„Степовий Колумб” Олександр Поль

 Докієнко Діана, 14 р.,ЗОШ, с. Веселе, Дніпропетровська обл.

В роботі викладені основні віхи життя та діяльності відомого підприємця та громадського діяча Придніпровського краю Олександра Миколайовича Поля (1832-1890 рр.), Висвітлена його роль у дослідженні і розробці Криворізького залізорудного родовища, внесок у соціально-економічний, громадсько-політичний, освітній і духовно-культурний розвиток Півдня України другої половини ХІХ ст.

Своєю діяльністю Олександр Поль багато у чому визначив шляхи розвитку Катеринославщини в другій половині ХІХ ст. Саме він зробив значний внесок у справу перетворення цього краю на провідний центр гірничовидобувної і металургійної промисловості. Навіть радянська історіографія, яка лише один раз детально розглянула діяльність Олександра Поля, дійшла висновку, що він належав «до прогресивних сил свого часу і в його діяльності не простежується нічого реакційного»
Не зважаючи на значну кількість різноманітних публікацій, які неупереджено висвітлюють життя і багатогранну діяльність Олександра Поля, науково-культурна і громадська спадщина непересічного діяча є сьогодні досить актуальною й співзвучною нинішньому часу та варта для наслідування.
Ім’я Олександра Поля є досить відомим не лише в Україні, а й далеко за її межами. Александру Полю – першому з наших співвітчизників вдалося залучити великі іноземні капітали, закласти основи майбутніх металургійних гігантів, з появою яких на Придніпров’ї розпочався стрімкий зріст промисловості й розвитку краю.
За його ініціативою, дякуючи власній нестримній енергії, у Придніпров’ї з’явилась залізниця, яка зв’язала руду Криворіжжя з вуглем Донбасу у найміцніший промисловий комплекс країни.
Зібрана ним, археологом – аматором, колекція старовини була однією з найкращих в Європі, пізніше вона стала фундаментом Катеринославського історичного музею, якому у 1905 році присвоїли ім’я О.Поля. На березі Мокрої Сури, у Нижньодніпровському повіті, заснованого родового маєтку, у 1829 році народився відомий діяч та дослідник промислового розвитку Катеринославщини Олександр Миколайович Поль.
По батьківській лінії Олександр Поль походив з дворянського роду литовських дворян Шмунського князівства. Його дід – Іван Іванович Поль (Йоганн фон Поль) був німецьким підданим і перебував на шведській службі на острові Езель, після чого за часів правління Катерини ІІ вступив до російської армії і брав участь у альпійських походах полководця О.Суворова. Батько Олександра Поля – Микола Поль (1797-1854 рр.) був в сім’ї середнім сином, також служив у російській армії і брав участь у війнах проти Наполеона. Завдяки просуванню по службі у 1847 р. йому був наданий титул спадкового дворянина з маєтком на околицях села Малоолександрівки. Матір Олександра Поля – Ганна Павлівна (уроджена Полетика) – походила з відомого українського козацько-старшинського роду Полуботків (праправнучка сестри наказного гетьмана). Не зважаючи на те, що, окрім прибалтійських німців, серед предків Олександра Поля були також волохи, його можна вважати українцем, адже всі його предки по материнській і частина по батьківській лініях були українцями. Сам же Олександр Поль називав себе українцем (з матір’ю він спілкувалася українською й російською мовами, з батьком – німецькою, тоді як із гувернантками і приватними вчителями – французькою).
Наслідуючи від своїх пращурів практицизм й охайність німців, працелюбство й темперамент запоріжців, Олександр ще в дитинстві проявляв неабиякі здібності до іноземної мови, навіть в оригінальній мові читав неймовірну кількість книжок, знав безліч міфів древньої Греції, цікавився історією Риму та Єгипту. Завдяки бабусі Варварі Дмитрівні Полетики юнак мав пристрасть до історії Запорізької Січі, знав масу легенд та билин про запорізьких козаків, особливо про гетьмана Полуботко. За особистим зізнанням, „ коли був хлопчиком, лазив по горищах та льохах в маєтку бабусі, відшукуючи старовинні предмети, до яких мав особливу пристрасть”.
Своє навчання Олександр Поль продовжив у Полтавській гімназії, яка вважалася однією з найкращих у південно-західних губерніях російської імперії. Здібний юнак, під час навчання, показав добрі результати, увійшовши до числа кращих випускників 1850 р., а згодом став студіювати на юридичному факультеті Дерпського університету (нині – Тарту, Естонія). Роки навчання по-різному вплинули на молодого Олександра. Якщо в Полтаві він долучився до найкращих зразків української культури і захопився історією своєї батьківщини, то в Дерпті – звик до дисципліни, дотримання писаних правил і законів, яким підпорядковувалися навчальний процес у вищому освітньому закладі та внутрішнє життя його студентів.
Вступ до Дерптського університету, найкращому на той час у російській імперії, де заняття в основному проводилися німецькою мовою, був зумовлений родинним корінням юнака. Олександр Поль не лише блискуче склав 11 іспитів, а й приголомшив комісію вільним володінням 6 європейськими мовами. Свою дипломну роботу, виконану німецькою мовою, він присвятив темі міжнародних торговельних відносин та отримав «ступінь кандидата дипломатичних наук» Але за поворотом долі юнаку не пощастило продовжити наукову діяльність. У 22-річному віці, після смерті батька родина з сімома дітьми, залишилася без годувальника (матір Поля померла ще раніше). Олександр був змушений відмовитися від академічної кар’єри і повернутися на рідну Катеринославщину до батьківського маєтку. З нарисів та статей про життя О.Поля, зустрічаються слова сказані ним після поверененя з Дерпту: «Окончив курс наук, я вернулся в родные степи, взял в руки палочку и пошел пешком осматривать могилы, городища и урочища».
Невдовзі О. Поль розпочав тут підприємницьку діяльність, побудувавши у своїх володіннях цегельні заводи та дрібні підприємства, які сприяли осучасненню сільського господарства, особливо це стосувалося скотарства і конярства. Так, за короткий час, Поль зробив насправді прибуткове господарство, а надихнули молодого дворянина-господарника на ґрунтовне вивчення аграрних наук та модернізацію власних маєтків успішні сільськогосподарські підприємці, що були безпосередніми сусідами О. Поля – барон Е. Фальц-Фейн, граф В. Кочубей та насамперед великий землевласник, голова купецького зібрання Катеринослава Е. Бродський. Дуже скоро Олександр Поль і сам набув солідного авторитету серед поміщиків Верхньодніпровського повіту: у цей час він утверджується як активний, енергійний і здібний громадський діяч та підприємець, талановитий оратор, високоосвічена особистість.
Катеринославського губернського дворянського комітету у селянських справах, де він стає одним із найактивніших. Пізніше міністерство внутрішніх справ у 1860 р. запросило два члени від кожного губернського комітету до санкт-Петербурзького комітету. Від Катеринославщини був обраний саме О. Поль, який добре зарекомендував себе під час підготовки і проведення селянської реформи 1861 р. За особистий внесок Олександр Поль був відзначений імператором золотою медаллю.
Перебуваючи у складі цих комітетів, О. Поль не лише придбав 18,6 тис. десятин землі, а й уклав неоднозначний договір із Криворізьким сільським товариством, яке надавало йому права на використання землі та видобуток руд упродовж 85 років. Проявляючи організаторські здібності, перспективний промисловець, учений і ентузіаст гірничої справи придбав у поміщика В. фон Гельмерсена невеличкий маєток Гданцівка. І вже 28 лютого 1876 р. О. Поль звернувся до міністра державного майна з клопотанням про заснування акціонерного товариства, в якому йшла мова, про «розміщення металургійної та сталеплавильної промисловості на Півдні Росії в якомога більших масштабах”. Однак зусилля уряду та приватних осіб виявилися недостатніми для побудови заводу для переробки вітчизняних залізних руд та підприємства з виробництва заліза і сталі в обсязі, що відповідає державним потребам». Ініціативний Олександр Поль бездіяльності уряду протиставив власні пропозиції, проявляючи себе як наполегливий підприємець, який здатний переконливо представляти свої інтереси на найвищому рівні, щоб досягнути визначеної мети.
У відчаї він іде до Європи шукати відомих підприємців, багатих інвесторів, розумних акціонерів. Знання іноземних мов, європейська освіта, інтелігентність, унікальна пам’ять, вміння просто, чітко викладати свої думки, а головне вміння впевнювати у вигідності проекту допомогли О.Полю „скорити” Париж. Першим у Франції зрозумів й оцінив перспективність майбутнього Кривого Рогу акціонер Поль Талабо. Разом з О.Полем, вони організували Паризьке закрите товариство „Залізні руди Кривого Рогу” з капіталом у 5 мільйонів франків. За статутом товариства число акцій було визначено у 10 000 до 500 000 франків кожна. Відчувши успіх, усі акції нового Товариства були розібрані протягом 24 годин. Олександр Поль став найкрупнішим акціонером. За передачу орендованих земельних дільниць під розробку рудних копалин та заключних контрактів О.Полю було видано 2500 повністю сплачених акцій товариства, тобто 1 мільйон 250 тис франків. Грошима, отриманими в Парижі, він міг розрахуватись з кредиторами, а усі гроші, які залишились, вклав у розвиток товариства. Продовжуючи розширювати розпочату справу, Олександр Поль заклав основи Брянського, Гднського, Каменського та інших чавунолитейних, сталеплавильних, рельсопрокатних, трубопрокатних заводів губернії. З їх появою розпочався стрімкий розвиток промисловості краю. Разом з заводами зростало й губернське місто. З провінційного містечка Катеринослав перетворився у центр гірничозаводської та металургійної промисловості.
Саме зусиллями О.Поля було забезпечене залізничне сполучення між Кривим Рогом і Катеринославом. Окрім створення металургійного виробництва (планувалося спочатку в Миколаєві), О. Поль поставив перед собою за мету забезпечення доставки запасів залізняку до сталеливарних заводів донецького і донського районів, зокрема до недавно створеного металургійного виробництва в Юзівці. Заручившись підтримкою Катеринославського губернського земства, О. Поль під час поїздок до Петербурга безперервно клопотав перед урядовцями про будівництво залізниці з мостом через Дніпро, яка б з’єднала вугільні шахти донецького басейну з рудниками Криворіжжя і, тим самим, сприяла б подальшому розвитку металургійного виробництва. Після ухвалення російським урядом у лютому 1881р. рішення про будівництво криворізької гілки з метою розширення залізничної мережі, яка згодом отримала назву катерининської залізниці, 5 травня було затверджене і засноване російсько-французьке акціонерне товариство. Неймовірні зусилля, пов’язані з великим нервовим напруженням і значними фінансовими витратами О. Поля, нарешті справдились. У 1881 р. уряд асигнував на цю справу більше 30 млн руб., у тому числі 3 млн 960 тис. – на спорудження залізничного мосту через Дніпро в Катеринославі. Французько-російське співробітництво стало результатом ініціативи О. Поля, який своєю енергією і невичерпним бажанням сприяв модернізації всього регіону. Цій меті він цілковито підпорядкував усе своє приватне життя.1884 р. нова залізниця (спочатку отримала назву Криворізької, а потім – Катерининської) з’єднала два промислові басейни, і 18 травня перший поїзд в урочистих обставинах перетнув освячений міст через Дніпро. Не випадково на урочистостях у зв’язку зі століттям Катеринослава в 1887 р. міський голова І. Яковлєв відзначив величезні заслуги О. Поля: «його кипучій енергії, невтомній діяльності і величезним затратам ми зобов’язані тим, що наші залізорудні багатства стали відомими не тільки в нашій вітчизні, а й по всій Європі, що спрямувало до нас своїх та іноземних підприємців разом з їх солідними капіталами». Численні церемонії вшанування видатного підприємця, подяки регіонального масштабу, насамперед присвоєння звання почесного громадянина міста Катеринослава, яке О. Поль отримав у липні 1887 р., мали велике значення для історії краю. Ім’я вдатного промисловця, який «оживив край і воскресив Катеринослав», було викарбоване на мармуровій дошці у залі міської думи й увічнене в назвах вулиць. Відкриваючи у Кривому Розі 17 липня 1891 р. бронзовий пам’ятник Олександру Полю, французькі акціонери «товариства криворізьких залізних руд» нарекли його «степовим колумбом». Це був досить рідкісний випадок, коли іноземці так високо оцінили заслуги українського підприємця. Адже Олександр Поль одночасно з дослідженням покладів корисних копалин та криворізької руди захопився справжнім колекціонуванням. Початок його зібрання було покладено під час мандрівок до західної Європи, де він скуповував твори мистецтва на аукціонах та колекціонерів антикваріату. Найкоштовнішими експонатами були статуетки і скульптури, зокрема невелика статуя XIII ст. до н.е., що належала фараону Рамзесу VI, а також скульптурне скіфське зображення жінки VI ст. до н.е., археологічні знахідки з Італії, Франції, Німеччини та Росії тощо.
Захоплений класичною археологією, розкопками на руїнах античного Херсонесу, і вивченням історії придніпровського краю, Олександр Поль збирав реліквії Запорозької Січі, яка нараховувала 5 тис. унікальних експонатів кам’яної, бронзової та залізної епох, давньогрецьких причорноморських колоній скіфської доби, зброю та предмети побуту запорозьких козаків, у тому числі козацьку шаблю ХVIІІ ст. із зображенням владних знаків з символічним написом: «вірність землі і переказам»., колекціонував старожитності й книги, які стосувалися історії Катеринославщини та України. Маючи велику колекцію старовинних експонатів, О. Поль за власні кошти постійно організовував експедиції і розкопки в різних районах і поселеннях Придніпров’я. Коли ж дозволяв час, Поль не лише описував археологічні знахідки, а й присвячував їм наукові статті, публікував у «записках императорского одесского общества истории и древностей», дійсним членом якого він був.
Святкуючи ювілейну дату 100 річчя Катеринослава, Олександр Миколайович відкрив в окремому флігелі власного будинку історико-археологічний музей, який складався із семи тематичних відділків, маючи вільний час, інколи сам проводив екскурсії, знайомлячи відвідувачів із предметами кам’яної, мідної та залізної епох, мистецтвом скіфів, греків, єгиптян, візантійців, з багатою колекцією запорозької старовини. Створений О.Полем музей, неодноразово відвідували В. Антонович, Д. Яворницький, В. Беренштам, інші відомі вчені, археологи й історики України, Росії, західної Європи та пересічні жителі Катеринослава й губернії. Цінні зібрання старожитностей Олександра Миколайовича, справили велике враження на відомого вченого Д. Яворницького, навіть значною мірою визначило на все життя захоплення Дмитра Івановича вивченням історії запорозьких козаків. Останні роки життя, віддаючи всі сили і кошти на розвиток рідного краю, доброчинність та освіту, Олександр Миколайович, переобтяжений боргами, вирішив продати свою колекцію, яку було оцінено в 200 тис. руб. російським музеям, але жоден з них не зацікавився такою пропозицією. Зате інші співробітники британського музею, запропонували О. Полю за вказану суму придбати експонати старовини, але, не зважаючи на фінансові труднощі, Поль відмовив англійцям, мотивуючи своє рішення бажанням «усе, що вдалося розшукати на рідній землі, хай тут навіки і залишиться».
Розуміючи цінність та важливість знайдених історичних знахідок, у 1893 р. в Києві був виданий «каталог коллекции древностей А.Н. Поля в Екатеринославе». Його укладач К. Мельник представила детальний опис 4774 предметів із колекції О. Поля, умовно розділивши їх на дев’ять розділів. У передмові до опису колекції автор відзначила: «крім предметів старовини, указаних у цьому каталозі, до складу музею входила велика колекція предметів мистецтва: картини, гравюри, старовинний фарфор, емалі, бронза, камеї, геми та ін.». В унікальній бібліотеці О. Поля, в його зібранні рідкісних документів, старовинних карт, колекцій картин, гравюр і малюнків зберігалися роботи багатьох відомих художників, рукописи й автографи відомих письменників, поетів, державних і громадських діячів України та Росії. Унікальне зібрання старовини надалі було покладене в основу експозицій обласного музею ім. О.М. Поля, заснованого у 1902 р. з ініціативи Катеринославського наукового товариства. Пізніше, з метою збереження зібраних експонатів побутового, природознавчого і промислового значення, в місті під музей у стилі неокласицизму було споруджено нове приміщення, а представлені експонати колекції музею мали слугувати поширенню історичних, природознавчих та технічних знань. Сучасний Дніпропетровський історичний музей ім. Д.І. Яворницького є гордістю міста Дніпропетровська, але будь-який пересічний громадянин знає про історію та особистий вклад Олександра Поля не лише у створення музею Придніпровського краю, а й у значний промисловий розвиток гірничо-видобувної промисловості сучаної Дніпропетровщини.
О.Поль був наставником молодого Дмитра Яворницького, зустрічався з відомим мандрівником М. Миклухо-Маклаєм, був близько знайомий з багатьма відомими вченими, етнографами, археологами.
Сьогоднішній Кривий Ріг – найкращий пам’ятник видатному підприємцю й громадському діячу Олександру Миколайовичу Полю.