. Рівне

Вступ

За рівнем популярності та впливовості кінематограф не поступається традиційним видам мистецтва. Постійне оновлення художніх засобів кінематографа відповідає потребам суспільства, апелює до різноманітних людських почуттів.

Це мистецтво здійснює помітний вплив на культуру і відіграє неабияке значення кінематографа в політичному і економічному житті країни.
Складовою сучасного кіномистецтва є величезна кіноіндустрія Голівуду, що знаходиться поблизу Лос-Анджелеса (штат Каліфорнія), де розташовані офіси та знімальні павільйони найбільших кінокомпаній. Щорічно кінокомпанії Сполучених Штатів випускають сотні фільмів, що залучають у кінотеатри мільйони глядачів і приносять мільярди доларів. Сьогодні голівудський кінематограф виступає ідеологічним знаряддям – символом сучасної Америки і засобом формування іміджу цієї країни на світовій арені. Премія «Оскар» - нагорода Американської академії кіномистецтва, безперечно, найвідоміша у світі. Перша церемонія її вручення відбулась в 1929 р. На відміну від більшості подібних нагород, «Оскар» присуджують за результатами загального голосування членів Академії, а не за вибором журі. Така демократичність принесла їй заслужену шану, хоча й позбавила деякої елітарності. Тому нині важливо дослідити різні аспекти кіноіндустрії, зокрема місця українського кіно серед найвищих визнань роботи митців – кінопремії.

Розділ 1. Історія виникнення кінонагороди « Оскар»

Кінематограф став чи не найяскравішим явищем культурно-мистецьких здобутків XX ст. Саме тому для людей усього світу слово «Голівуд» не потребує жодних коментарів, а найкращі фільми Голівуду увійшли до «золотого фонду» світового кіно. Проте найвищою оцінкою творчих досягнень стала любов глядачів, а найкращим стимулом для митців «фабрики мрій» – кінонагороди. «Оскар» – найпрестижніша нагорода в кінематографі США та щорічний приз із багатьма номінаціями. Вручається вона з 1929 р. Американською академією кіномистецтва, створеною Луїсом Майером з кіностудії Metro-Goldwyn-Mayer у 1927 р. Під час обіду в своєму будинку, Луїс Барт Майер і його гості говорили про створення організованої групи для користі кіноіндустрії. Тиждень потому, 36 запрошених з усіх творчих галузей кіноіндустрії обідали в Лос-Анджелесі у готелі Ambassador Hotel та розглядали пропозицію заснувати Міжнародну академію кінематографічних мистецтв і наук. Перше вручення премії відбулося 16 травня 1929 р., на приватному обіді в Hollywood Roosevelt Hotel, де були присутні 270 осіб.
Цікаво, що кінопремія «Оскар» мала власного президента. Першим президентом був обраний американський актор Дуглас Фербенкс, який пробув на цій посаді до 1929 р. Після нього президентом став Вільям Де Мілль, 1929-1931 рр. А вже після Вільяма президенти надовго не затримувались на своїх посадах.
Незважаючи на явне американське походження «Оскара», «батьком» його був емігрант з Росії – Лазар Мейр, який в історію світового кіно назавжди увійшов як Луїс Майєр – перший серед всемогутніх продюсерів, «золотого століття Голлівуду», король легендарної студії «MGM».
«Серед багатьох премій, які присуджуються в кіномистецтві, премія «Оскар» є почесною і значною,» – сказав Алек Гіннес, видатний британський актор, який отримав «Оскар» за різні досягнення протягом довгої і успішної акторської кар'єри. «Оскар», задуманий колись як вузько спеціалізована нагорода для творчих співробітників Голівуду, за вісімдесят років свого існування перетворився на символ – часто навіть не професійної, а глядацької оцінки кіно. На відміну від більшості кінофестивалів, «Оскар» вручається за результатами загального голосування членів Академії, а не за вибором журі.
За найпоширенішою версією, своєю назвою нагорода зобов'язана бібліотекарю Академії (пізніше, її виконавчому директору) Маргарет Херрік. Побачивши статуетку він сказав: «Ця фігурка нагадує мого дядька Оскара!». Так чи інакше, але з 1939 р. приз Академії відомий саме під цим ім'ям. Художній директор компанії «MGM» Седрік Гіббонс та скульптор Джордж Стенлі створили в якості нагороди скульптуру у вигляді лицаря з мечем, який стоїть на кінобобіні з 5-ма спицями, які символізують 5 кінопрофесій: акторів, сценаристів, режисерів, продюсерів та техніків. Фредерік Хоуп створив п'єдестал до фігури. Так з'явилась «Нагорода академії за заслуги» (англ. Academy Award of Merit), більш відома як «Оскар». Висота статуетки – 34 см, діаметр подіуму – 13 см, вага – 3,85 кг. Статуетку роблять в п'ять етапів: сплав олова зі свинцем покривають міддю, потім нікелем, потім сріблом і, нарешті, 24-каратним золотом. З 1945 р. п'єдестал статуетки — металевий, а до того часу його виготовляли з чорного бельгійського мармуру і він був дещо нижчий. З 1949 р. всі статуетки почали нумерувати, починаючи з номеру 501.
З 1983 р., близько 50 статуеток виготовляють щороку в Чикаго компанією R.S. Owens & Company. Щоб виготовити 50 статуеток потрібно від трьох до чотирьох тижнів.
Кінонагорода «Оскар» починає свою історію з 1929 року. Пройшовши довгий шлях вона до сьогодні залишається найпрестижнішою нагородою в кіноіндустрії , знаною в усьому світі. Роботу митців оцінюють члени Академії, а не журі, що суттєво відрізняє цю кінонагороду від інших. Завдяки «Оскару» популярність здобули талановиті актори, режисери. До сьогодні «Оскар» залишається найпрестижнішою нагородою в кіноіндустрії Америки і всіх країн світу.

Розділ 2. Українські фільми номіновані на «Оскар»

Україна почала подавати власні фільми на премію «Оскар» у 1997 році. Відбором фільмів займається Український Оскарівський Комітет, що створений у 2006 при Асоціації продюсерів України. Згідно з умовами - це повинні бути повнометражні художні фільми, зняті за межами США, домінуючою мовою в діалогах фільму повинна бути не англійська, картина має бути в прокаті, в країні від якої подається заявка, не менше 7 днів поспіль, та творчий контроль над створенням фільму повинен належати громадянам або резидентам країни, яка подає заявку.
Станом на 2015 рік, вісім фільмів були висунені від України на номінацію в цій категорії, з яких сім були допущені. Стрічка “Водій для Віри” (2004) була дискваліфікована через недостатню українську частку у виробництві. Жодна картина поки що не була номінована на основний конкурc.
Перший фільм, який був представлений незалежною Україною - «Приятель небіжчика» 1997 року; художній фільм, знятий за повістю Андрія Куркова «Любий друг, приятель небіжчика».
Наступний фільм «Мамай» 2003 р. – це художня відеоробота режисера Олеся Саніна. Створений на основі давнього українського і кримсько-татарського фольклору.
Українсько-російський психологічно-драматичний телефільм «Водій для Віри» 2004 року режисера Павла Чухрая теж був номінантом на «Оскар» від України. Але був дискваліфікований, так як, був знятий російською мовою, російським сценаристом-режисером. Кіноакадемія з цього приводу надіслала лист тодішньому міністру культури Юрію Богуцькому:
«Пану Юрію Богуцькому,
міністру культури і мистецтв України.
Дорогий міністр Богуцький!
На жаль, змушений повідомити Вас, що Виконавчий комітет нагороди іншомовних фільмів провів сьогодні засідання і не знайшов можливим прийняти «Водія для Віри» як фільм, що представляє Україну. Хоча українські митці брали участь у цій картині, але творча група була переважно російською настільки, що якби ми прийняли фільм як Вашого представника, нас би звинуватили в тому, що ми допустили два російських фільми цього року. Прийняття двох картин з однієї країни стало б катастрофічним прецедентом для нас.
Зважаючи на ці обставини, я отримав інструкції від Комітету запропонувати вам висунути інший фільм на цей рік, навіть незважаючи на те, що всі терміни минули. Для того, щоб ми включили інший фільм від Вашої країни у список цього року, документацію треба підготувати до середи, 20 жовтня.
Будемо дуже вдячні, якщо Ви якомога швидше повідомите нас, чи планує Ваш Комітет висувати іншу картину.
Мені дуже шкода повідомляти Вам таку прикру новину, але ми все ще розраховуємо на честь мати українську картину в нашому конкурсі 2004 року.
Щиро Ваш – Брюс Дейвіс, виконавчий директор».
Фільм «Аврора» 2006 – картина режисера Оксани Байрак. Фільм присвячений маленькій дівчинці Аврорі, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. У ролі дівчинки – 15-літня киянка Анастасія Зюркалова. Головні чоловічі ролі зіграли американський актор Ерік Робертс та російський Дмитро Харатьян. 2007 року режисер та продюсер фільму Оксана Байрак отримала за цей фільм премії в трьох номінаціях: “Найкращий вітчизняний прокатний фільм”, “Найкращий сайт до фільму” та “Людина року в кінобізнесі”.
«Той, хто пройшов крізь вогонь» 2012 – український художній фільм режисера Михайла Іллєнка. Сюжет розповідає про долю хлопця з Полтавщини, Івана Додоки, який стає радянським військовим льотчиком, Героєм Радянського Союзу. Але доля складається так, що йому доводиться пройти німецький полон, радянські табори, і зрештою, волею долі, потрапити до Канади, де він стає вождем тамтешнього індіанського племені…
У 2013 р. три українські фільми стали номінантами на «Оскар» у номінації «Кращий фільм іноземною мовою». Це стрічки "Вічне повернення" Кіри Муратової, "Параджанов" Сержа Аведікяна та Олени Фетісової і "Хайтарма" Ахтема Сейтаблаєва. До відбору їх прийняв Український Оскарівський комітет, створений при Асоціації продюсерів України.
«Параджанов» – біографічний фільм про знаменитого вірмено - українського кінорежисера Сергія Параджанова. Вихід фільму присвятили 90-річчю культової особистості – ювілей режисера відзначали у 2014 році. Режисерами виступили Олена Фетісова та Серж Аведікян. Аведікян зіграв також головну роль. Прем’єра фільму відбулася на кінофестивалі в Карлових Варах. На Одеському міжнародному кінофестивалі отримав приз «Золотий Дюк» як Найкращий український повнометражний фільм. Також «Параджанов» був представлений у секції «Міжнародний конкурс художніх фільмів» 8-го Батумського міжнародного фестивалю авторського кіно (BIAFF) та боровся за Нагороду критиків на кінофестивалі в Гамбурзі. Картина розповідає про те, як режисер створює великі фільми, що приносять йому міжнародне визнання. Його зухвала поведінка призводить до конфлікту з радянським тоталітарним режимом. За сфабрикованим звинуваченням Параджанова кидають до в’язниці. Але незламна любов до краси дає сили творити, незважаючи на роки ув’язнення і заборону на роботу в кіно.
Кінофільм "Хайтарма" – перша художня стрічка про депортацію кримських татар 1944-го. Зняв фільм і виконав головну роль Ахтем Сеїтаблаєв. Реальні події, на яких основано стрічку, показали через погляд прославленого льотчика, національного героя кримських татар Амет-Хана Султана. Він був героєм Радянського Союзу. Воював в особливому полку асів-винищувачів. Льотчик повертається у свій будинок під час війни, а держава на його очах виселяє родину. Звинувачує весь його народ у співпраці з нацистами. Через цю історію показали трагедію всіх кримських татар.
Назва "Хайтарма" означає старий кримськотатарський танець. У ньому чоловік і жінка обертаються навколо себе. Він приносить силу й символізує єднання з небом та землею. Перекладається "хайтарма" як повернення до початку. Сценою танцю і починається фільм.
Наступний фільм – претендент на найвищу кінонагороду – «Поводир, або Квіти мають очі» 2014 року. Це історична драма режисера і сценариста Олеся Саніна, в основу сюжету якого покладено мандри Радянською Україною американського хлопчика та українського сліпого музики напередодні та під час Голодомору. Одну з головних ролей зіграла співачка Джамала.
9 вересня 2014 року Український Оскарівський комітет оголосив, що цього року на здобуття премії «Оскар» Американської кіноакадемії в номінації «Фільм іноземною мовою» висуває від України драму «Поводир» Олеся Саніна. Всього у цьому відборі брали участь три українські стрічки: «Поводир», експериментальний фільм «Плем’я» і дитячий музичний фільм «Трубач». Рішення Оскарівського комітету викликало бурхливу емоційну реакцію в українській кіноспільноті. Творча група «Племені» 11 вересня направила відкритого листа в Український Оскарівський комітет із проханням провести повторне голосування. Режисер «Племені» Мирослав Слабошпицький висловив недовіру членам комітету, а також звинуватив їх у необ’єктивності, запропонувавши кіногромадськості виступити із протестом проти їхнього рішення.
За перший тиждень прокату фільм «Поводир, або Квіти мають очі» Олеся Саніна побив рекорд касових зборів вітчизняного кіно.
Українське кіно займає не останню нішу серед світового кіномистецтва. Всі фільми – претенденти на «Оскар» – це здебільшого глибокі філософські драми, у яких відображається історія українського народу. Найталановитішим українським режисером, фільми якого неодноразово висувались на найвищу кінопремію є Олесь Санін. Хоча вітчизняні фільми і не отримали нагороди, але високе визнання і багато інших кінонагород дають надію сподіватись на це відбудеться в недалекому майбутньому.

Висновки

Отож, у своїй роботі ми зібрали інформацію і проаналізували історію виникнення кінопремії та українські стрічки, номіновані на «Оскар».
1. Основну інформацію для дослідження теми роботи ми брали з інтернет-ресурсів. Ця тема є малодослідженою у вітчизняній історіографії. В мистецькій літературі розглядається поверхнево і не змістовно.
2. На вибір номінантів на кінопремію впливає в першу чергу популярність художньої, документальної чи анімаційної стрічки і професіоналізм, з яким зроблена робота. Кіномитці кожного року вдосконалюють свою роботу новими творчими ідеями, технічними винаходами, грандіозними задумками, щоб вразити глядача. Стрічка, що отримує найбільшу кількість нагород автоматично стає популярною у всьому світі.
3. Українські фільми номінувались на «Оскар» неодноразово, але до сьогодні так і не отримали найвищої кінонагороди. Це пов’язано як з недофінансуванням, так і великою часткою російського виробництва в українській кіноіндустрії. В останні роки спостерігається інтерес до всього українського у світі і приділяється увага і українському кінематографу