Біблія та Церква – життя духовного основа

 Стринадко Зіновія, 15 р., ЗОШ І-ІІІ ступенів, с. Банилів, Чернівецька обл.

Вступ

Сьогодення позначене небувалими зростаннями інтересу до проблем історії свого народу, витоків національної культури. Знання історичних та культурних надбань предків, свого родоводу необхідні для піднесення національної гідності, національної самосвідомості.
Національну самосвідомість у науковій літературі розуміють, як усвідомлення себе як представника певного народу, нації, як носія і продовжувача національної культури.

У наш час дуже часто можна почути заклики про підняття національної свідомості людини, виховання справжнього патріота. А поштовхом і основою для цього є, в першу чергу, виховання духовної особистості. Духовний розвиток молоді дуже важливий у наш час. Це одна з головних проблем нашої держави. Адже успішний розвиток демократичних процесів в Україні залежить від багатьох умов, серед яких провідне місце посідає духовне відродження громадян, гармонізація соціального життя нації.
Знання про національну історію, суспільний і державний лад, природні умови та природні ресурси, екологію, мистецтво, народне мистецтво та літературу, усну народну творчість, традиції, звичаї – є основою духовності.
Г. С. Сковорода, мандрівний філософ, писав, що людина народжується двічі – фізично й духовно. Біля духовної колиски людини стоять батьки, духовний наставник, учитель, які прищеплюють душі дитини високі моральні цінності, зокрема почуття віри, надії, любові, мудрості, глибокої поваги до рідної землі, свого роду, народу, держави.
Духовне народження людини, на думку Г. Сковороди, відбувається через входження до символічного світу – Біблії, через осягнення його духовних засад. Духовне народження людини великий філософ вважав істинним, оскільки людина осягає «божество в собі».
Сковорода зазначав,що зародки духовності людини наявні в її серці («філософія серця») від народження, які вона повинна усвідомлювати та розвивати. Духовну людину, на думку Г. Сковороди, творить Шлях Добра – через пізнання, усвідомлення й розуміння своєї істинної духовної природи, свого призначення у світі.
Український мудрець закликає своїми творами молодь формувати в собі чистосердечність, бо вона є спокійна в душі дихання і віяння Святого Духа: «Вона подібна до чудового саду, що повний тихих вітрів, солодко духмяних квітів і втіхи, в якому процвітає дерево нетленного життя».
Формування духовності також тісно пов’язується з релігійними традиціями. Відомо, що кожна релігія більшою чи меншою мірою взаємодіє з культу-рою того чи іншого народу. Церква виховує повагу молоді до старших, патріотичні почуття, милосердя, регламентує доброзичливі норми стосунків між людьми, залишається духовною скарбницею.
Кожної неділі та у свята ми приходимо до Божого Храму, щоб почути Слово Боже. Для мене Церква Успіння Пресвятої Богородиці є особливою і рідною. Адже в ній я прийняла Святе Хрещення та почала осягати духовні скарби християнського вчення.
Проблема формування духовного світу особистості за допомогою релігії, церкви, Біблії є однією з найактуальніших сьогодні.

Розділ І. Церква Успіння Пресвятої Богородиці – духовний скарб с. Банилів

Сьогодні сотні церков та капличок прикрашають наш буковинський край.
З давніх-давен їх будували і нині будують благочестиві християни, вияв-ляючи свою глибоку релігійну віру та щиру любов до Бога. Вони усвідомлюють, що храм – це святе місце, де відбувається спілкування з Господом, куди люди приходять зі своїми радощами та сумом. Місце, де мирське, звичайне та буденне межує з вічним, духовним і незмінним.
Створення церкви – це завжди подія, про яку пам’ятають багато поколінь. Для храму Божого ретельно, іноді всією громадою, вибирали місце. Адже храм сприймався як обличчя населеного пункту, як його головна окраса. У будівлі церкви майстри втілювали свої уявлення про закони гармонії та краси, храми були уособленням краси і гармонії Божого творіння.Як цитується в журналі "Candela" (журнал Буковинської митрополії, редак-тором українського відділу був Сидір Воробкевич), у Банилові Руськім парохі-альна Успенська церква була збудована у 1882 році. Освячена цього року архі-єпископом і митрополитом Аркадієм.
У документах архівного фонду Митрополії Буковини за 1823-1829 рр. є ві-домості про те, що великий землевласник з Банилова Руського (нині с. Банилів Вижницького району) Андреас фон Гаффенко в своєму духовному заповіті від 5 вересня 1823 р. дарував 2, 5 тис. дукатів золотом для будівництва нової кам'я-ної церкви в громаді на місці старої, де й заповідав себе поховати.
Будівництво церкви було розпочато у 1867 р., проте невдовзі призупинено та відновлено у 1877 р. за новоствореним проектом затвердженим технічним департа-ментом на пропозицію великих землевласників Иогана та Міхаеля Богосієвичів. Поруч з церквою споруджувалася дзвінниця. Керував будівництвом Вінценц Кори-тинський, розпис іконостасу здійснював художник Епамінонд Бучевський; столярні роботи по іконостасу, нанесення позолоти та роботу лаком проводив Карл Кляйн. Будівництво церкви Успіння Богородиці завершене у 1882 р.
Розташована посеред села на рівнинній місцевості при головній дорозі. Чималий внесок у розвиток матеріального стану церкви с. Банилів вносили жителі села: родина Лінецьких (брати Георгій, Яків, Іван), родина Сенітовичів, поміщики Богусевич, Польова та інші.
Господарську роботу, як старости, вели, Петро Осташек, Василь Ільчук, Василь Гавриляк, Василь Гаврилюк.
У газеті «Вижницькі обрії» за 1993р. ми знайшли детальний опис зовнішнього вигляду церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Банилів.
У 1923-1925 pp. Церква Пресвятої Богородиці зазнала капітального ремонту. Керував роботою Юрій Сележан. За рішенням Сторожинецької управи від шосейних доріг із відділом у Вижниці було постановлено всім дорожнім майстрам забезпечити посадку дерев твердої породи довкола цвинтаря і церкви.
Велику роботу проводив староста Георгій Бойчик. У 1985 році в Успенській церкві поновлено стінопис інтер"єру.
Церква і дзвіниця утворюють органічно цілісний, одностильний ансамбль. Праворуч від церкви побудовано хрестильницю, а в 1981 році викопано обрядову криницю для освячення води.
У 2007 році жителем нашого села Штефюком Танасієм було оновлено зовнішній вигляд обрядової криниці.
Банилівська православна церква мала просвітницькі школи і хату-читальню. Була також великим посесором: мала землю, ліс, млини як пожертви багатих громадян. На кошти церкви утримувалися в школах сироти (усі решта платили за навчання), з цих коштів виділялася допомога бідним, інвалідам. Церква влаштовувала святкові обіди для бідних у храмові дні. На церковні кошти отримав богословську освіту митрополит Володимир Репта. Певну суму за навчання церква оплатила за жителя села, у майбутньому професора Вижницької гімназії і Бухарестського університету Івана Дощівника.
З 25 серпня 1975 року церкву очолює митрофорний протоієрей Кігніцький Ілля Іванович.
І сьогодні Успенська церква займається благодійницькою діяльністю.

Розділ ІІ. Роль Біблії у вихованні морально-християнських цінностей учнівської молоді

Сучасний світ сповнений тривог, горя і розчарувань. Житейські проблеми підстерігають на кожному кроці, не обминають вони і молоду людину. Як зміцнити віру людини, як зберегти в душі її добро і світло надії, як навчити серце озиватися на біль і нещастя людські? Як закон любові взнати, зрозуміти й при-йняти серцем?
Перш за все, з допомогою Біблії, читання її частого і вдумливого. Бо Біблія – скарбниця, сповнена багатств, яка в журбі й скорботі втішає, творить любов до Бога і ближнього, грішників веде до покаяння, вона – джерело наснаги і сили для мільйонів людей в усьому світі.
Читаючи Біблію, ми засвоюємо духовні істини, розуміємо художню красу релігійних текстів. Саме вона вміщує в собі морально-етичний і естетичний досвід людства.
Сьогодні, коли бездуховність, моральна і фізична розпуста, вульгарність і цинізм заполонили екрани телевізорів, сторінки газет, журналів і книжок, коли все це нав’язується як «загальнолюдські цінності», норми людського буття, час нарешті одуматися і згадати, хто ми є. Згадати, що за нами тисячолітня право-славна культура, у світлі якої віками жили наші предки.
Трагедія сучасного життя в тому, що з-під ніг людини вибиті тверді основи моральності й духовності. Виклики, що постали перед українським суспільством, як ніколи, актуалізують проблему духовного виховання молоді, яке пробуджує віру, відкриває мудрість Божих законів, за якими здавна жили наші предки, формує високі моральні чесноти, що приводять людину до гармонії зі світом і власним сумлінням.
Вивченню Біблії у школі сприяє предмет «Основи християнської етики», який 11 років викладається у нашій школі. На цих уроках ми маємо можливість доторкнутися до текстів Святого Письма, дізнатися про основні закони та вчення християнства.
Останні два роки на Буковині, завдяки Департаменту освіти та благодійному фонду «Живи Буковино», проводиться конкурс «Юні знавці Біблії», для учнів 5-11 класів, який проходить у два етапи – шкільний та обласний. За умовами конкурсу учні, які здобудуть перемогу, нагороджуються поїздкою на Святу Землю.
Вперше конкурс проводився навесні 2014 року, тоді 27 учнів Банилівської ЗОШ І-ІІІст. взяли участь у І турі. До ІІ туру, який проходив у Чернівцях, було відібрано 5 конкурсантів. Стринадко Зиновія, учениця 8 класу, здобула гран-прі, а Гордійчук Світлана – ІІІ місце серед дев'ятикласників.
Перемога наших конкурсантів ще більше заохотила учнів нашої школи до вивчення Біблії, тому у 2015р. вже 65 школярів взяли участь у конкурсі. 36 з них потрапили у фінал і показали хороші знання. Палій Таміла, учениця 6 класу, виграла гран-прі. Кузенко Ярослав, Мазуряк Марія, Беженар Станіслав (5 клас), Іванчук Олеся (6 клас) здобули перше місце та були нагороджені поїзд-кою у м. Львів.
Незважаючи на свої успіхи, ми розуміємо, що добре знати Слово та Закон, а ще краще стати Його виконавцем. Апостол Яків повчає: «Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл – мертва!» (Як. 2:26)

Розділ ІІІ. Поїздка на Святу Землю

Взявши участь у конкурсі «Юні знавці Біблії», який у 2014р. вперше про-водився на Буковині, я здобула одне з шести гран-прі та отримала чудову мож-ливість поїхати до Ізраїлю з іншими переможцями. У поїздці нас супроводжували наші вчителі з основ християнської етики, які готували нас до конкурсу. Хочу поділитися незабутніми враженнями від поїздки на Святу Землю.
Ізраїль – надзвичайна країна! Щоб переконатися в цьому, треба неодмінно її відвідати!
Тель-Авів, Ашкелон, Єрусалим, Назарет, Вифлиєм – в усіх цих містах панує надзвичайна атмосфера, її кожен повинен відчути сам, адже місця, де ступала нога Спасителя, дійсно вражають.
Розпочали паломництво з Назарету, де ми спочатку відвідали католицький храм Благовіщення Пресвятої Богородиці (Базиліка Благовіщення).
Стіни подвір’я цього величного храму прикрашають ікони Божої Матері, привезені прочанами з усіх країн світу.
Особливо приємно було побачити там українську греко-католицьку ікону з написом «Пресвята Богородице, молися за твій український народ» та рідну мені Почаївську ікону Матінки Божої. У Назареті ми також відвідали грецький православний храм Святого Архангела Гавриїла.
Далі попрямували на Йордан – річку, у водах якої хрестився Ісус Христос. Кожен бажаючий може зануритися в неї.
Своєю красою мене зачарував грецький православний храм Дванадцяти Апостолів у Копернаумі на березі Галілейського моря.
У розписах храму увіковічнені святі угодники Святої Землі і Євангельські сюжети: упокорення бурі, ходіння по воді, чудесний улов риби, зцілення роз-слабленого, Розп’яття і Воскресіння Христове, Страшний Суд та інші.
Не менш вражаючою була поїздка до Вифлиєму, де ми побачили Вифлиєм-ську зірку, ікону Святого сімейства та відому ікону Вифлиємської Божої Матері – єдину ікону, на якій Божа Матір усміхається.
В одній з колон храму є отвори, в які прочани, вкладаючи хрестоподібно скла-деніпальці, загадуютьбажання.У всіх нас було єдинебажання –мир вУкраїні.
В Ізраїлі, не важливо якої ти конфесії, всіх людей об’єднує віра в Бога. Тут легко знаходять спільну мову і католики, і православні, і протестанти.
Серцем Ізраїлю є Єрусалим. Це місто є центром трьох світових релігій: християнства, мусульманства та іудеїзму.
Ми побували у храмі Святого Петра, який ще називають Крик півня. Адже, саме тут Петро тричі відрікся від Христа. Біля церкви Святого Петра збереглися сходи, яким майже 2000 років. Саме цими сходами вели Ісуса на суд до Першо-священника Кайяфи.
Побували також у Горниці Таємної Вечері, де Ісус Христос омив ноги своїм учням та встановив таїнство Святої Євхаристії.
Незабутній слід у душі залишило перебування у Храмі Гробу Господнього, де панує особлива атмосфера. Храм дуже величний і одночасно вражає своєю простотою. Свята Кувіклія складається з двох кімнат: каплиці Ангела, де посередині знахо-дитьсячастинакаменю,якимбувзакритий гріб Ісуса таГробуГосподнього.
Справа від каменю Помазання вверх ведуть кам’яні сходи. Це шлях на Голгофу – місце смерті Ісуса.

Всі паломники, перебуваючи в Єрусалимі, обов’язково проходять хресну дорогу Спасителя, яка складається з чотирнадцяти зупинок.
Побували ми також у Храмі Гробу Діви Марії. Це церква-печера з величними сходами, які ведуть в крипту, де була похована Діва Марія, яка потім вознеслася на небеса. Саме тут знаходиться відома усім Єрусалимська ікона Матері Божої.
На пологих схилах Оливкової гори розміщений Гефсиманський сад. Сюди прийшов Ісус молитися зі своїми учнями. Тут Спаситель був зраджений Іудою, схоплений солдатами Першосвященника і затриманий до винесення вироку.
Центральним місцем Гефсиманії є Базиліка Мук Христових, відома також під назвою Церкви Всіх Націй. У церкві, перед вівтарем, зберігся камінь Мук Христових, біля якого Ісус молився, обливаючиськривавим потом у ніч перед арештом.
Саме тут, у Єрусалимі, на Елеонській горі, ми отримали Сертифікат Паломника, який засвідчує про здійснення паломництва на Святу Землю. Перебуваючи в Ізраїлі, ми мали можливість покупатися у Мертвому морі – найсолонішому озері в світі.
Незабутньою була подорож до Тель-Авіва та до стародавнього міста Яффо, яке у християн асоціюється з Апостолом Петром, який саме тут воскресив із мертвих Тавіфу.
На Святій Землі до нас, українців, відносились з великою повагою. Дуже було приємно, коли перед католицьким храмом Успіння Пресвятої Богородиці (Дорміціон) прочани з інших країн, побачивши нашу групу з українським прапором, почали нам аплодувати.
В Ізраїлі проживають безліч українців. Ми переконалися в цьому, коли вуличний музикант вЄрусалимі, почувши українську мову, заграв на гітарі Гімн України.
На Святій Землі ми ні на хвилину не забували про рідну і дорогу нашому серцю Батьківщину. Саме там ми підносили свої молитви до Господа за мир і спокій в Україні, і не перестаємо вірити: Христос Воскрес! Воскресне Україна!
Дякуємо Богові за можливість читати Святе Письмо, за милість явлену нам у цій прекрасній подорожі, за кожен день прожитого життя. Слава Тобі Боже наш, Слава Тобі!

Висновки

Виховання поваги до нашої релігії, любові до рідної Вітчизни завжди шанувалося серед людей і слугувало незмінним взірцем народної педагогіки. А духовність та воля були заповітними духовними орієнтирами. « Якщо у нас є тверді релігійні, політичні переконання, то вони вийшли з народу і якщо переконання ким-небудь століттями зберігалися, то, звичайно, народом», – писав свого часу всесвітньовідомий педагог і просвітитель Костянтин Ушинський. Історія розвитку людини, держави переконливо свідчить, що відродження нації, народу відбувається через духовне відродження, що ми і намагалися дослідити в нашій роботі.
Біблія – Книга книг. Людина, яка не знає і ніколи не читала Біблії не може називатися освіченою, культурною, вихованою, духовно багатою З Біблією та Церквою значною мірою пов’язані мистецтво, література, власне – все культурне поле і моральні традиції більшості народів Землі. Тому Біблія і Церква безцінні і як пам’ятки всесвітньої історії та культури.
Біблія і Церква – речі незаймані, святі. Це тепер розуміють навіть ті, хто закривав церкви, руйнував каплички, забороняв дітям відвідувати релігійні відправи. Тому держава повинна, не втручатись до внутрішньої діяльності церков,
сприяти зміцненню незалежної Української Православної Церкви. А для цього потрібне з’єднання трьох Православних церков: УПЦ КП, УПЦ і УАПЦ.
Будемо надіятись, що так і буде. Іншого не дано, якщо ми хочемо миру і злагоди в Україні.