Справжній учитель той, якого переросли його учні

 Пидорич Ярослава, 13 р., НВК «ДНЗ-ЗОШ І-ІІІ ст. №1»,с. Лебедин, Шполянський Черкаська обл. 

Вступ

Черкаська земля народила багато видатних постатей. Це Богдан Хмельни-цький, Тарас Шевченко, Катерина Мотрич, Михайло Слабошпицький, Тодось Осьмачка, Іван Нечуй-Левицький… Продовжити ряд знаменитих людей, які дбали про розквіт Української держави, багато. Та я хочу вписати в ряд із ними ім’я Коливай Валентини Панасівни.

Учительська праця здається звичною й буденною: діти приходять на урок за розкладом, з'являється вчитель, щось пояснює, навчає, далі наступний урок з іншим учителем. Здається, буденна річ, але не завжди. Бувають такі уроки й такі вчителі, про яких згадуєш і довго пам'ятаєш. То що ж відбувається на уроці, коли тобі пригадуються і слова, сказані вчителем, і вираз його очей, жести? Здається, що він промовляє якісь особливі слова саме тільки для тебе особисто, хоча поруч сидять твої однокласники. На мою думку, що це той самий момент, коли вчитель вкладає душу у свою роботу, а своє серце віддає дітям.

Розділ І. Спогади про дитячі та юнацькі роки

Коливай (Малюта) Валентина Панасівна народилася 2 січня 1938 року в с. Журавка на Черкащині. У сім’ї було дев’ятеро дітей. Батько повернувся з війни інвалідом, працював у лісі біля Свято-Миколаївського жіночого монастиря. Напроти дзвіниці, за монастирським муром, було три будинки для працівників лі-су, в одному із них пройшло дитинство Валентини Панасівни.
Після закінчення Журавської семирічної школи, здобувала освіту в Лебединській середній школі №2. В 1961 році одержала атестат зрілості і отримала за високі досягнення у навчанні Золоту медаль.
На життєвій дорозі Валентина Панасівна зустрічає лише добрих людей. З вдячністю вона згадує свою першу вчительку – Ганну Демидівну Олійник, яка дала перший поштовх до творчості. Коли Валентина Панасівна була у третьому класі, перемогла в районному конкурсі юних декламаторів віршів, але на обласний конкурс потрібно було мати білу блузку і синю спідничку, а де ж вона візьме, як у сім’ї було вже дев’ятеро дітей. Вчителька дала одяг своєї доньки Нелі і Валентина Панасівна виборола перше місце у обласному конкурсі. Це була перша перемога.
Валентина Панасівна вдячна журавським вчителям, а особливо С. С. Кой-чеву і Є. І. Койчевій. Вони прекрасно викладали мову і прищепили справжню любов до літератури, поезії, музики і образотворчого мистецтва. Після закін-чення семи класів в селі Журавка, Валентина Панасівна навчалася в Лебединсь-кій школі №2, за 8 кілометрів від дому. Класним керівником був учитель украї-нської мови, поет-сатирик. справжній патріот України – І. М. Демідов. В своїй книзі «Моїм краянам» один з віршів присвятив Валентині Панасівні Коливай (Малюті) в день виходу її на пенсію.

Сніжинки летять над землею, Легкий граціозний їх лет. Дарую Вам в день ювілеюЦей скромний словесний букет. (Гай-гай, як же минуть роки!)Хай Ваше вечір’я не меркне, Не заступають сонця хмарки. Я досі ще Вас пам’ятаю Чорнявим уважним дівчам.

З 1961 року почала працювати в Лебединській середній школі №2. Навчатись на денному відділенні вузу не було коштів, тому працювала і заочно навчалась на географічному факультеті Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка.
Працюючи піонервожатою, разом з учнями зібрала цінні матеріали і від-крила кімнату Бойової слави, яка весь час поповнювалась і стала шкільним музеєм. Було віднайдено і встановлено 87 прізвищ раніше невідомих воїнів, які похоронені у Братській могилі біля школи. Встановила зв’язки з сім’ями і 9 травня 1965 р. приїхали 67 осіб рідних, які доземно вклонялися Валентині Панасівні та її учням, що допомогли відшукати могили.

Розділ ІІ. Географічне товариство «Глобус»

Вчителем географії Валентина Панасівна працювала з 1972 року. В цьому ж році створила наукове географічне товариство «Глобус», яке було дійсним членом Всесоюзного географічного клубу «Планета» з 1976 року, діяло при Географічному товаристві СРСР в Ленінграді. За природоохоронну і наукову роботу географічне товариство мало 71 диплом і грамоту, 2 ювілейні медалі Семенова-Тянь-Шанського і одну медаль С. В. Колесникова.
Колишні учні В. П. Коливай згадують кабінет географії. «У класі завжди панувала таємнича незвичайна атмосфера. Її створювали картини на стінах: північну сторону прикрашала картина із зображенням Північно-Льодовитого океану та білих ведмедів, а південну сторону – чайні плантації, пальми…».
На одній із зустрічей випускників Василь Зозуля сказав: «Я майже нічого не вчив, крім географії, бо було соромно заходити в такий гарний кабінет не вивчивши урок».
Уроки Валентини Панасівни були незвичайними. Володимир Пидорич згадує: «Кожен урок розпочинався із запитання: «Що нового з географії ви дізналися?» Усі учні нашого класу розповідали, що вичитали в журналах, газетах та енциклопедіях».
А Лариса Мислюк розповіла, що вони самі собі ставили оцінки за знання карти. «На дошці завжди висіла мапа. Біля неї було три указки: велика, середня і маленька. Якщо учень не підчитував, то брав найдовшу указку. Учні класу оголошували завдання, а той учень, який був біля дошки, обводив кордон країни і показував її столицю. Коли учень не досконало знав матеріал, то брав середню чи меншу указку».
Учні Валентини Панасівни називають свою вчительку унікальною людиною, мудрим педагогом, адже як би не було важко працювати з підлітками, «вона зуміла виліпити з кожного особистість, індивідуум». Протягом усіх цих років вона любила учнів, як власних дітей, проводила з ними безліч часу. Разом з нею навчалися разом і вчитися, і проводити вільний час, просто розмовляти, ділитися особистими проблемами, просили порад». І сьогодні для колишніх учнів Валентина Панасівна залишається зразком Вчителя, про неї розповідають з гордістю своїм дітям і онукам, а екскурсії з «Глобусом» до Москви і Ленінграду, до Карпат і Криму, до моря і в гори залишаться для кожного на все життя романтичними пригодами юності.Приємно, що роботу г/т «Глобус» продовжили колишні учні Валентини Панасівни, а колишній президент «Глобуса», нині вчитель географії Шполянсь-кого ліцею №2 Світлана Стецька створила в 2001 року подібне наукове товариство «Горизонт». Члени г/т «Горизонт» щороку приходять турпоходом в урочище «Тартак», запрошують на зустріч біля вогнища Валентину Панасівну та Іллю Івановича, читають їх вірші, співають туристичні пісні. Щороку, навесні проводили туристичні змагання в урочищі «Пасіки», де колись стояла пасіка Б. Хмельницького. Нині цю традицію продовжили вчителі школи, але тепер там у вишколі змагаються козаки, що входять до Лебединської сотні, їх урочисто приймають у козачата, як колись приймали в «глобусята». Приємно, що посіяні педагогічні зерна проросли і дають рясний урожай.

Розділ ІІІ. Родинна гармонія

У народі кажуть: «Сім’я сильна, коли над нею дах один». Саме так хочеться сказати про подружжя Валентини Панасівни та Іллі Івановича Коливаїв.
Саме завдяки чоловікові Валентина Панасівна щаслива як жінка, як мати, як бабуся. Разом виховали сина Володимира. Підростає онук Дмитрик – їх гордість, радість і втіха.
Ілля Іванович – вчитель музики, засновник та художній керівник ансамблю народної пісні «Лебединські козаки», якому в 1994 році присвоєно звання «Зразковий дитячий художній колектив», Лауреат всесоюзного конкурсу пісні, пасічник, столяр-червонодеревник, народний лікар мануальної терапії та поет.
Валентина Панасівна та Ілля Іванович свої серця віддали дітям, працюючи в Лебединській середній школі № 2. Це Вчителі з великої літери. Їм характерні: душевна теплота і доброзичливість, надзвичайна ерудиція і мудрість, невичерпна енергія і оптимізм.
Син – Володимир Ілліч Коливай (1963 р. н.) – генеральний директор СП “ІМІДЖ ОСВІТА” при Києво-Могилянській Академії, автор та тренер всіх про-грам бізнес-майстерні “Анданте”. Крім навчання у харизм світового рівня, таких, як Стівен Кові, Джон Шоул, Харві Маккей, Далай-Лама XIV, Такіші Ядзима, Суло Каарто та інші, бізнес-тренер є досвідченим практиком, за спиною якого три вищі освіти, прямо пов’язані з професією тренера:
Київська Державна Консерваторія (диригент);
Київський Державний Інститут фізичної культури (тренер з боротьби); Державна Академія керівних кадрів (менеджмент організацій); Понад 18 років управлінського досвіду на посаді топ-менеджера; Членство в Українській Асоціації Менеджмент-Консультантів;
Навчання під керівництвом тренерів Японії, навчання в Швеції та Британії; Статус Учня закритої сімейної школи Кунг-Фу професора Чан Чунг Зунга; Членcтво в Європейській Бізнес-Асоціації, Британо-Українській Торговій
палаті, Британо-Українській професійній мережі, Торгово-Промисловій Палаті України, Українській Асоціації Якості, Шведсько-Українського Ділового Клубі.
Володимир Коливай – єдиний в Україні, хто був удостоєний офіційного прийому в резиденції Його Святості Далай-Лами. Багаторазове навчання у Далай-Лами за спеціальними програмами є окремим періодом у житті тренера, який триває до сьогодні. За словами В. Коливая, переважна більшість знань, що включені у його програми, отримані ним “з перших рук”!

Внук Валентини Панасівни, син Володимира, Дмитро – учень 9 класу. Він грає на саксофоні, захоплюється велоспортом, досконало вивчає інформатику. Разом з батьками проживає у Києві.

Розділ ІV. Нагороди та відзнаки

За творчу плідну роботу з дітьми В. П. Коливай нагороджена багатьма відзнаками:
25 лютого 1972 року значком ЦК ВЛКСМ «За активну роботу з піонерами». Протягом 1973-1976 років нагороджувалася значками «Переможець соцзмагання».
В 1976 році – значком «Відмінник народної освіти УРСР».
18 серпня 1978 року Президією Верховної Ради УРСР їй присвоєне почесне звання «Заслужений вчитель УРСР».
В 1988 році – медаллю «Ветеран праці».
В 1989 році – значком «Відмінник освіти СРСР».
23 травня 1991 року присвоєно звання «Учитель-методист».
Валентину Панасівну обрали делегатом VІ Всесоюзного з’їзду вчителів 1988 року.
28 грудня 1989 року досвід роботи В. П. Коливай і географічного товариства «Глобус» занесено до республіканської картотеки передового досвіду України, а роботу НТГ «Глобус» висвітлено в ІІ томі Географічної енциклопедії України (с. 181).
У 1990 році Коливай В. П. увійшла до Списку кращих учителів республіки (а їх було 19), яким з ініціативи громадськості, підтвердженої обласними управліннями освіти та обласними інститутами удосконалення вчителів, видано статус роботи під знаком довіри. А це означало, що випускники, яких навчала Валентина Панасівна без екзаменів вступали до університету ім. Драгоманова в Києві.
У 1994 році підготовлена Валентиною Панасівною екологічна бригада «КСОП» (Козацька Спілка Охорони Природи) зайняла І місце в Україні, була нагороджена Дипломом І ступеня і магнітофоном, а за перемогу в географічних радіо конкурсах «Глобус» – 25 футболок з емблемою «Бережіть природу», чайний сервіз та шматок базальту з дна Індійського океану.
З 1999 року перебуває на заслуженому відпочинку.

Розділ V. Світ захоплень

Талановиті люди талановиті в усьому. Валентина Панасівна має чудове захоплення – займається флористикою, виготовляє картини із сухих квітів. Від цих робіт віє натхненністю, ніжністю та вишуканістю, в цьому всі змогли переконатися, переглянувши роботи, які прикрашали виставку «Якщо душа багата на прекрасне». Біля ста картин подарувала близьким, друзям, школам, бібліотекам. Це невичерпна криниця краси. Тільки побачить Валентина Панасівна красивий листочок або квіточку, засушить і продовжить їх життя у картинах, на яких зображає пейзажі, букети. З весняних котиків (вербових) зробила сову, а з пелюсток піонів і кукурудзяного волосся – картину «Ти лети, мій коню», яку подарувала співачці, волонтеру Руслані Лоцман. Руслана виконала пісню І. І. Коливая з цією ж назвою для воїнів АТО.

Валентина Панасівна не тільки талановита художниця, а й поетеса. ЇЇ поезії друкуються районних газетах «Шполянські вісті» та Шполяночка +». У Валентини Панасівни поезія надзвичайно добра, щира, мелодійна, торкається глибин людської душі. Чудова пейзажна та інтимна лірика. Нещодавно вийшла друком збірка «Думки і почуття». У збірці віршів Валентини Панасівни багато поезій присвячених любові до України, до рідного Черкаського краю. Є кілька віршів про Т. Г. Шевченка, написаних після подорожі з внуком Дмитриком по Шевченківських місцях.
Валентина Панасівна є співзасновником культурно-просвітницького центру у с. Лебедин «Світ краси».
Вона багато читає, бере участь в роботі літературної студії імені О. Влизька, відвідує художні виставки, концерти Черкаського хору і симфонічного оркестру, як сказав в одному із своїх віршів І. І. Коливай: «Щоб духовною смертю не вмерти». Захоплюється Валентина Панасівна східною філософією, картина-ми М. К. Реріха і нашого українського художника В. А. Козара, любить читати книги М. Ф. Слабошпицького, Ліни Костенко, Катерини Мотрич, а особливо їй подобаються книги лауреата Шевченківської премії, письменника з Черкас – В. І. Захарченка.

Післяслово-порада

«В школі кожен учитель робить свою справу, відшліфовуючи свою педагогічну грань: хто фізику, хто математику, хімію, історію. Кожному відкритий шлях до творчості. І якщо кожен предмет буде на ви, кожна грань відшліфована вчителем, школа заблищить, мов діамант, і до неї потягнуться учні. Слід любити дітей, давати більше добра і тепла своєї душі. Ушинський говорив, що хто не візьме ласкою, то не візьме й суворістю. Учень – це не посудина, яку слід наповнити знаннями, а факел, необхідно запалити. І запалити його спроможний лише той учитель, який сам випромінює світло. Тож. шановні колеги, випромінюйте світло! Допоможіть учням самоствердитись, окрилюйте їх, освітлюйте собою дітям у майбутнє! І коли ваші виховані переростуть вас, – відчуєте щастя». (В. П. Коливай, з інтерв’ю від 18. 06. 2010, газета «Шполянські вісті»)
Валентина Панасівна Коливай – Вчитель з великої літери, Вчитель, якого не забувають. Саме вона навчила своїх учнів бути мужніми, не лякатися життєвих труднощів, мати почуття власної гідності, шанувати батьків, любити при-роду, піклуватись про братів наших менших.
Ось вчитель мрії: людина, яка незважаючи на вік, завжди йде в ногу з прогресом, яка може втілювати консервативність і новаторство одночасно, яка завжди строга, але й справедлива, вона компанійська, творча, але при потребі може бути взірцем організованості і зібраності, може бути розуміючою, але ніколи не дасть слабину і поблажки. Таким має бути вчитель!