Уславлення Сина Божого в колядках і щедрівках Західної України.

 Катиринчук Кароліна, 13 р.,ЗОШ ім. Юрія Федьковича,м Вижниця, Чернівецької обл.

«Коли народ живе і діє з ім’ям Божим на вустах і залишає після своєї діяльності розквіт унікальної духовної культури та археологічні матеріальні докази неоціненого історичного значення, – такий народ незнищенний! Такий народ нині потрібно тримати на арені світової слави і не допускати до нього ніяких ворогів».
Василь Кобилюх, учений, санскритолог, лікар.

Вступ. Давність українських колядок і щедрівок.

Українські колядки і щедрівки – найдревніші з пісенної творчості праукраїнців, і сягають вони вглиб тисячоліть, коли наші пращури святкували настання нового календарного року навесні. А якщо взяти до уваги той факт, що Дарійському календарю, який донині зберігся, 600 тисяч років, то давність колядок і щедрівок можна датувати 43 тисячі років тому. Саме тоді почав творитися санскрит – прамова всіх індоєвропейських народів.

І записані вони санскритом у пізніші часи, коли Праукраїна жила ще за місячним календарем.
За сонячним календарем, праукраїнці стали жити з 5508р. до н. е. Але щедрівки і колядки залишилися ті ж самі в пам’яті народу. І навіть можна вважати, що збереглись на генетичному рівні, як знак пошани до Всевишнього Бога, що тримає життя усього живого на Землі.
З народженням Ісуса Христа, коли почалася нова ера в історії людства, народ став прославляти цю подію, як доленосну.
Щоб зберегти їх для наших нащадків, Петро Корнеюк зробив добру справу, зібравши ті колядки і щедрівки, що відомі на Галичині, і видав їх в часи здобуття незалежності, збірочкою під назвою «Колядник».

Уславлення Сина Божого і Матері Божої в колядках і щедрівках.

Прихід Ісуса Христа у наш світ – велика подія для людства. Про всі події до цього ми кажемо: «до нашої ери». З приходом Спасителя людства починається нова, наша ера. Що означають ці два священні для нас, християн, слова? Тут нам допоможе Санскрит. У перекладі з санскриту, Ісус Христос означає: «Той мудрець, що молиться і допомагає нам на кожному кроці». Божий Син був присланий в Юдею – край найбільшого гріхопадіння, честі й моралі, щоби якомога більше народу врятувати від страшної юдейської жорстокості.
Слово Юда у санскриті – «жорстокий воїн – загарбник». Саме тому Всевишній прислав на Землю Ісуса, щоб, знейтралізувати ту жорстокість, де «зуб за зуб», «око за око» зводили людей зі світу. Ісус дав людям нову віру: «Любіть ближнього свого, як самого себе». Так любов до ближнього стала свідченням любові до Бога. Це змінило світ у бік добра, зло мусило відступати. Це не сподобалось юдеям, і вони розп’яли Ісуса на Хресті, забувши про його Божественну місію.
Львівський дослідник Григорій Нудьга в одній зі своїх статей зазначає, що «Його (Христова) популярність була настільки велика в Україні-Русі, що навіть у першому столітті нової ери, після юдейського знищення Христа, український народ уже складав численні колядки та щедрівки на честь Ісуса Христа».
До сих пір живе традиція колядування на Святий Вечір, прославляючи прихід Божого Дитяти у наш світ. Ми колядуємо більше двох тисяч років, і колядок співають все більше і більше, бо їх творить народ України в знак подяки за земну Місію Ісуса принести у світ добро, любов і милосердя.
Чи може якась інша релігія похвалитися такою відданістю Всевишньому за незгасаючу любов Господню в ім’я торжества Добра на землі? Народ зберігав усно і записував колядки, щедрівки, де славиться ім’я Господнє і беріг, як свою віру, що стала оберегом України. І так повинно бути, бо Бог і Україна – понад усе!
Сповнена образною мовою, канва колядок надзвичайно змістовна, вагома, промениста і варта того, щоб її досліджували і на їх прикладі вчилися складати славу Господеві за його прихід – місію у цей світ.

Мовна палітра колядок і щедрівок

У даному дослідженні буде звернена увага на художні засоби мови колядок, а саме:
 епітети
 метафори
 порівняння.
Нагадуємо визначення цих літературознавчих понять.
Епітет – це слово чи словосполучення, що допомагає іншому слову набути нового значення або смислового відтінку.
Метафора – це перенесення назви предмета на предмет за певною подібною ознакою.
Порівняння – це художній засіб, який полягає у поясненні одного явища за допомогою іншого.

Епітети

Саме епітети посідають найбільшу кількість у колядках, характеризуючи Ісуса. Колядник починається колядкою «Нова радість стала», і вже в самій назві – епітет «Нова радість», там і «звізда ясна», «Мелодійно і предивно Бога вихваляє», «смиренно благаєм».
Епітети, що вжиті на означення Божого Сина: «Небесний Владарю», «Цареві Святому», «Божеє слово», «Дитятко Боже», «Божий Син», «Вічному Богу», «Бог Предвічний», «Ісус Бог», «Святе Дитя», «Христа Спаса», «убогий терпінь», «слава Божа», «Бога живого», «Дитя малеє», «наш спаситель», «славен Бог», «цвіт той райський».
Висновок: на позначення Божого Сина, вжито тридцять синонімічних епітетів, а з повторенням – п’ятдесят.
З цього видно, що український народ спрадавна визнав Ісуса Христа своїм небесним царем від самого його народження, знаючи пророцтва святих отців.
У цих святих словах закодована вічність Божа і любов народу Праукраїни до Нього, як до Спасителя світу. Тому «цар Віків», «живий», «вічний», «ясніший від Сонця». А малий Ісусик: «Дитятко Боже», «Божий Син», «Дитинонька Пресвята», «Слава Божа», «Дитя малеє», «серденько», «Лелійко».
Скільки любові потрібно мати до Ісусика, щоб наділити його такими святими епітетами.
Розглянемо епітети на позначення Матері Божої, яка привела у світ малого Ісусика: «Пречиста Діва», «з Діви Марії», «Непорочна Лелія», «Невіста Пречиста», «Господній Невісті», «Пресвята Марія», «Божа Мати»…
1. Більше десяти раз ужито вираз «Пречиста Діва».
2. Вирази «Діва Марія» і «Божа Мати» вжита більше трьох разів.
3. Які гарні (високоморальні) означення визначають образ Божої Матері:
 пречиста
 непорочна
 Господня у цих словах – народна вдячна любов і віра у Бога.
 пресвята
 Божа
Отже, в колядках і щедрівках український народ уславив Божу Матір найвагомішими, добрими словами – означеннями за безгрішне життя, присвячене Ісусові. Адже Матір Божа мала теж Божу місію на землі – народити Ісуса – Спасителя людства. За це їй така шана і від наших предків, і від нас сьогодні.
Як сприймалося саме свято народження – приходу Ісуса у наш світ, допомагають зрозуміти такі епітети, що відтворюють радість сподівання на кращу долю:
«Нова радість»
«Звізда ясна»,
«Літа щасливії»,
«Весело празнують»,
«Весела новина».
«Предивна новина»
«серця наші чисті, щирі»,
«Свята ніч, тиха ніч»,
«Для щастя всього світу»,
«Похвальні гімни»,
«Три царі з української землі»,
«Цвіт той райський».
«Щедрий вечір»
«Велике торжество».
Епітети несуть емоційне навантаження для посилення контрасту між світом Зла і світом Добра, що принесе Ісус людству, стверджують віру, надію, любов, що запалив Ісусик в серцях людей своїм приходом у земний світ.

Метафори і порівняння

Розглянемо метафори, вжиті в колядках:
«Пісеньками присипляти»,
«Серцем творити»,
«Нічка… тьмою світ накрила»,
«Нічка… на небеснім полі зорі запалила»,
«Породило Бога Слово»,
«Небо зірку посилає»,
«Спас зійшов»,
«Зірка кожному в серці сіяє»,
«Спішім любові теплом зігріти».
Як бачимо, навіть сама природа бере участь у святі народження Христа. А самі щедрівки і колядки з таким мовностилістичним, мовнообразним наповненням закликають нас до добра, милосердя, щоб «Мир не погибав», а «відродився з віри і вселюдської любові».
Найменше у колядках і щедрівках порівнянь:
«Дитиночка пресвята така ясна, мов зоря».
«Пити кров, як воду»,
«Як, чоловік, пеленами убого повився».

Висновки

Звичайно, що в такому мовному оформленні, у такій мовній палітрі епітетів, порівнянь і метафор щедрівки і колядки набувають магічної сили. Вони невмирущі, як і сам Ісус, що живе в наших серцях і направляє християн на дорогу добротворення, любові і милосердя.
Бог зберіг український народ від винищення багато тисяч років тому. Він і тепер на нашому боці. Але люди з антисвіту на чолі з Антихристом і його сподвижником Путіним роздмухують братовбивчу війну на Сході України.
Бог і Україна – понад усе! Я щиро вірю в нашу перемогу.
Ми це не сміємо забувати, а маємо переказувати від покоління до покоління, поки світ і сонце, що дарував нам Всевишній. Від нас він хоче лише одного – йти дорогою доброчестя і злагоди, любити ближнього, жити за Божими Заповідями.
Нехай же моя праця буде маленькою даниною Господеві за щастя жити в цьому світі.
Поети уславлювали і уславлюють образ Ісуса Христа у віршах. Хочу завершити свою роботу віршем Віри Вовк, щирої українки, яка волею долі опинилася в діаспорі.

Різдво

Всміхнися, Мамо! На твоїх колінах
Проснулось нині дороге Дитя;
Його зігріли сарни і ягня,
Як догоряли в вогнищі поліна.
Прийшов і князь, і воїн, і чумак
Розпромінити личенько дитяче,
Та й розстелили зорі мерехтячі,
Пшениці ядра і пахучий мак.
Лягає ніч на вбогім оборозі
І світить мирно уставками зір.
Усе: і янгол, і пастух, і звір
Клякає тихо на Твоїм порозі