This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Роде наш красний – роде наш прекрасний

 Бондаренко Дар’я, 12 р.,Запорізький Січовий Колегіум, м. Запоріжжя

Будемо знайомі!
Я – Бондаренко Дар’я Олексіївна, народилася у Запоріжжі 29 грудня 2004 року. Ім'я Дар'я (стародавнє Дарія) це жіночий варіант, що відбувся від імені перського царя Дарія. У перекладі із древнеперсидского воно позначає: переможниця, власниця, що перемагає, сильна. Своє ім’я я отримала від мами, для якої я є «ДАР», тобто подарунок від Бога.

В нашій родини це ім’я мала моя прапрабабуся по татовій лінії, тобто мати моєї прабабці Валі.
У моїх батьків нас двоє – я і мій молодший брат Кирило. Йому зараз 3 роки, він ходить у дитячий садочок.
Першого вересня 2011 року я пішла навчатися до середньої школи № 51. Була обрана для надання «Першого дзвоника» всім першокласникам. По закінченню першого класу, на святі «Останнього дзвоника» за добре навчання та активне життя у класі і школі знов «давала дзвоник», тільки тепер останній для випускників.
Мою першу вчительку зовуть Марусенко Наталія Григоріївна. Вона сувора, але справедлива, з нею було цікаво і на уроках і на перервах. Вона дуже відповідальна, вимоглива до себе і до своїх учнів, любила нас та свою роботу. Вчителює більш ніж 30 років. Наталія Григоріївна навчила нас головному: любити учитись. Я і мої батьки дуже їй вдячні.
З чотирьох років я займалась танцями та художньою гімнастикою. Маю 23 грамоти і дипломи та сім медалей за спортивні досягнення та активне життя в колективі. Зараз я навчаюсь в школі мистецтв № 3 у четвертому класі, займаюсь хореографією п’ятий рік. Наш колектив називається «Вариант» (Веселые Активные Радостные Искренние Артистичные Настойчивые Танцоры). І ми досить часто беремо участь у різних конкурсах та концертах. Нещодавно, 23 листопада ми брали участь у конкурсі «Дивосвіт», який відбувався у палаці культури ім. Дробязко і зайняли перше місце.
В цьому навчальному році я вступила до Січового колегіуму, де тепер і навчаюсь у 5-В класі. Спочатку я трохи побоювалась переходити до іншої школи. Але провчившись три місяці, я заспокоїлась. У мене з’явилися нові друзі, приємні вчителі. Нашому класу дістався найкращий класний керівник – Інна Геннадіївна. В нашій школі багато різних гуртків на будь-який смак, де можна дуже цікаво проводити час після уроків. Я обрала для себе «Театр слова» та гурток малювання.
На канікулах я намагаюся завжди поїхати на дачу до моєї бабусі, яка вирощує дуже гарні квіти.
А зараз я вам розповім про мій рід. А почнемо ми з моїх батьків.
У мого тата є рідний брат – Роман.
Бондаренко Роман Миколайович народився у лютому 1980 року в м. Запоріжжя. Він на 2 роки молодший за мого батька. В дитинстві дуже багато хворів. Із-за цього в старших класах в нього було вільне відвідування і він не складав іспити. Не дивлячись на це він закінчив медичне училище з червоним дипломом. По закінченні 3 роки працював в реанімаційному відділенні обласного центру екстремальної медицини та швидкої медичної допомоги. Одночасно (працюючи ночами) навчався в Класичному Приватному університеті, по закінченні якого отримав два дипломи з відзнакою: бакалавр та магістр психології. Другу вищу освіту від здобув в Запорізькому Національному університеті, який також закінчив з червоним дипломом та здобув спеціальність магістр педагогіки. Отримавши четвертий диплом з відзнакою (червоний) мій дядько проходив спеціалізацію у Московському Державному університеті по дитячій нейропсихології.
Чотирнадцять років працював з дітьми, з них вісім років в Хортицькій Національній Академії у відділенні ранньої соціальної реабілітації в якості псіхолога з дітьми від народження до 6 років з вадами розвитку. Крім того, протягом чотирьох років консультував дітей і вихователів Обласного спеціалізованого дитячого будинку «Сонечко». Також протягом семи років викладав в Хортицькій Національній Академії загальну психологію, логопсихологію, психолінгвистику, основи корекційної діяльності та інші дісципліни.
В нього є багато друкованих статей у наукових журналах, присвячених проблемам педагогіки та психології дітей з вадами розвитку. Неодноразово запрошувався на Запорізьке телебачення для участі у програмах по обговорюванню проблем психології дітей з вадами розвитку.
Зараз запрошений до Німеччини працювати.
Моя бабуся Людмила (татова мама)
«Бабусенько мила, бабусенько рідна,
Онукам та дітям ти завжди потрібна.»
Людмила Олександрівна Бондаренко (Нізяєва) народилася в м. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області у січні 1956 року в родині робітників Валентини Іванівни та Олександра Іларіоновича. В шкільні роки добре навчалась та співала в хорі. Закінчила педагогічне училище, працювала вихователем у дитячому садочку.
«У садочку вихователі, як бабусі, і як матері:
Нагодують, погуляють, спати діток повкладають,
Почитають нову казку, подарують свою ласку».
А коли народився мій дядько Роман, який дуже довго хворів і є інвалідом дитинства, пішла працювати на завод «Електроавтоматика» монтажником радіоприладів. Ця спеціальність припала їй до душі, тому і працювала там до виходу на пенсію. Прилади, змонтовані руками моєї улюбленої бабусі використовувались у космічній промисловості, а один з них навіть літав у космос.
Моя бабуся дуже любить дачу. На нашій дачі є будиночок, який будувався довгі роки майже своїми руками. Там вона вирощує овочі, фрукти, виноград, але особливу увагу приділяє квітам, яких у неї дуже багато.
Сімейні традиції допомагають людині стати особистістю й гідним громадянином своєї країни. Дозволяють пишатися своїми коріннями, цінувати й любити свою Батьківщину. Я думаю, наша родина зможе зберегти свої звичаї й передати їх новому поколінню.
Дуже важким, але цікавим виявилося написання цієї роботи. Ми з бабусею дістали альбоми зі старими фотографіями, я побачила обличчя своїх пращурів, дізналась про їх життя. Цю інформацію я збережу у своєму серці, буду пам’ятати та переказувати наступним поколінням свого роду.

 

 

 

 

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123