Шахтарська лексика у творах Спиридона Черкасенка

 Папанова Інна, 15 р., міський ліцей,м Маріуполь, Донецька обл.

Вступ

Лексика української мови неоднорідна щодо свого складу. Слова утворюють різні групи чи сполучення на основі парадигматичних і синтагматичних відношень. Також відомо, що лексика поділяється за різними критеріями на певні шари: діалектична, стилістично забарвлена, запозичена, корінна, питома тощо.

У цьому переліку важливе місце належить спеціальній лексиці, зокрема словам – професіоналізмам.
Кожна сфера людської діяльності позначена особливим лексичним складом. Його формують такі слова, які іншим людям, не задіяним у цій галузі, не відомі. Виявлення, систематизація, опис, уведення до спеціальних словників таких лексичних одиниць – надзвичайно важливе завдання мовознавців. У зв’язку з цим звернення до аналізу мовлення шахтарів дозволяє ретельно описати цей шар лексики, визначити характерні особливості цих слів. До того ж, у сучасному мовознавстві лексика означеної групи вивчена мало. Отже, тема дослідження є актуальною.
У науковій роботі здійснено спробу по-новому описати лексику шахтарів на матеріалі мало вивчених художніх творів.
Практична цінність роботи в тому, що її результати слугуватимуть матеріалом для шкільних спецкурсів, для спеціальних словників професійної лексики.

Шахтарська лексика: аспекти вивчення в СУЛМ
Питання про статус спеціальної лексики

Безперечним є факт системної організації лексичного складу. Класифікацію лексики за різними критеріями знаходимо в працях різних мовознавців.
Дослідники залучають різні критерії – походження, уживання в різних сферах, стилях, використовуються на різних територіях. Відповідно традиційним є поділ усіх слів на запозичені й питомі, активні і пасивні, стилістично нейтральні й стилістично забарвлені, загальновживані й обмеженого вжитку.
Предметом нашого аналізу є лексика обмеженого вжитку. Як окремий прошарок виділяється спеціальна лексика.
Серед спеціальних слів можна виділити терміни та професіоналізми.
Термін – слово або словосполучення, що визначає чітко й однозначно окреслене поняття і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери.
Професіоналізми – слова й живомовні звороти, властиві мові людей певного фаху. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише в царині того чи іншого фаху, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови.
Професіоналізми деталізують мовний словник, розширюють його там, де є на це потреба.
Найчастіше професіоналізми застосовуються в усному неофіційному мовленні людей даної професії. Тут вони виконують важливу номінативно-комунікативну функцію, бо точно називають кожну деталь виробу чи ланку технологічного процесу і в такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. Професіоналізми використовують також літератори з метою створення професійного колориту, відтворення життєдіяльності певного професійного середовища у своїх творах.
Жаргонізмами (франц. jargon, від галло-романського gargone – базікання) називаються слова, вживання яких обмежене нормами спілкування, прийнятими в певному соціальному середовищі. З цієї причини жаргонізми ще називають соціальними діалектизмами. Жаргонізми – це переважно такі специфічні, емоційно забарвлені назви понять і предметів, які мають нормативні відповідники в літературній мові і, відступаючи від неї, надають процесу спілкування атмосфери невимушеності, іронічності, фамільярності тощо.

Шахтарська лексика як особливий прошарок спеціальної лексики

Кожна професія має специфічний набір слів, що виражає або назву чогось, або дію, пов’язану з цим родом діяльності. Влучність и кратність цих слів вражає та передається із покоління в покоління.
Спробуємо розібратися, коли саме з’явилася ця лексика.
Професія шахтар бере свій початок в XV столітті, коли люди починають видобувати різну руду з надр землі, а в XVІІІ столітті відбувається бурхливий його розвиток, відкриваються нові родовища, оцінюються їхні можливості і перспектива. З'являються перші шахтарі, які взяли своє назви від німецького «schacht», підприємства, де проводиться видобуток корисних підземних копалин.
Неможливо точно вказати, коли саме було вимовлено перше слово, пов’язане з цим родом діяльності, адже ця тема не є до кінця дослідженою.
Необхідно сказати, що Спиридон Черкасенко дуже плідно займався цією темою. Після закінчення учительської семінарії з 1895 року вчителював, зокрема на Лідіївських рудниках(сучасний Кіровський район міста Донецька), де познайомився з важкою працею шахтарів та їхньою боротьбою за економічні і політичні права, з життям інтелігенції. С.Черкасенко активно включився в літературний процес, виступаючи спочатку з віршами, а потім з оповіданнями і драматичними творами в українських журналах «Літературно-науковий вісник», «Нова громада», «Дзвін», в альманахах « Перша ластівка», « В неволі», « Терновий вінок». Творив письменник і в публіцистичному стилі, друкуючи протягом 1912- 1913 років у « Літературно-науковому віснику» свої статті. Завдяки його творам, читач краще розуміє сутність шахтаря, ту тяжку працю, ті почуття, що він переживає кожен день. Вагоме місце у творчому доробку автора посідають прозові твори, присвячені життю та побуту донецьких шахтарів. Варто назвати дослідників, які займалися шахтарською темою у творчості Спиридона Черкасенко: М.Вороний, М.Євшан, В.Школа, Г.Хоткевич, В.Крушельницький, Л.Старицька-Черняхівська, О.Мишанич, Н.Копиленко, В.Оліфіренко, М.Кудрявцев тощо. «З перших кроків літературної діяльності С. Черкасенко успішно працював у жанрі малої прози, переважно оповідання. – зазначав О. Мишанич. – Майже вся проза раннього Черкасенка – це твори про шахтарське життя. Він перший в українській літературі звернувся до цієї теми і розробив її з високою художньою майстерністю» Однак, новатором у зображенні шахтарського життя все-таки був Борис Грінченко(«Панько», «Батько і дочка»). Але не погодитися з О.Мишаничем неможливо, адже саме С. Черкасенко вперше глибоко розкрив цю тему, занурився у деталі шахтарського життя і присвятив їй цілий ряд оповідань. Проблематика «шахтарських» оповідань автора дуже широка: побут і нелегка праця шахтарів (« На шахті», «Чорний блиск», «Ахметка»), класові конфлікти («Чепуха», «Необережність», «П’яниця», « Весною»), життя і почуття дітей на шахті(«Маленький горбань», «Яма», «Гараськів Великдень», «Безпритульні»), нелюдське ставлення до тварин на шахтах(«Воронько»).

Структурно-семантичні характеристики шахтарської лексики творів С.Черкасенка
Стратифікація шахтарського мовлення

Шахтарська лексика – поняття неоднорідне. До її складу можуть бути включені різні одиниці. Так, ми виділяємо книжні й розмовні слова. До книжних передусім належатимуть різні спеціальні найменування. До розмовних – лексичні елементи, виявлені під час спілкування, жаргонізми.
Тому під час дослідження важливо брати до уваги й ретельні описи, і живі діалоги.
В описах реалізуються професіоналізми найчастіше, у діалогах – їх розмовні відповідники, а також нові елементи – жаргонізми.

Тематичні групи слів

Шахтарська лексика окреслює різні аспекти життя і праці шахтарів. Ураховуючи різні вживання слів у мові шахтарів, пропонуємо тематичну класифікацію цих лексичних елементів. Аналіз творів С.Черкасенка дозволяє виділити кілька груп слів(подано в скороченому варіанті):
1) Назви знарядь праці та пристроїв:
– Знаряддя праці:
Довбня – дерев’яний молот.
Кайло-металевий молоток на довгому дерев’яному держакові, який використовують для відбивання гірської породи, розбивання каміння.
Сокира – знаряддя праці, призначене для рубання і тесання. Використовується також, як холодна зброя.
Каганець – невеликий світильник, що складається з гнота та посуду, у який наливається олія, лій чи гас; блимавка, нічник, сліпак; велика чарка.
Щабель – східець, сходинка, приступка, приступець, поперечна планка у драбині воза, поперечний брусок, планка в драбині, етап розвитку чого-небудь.
– пристрої та споруди:
Кліть – пристрій для піднімання й спускання по шахтовому стовбуру людей та вагонеток.
Вагоне́тка – відкритий вагон малої місткості (0, 5–6 м3) для перевезення вантажів, який переміщується вузькоколійними залізничними коліями (усередині підприємств, на рудниках).
Копер – пристрій для забивання паль, споруда над стовбуром шахти в якій розміщують напрямні та розвантажу вальні пристрої для скіпів і клітей, а в деяких – ще й підіймальну машину.
Лебідка, катеринка, гас пель – машина для піднімання та переміщення вантажів за допомогою тягового каната чи ланцюга. У гірничодобувній промисловості застосовується в основному при веденні бурових, прохідницьких і видобувних робіт.
Естакада – споруда(поміст) для прокладання залізничного або іншого шляху над землею чи водою.
Грохот – пристрій для механічного сортування сипких (кускових) матеріалів за величиною частинок. За принципом дії розрізняють такі типи: нерухомі, інерційні, балансні, резонансні. За розташуванням такі поверхні поділяють на плоскі, зі змінним кутом нахилу, дугові, конічні, циліндричні, призматичні та пірамідальні. Найефективнішими є рухомі грохоти з одним-двома ситами. Грохотами сортують корисні копалини, щебінь тощо; зневоднюють деякі матеріали.
Перекидач – механізм, призначений для розвантаження вагонеток зі глухими кузовами. За способом розвантаження вагонеток перекидачі поділяються на:лобові чільні, що використовують розвантаження крізь лобову чільну стінку; бокові бічні, що використовують розвантаження через бокову бічну стінку.
Стійка – вертикальний брус, стержень, що служить опорою для чого-небудь у якійсь споруді, пристрій, підстава для підтримування і зберігання чогось у вертикальному положенні («Воронько тільки й знав, що возив по рейках сюди та туди залізні вагончики: далеко в глибінь – порожні або з дубовими стійками, а звідтіля – повні сірого глею або чорного вугілля»)
Подольна – споруда в шахті(схожа на вибій), що утворюється паралельно поверхні землі.
Поміст – підвищення, площадка, збита з дощок, підмостка узвишшя. Суцільний ряд дощок, колод і т.ін., настелених і закріплених на якій-небудь основі. Підлога. («…дзенькнути залізні дужки, й вода хлюпнула через вінця на вкритий соломою дерев’яний поміст низенької, тісної, підземної стайні…»)
Проходка – розробка гірських вироблень у визначеному напрямку робіт.
Рудник – система підземних споруд для добування корисних копалин, а також гірничопромислове підприємство, що здійснює це добування; рудня, копальня, рудокопальня.
Шахта – система підземних споруд, де видобувають корисні копалини (переважно вугілля) або провадять які-небудь роботи, і будівель на поверхні; копальня рудня. (« За довге перебування в темній проклятій шахті Воронько одвик од світла…»)
Штрек – горизонтальна (з кутом нахилу не більше 3 градусів) гірнича виробка, яка не має безпосереднього виходу на денну поверхню і розміщена за простяганням крутих та похилих родовищ та в будь-якому напрямку на горизонтальних родовищах.
Шурф (від нім. Schurf) – вертикальна гірнича виробка, яка пройдена з денної поверхні, переважно – на невелику глибину. Площа поперечного перетину зазвичай декілька квадратних метрів, форма перетину – кругла або прямокутна.
– Діяльність за родом занять:
Десятник – старший над робітниками у шахті, на будівництві. («…Він знав, що галасує десятник, але не звернув уваги…»)
Забійник – шахтар, що працює безпосередньо у вибої.
Кріпильник – шахтар, який скріплює підпори до стел в шахті та займається іншими кріпильними роботами.
Маркшейдер – спеціаліст з геодезичного та геологічного дослідження виробництва.
Шахтар – гірник, що працює в шахті; рудокоп, вугляр, вуглекоп. Це є основною сферою діяльності людини, як персонажа у творах письменника цього періоду. (« А то проходила повз стайню юрба млявих школярів»)
Штейгер – гірничий майстер, технік, який відав роботами на руднику. («Завітав якось до стайні штейгер, прочувши, що Воронько слабий. Подивився він на лежачого коня, не поняв віри хворобі, взяв батога й тричі оперезав Воронька впоперек»)
Змазувальник – робітник, зайнятий мастилом чого –небудь. мастильник залізничних вагонів.
Глейщик – назва старої шахтарської професії, яка полягає у відокремленні водою породи.
Обмітчик – робітник, фахівець по обмотці.
Погонич – той, хто поганяє, супроводжує запряжених або нав’ючених тварин (коней, волів та ін.)
Прохідник – робітник, який здійснює проходку.
– Сировина; відходи:
Вугілля – тверда осадова порода, горюча копалина, утворена шляхом вуглефікації рослинних залишків.
Жужелиця – залишки після згорання твердого палива; відходи при виплавці металу; нагар. (« …впрягли його – він віз їх, важко ступаючи й оступаючись на шпалах, укритих глеяною липучою калюкою й посипаних жужелицею»)
Імла – скаламучення повітря внаслідок присутності продуктів конденсації водяної пари (краплин вологи, кристалів льоду), зважених частинок пилу, диму, гарі. Видимість становить від 1 до 9 км.
Калюка-бруд, що налипає зазвичай на одязі шахтарів, шпалах, вагончиках та ін. предметах після праці в шахті, « змочений» липкий пил. («…на шпалах, укритих глеяною липучою калюкою»)
Кептяга – суміш дрібних твердих частинок (сажі, попелу) і газоподібних продуктів, що виділяються при згорянні чого-небудь. («Чорна кептяга розходиться від нього у вогкому теплому повітрі й сивим димком сповняє стайню»)
– Одяг шахтарів:
Картуз – чоловічий головний убір із козирком.
Комбінезон-виробничий одяг(поєднання кутки й штанів)
Шкарбан – старе стоптане взуття(чоботи, черевики та ін.)

Класифікація шахтарської лексики за способами утворення.

Джерелами спеціальної лексики є російська мова, іноземні мови, а також інтернаціональні елементи латино-грецького походження, з яких створюються нові слова.
Зі слів української мови і їхніх сполучень утворяться усі види спеціальної лексики. Запозичення з іноземних слів поповнюють переважно термінологію. Утворення з інтернаціональних елементів також часто використовується, як терміни. При цьому слово може цілком складатися з цих елементів чи бути однієї зі складених його частин.
Класифікація шахтарської лексики за способами утворення(наведено декілька прикладів):
– Спосіб вторинної номінації:
Анахтема, бубон, вінця, вірьовка, вугілля, гаї, гарець, глей, губка, дов-
бать, допіру, жаденно, завал, імла, каганець, кайло, капати, картуз, кліть, копер, креця, лава, лампада, мішка, оберемок, опецьок, отсим, підпори,
пістоль, полова, поміст, поперечка, проходка, рудник, сокира, стовбур,
стеля, стойка, чадити, шахта, шахтар, шуліка, щабель.
– Синтаксичний:
рудний двір
– Морфолого-синтаксичний:
вагонетка, вагончик, викрешувати, виробітка, врубати, вщерть, десятник, довбня, домовиння, жужелиця, забойщик, калюка, куняти, лампочка, рівчак
– Спосіб іншомовних запозичень:
За походженням шахтарську лексику у творах С. Черкасенка можна поділити на:
– Власне українські слова:
борно, бубон, вибій, виробітка, вінця, врубати, вугілля, гарець, довбать, довбня, домовиння, допіру, жаденно, жужелиця, забойщик, завал, зашкарублий, зцупити, імла, каганець, кайло, калюка, капати, кептяга, кліть, кріпильник, куняти, лава, на-гора, оберемок, обшкарпатись, опецьок, отсим, підпори, побіч, подольна, полова, поміст, поперечка, порепатися, пощепити, проходка, рівчак, сіпнути, сокира, тошно, хаганець, хазяїновій, Чадити, шкарбан, щилина
– Запозичені:
З англійської мови: глей.
російської: десятник, рудник, рудний двір, лампочка.
французької: вагонетка, терикон, пістоль, комбінезон.
голландської: картуз
німецької: маркшейдер, шахта, шахтар, штейгер, штрек, шурф
– Словотвірний:
Зашкарублий, зцупити, кептяга, кріпильник, маркшейдер, на-гора, обшкарпатись, побіч, подольна, порепатися, пощепити, сіпнути, терикон, тошно, тривай, хаганець, хазяїновій, шкарбан, штейгер, штрека, щилина

Структурно-граматичні параметри слів

Структурне і граматичне різноманіття шахтарських слів можна подати у вигляді такої класифікації, яка враховує морфемну і словотвірну структуру слова, його граматичні характеристики.
1) Іменники: Бубон, вагонетка, вагончик, вибій, вугілля, виробітка, вірьовка, гарець, глей, губка, десятник, довбня, домовиння, жужелиця, забойщик, завал, імла, каганець, кайло, калюка, картуз, кептяга, кліть, копер, криця, опецьок, проходка, рудник, щилина, кріпильник, лава, лампада, лампочка, маркшейдер, мішка, оберемок, підпори, подольна, поміст, поперечка, рівчак, сокира, стовбур, стеля, стойка, терикон, шахта, шахтар, шерех, шкарбан, штейгер, штрек, шуліка, щабель, щилина, хазяїновій, пістоль
Як ми бачимо, більшість іменників утворено:
– префіксальним способом: оберемок, підпори, поміст, поперечка, забойщик, завал, вибій, зцупити, зашкарублий
– суфіксальним способом: лампочка, вагонетка, вагончик, виробітка, забойщик, кріпильник
– Прикметники: зашкарублий
– Дієслова: викрешувати, врубати, довбать, зцупити, капати, обшкарпатись, пощепити, сіпнути, порепатися, куняти, чадити
– Прислівники: борно, вщерть, допіру, жаденно, на-гора, отсим, побіч, тошно, мішма

Шахтарська лексика як чинник професійної і національної ідентифікації шахтарів.
Когнітивні аспекти шахтарської лексики

Когнітивна лінгвістика – напрям у мовознавстві, який досліджує проблеми співвідношення мови і свідомості, роль мови в концептуалізації та категоризації світу, в пізнавальних процесах та узагальненні людського досвіду, зв'язок окремих когнітивних здібностей людини з мовою і форми їх взаємодії. Мова представляється як засіб доступу до розумових процесів. Саме в мові фіксується досвід людства, його мислення; мова – пізнавальний механізм, система знаків, специфічно кодифікує і трансформує інформацію.
Об’єктом когнітивної лінгвістики є мова як механізм пізнання. Досліджуючи лексику шахтарів, маємо наголосити на тому, що її особливість в формуванні шахтарського діла протягом довгих років.
Нижче наведені факти з історії гірського діла.
Вже в епоху неоліту з’явилися перші подоби рудників для видобутку міді отримує велике поширення.
У V–ІІ тисячолітті до н.е. видобуток міді отримує велике поширення. До кінця ІІ тисячоліття до н.е. на західному Алтаї виплавлялось 3-5 тонн бронзи на рік.
З ІІ по І тисячоліття до н. е. відбувається перехід до залізного віку.
До ІX-го століття не було поділу між видобутком залізної руди і виробництвом деталей із заліза. У ІX – X столітті виділилася ковальська справа.
Не меншу роль відіграє своєрідність шахтарської лексики. Проблема специфіки світосприйняття є дуже актуальною для нашої місцевості. Умови роботи у шахтах характеризуються рядом особливостей, серед яких «відсутність зв’язку» з навколишнім світом, організація промисловості, обладнання, контакти між гірняками і, як наслідок, формування специфічно-забарвленої лексики, звичайним людям зазвичай не зрозумілої.