Йти на небо сходами добрих справ… Академік В.С.Дейнека

Загорулько Анна, 17 р., зош І-ІІІ ст. № 1, с. Червонозаводське, Полтавська обл.

Вступ

„Неможливо бути математиком, не будучи в той же час поетом у душі”
(С. Ковалевська).

«Той, хто не знає свого минулого, – любив повторювати Максим Рильський, – не вартий майбутнього». Не можна любити свій рідний край, не знаючи його історії, людей, які збагачують, зберігають і примножують його славу.

Тобто, не знаючи минулого, не можна зрозуміти справжній сенс сьогодення й мету майбутнього. Це стосується і «цариці» наук – математики та вчених, які панували в її царині.
Математика – галузь невтомного пошуку і важкої до самозабуття праці. Іноді на доведення однієї теореми потрібні роки. Праця вченого-математика подібна до праці поета: як і в поезії, у математиці діють досить складні механізми пошуку і філігранне оформлення знайденого результату. Проте, про математиків чомусь не прийнято говорити піднесено, захоплено, хоча вони також заслуговують високих слів подяки, які ми часто адресуємо людям подвигу і мужності. Праця математиків не виставляється на театральній сцені, про неї не говорять у репортажах з космосу, але вона присутня скрізь. Математики викреслюють орбіти космічних трас, гарантують міцність сталевих атомоходів у океанських глибинах, визначають ритми роботи атомних реакторів тощо.
У кожному періоді історії математики були свої видатні постаті вчених, у яких були різні долі. Одні зажили слави і безсмертя ще за життя, іншим судилося пройти складні шляхи і розділити трагічну долю свого народу. Багато визначних математиків стали зразками щирої відданості науці, патріотами свого народу.
Щедра талантами українська земля подарувала людству не тільки чудових співаків, композиторів, письменників, а й визначних математиків, які внесли значний вклад у світову та європейську науку: Г.Ф. Вороний, М.П. Кравчук, М.В.Остроградський, В.М.Глушков, М.О.Зарицький, В.Й. Левицький.
Спробую зробити учнівську розвідку про життя нашого видатного земляка – Василя Степановича Дейнеку, віддане служіння математиці та про наукові відкриття, відомі в Україні і далеко за її межами.
І, можливо, працюючи над нарисом про цю визначну людину, я по-справжньому захоплюся математикою. Адже, як писав видатний шотландський фізик Д. Максвелл: "Наука захоплює нас тільки тоді, коли, зацікавившись життям великих дослідників, ми починаємо стежити за історією їх відкриттів".
Україна займає 8 місце в переліку країн, що найбільше дали світу видатних математиків, і, звичайно, великий вклад у цю справу доклав своєю ревною працею В.С.Дейнека.
Метою даного дослідження є велике бажання розповісти про непересічну людину, вченого світового рівня, бути вдячними поціновувачами великих земляків, використання історичного матеріалу та спадщини видатних математиків на уроках математики, показати особливості історії математики як міждисциплінарної науки (історичної, математичної і соціальної).
У квітні 2011 року Загальними зборами НАН України було високо оцінено вклад Василя Степановича у розвиток вітчизняної та світової інформатики, висловлено велику довіру та обрано керівником (академіком – секретарем) Відділення інформатики НАН України, членом Президії НАН України. На цій посаді Василь Степанович працював до свого останнього часу та спрямовував роботу Відділення НАН України на визначення та розвиток пріоритетних напрямів та тематик фундаментальних та прикладних досліджень у галузі інформатики, підготовку експертних висновків в інформатиці, організацію досліджень та оцінку їх результатів. Одночасно працював завідувачем відділу Інституту кібернетики, продовжуючи дослідження та розвиток своїх наукових напрямків.

Біографія видатного полтавчанина.

«З усіх скарбів знання найцінніше, тому що воно не може бути ні вкраденим, ні загубленим, ані знищеним»
(Платон).

Дейнека Василь Степанович (28 грудня 1949р. – 17 лютого 2014р.) – український вчений у галузі кібернетики, народився у селі Бодаква Лохвицького району Полтавської області України. «В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім – Батьківщина» – писала Л. Костенко. Протягом усього життя Василь Степанович буде із жагою повертатися до рідного дому, до батьків, до малої Батьківщини.
Випереджати час Василь Степанович умів уже в середній школі. Діапазон його захоплень був надзвичайно широкий: математика, фізика, музика, спорт, техніка, а також фотографія, художня самодіяльність, шахи.
Батьки, Степан Трохимович та Тетяна Семенівна були корінними бодаквянами, де і народилися їхні діти – Анастасія та Василь. Протягом усього життя батьки були чесними трудівниками, життєрадісними та доброзичливими людьми. Із 16 років Тетяна Семенівна звитяжно працювала в колгоспі, а Степан Трохимович – на залізничній станції, а потім, із 1966 року, після переїзду до Червонозаводського, на Лохвицькому цукрозаводі. Сім’я була дружна, завжди панувала атмосфера взаємопорозуміння та підтримки, тому що батьки вміли цінувати життя, яке було далеко не легким, позаду розкуркулена сім’я і роки остарбайтерщини в Німеччині у Тетяни Семенівни та Друга світова у Степана Трохимовича, тож не дивно, що у такому затишному родинному гнізді виріс надзвичайно вихований, скромний, інтелігентний і справжній син, для якого пріоритетом було самовіддано та сумлінно займатися серйозною чоловічою справою – навчанням, а потім наукою.
У 1966 році сім’я переїздить до Червонозаводського, батьки влаштовуються на цукровий завод, а син Василь іде до нової школи, в останній десятий клас. У 1967 році Василь Степанович закінчив Червонозаводську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу №1 Лохвицького району Полтавської області. За відмінні успіхи у навчанні, праці та зразкову поведінку нагороджений Золотою медаллю.
«Наймудріше – число», сказав давньогрецький учений Піфагор, і, мабуть, десь іще під час навчання, Василь Степанович полонився та заінтригувався цим висловом. Тому, по закінченні середньої школи (1967) у 1967–1968 роках, Василь Степанович навчався на фізико-математичному факультеті Ужгородського університету, а потім (1968–1972) – на механіко-математичному факультеті Харківського державного університету ім..М.Горького. Славетна історія факультету, успішний розвиток математики і механіки, фундаментальна підготовка студентів беруть свої витоки з часу відкриття університету, з 1804 року, від кафедр чистої математики і прикладної математики відділення фізичних і математичних наук. На факультеті створені глибокі традиції самовідданої праці і любові до математики. На офіційному сайті механіко-математичного факультету Харківського національного університету ім..В.Каразіна написано: «У наш час творчу атмосферу факультету завзято підтримують видатні вчені і викладачі, такі як академіки О. В. Марченко і В. С. Дейнека, члени-кореспонденти О. А. Борисенко, І. Д. Чуєшов, професори В. Д. Гордевський, Г. М. Жолткевич, В. І. Коробов…». Близько 60 випускників університету стали дійсними членами і членами-кореспондентами Національної Академії наук України, серед них і В.С.Дейнека.
У 1974–1977 роках В.С.Дейнека навчався в аспірантурі Інституту кібернетики АН УРСР. У подальшому став молодшим науковим співробітником Кібернетичного центру – Спеціального конструкторського бюро математичних машин і систем, де подолав шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача відділу методів дискретної оптимізації, математичного моделювання та аналізу складних систем. У 1980 р. Василь Степанович захистив кандидатську, а в 1991 р. – докторську дисертацію. У 1982 р. В.С. Дейнека перейшов до СКБ ММС Інституту кібернетики АН УРСР, де працював на посаді начальника сектору (1982-1990), начальника відділу (1990-1991), а з 1991 р. по 1994 р.  завідувачем наукового відділу Інституту проблем математичних машин і систем НАН України. 2000 року його обрано членом-кореспондентом, а 2006-го – академіком НАН України.
Яким був Василь Степанович поза наукою?
За спогадами сестри Анастасії Степанівни Барабаш:
- «брат був дуже скромною та стриманою людиною, не любив виставлятися на показ, і бути у центрі уваги, але був дуже розумний, про все, що не запитаєш, обов’язково почуєш відповідь»;
- «добрий, простий, людяний; спілкуючись із ним важко було уявити, що він має якісь високі звання, титули…бо був справжній»;
- «все життя любив спорт; на лижах катався до останнього…»;
- «гарний сім’янин; дружина – Наталія Андріївна, яку поважав за характер і розуміння, відданість»;
- «виховав гарного сина, теж розумний і талановитий як і батько, учений…»;
- «брат дуже любив і поважав батьків, завжди навідував їх за життя, а потім, щороку приїздив на поминальний день».
«Василь Степанович – надзвичайна щедрість у всьому: для рідних, близьких, знайомих, учнів, колег» – згадує дружина Наталія Андріївна, яка пройшла поруч все життя.
«Скромність у всьому, кришталева чесність, порядність, справедливість, надійність в житті і в науці, надзвичайна сила волі, вміння тримати удар, тактовно відстояти свою думку, сила характеру…» – так характеризує непересічну людину і видатного вченого Дейнека Наталія Андріївна.
А директор інституту кібернетики, колега, учитель, разом із яким Василь Степанович пропрацював багато років, І.В.Сергієнко згадує: «Він був чуйною і доброзичливою людиною. Ці його якості викликали у всіх, хто знав і спілкувався з ним, почуття великої поваги, довіри і вдячності».
Та й взагалі, маючи трудове землеробське коріння, Василь Степанович найбільше у житті любив тиху працю на власній присадибній ділянці, на городі, у саду. Природа та земля лікують від втоми і напруги, від важкої щоденної розумової праці, від бурхливого буденного життя, дають наснагу і відроджують фізичні та духовні сили.
Усе наукове життя Василя Степановича пов’язане з роботою в Інституті кібернетики імені академіка В.М.Глушкова НАН України.
Василь Степанович Дейнека – відомий український учений, який отримав важливі наукові та науково-практичні результати в галузі системного аналізу складних багатокомпонентних систем різної природи. Він побудував нові класи крайових і початковокрайових математичних задач у частинних похідних для лінійних еліптичних рівнянь, квазілінійних еліптичних рівнянь, лінійних та нелінійних параболічних рівнянь, їхніх систем, еліптико-параболічних, псевдопараболічних рівнянь із розривними розв’язками, потоками / конормалями, систем рівнянь теорії пружності, гіперболічних рівнянь, систем диференціальних рівнянь пружної рівноваги з розривними зміщеннями, напругами і крайових задач на власні значення для еліптичних операторів та операторів теорії пружності з розривними власними функціями та ін.
Для цих класів диференціальних задач на основі використання розривних функцій побудовано класичні узагальнені задачі з єдиними розривними розв’язками, а для задач на власні значення – класичні узагальнені задачі зі зліченним додатнім спектром та функціонали Релея. Для крайових задач і початково-крайових задач установлено існування та єдиність їхніх розривних узагальнених розв’язків. На основі використання класів розривних функцій методу скінченних елементів для всіх згаданих класів задач побудовано обчислювальні алгоритми підвищеного порядку точності.
В.С. Дейнека дослідив питання оптимального керування станами широкого кола багатокомпонентних розподілених систем із квадратичними функціями вартості. Отримані при цьому спряжені задачі дали йому можливість побудувати явні вирази градієнтів функціоналів-нев’язок для ідентифікації градієнтними методами різноманітних параметрів широкого кола багатокомпонентних розподілених систем.
Ці дослідження є фундаментальними результатами світового значення і становлять фундамент нової інформаційної технології високоточного комп’ютерного моделювання різноманітних процесів, що відбуваються в багатокомпонентних середовищах. Теоретичні відкриття Василя Степановича впродовж останніх 25 років широко застосовують в автоматизованих діалогових комп’ютерних системах САРПОК, НАДРА, DІFUS та в потужній інформаційній технології НАДРА-3D аналізу складних процесів у тривимірних (просторових) багатокомпонентних середовищах за допомогою суперкомп’ютерів серії СКІТ для розв’язання проблем екології, будівництва, машинобудування та ін.
В.С.Дейнека розробив метод аналізу формування напружено-деформованого стану (НДС) корпусів глибоководних підводних апаратів. На початковій стадії (1979–1980 рр.) створення в Інституті кібернетики АН УРСР багатопроцесорного супер комп’ютера вчений побудував математичну модель формування НДС корпусу літака та ефективну скінченно-елементну схему її чисельного аналізу, які отримали позитивну оцінку вчених та конструкторів. Аналіз реалізації зазначеної моделі в паралельному режимі оброблення даних сприяв розвитку функцій створюваного системного математичного забезпечення й технічної підсистеми суперкомп’ютера (МВК ЕС-1766). Її застосування на цьому суперкомп’ютері допомогло вперше проаналізувати в цілому формування НДС корпусу літака ІЛ-86 в експлуатаційних режимах.
В.С. Дейнека за допомогою системи САРПОК розв’язав кілька нагальних проблем, зокрема укріплення складного мерзлого берега Вілюйської ГЕС-3; захист р. Прип’ять від потрапляння сильнорадіоактивних забруднень водойми-охолоджувача четвертого енергоблоку ЧАЕС (1987–1988 рр.), а також задачу динаміки НДС масиву ґрунту в районі водойми Дніпра проектованої потужної Канівської ГАЕС (1990 р.).
За допомогою інформаційної технології НАДРА-3D, створеної під керівництвом Василя Степановича, вперше на комплексі PENTІUM – суперкомп’ютер СКІТ – розв’язано задачу просторової динаміки ґрунтових вод у масиві ґрунту Київської промислово-міської агломерації з розмірами поверхні 188х240 км та завглибшки до 1 км на великий проміжок часу.
Створені Василем Степановичем методи системного аналізу, побудовані математичні моделі та обчислювальні алгоритми їх розв’язання допомагали у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Особливу цінність здобуткам В.С. Дейнеки додає те, що розроблені ним методи допускають розпаралелювання обчислень і можуть ефективно використовуватися на сучасних суперкомп’ютерах. «Це переконує, що наукова спадщина академіка Дейнеки ще довго служитиме людям, суспільству». (І.В.Сергієнко).
В.С. Дейнека разом з академіками НАН України І.В. Сергієнком, В.М. Шестопаловим та А.М. Булатом активно працював над створенням самоналаштовувальних систем розв’язання проблем екології, раціонального використання ресурсів, зокрема вугілля.
Учений опублікував понад 310 наукових праць, із яких 9 монографій. В.С.Дейнека був членом редколегії наукових журналів "Вісник Національної академії наук України", "Комп'ютерна математика" та інших часописів. Крім цього, він реферує статті для міжнародного реферативного журналу «Mathematіcal Revіews».
Василь Степанович приділяв велику увагу підготовці молодих науковців. Під керівництвом В.С. Дейнеки захищено 10 кандидатських дисертацій. Під його науковим керівництвом підготовлені 2 докторські дисертаційні роботи. Його учні неодноразово відзначені щорічними Преміями Президента України для молодих учених та Преміями Президії НАН України для молодих учених і студентів.
Учений – лауреат Державних премій України в галузі науки і техніки (1999, 2005); премій ім. С.О. Лебедєва (1997), ім. В.М. Глушкова (2005), ім. В.С. Михалевича (2009) та ім..А.О.Дородніцина (2014); нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003). У 2008 р. В.С. Дейнеці присвоєно звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
Останні роки Дейнека Василь Степанович був завідувачем відділу методів дискретної оптимізації, математичного моделювання та аналізу складних систем інституту кібернетики імені В.М.Глушкова НАН України, широко відомого в Україні та за її межами наукового центру із вирішення фундаментальних і прикладних проблем інформатики та обчислювальної техніки, впровадження їхніх методів і засобів у різні сфери людської діяльності.
Дейнека В.С. учасник виконання ряду проектів за міжнародними ґрантами (УНТЦ, «Дніпро» та ін.). Він реферує статті для міжнародного реферативного журналу «Mathematіcal Revіews», є членом редакційних колегій ряду журналів, збірників та Вісників Університетів. Член вченої ради Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України та ряду спеціалізованих вчених рад з захисту докторських та кандидатських дисертаційних робіт, Член експертної ради ВАК України, Член Президії НАН України, Член спеціалізованої секції інформатики Комітету з державних Премій України в галузі науки і техніки та Член науково-технічної ради з Програми інформатизації.
Протягом багатьох років читав спеціальні курси для студентів механіко-математичного факультету та факультету кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна., а також спеціальні курси для студентів старших курсів Національного технічного університету НТУУ «КПІ», Національного авіаційного університету та Тернопільського Національного технічного університету імені І. Пулюя.

Професор із великої букви «П»

Полтавщина – колиска талантів.
Історію української математики можна починати ще з давніх часів, однак найбільш повно українська математична наука почала себе проявляти в першій половині ХХ ст. Окремо перелічим видатних математиків земляків, що прославили Полтавський край – Остроградський М.В., Астряб О.М., Тумаркін Л.А., Івахненко О.Г., Ляшко І.І., Митропольський Ю.О. Але в аннали математичної науки Полтавщини ще не вписане ім’я академіка Василя Степановича Дейнеки.
Наукову роботу Василь Степанович поєднував із викладацькою. Вважав, що необхідно неперервно на лекціях збуджувати думку студента, давати постійно додаткові стимули до подальшого пізнання, намагатись привертати увагу та цікавість студентів до предмету, до теми; розкривати чарівні особливості математики, її красу, могутність, силу, цінність для інших наук, показувати глибину загальності математичних методів. Керуюсь принципом-порадою славетного педагога К.Ушинського: “Знай свій предмет і викладай його ясно”, можна ще додати: люби студента!
За думкою студентів:
- «Чудовий спеціаліст, грошей не бере, може бути дотепним, іноді щось запитує, толерантно відноситься до студентів».
Протягом нашої учнівської розвідки біографії великого земляка, з’ясувалося, що коло початків кібернетики в Україні та заснування Інституту кібернетики НАН України імені В.М. Глушкова – 3 полтавчани-академіки:
– Ляшко І.І. – (с.Мацківці Лубенського району Полтавської обл.) доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України; Інститут кібернетики імені В.М. Глушкова (1922-2008рр.);
– Сергієнко І.В. – (с. Білоцерківці, Пирятинського району Полтавської обл.) академік НАН України, Генеральний директор Кібернетичного центру НАН України, директор Інституту кібернетики імені В.М. Глушкова (1936р.);
– Дейнека В.С. – (с.Бодаква Лохвицького району Полтавської обл.) доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України; Інститут кібернетики імені В.М. Глушкова (1949-2014рр.).
Соратники, колеги, друзі звернулися до народного депутата України сьомого скликання Єдіна О.С. за допомогою у вшануванні видатного українського вченого.
Рішенням тридцять сьомої сесії міської ради шостого скликання від 26 червня 2014 року №48 було постановлено: звернутися з клопотанням до Лохвицької районної ради та до відділу освіти Лохвицької РДА щодо присвоєння Червонозаводській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 звання навчального закладу імені академіка В.С.Дейнеки.
Щоб якнайщиріше вшанувати ім’я видатного земляка учительський та учнівський колектив Червонозаводської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 звернулися до депутатів міської ради з ініціативою щодо надання Василю Степановичу Дейнеці звання Почесного громадянина міста Червонозаводського та встановлення меморіальної дошки.
А нещодавно стало відомо, що на сесія міської ради було надано Василю Степановичу Дейнеці звання Почесного громадянина міста Червонозаводського та 17 квітня відбудеться урочисте відкриття меморіальної дошки на школі яку закінчив видатний учений.