This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Лебединський насіннєвий завод: підвищення ефективності виробництва в умовах ринкової економіки

Ткаченко Олеся, 14 р.,ЗОШ I-III ступенів № 1, м. Шпола, Черкаська обл.

Вступ

Ви коли-небудь що-небудь чули про село Лебедин на Шполянщині, що у Черкаській області?
Якщо ні, – то дуже жаль, бо село є дуже старе, старіше майже на сотню років за районний центр і водночас географічний центр України – місто Шполу!

Мало того, це – одне з найбільших сіл не лише Черкащини, але й країни в цілому, бо в ньому проживає майже 5000 жителів! А ще село Лебедин відоме розвинутою промисловою інфраструктурою, та головне – одним із найбільших та найсучасніших не лише в Україні, але й у світі насіннєвим заводом.
А заснували тут поселення монахи-втікачі з Молдавії від мусульманських переслідувачів християнської релігії. Тут їм було видіння ікони Божої Матері, тому вони вирішили, що це був знак на облаштування монастиря. У Лебедині до революції функціонували і чоловічий, і жіночий монастирі, тепер – лише жіночий. За радянських часів культові споруди дуже постраждали від більшовицького глумління. На кінець 80-х років ХХ століття вони були у занедбаному стані, а чоловічий монастир і зовсім був зруйнований.
За гайдамацьких часів Лебедин став осередком руху опору польській шляхті. За непокору полякам ченців монастиря було побито та вигнано з обителі, а їхнє майно пограбовано. Двадцятьом місцевим селянам за непокору новій владі та за відмову ополячування та прийняття католицтва відрубали голови.
Україною ширилося всеукраїнське повстання селян під назвою «Коліївщина». Як описував ті події наш земляк великий Т. Шевченко (який, до речі, і сам ще хлопчиком бував у Лебедині) Гонта освячував перед походом тут свої шаблі та ножі. Також, події, які розгорталися на Правобережній Україні, Т. Шевченко описав у своїй поемі «Гайдамаки». Цікаво, що іконостас у Свято-Миколаївській церкві жіночого монастиря розписав сам І. Сошенко, той самий художник, який зжалівся над долею свого талановитого співвітчизника у далекому Санкт-Петербурзі і допоміг йому звільнитися від кріпацтва.
В центрі найдавнішої та найточнішої топографічної карти України можна чітко простежити у самісінькому центрі України надпис латиною: «Lebedyn Las». Оце і є село Лебедин!
До речі, карта датована 1651 роком. Сам Боплан, який до того ніколи не бував на сході Європи, вважав до відрядження сюди, що це дикий край, що живуть тут дикі, нецивілізовані люди. І як потім відмічав, він був дуже приємно здивований і вражений високою самобутньою культурою місцевого населення, його поголовною грамотністю, набожністю не лише серед чоловіків, але й серед жінок та дітей (і це все до появи кріпацтва, запровадженого Російською імперією на теренах України!).
І тут починається те, що має безпосереднє відношення до моєї наукової роботи:
 у 1846 році в с. Лебедин було створено цукрорафінадний завод…
 1937 рік – підприємство перепрофільоване на насіннєвий завод. За часів СРСР основним завданням заводу було постачання насіння цукрового буряка на цукрові заводи для подальшого посіву цукрового буряка колективними господарствами.
 1994 рік – підприємство реорганізоване у відкрите акціонерне товариство.
 2006 рік – Лебединський насіннєвий завод поряд з реалізацією насіння цукрових буряків української селекції став займатись реалізацією насіння цукрових буряків відомих світових товаровиробників, а саме «СЕСВандерхаве» (Бельгія) та «Ліон Сідс» (Італія).
 2007 рік – підприємство стало дистриб’ютором компанії «Піонер», одного з світових лідерів на ринку насіння кукурудзи, соняшнику та ріпаку.
Поряд з розширенням діяльності на ринку продажів, Лебединський насіннєвий завод почав активно займатись сільськогосподарським виробництвом. Наслідком різнопланової діяльності підприємства була його реорганізація за видами бізнесу.
Тому свою наукову роботу я присвячую саме такій важливій глобальній проблемі як розвиток агробізнесу на селі.

Коротка історична довідка про село.

Перша письмова згадка про село Лебедин зустрічається у так званій Литовській Метриці, де зазначено, що князь Казимир віддав поселення Лебедин Івашку Львовичу на віленському Сеймі у 1448 році.
Пізніше Лебедин знаходився у власності відомих дворянських родин: українських князів Глинських (Олена Василівна Глинська вийшла заміж за Московського князя Василя і стала матір'ю царя Івана Грозного), польських – Конецпольських, Любомирських, російських князів та поміщиків Потьомкіна, Висоцького, Лопухіних, Роговських тощо.
Відомо, що у 1552 році Лебедином володіли спільно Ян Кельбовський та Михайло Грибунович.
Богдан Хмельницький після захоплення у війні з Конецьпольським «70 міст і сіл без числа і пасік незміряних, з яких були великі прибутки» у Лебедині мав свою пасіку. У селі ця місцина ще й досі зветься «Пасіки».
У 1657 році в Лебедині розпочато будівництво Георгіївського чоловічого монастиря. У XVII столітті монастир був у занепаді, але у другій половині XVII століття почався розквіт обителі. За активну підтримку козацьких заворушень монастир не раз отримував від українських гетьманів привілеї. Особливо монастир прославився під час Коліївщини (1768 р.), коли підтримував гайдамаків.
Князь Любомирський Францишек Ксаверій (1747-1819 рр.) виділив у 1779 зі своїх володінь частину землі для будівництва Свято-Миколаївського Лебединського жіночого монастиря.
У 1823 році в Лебедині побував малий Тарас Шевченко зі своєю сестрою Катериною, яка приходила помолитися перед шлюбом за щасливе подружнє життя у Миколаївський жіночий монастир. Тодішні спогади одного із монахів послужили основою створення знаменитої поеми"Гайдамаки".
У Лебедині діяла ґуральня та цегельня, церковнопарафіяльна школа, а у 1875 році відкрито однокласне початкове народне училище Міністерства народної освіти Російської імперії.
У 1846 році в Лебедині розпочалося будівництво цукроварні, а у 1854 році було побудовано рафінацію. У 1902 році пожежа знищила заводи, але брати Бродські побудували у 1904 році новий ще більш потужніший рафінадний завод, продукція якого цінувалася на міжнародному ринку. Нові корпуси заводу було збудовано із цегли, вони збереглися до наших днів.
Станом на 1885 рік у селі, центрі Лебединської волості Чигиринського повіту Київської губернії, мешкало 4100 осіб, налічувалось 923 дворових господарства, існували 2 православні церкви, училище, 2 школи, 9 постоялих будинків, 14 лавок, 34 вітряних і 2 кінних млини, відбувались базари по неділях. За 2 версти – бурякоцукровий завод. А за три версти від села була облаштована винокурня.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла уже до 6982 осіб (3547 чоловічої статі та 3435 – жіночої), з яких 6552 – православної віри.
Під час революційних подій 1917-1920-х років завод зупинився через нестачу сировини, оскільки колишні поміщицькі землі роздали селянам, які стали сіяти переважно зернові культури, а не цукрові буряки.
Майже двадцять років завод не працював, а згодом його було демонтовано. У 1935-1936 роках на місці колишнього цукрозаводу збудували новий завод – з очищення насіння цукрових буряків. Нині Лебединський насіннєвий завод є одним з найпотужніших промислових підприємств в Україні.

Знайомство із заводом

Моє знайомство із заводом розпочалося із екскурсії.
Побувавши з екскурсією школярів на Лебединському насіннєвому заводі ми ближче познайомилися з виробництвом, дізналися, з яких цехів складається підприємство, які процеси з обробітку зерна проходять на ньому.
З науковою метою для детальнішого ознайомлення з виробничим процесом на сучасному заводі, я разом із моїм класом та учителем географії зустрілася з директором ТОВ «ЛНЗ» А. В. Полтавцем, який провів екскурс не лише цехами обробітку насіння, а й розповів про історію підприємства, його основні пріоритетні цілі та стратегію розвитку. У розмові з ним ми дізналися, що Група компаній «ЛНЗ» – вертикально-інтегрований агропромисловий холдинг, основним напрямком бізнесу якого є насінництво, агровиробництво, зерновий бізнес та дистрибуція.
Поспілкувавшись з директором ПАТ «Лебединський насіннєвий завод», дізналася про амбітні плани керівництва підприємства побудувати за короткий термін новий сучасний калібрувальний завод та якнайшвидше ввести його в експлуатацію. Але тоді ми навіть не припускали, що цей об’єкт буде зведено у надто рекордно швидкі терміни – всього за півроку. Уже у вересні 2014 року вирощена на полях гібридна кукурудза перевозилась для відповідного обробітку у нові модулі, в результаті чого підприємство збільшило кількість робочих місць більш ніж на сто.
Також ми дізналися, що ГК «ЛНЗ» є визнаним лідером з польового вирощування (гібридизації) і активно розвиває напрямок доведення отриманої сировини до посівних стандартів якості. Як нам розповіли, агровиробництво включає в себе вирощування зернових і олійних культур, а також молока та м’яса. Агровиробничий напрямок діяльності об’єднує групу із 20 агрофірм в Черкаській і Сумській областях, які загалом обробляють 49, 7 тисяч гектарів землі.
Зерновий бізнес полягає у купівлі і продажу зернових, зберіганні вирощеної продукції рослинництва на власному сертифікованому елеваторі, напольних складах, наданні послуг елеватора. Зерновий бізнес горизонтально інтегрований з агровиробничим бізнесом. Лебединський насіннєвий завод є лідером в Україні по дистрибуції насіння цукрового буряка, кукурудзи. Продукція рослинництва реалізується як на території України, так і на експорт. Активно розвиваються й інші напрямки поставок оборотних засобів агровиробництва.
Далі під час екскурсії ми відвідали і заводські цехи. Наша увага була сфокусована на процесі калібрування насіння кукурудзи у другому цеху нового заводу. Спостерігаючи за шляхом, котрий долає золотаве зерно, з цікавістю звертались за коментарями до працівників цеху.
Україна нині прагне досягти європейських стандартів, щоб гідно вступити до цієї високоцивілізованої спільноти. Але, коли заходиш до приміщення модулів сучасного підприємства ГК «ЛНЗ», то відразу виникає подив: невже ми досі не в ЄС? Ось він – справжній наглядний приклад високої організації праці і виробництва, соціальної складової, без якої не можливий будь-який поступ до розвиненої моделі суспільства.
У великому цеху безперервно триває виробничий процес, який супроводжується стійким гулом. Більшу частину роботи здійснюють автомати, решту – працівники, робота яких організована в три зміни.
Нам пояснили, що ми знаходимось у другому цеху, де зерно проходить вторинний обробіток. У спілкуванні з начальником зміни ми також дізналися, що коли привозили качани кукурудзи з полів, то спочатку вони потрапляли до першого модуля, де проходили стадію очистки, сушки і фасування.
З грудня по травень зерно калібрується в цьому цеху. Тут на пневматичному столі зернинки автоматично діляться на фракції і йдуть окремими каналами до сортувальних ємностей.

Прикінцевий етап обробітку зерна

Коли автоматика завантажила «бігбег» з каліброваним зерном, комірник вмикає ваги. Фасування насіння є різним за вагою: по 20 кг, 50 кг і т. д.
А в кімнаті друку на пакувальних мішках клеїться насіннєвий сертифікат, потім приклеюють наліпку – і естафету маршруту перебирає спеціальний вантажний транспорт. Далі продукція відправляється на заводські складські приміщення, де товар очікує на свого покупця.

Лабораторії

В окремій кімнаті теж не вгаває робота – не менш важлива. Лаборанти тут щопівгодини відбирають зразки зерна на проведення досліджень якості – аналізи на чистоту та ідеальність насінини. Працівники лабораторії керуються державним ГОСТом (державні стандарти якості продукції, прийняті ще за часів СРСР). Якість насіння тут суворо контролюється, а партії виробництва часто мають більший показник за ступенем схожості, рівню генетичної чистоти та величині, ніж завезені із-за кордону! Тому, як нам нам пояснили, на підприємстві свідомо йдуть на підвищення собівартості для забезпечення посиленого контролю за якістю насіння.

Контроль за якістю

Весь процес, від вирощування насіння на полях до остаточного його обробітку і розфасування, спостерігають спеціальні представники фірм-замовників, серед яких є і компанія США. Завод співпрацює з ГК «ЛНЗ» з 2009 року як дистриб’ютор, а в 2013 році ця американська компанія почала сіяти насіння для ЛНЗ! Про це ми довідалися від представника компанії «Монсанто» (США). 13
На заводі дотримуються високих технологій вирощування рослин, обробіток зерна здійснюється на новому обладнанні, контроль за якістю – високий, тож продукція повністю відповідає вимогам компанії.
Така цілеспрямована діяльність наших земляків з прогресивними напрямками розвитку і талановитими підходами до справжнього оновлення на нашій даній Богом землі. Справжній командний дух, корпоративна культура, меценатство, соціально відповідальний бізнес – ось запорука успіху і великі переваги цього великого колективу!

Головні здобутки підприємства

З перших вуст від директора ГК «ЛНЗ» ми дізналися, що за попередні роки (2014-2015 рр.) було суттєво збільшено площі під гібридизацію – до 5965 гектарів. Враховуючи довготривалі різносторонні партнерські стосунки, компанія «DuPont Pioneer» почала надавати не лише ексклюзивні права на вирощування насіння кукурудзи «DuPont Pioneer», але і для власних потреб сільськогосподарського сегменту ГК «ЛНЗ». Сьогодні підприємство є надійним партнером з надання послуг гібридизації для всіх лідерів світових селекційних компаній, що працюють в Україні.
Іншим, не менш вагомим, здобутком підприємства є будівництво за вкрай стислі терміни і введення в експлуатацію нового сучасного заводу, який відповідає вимогам виробництва насіння найкращих насіннєвих заводів.
Також завод суттєво розширив мережу продаж. Тож всі три напрямки роботи дозволяють прогнозувати свої можливості на наступний період для реалізації подальших стратегічних проектів. А в планах – зберегти темпи росту з розширення площ під гібридизацію – до 8470 гектар, збільшити вдвічі потужності нового заводу. Тісно співпрацювати з партнерами, робити власні інвестиції, а їх 2016 рік потребуватиме ще більше. Тому ведуться постійні переговори з іноземними компаніями.
Так місткість Лебединського елеватора (Шполянський кластер) і напольних складів – 74 тисячі тонн одночасного зберігання, а Сумського кластера – 90 тисяч тонн. Нині відбувається не лише розширення географії продажів зерна, а й збільшення асортименту. Компанія забезпечує ринок України насінням цукрового буряка на 41%, кукурудзи – на 6, 2%, соняшника – на 2, 4%. Зважаючи на насичену конкуренцію як загалом по Україні, так і у центральному регіоні, цифри солідні.

Міжнародні зв’язки

Як нам повідомили, за кордоном для підприємства закуповується лише техніку, обладнання, необхідне для ведення ефективного агровиробництва. А готову продукцію завод поки-що не реалізує, бо для цього потрібно, щоб Україна вступила в світову організацію системи сертифікації продукції. Це є важливим чинником забезпечення конкурентноздатності української продукції на світовому ринку, і як вважає директор, це буде великим економічним проривом для України. Продукція заводу за всіма критеріями нічим не поступається зарубіжній. А поки-що завод співпрацює з великими агро холдингами в Україні.
Не один рік Лебединські аграрії заявляють про себе на рівні світових ринків, доводячи, що український виробник є серйозним конкурентом в частині створення якісного продукту.
Більше про це дізналися із ЗМІ, коли у кінці вересня 2015 року на Шполянщину з’їхалися учасники бізнес-туру «Виробництво якісного насіння в Україні», який проходив на виробничих площах «LNZ Group». Із преси ми дізналися, що цей важливий захід відбувся за ініціативи давніх партнерів: «LNZ Group» та «Монсанто», а також «Райффайзен Банк Аваль». Понад 200 представників агропромислової галузі з’їхалися у Шполянський район, де на прикладі «LNZ Group» переконалися як, навіть в умовах нинішньої кризи, можна вести лідерство в аграрній галузі, впевнено нарощувати потужності.

Трудові ресурси

Ще під час екскурсії нам повідомили, що на самому заводі працює 130 людей як з самого Лебедина, так і з районного центру – міста Шполи та довколишніх сіл – Журавки і Маслового. Працівників підвозять за власний рахунок, а також забезпечують харчуванням, окрім того, кожен з них обов’язково проходить навчання перед прийомом на роботу. Від директора ПАТ «ЛНЗ» Анатолія Ткаченка ми дізналися, що заробітна плата на заводі становить від 2, 5 до 8 тисяч гривень. І спочатку на підприємстві був «брак» кваліфікованих кадрів, тож працівники їздили на спеціальні курси та навчання.
Успішний добір менеджерського персоналу і трудових ресурсів – це одна з найважливіших умов на шляху до загального успіху. Тому особливу увагу на підприємстві приділяють розвитку персоналу, запровадженню передових технологій з управління людськими ресурсами, контролю ефективності.

Ключ до успіху

Партнерство, інновація, продуктивність – саме на цих трьох «китах» ґрунтується успішна практика виробництва найкращого гібридного насіння у Європі – переконаний директор із стратегічного розвитку та маркетингу компанії «Монсанто-Україна» Олексій Стеценко. «Монсанто» – давній друг і партнер компанії «LNZ Group», що постачає лебединських аграріїв якісними гібридами кукурудзи та ріпаку. Будівництво потужної платформи в Україні компанія «Монсанто» розпочала для того, щоб не залежати від імпорту насіння, можливого перекриття кордонів чи змін в оподаткуванні. «Монсанто» є найбільшим виробником насіння в світі та одним із лідерів у виробництві насіння в Україні. Все насіння перевіряється на відповідність високим стандартам компанії на заводі у Франції. Така експертиза – сувора і непідкупна, тож можна бути впевненим у якості продукту.

Зрошення – інвестиція у майбутнє

З моїх власних досліджень роботи заводу я дізналась, що великі кошти «LNZ Group» вкладає у зрошувальні системи, оскільки це – інвестиція у майбутні врожаї. Адже наявність зрошувальних систем дозволяє мінімізувати ризики на випадок посух. А отже продукція максимально відповідатиме вимогам замовника. Окрім того, компанія має власний потужний парк техніки, до якого входять сівалки, трактори, культиватори та комбайни.

Від ділянок гібридизації до готового мішка

Під час екскурсії по заводу ми оглянули і ділянки гібридизації ДЕКАЛБ та процес збирання врожаю. На ділянці з високою та вже стиглою кукурудзою експерти розповіли про особливості першого етапу вирощування «цариці полів»: від відбору бізнес-партнера та поля (при цьому враховуються і рельєф, що має бути рівнинним, і якісний склад ґрунту, і просторова ізоляція – відстань до найближчого поля мінімум триста метрів) до внесення добрив. Наступний етап – культивація, полив та посівна кампанія. Коли ж кукурудза дещо підросте і вже можна відрізнити «нетипові» рослини – їх видаляють, при цьому, задля підвищення ефективності, процес відбору проводиться фахівцями вручну.
Але на цьому гібридизація не закінчується. Качани з поля потрапляють на спеціалізований завод із виробництва насіння кукурудзи потужністю 330 тонн/добу. Саме тут під наглядом досвідчених фахівців насіння кукурудзи доводиться до готового мішка. Під час екскурсії заводом нам показали цех із обрушки качанів, процес калібрування та фасування зерна, а також лабораторію якості.
Підприємство має власний митно-ліцензійний склад, надає послуги сертифікованого елеватора по зберіганню зернових культур, послуги по відвантаженню зерна, має власну залізничну колію, яка сполучена зі станцією Сигнаївка Одеської залізниці.
На заводі також дбають про перехід на енергозберігаючі технології. У планах – закупівля нового котла, який працюватиме не на газі, а на відходах виробництва, тобто кукурудзяних качанах. Коштує таке нововведення 2, 7 мільйона євро, проте згодом проект має окупитися та й енергетична незалежність – це неабиякий козир для бізнесу.
Під час свого дослідження я переконалися, що секрет успіху «LNZ Group» – у надійності партнерів, кваліфікованому персоналі та соціально орієнтованому веденні бізнесу.
Також ми, учні 8-го класу Шполянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, були не менш вражені і об’ємом допомоги, яку завод надає місцевим громадам. У цьому ми пересвідчилися, побувавши на тенісному корті, який зведений у селі Лебедин коштом заводу, а також на будівництві сучасного стадіону поблизу місцевої школи, який також фінансують заводчани. Як нам розповіли, стадіон будується за всіма сучасними стандартами та технологіями і зводить його та сама фірма, що будувала і стадіон «Арена Львів».
Крім того, Лебединський насіннєвий завод своїм коштом набагато поліпшив дороги у самому селі, у місті Шпола, а також заасфальтував дороги у ряді сіл Шполянського району. А нещодавно заводом було придбано новий цифровий флюорограф для районної поліклініки, вартістю близько півтора мільйона гривень.

Висновки

Нині ж «LNZ Group» – це сучасна диверсифікована агропромислова компанія, що об’єднує 31 агрофірму в Черкаській і Сумській областях, орендує 55 тисяч гектар землі та забезпечує роботою три тисячі працівників у сезон.
Я дізналась, що основними напрямками діяльності «LNZ Group» є:
 агровиробництво;
 насінництво;
 дистрибуція.
Саме завдяки різноплановості діяльності, «LNZ Group» застрахована від зовнішніх чинників та економічних ризиків, адже кожен з напрямків інтегрований з іншими.
Лебединський насіннєвий завод входить до десятки компаній, що найбільш динамічно розвиваються у цьому секторі. А агровиробництво на ЛНЗ включає як виробництво зернових та технічних культур, так і розвиток тваринництва (зокрема вирощування великої рогатої худоби), зернотрейдерську діяльність та надання послуг власного сертифікованого елеватора.
В цьому і я, і мої однокласники, і мій учитель географії, і звісно ж – експерти галузі, вбачають секрети успіху підприємства. Інші секрети успіху і ефективності підприємства я вбачаю у вмілому керівництві та грамотному менеджменті. Адже управління знаходиться в руках молодих, але досвідчених спеціалістів, справжніх фахівців своєї справи, а головне – людей амбітних і зацікавлених у високих результатах.
Якби таких підприємств було у нашій країні багато, то економіка України була б високоефективною!

 

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123