This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Народний аматорський ансамбль танцю “Пролісок”: мистецтвознавчий культурно-історичний аспект висвітлення

 Малиновська Тетяна, 16 р.,гімназія ім. Д. Бахматюка,м. Калуш, Івано-Франківська обл.

Вступ

Український народний танець – один із найдавніших видів народної творчості, що виявляється в ритмічних рухах під музику чи спів. Танець – це душа народу, його історичний спектр розвитку, те, у чому проявляється його неповторність.

Як і будь-які інші народні танці, український ввібрав у себе результати багатовікового становлення, самобутності, розвитку народу протягом усієї своєї історії.
Народний аматорський ансамбль танцю «Пролісок» – яскравий приклад самовираження української нації, зокрема калуської громади. Усі учасники цього колективу безмежно віддані своїй праці, по-справжньому захоплені нею, тому досягають високих результатів у творчій діяльності ансамблю.
Як зберегти й передати нащадкам усі кращі надбання української, прикарпатської культури, що були виплекані народом упродовж століть? Що треба зробити щоб процвітав український народний танець? Які зусилля докласти, щоб створити таку атмосферу, аби молодь не цуралася національного спадку, мудрості й творчості? Цьому навчає життєвий і творчий досвід хореографів Софії та Володимира Баків, Олени Малиновської та їхній танцювальний ансамбль “Пролісок”.

Розділ 1. Історія становлення хореографічного колективу

Танець ─ поетично осмислені організовані у часі і просторі рухи та пози людського тіла в яких приховані глибокі шари давньої культури, світоглядних уявлень символічного вираження обрядодійства. Джерела українського мистецтва сягають у глибину віків, адже століттями український народ творив і примножував танцювальне мистецтво України.
Завдяки кому? Майстру танцю – балетмейстеру, рушійною силою при створенні хореографічної постановки є його талант і фантазія. Він повинен мати не тільки відповідну хореографічну освіту (глибокі фахові знання), але й здібності до цього виду мистецької діяльності. Талант балетмейстера складається з багатьох компонентів: це, перш за все, добре розвинута фантазія, здатність мислити хореографічними образами й придумувати велику кількість різноманітних танцювальних композицій. Він має таку силу, за допомогою якої з буденного робиться незвичайне. Як зазначав відомий критик іншого виду мистецтва – літератури – В. Бєлінський, “чим звичайніший матеріал, тим вище треба бути поету, щоб витягти з прози поезію”. Так і творець хореографічних постановок повинен вміти розуміти, відчувати й відтворювати рухи, жести, пози, які притаманні найрізноманітнішим образам. Крім того, йому необхідно володіти прекрасною хореографічною пам'яттю і гострим зором, який здатний знаходити помилки танцюристів. Око балетмейстера – як об'єктив фотоапарату – повинно точно зафіксувати сцену чи танець, так як вухо композитора чи диригента контролює гру оркестру. Музичний слух, почуття ритму допомагають балетмейстеру-постановнику працювати над музичнимтвором, запам'ятати його так, щоб при створенні хореографічного сюжету він міг подумки його “проспівати”. Балетмейстер-творець великих хореографічних творів – повинен мати знання та здібності режисера-постановника. Уміння виплекати свій життєвий задум і втілити його шляхом інколи суворих обмежень, інколи гірких випробувань і завжди великої внутрішньої зосередженості, напруження всіх душевних сил нікому не дається від народження. Це вміння – найкоштовніше надбання митця-хореографа на шляху до самого себе, до своєї глибинної сутності. Життя, за Т.Титеренко, ні в якому разі не можна розчленувати на відокремлені одна від одної сфери пізнавальної, художньої, моральної, релігійної діяльності, оскільки всі вони та багато інших є певними виявами універсальної обдарованості. Цю обдарованість закладено в кожну людину, як закладено в неї безсмертну душу, можливість злиття з абсолютом. Обдарованість непомітно проявляється в буденній метушні та спалахах чудесного, незвичайного.

Із біографій засновників ансамблю

Усе вищесказане притаманне й хореографам Софії та Володимиру Бакам, керівникам та засновникам народного аматорського ансамблю танцю “Пролісок”. Творчим особистостям та романтичним натурам. Із юначих взаємин, котрі переросли у сімейний і творчий тандем, балетмейстери згадують такий життєвий момент: Софія Бень, одна з обдарованих танцівниць м. Львова, в 1959 році на день святої Анни одержала запрошення на участь у організації створення хореографічного колективу “Надзбручанка” при Тернопільській філармонії від провідного хореографа України В. Є. Дяконова. Вирушивши на потязі до міста Тернопіль, дівчина не підозрювала, що на пероні серед молодих людей, які її зустрічають, опиниться її кохання, майбутній чоловік. Тим часом, у самому місті, де творився колектив, юний В. Бака з нетерпінням очікував приїзду, за словами друзів, небаченої красуні-львів’янки. Тому з першого погляду, щойно дівчина зійшла з потяга, В. Бака закохався, і навіть подумки промовив: “Ця дівчина буде моєю дружиною”. Так і сталося: рівно через рік вони побралися.
Софія Михайлівна Бака (Бень) народилася 03 березня 1941 року в мальовничому селі Великі Грибовичі Львівської області. Там вона провела своє дитинство. Софія зростала в багатодітній сім’ї, в якій виховувалося п’ятеро дітей. Мати Євдокія Андріївна працювала в колгоспі, батько Михайло Андрійович – на меблевій фабриці у Львові. Восьмий та десятий класи закінчувала в обласному центрі.
У 1958 році вона вступила у Львівський культосвітній технікум (відділ, що включав у себе хореографічну та клубну справу). Де народний танець викладав В. Є. Дяконов, а класичний С. Б. Ковальова. Софія була наполегливою, технічною танцівницею, тому не дивує, що свої навички вона застосовувала не тільки в навчальному закладі, але й в танцювальному колективі при клубі “Львівгаз”.
Володимир Петрович Бака народився 02 липня 1934 року в місті Калуш, де закінчив загальноосвітню школу №1.Мати Зиновія Йосафатівна ─домогосподарка, займалася вихованням чотирьох дітей. Батько Петро Антонович працював на Калуському калійному комбінаті начальником ремонтно-будівельного цеху. Малим Володимир часто любив навідуватись до нього на роботу. Саме там він познайомився із художником-оформлювачем, який невдовзі прилучив юного Володимира до образотворчого мистецтва.
У 10 класі юнак намалював свою першу картину – репродукцію І. Шишкіна “Рож”.
1951 року Володимир вступив до Львівського політехнічного інституту на відділ промислово-цивільного будівництва. Згодом, у 1952 році, не склавши іспит із знання історії комуністичної партії, повернувся до рідного міста, де влаштувався на роботу – альфрейщиком у відділ капітального будівництва калійного комбінату.
У 1953 році вступив у Львівський будівельний технікум (відділ промислово-цивільного будівництва) одразу на другий курс.
1954 року майбутній балетмейстер пішов на службу до армії СРСР, де прослужив 3 роки у штабі МОПВО зі званням молодшого сержанта. Проте навіть на службі у війську Володимир Петрович виявляв свої мистецькі здібності (малював портрети перших осіб держави), за що йому було дозволено завершити воєнну службу раніше.
У 1959 роціповернувшись із армії на навчання, захистив дипломний проект і одержав запрошення на роботу у ДІПРОМІСТ (м. Львів).
Водночас Володимир займається в танцювальному колективі при клубі “Львівгаз”, керівником якого був балетмейстер Віталій Євгенович Дяконов.
Із грудня 1959 року Софія та Володимир беруть участь у створенні танцювального колективу “Надзбручанка” при Тернопільській філармонії. Цілий рік колектив працював над концертною програмою, яка складала два відділи: перший – танці народів світу, другий – українські народні танці.
Із плином часу розвивались та міцнішали не тільки стосунки в колективі, а й особисті симпатії танцівників. Таким чином, у 1960 році залицяння В. Баки увінчалися успіхом: зародилося нове мистецьке подружжя. Проте талановиті молодята-танцюристи не полишали свого захоплення – продовжували наполегливо трудитися в колективі.
1961 року “Надзбручанка” виступила зі звітною концертною програмою в Жовтневому палаці міста Києва. Видатний український балетмейстер Павло Вірський, який був присутній на цьому заході, затвердив статус колективу як професійного.
Ансамбль танцю своїм своєрідним репертуаром підкорив не одну сцену та залишив приємні спогади в серцях багатьох шанувальників. Бажаючи донести красу свого мистецтва, “Надзбручанка” постійно гастролювала: від Мурманська до Узбекистану, від Прибалтики до Уралу.
Із 1976 року подружжя Бак було запрошено із сольною програмою для гастролей до Болгарії, Лаосу, Шрі-Ланки, Бірми, Непалу, Росії, Індії та Молдови. Вони увійшли до збірної концертної групи СРСР “Дружба народів”. Вокалісти та ведучі групи були відібрані з Москви, жонглер – із Києва, одна з танцівниць – із Середньої Азії та ін.
Ось так у взаємній любові одне до одного та до танцю подружжя незчулось, як минули молоді роки, і в 1977 році спочатку Володимир Бака, а потім, у 1980, й дружина Софія досягли пенсійного віку, але бажання продовжувати улюблену справу перемогло.
Від 1980 до 1986 року Софія Михайлівна – керівник дитячого танцювального гуртка при Будинку школяра, а Володимир Петрович очолює танцювальний колектив “Пролісок” при Фінансово-економічному інституті у місті Тернопіль.
У 1986 році подружжя приймає рішення про переїзд до Калуша – батьківщини В. Баки. Бажаючи продовжити хореографічну кар’єру, але вже в ролі наставників, Володимир Петрович сконтактувався з директором Палацу культури “Юність” В. В. Добровольським, запропонував створити танцювальний колектив для дорослих. Так, 1987 року було засновано ансамбль танцю “Пролісок”, який і очолили прийняті на посаду хореографів в Палац культури і техніки “Юність” калуського ВО Хлорвініл, В. Бака (наказ № 538 від 22.06.1987 року) і С. Бака ( наказ № 83 від 21.09.1987 року).
Основним завданням Володимира та Софії Бак було навчити мистецтву танцю, сприяти їхньому естетичному вихованню, виявити та розвинути творчі нахили, хореографічну виразність учнів, виховати в учасниках художній смак, прищепити любов до народного танцю. Це вдавалося їм дуже добре. У потоці наполегливої праці колектив помітили, оцінили і більше жодне свято не обходилось і не обходиться без його участі й понині.

Творча палітра колективу під орудою балетмейстерського тандему родини Володимира і Софії Баків

Діяльність колективу розпочалась із вересня 1987 року. В колектив запрошуються усі небайдужі до мистецтва народного танцю. Розпочинаються репетиційні будні. Тричі на тиждень, по три години, відбуваються заняття. Перші учні, перші заняття, перші спроби зацікавити мистецтвом народної хореографії. Учасниками колективу стають старшокласники, студенти, працююча молодь, які з величезним задоволенням і натхненням опанують танцювальні кроки.
У програмі ансамблю танцю з’являються українські народні танці й танці народів світу, а саме: “Український хоровод”, “Солдацький”, “Українська сюїта”, “Галицька полька”, “Російський перепляс”, закарпатський танець “Дібровчанка”.
Стаючи відомим, ансамбль танцю заручився підтримкою Калуського промислового підприємства “Хлорвініл”, яке не шкодувало коштів для придбання костюмів (див. додаток А–15-18) та спонсорувало усю гастрольну діяльність колективу. Так на запрошення ПАТ “Лукойл” та за підтримки ЗАТ “Лукор” колектив узяв участь у фестивалі художньої творчості в м. Москва (2004 р.), в основному корпусі офісу ПАТ “Лукойл”.
28 липня 1990 року колектив вирушив із гастролями на Запорізьку Січ з нагоди святкування 500-ліття Запорізького козацтва. Саме після цієї поїздки ансамблю присвоїли почесне звання “народного”.
“Пролісок” багато гастролював по всій Україні. З метою популяризації української культури танцювальний ансамбль разом із такими провідними калуськими колективами, як-от: народна чоловіча хорова капела “Прометей” (при народному домі ім. А. Могильницького житлового масиву Підгірки, керівник І. Кримський), народний вокальний ансамбль “Намисто” Калуського державного училища культури (керівник Г. Мартиненко), народна хорова капела “Чорногора ” Районного будинку культури (керівник П. Пірус), народна хорова капела “Берегиня” Палац культури “Юність” (керівник М. Целіковська), народний хор “Прикарпаття” Палац культури “Юність” (керівник М. Сондей) – виступали на сході нашої держави. Хочеться особливо відзначити представників місцевих органів влади та просто активних калушан, які спричинилися своїми ділами до історичних подій 90-х років. Серед них були: Н. Рим − депутат міської ради 1-го демократичного скликання, один з організаторів проведення установчої конференції РУХу в Калуші (1989 р.), громадський діяч, М. Коломиєць − журналіст та краєзнавець, член Спілки журналістів України з 1984 року, автор книги “Історія Калуша та Калущини у датах, цифрах і цікавих фактах”, О. Підліснюк – кіно- і фотокореспондент, учасник творчих поїздок колективів з Калуша (як кінооператор) в Східній і Південній області України, А. Валага – музиканті виконавець, соліст відомої калуської групи “Брати блюзу”, автор тексту коломийок, що виконувались на святкуванні 500-річчі Запорізької Січі, В.Добровольський – громадський діяч, директор комплексу закладів культури ВАТ “Оріана” до 1999 р., член виконкому Калуської міської ради 1-го демократичного скликання (1990-1994).
2010 року на урочистостях із нагоди 20-ліття Незалежності України В. Добровольський вручив міському голові м. Калуша І. Насаликові та його заступнику О.Табачук два державних прапори України та грамоту “Дні козацької слави” ─ свідків тих подій на Сході нашої держави. Ще один прапор було передано українським патріотам, котрі брали участь в Революції гідності.
У 1994 році на запрошення членів Міжнародного Товариства Червоного Хреста із Мюнхена (Федеративна Республіка Німеччина) до Баварії поїхали шість танцювальних пар “Проліска” та вокальний ансамбль “Намисто” (керівник Г. Мартиненко).
Як згадують учасники колективу, Німеччина постала перед ними в різноманітних барвах, які залишили незабутній слід у пам’яті учасників. Величчю, пишністю та багатством захопив замок баварського короля Людовіка II; неймовірною красою архітектура містечок, мальовничі пейзажі Альп.
Культурною новинкою для калуських танцюристів став щорічний фестиваль баварського пива, де кожен охочий міг дегустувати традиційний німецький напій. Колектив з успіхом виступав із концертною програмою в будинку для самотніх людей похилого віку, а також для жителів прилеглих містечок, які насолоджувалися віртуозністю і талантом юних танцюристів.
1996 року “Пролісок” представляв українське хореографічне мистецтво на фестивалі в Королівстві Бельгії. Учасники колективу зазначають: “Мета виступу на фестивалі – ознайомлення з культурою народів світу, а також об’єднання представників різних етнокультурних груп в одну фестивальну сім’ю, адже беручи до уваги те, що традиційна народна культура є невід’ємною частиною спадщини людства, могутнім засобом зближення різних народів – це шлях до глобальної співдружності. Ця поїздка відкрила перед нами зовсім новий і цікавий світ незабутніх міжнародних поїздок, фестивалів, знайомств, переживань, радості та дружби любителів фольклору”. “Пролісок” прийняв участь в обласному святі танцю “Прикарпатські візерунки” у м. Городенка з нагоди 1100-ї річниці Галича 1 червня 1997 року.
1998 року знову до Мюнхена поїхало вже вісім пар колективу та народний оркестр “Струни Прикарпаття” й народний вокальний ансамбль “Намисто” калуського державного училища культури (керівник Г. Мартиненко). У 2002 році колектив знову гастролює у Мюнхені.
В. Бака та С. Бака – майстри своєї справи з творчим підходом до роботи, організації колективу зі вмінням бути вимогливими і добрими, принциповими і людяними – це те, що означало стиль роботи талановитих керівників та постановників. Наставники проявляли свою творчу мудрість у тому, що давали змогу колективу виконувати постановки інших балетмейстерів, це допомагало учасникам не тільки знайомитись із іншим фольклорно-етнографічним матеріалом, а й удосконалювати техніку виконання будь-якого танцювального елементу. Так у колективі з’являються постановки провідного дослідника та балетмейстера П. Вірського “Троїсті музики” та “Вихиляс” 2003році.
У репертуарі “Проліску” українські народні танці і танці народів світу, постановки подружжя Бак: Жартівлива хореографічна картинка “Куми” 1991року, грецький танець “Сіртаки” 1992 року, молдавський танець “Росзешаска”1993року, білоруський народний танець “Лявоніха” 1994 року, “Бойківський кручений” (субетнос бойків) 1995 року. “Гуцульські візерунки” – одна з найскладніших постановок у техніці виконання 1996 року, “Гопак” (загальнонаціональний танець) 2001року, сольні номери: “Ой чорна я си чорна” 1998 року, “Бойківчанка” 2000 року.
За свою хореографічну діяльність Володимир і Софія Баки отримали низку нагород різних рівнів. Велика кількість грамот та подяк здобуті В. Бакою за багаторічну сумлінну творчу працю, добросовісне виконання службових обов’язків, за вагомий особистий внесок у відродження, збагачення та пропаганду національного хореографічного мистецтва.
В. Бака, вийшовши на заслужений відпочинок, віддався живопису: малює пейзажі та портрети, пробує себе в іконописі, про що свідчить замітка в газети “Нова зоря”. За високі творчі досягнення в малярстві нагороджений грамотою навчально-методичного центру культури і туризму Прикарпаття. За високі творчі досягнення в малярстві нагороджений грамотою Архієпископа і Митрополита Івано-Франківської УГКЦ.
Софія Михайлівна та Володимир Петрович на заслуженому відпочинку не перестають турбуватися про колектив, який створили. Приходять на виступи колективу, даючи настанови, підказуючи та допомагаючи своїми професійними порадами , надихаючи на нові звершення учасників ансамблю.
Педагоги-балетмейстери Баки виховали не одне юне покоління танцівників. Серед них балетмейстерами, керівниками колективів стали такі: Ю. Скобель та В. Шеремета (старші викладачі кафедри інституту культури Прикарпатського національного педагогічного університету імені В. Стефаника, керівники ансамблю танцю “Дивоцвіт”),О. Бобик-Логвинюк (викладач хореографічної школи міста Парма, США), О. Бойко-Квецко (голова циклової комісії хореографічних дисциплін, керівник Народного ансамблю танцю “Мереживо” Калуського коледжу культури і мистецтв), Г. Котович (керівник зразкового ансамблю танцю “Веселка”, м. Калуш, Палацу культури “Юність”); артисти балетів: Є. Лазарів, В. Лазарів, М. Скібіцький, П. Гордієнко, Т. Гордієнко (Туреччина); Р. Бельмега (Греція).
Гідною наступницею цього творчого тандему Баків стала Олена Михайлівна Малиновська.

Розділ 2. Наслідуючи учителів

Творчо-біографічний контекст діяльності Олени Малиновської
Олена Михайлівна Малиновська (Мельник) перейняла титанічну працю, досвід своїх учителі у 2001 році ─ стала керівником колективу “Пролісок”.
Народилася О. Мельник-Малиновська02 липня 1975 року в місті Калуш. Мати Ганна Василівна працювала бухгалтером на швейній фабриці та водночас виховувала чотирьох дітей. Батько Михайло Федорович займав посаду механіка водоканалу.
Навчалася Олена в Калуській зош № 2. Ще з ранніх років вона виявляла потяг до хореографічного мистецтва: займалася в танцювальному колективі при Палацу культури “Мінерал”, керівником якого була А. О. Волошин. Згодом, у старших класах, 1988 року, перейшла до дорослого колективу – ансамблю “Пролісок” при ПК “Юність”.
1990 року, захоплена красою танцю, яку відкрили перед ще юною дівчиною учителі-хореографи Володимир і Софія Баки, Олена, успішно склавши іспит, вступила до Калуського державного культурно-освітнього училища на відділ хореографії. Викладачами, що навчали та допомагали підвищувати рівень майстерності, були Марія Василівна Ляшкевич, Ганна Дмитрівна Лазорів, Мирослава Михайлівна Гордієнко, Федір Іванович Даниляк, Микола Миколайович Васюта. Роки, проведені в цьому навчальному закладі, були для юної танцівниці складними, проте й цікавими. Попри навантаження в училищі, Олена не полишала колектив, де згодом сталає його солісткою. Жоден танець не обходився без участі активної студентки.
По закінченню навчання О. Малиновська влаштувалася на роботу в Калуську ЗОШ № 6.
У 2001 році О. Малиновська отримала запрошення в Палац культури “Юність” на посаду керівника народного танцювального ансамблю “Пролісок”, про що свідчить наказ № 20 від 16. 05. 2001 року.
Повну вищу освіту хореографа за спеціальністю “балетмейстер народної хореографії, викладач фахових дисциплін та артист” О. М. Малиновська здобула у 2006 році, закінчивши Київський національний університет культури та мистецтв. Одержала два дипломи з відзнакою – як бакалавр і як спеціаліст.
“Роки навчання, – згадує О. Малиновська, – були роками самовдосконалення, можливістю поділитися своїми думками з такими київськими викладачами, як В. Камін, С. Зубатов, В. Шкоріненко, Р. Фондера та Л. Пімінова”.
За час керівництва колективом О. Малиновську нагороджено грамотами та подяками за багаторічну сумлінну творчу працю, вагомий внесок у відродження, збагачення та пропаганду національного хореографічного мистецтва.
Колектив “Пролісок” відзначений значками, сувенірами та кубками.
Ансамбль танцю “Пролісок”, очолюваний О. Малиновською, бере участь у обласному відбірковому турі Всеукраїнського фестивалю-конкурсу ім. П. Вірського 2002 року, за що нагороджений дипломом за зайняте друге місце. У цьому ж фестивалі-конкурсі дует ансамблю танцю отримав дипломом другого ступеня. Колектив брав участь у обласному конкурсі-фестивалі обдарованої молоді “Прикарпатський зорепад” м. Івано-Франківськ, де зайняв почесне III місце, а також у І та ІІ Міжнародному фольклорно-хореографічному фестивалі “Дзвони Підгір’я” м. Калуш 2003 р. і 2005 р., за що відзначений подяками. Диплом за зайняте II місце у 17-18 Молодіжному регіональному фестивалі “Яблуневий цвіт”, м. Косів, 2008 р., 2010 рр. Сольна пара колективу Олена та Володимир Малиновські здобули перемогу в конкурсі “Світло-писанки” 2008-го року м. Івано-Франківськ, ПАТ “Прикарпаттяобленерго” у номінації “Хореографія”.
Колектив відзначений за участь у X Міжнародному гуцульскому фольклорно-етнографічному фестивалі м. Коломия, 2010 р.
Почесною грамотою ансамбль танцю нагороджений за участь у програмі Свята лемківської культури “XXVIII лемківська ватра”, м. Ждиня, 23-25 липня 2010 року, Республіка Польща. Подякою управління культури Івано-Франківської обласної державної адміністрації НААТ “Пролісок” відзначений за участь у І обласному відбірковому турі III Всеукраїнського фестивалю-конкурсу народної хореографії ім. П. Вірського, 2010 р. За високу виконавську майстерність Ансамбль танцю нагороджений диплом лауреата першої премії на II Всеукраїнському фестивалі-конкурсі дитячого, юнацького і молодіжного мистецтва “Музична школа – 2011” м. Київ. В журі якого були присутні корифеї українського мистецтва. Народний ансамбль танцю “Пролісок” прийняв участь в обласному святі танцю “Прикарпатські візерунки” 2012року. Колектив став учасником VI обласного відкритого фестивалю народної творчості “Пісні Опілля”, м. Рогатин 2013р. Обласною грамотою – за участь у обласному фестивалі народного танцю “Арканове коло”, м. Івано-Франківськ, 2013 р., 2015 р. та за зайняте I місце у ХХ Молодіжному регіональному фестивалі “Яблуневий цвіт” у 2012, 2015рр.
Збереження традицій колективу Оленою Малиновською та її творчі знахідки
Невід’ємною частиною колективу є підготовча група, створена ще за С. Баки, яка була керівником та репетитором. Юна частина колективу необхідна, для подальшого існування та розвитку ансамблю. Адже прививати любов до мистецтва хореографії з низкою моральних ідей потрібно з дитинства. Розуміючи це О. Малиновська продовжує роботу С. Баки. Вихованці, дотримуючись настанов свого педагога, досягли неабияких успіхів, про що свідчать нагороди.
Цікава річ: іноді, дивлячись на виконання танцю дорослого колективу, згадуються конкретні моменти, а також вихованці. Багато спогадів пов’язано із вихованцями: Ольга Митько, Вікторія Дзюбак, Марія Литвак, Анастасія Лагойда, Ігор Дем’янів, які до цієї пори йдуть далі по танцювальній стежинці.
Ось і промайнуло 29 років з дня заснування колективу, за цей час “Пролісок” заручився міцною підтримкою друзів, що завжди були поряд, на усіх ювілейних концертах із добрим словом та щирими вітаннями. Зала Палацу культури “Юність” завжди переповнена батьками учасників, вдячними випускниками, представниками влади та просто шанувальниками колективу.
Очоливши колектив Олена Михайлівна працює над збереженням діючого репертуару та створенням нових постановок.
Українські народні танці: “Полька з бубном” (субетнос Центральної України), 2012р., хореографічна картинка “Весняний хоровод”, 2001р., дівочий танець “Плескач”, 2013р., “Купальські забави”, 2015р.
Танці народів світу: “Іспанська феєрія” 2004 р., польський танець “Оберек” 2002 р. Стилізовані постановки: “Герої не вмирають”, 2015 р., “Ангели ДОБРА”, 2014р.– осучаснені постановки народних танців, що були створені з метою привернути увагу до подій сьогодення.
Не було б таких яскравих, глибокодумних постановок без музичного супроводу, що від початку створення колективу забезпечував концертмейстер С. Кіт, який працює й до цього часу. За свою багаторічну наполегливу працю відзначений почесними грамотами та подяками.
Багатогранний репертуар залишає у спогадах калушан, і не тільки, незабутні враження, які доносить колектив за допомогою іскрометних танців.
За високий виконавський рівень та творчі успіхи, професіоналізм, виконавську майстерність і популяризацію хореографічного мистецтва в Україні та за кордоном, за вагомий внесок у відродження, збагачення та пропаганду національного хореографічного мистецтва народний аматорський ансамбль танцю “Пролісок” нагороджений низкою грамот, нагород, дипломів та подяк.
Отже, історія становлення хореографічного колективу “Пролісок” найповніше простежується через персоналії його балетмейстерів – В. Баки, С. Баки та О. Мельник-Малиновської. Саме вони є тим духовим стрижнем цього неординарного хореографічного колективу. Це завдяки їм він має неабиякі здобутки на ниві культури не лише Калущини, Прикарпаття, а й далеко за межами регіону.

Висновки

Танець – мистецтво, що існує в часі й просторі. Вивчення досвіду поколінь і дослідження сучасного стану хореографічних колективів, які присвятили себе вивченню й популяризації української народно-сценічного танцю, дозволяє констатувати потужність творчого потенціалу, життєствердний характер, життєстійкість. Калуський народний аматорський ансамбль танцю “Пролісок” є саме таким, бо вже більше двох десятиліть демонструє свою самобутність, високу духовну і творчу майстерність, популяризує мистецтво танцю нашої держави. Саме його було обрано полем для дослідження. Завдяки цьому вперше в історії хореографічних колективів висвітлено його шляхи становлення, розвитку, що й стало новизною цієї наукової роботи.
У процесі дослідження виконано поставлені завдання:
- зібрано та систематизовано матеріали про хореографічне калуське культурно-мистецьке явище;
- на реальних фактах шляхом скрупульозного аналізу висвітлено шлях становлення, розвитку й творчого зростання “Проліску”;
- осмислено феномен успіху цього мистецького колективу крізь призму особистісних якостей керівників, що очолювали його впродовж трьох десятиліть – подружжя Володимира та Софії Баків, О. Мельник-Малиновської.
Використано порівняльно-історичний метод, який дозволив з’ясувати культурно-мистецьке тло окресленого хореографічного явища та його регіональну специфіку, структурно-типологічний метод за допомогою інтерв’ювання, синтез зібраного матеріалу, його систематизація та розподіл.

 

 

 

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123