Костопіль крізь віки

Миронець Софія, Ковальчук Оксана, 16 р., зош-комплекс № 6, м. Костопіль, Рівненська обл.

Вступ

Вечори бузкові, ранки у росі,
Тут земля поліська у своїй красі.
Боже, ти назавжди збережи мій край,
Бо любов до нього − це душі розмай
Оксана Дьоміна

Однією з перлин поліського краю є сивочоле місто Костопіль, яке розкинулося по обидва боки тихоплинної річки Замчисько, закутавшись в обійми лісів і лук. Екскурсія «Костопіль крізь час» розроблена пошуковою групою музею «Берегиня» Костопільської загальноосвітньої школи І−ІІІ ступенів № 6 для того, щоб допомогти молодому поколінню пізнати історію рідної землі, дослідити власні корені і ще більше пригорнутися серцем і душею до батьківщини.

Актуальність розробки даної екскурсії підкреслюється ще й знаменною датою в хронології нашого містечка. У 2013 році гості і жителі міста святкуватимуть 230 річницю від дати його заснування. Костопіль був заснований за привілеєм останнього польського короля Станіслава-Августа Понятовського 14 листопада 1783 року на прохання власника Леона-Леонарда Ворцеля, котрий володів багатьма селами Степанського ключа (ключем називали кілька фільварків, що мали одне управління). Про це повідомляється в «Географическо-статистическом словаре Российской губернии».
Метою пошукової роботи є відслідковування змін в забудові, економічному й демографічному розвитку міста впродовж останнього століття. Об’єктами екскурсійного показу є пам’ятні місця, меморіальні пам’ятники, будівлі промислових підприємств, інженерні споруди (мости, башти), будівлі культурного призначення тощо, які були ключовими у кожній із чотирьох диференційованих дільниць міста (1900−1942 рр.). Інформацію про поділ міста на певні зони (дільниці) повідомляє краєзнавець Чеслав Хитрий у статті «Костопіль вже досить сивий» у районній газеті «Вічеве слово» ( № 24, 2006 рік).
Завдання екскурсії:
1) прослідкувати межі таких дільниць міста і дослідити, яким чином особливості проживання представників різних національностей впливали на господарське життя населеного пункту;
2) з’ясувати чи зберігся етнічний вплив національних меншин на закономірності містобудування, культуру, побут і господарство населеного пункту до цього часу.
Для посилення наочності екскурсії на кожному об’єкті екскурсовод пропонує переглянути старовинні світлини міста. Ці світлини − результат пошуково-дослідницької роботи учнів.
Екскурсія розроблена пошуковою групою музею «Берегиня», який є виховним центром Костопільської загальноосвітньої школи-комплексу І-ІІІ ступенів. У музеї зібрано експонати, що розкривають матеріальний і духовний світ наших предків. Предметом особливої уваги і дослідження є інтер’єр народного житла та історія Костопільщини. Учні вивчають минувшину, власні корені, що генетично пов’язані з місцями, краєвидами, предметами, речами.
Підготовці екскурсії передувала пошуково-дослідницька робота з вивчення історії міста. Учасники пошукової групи організовували зустрічі з старожилами, краєзнавцями, поетами краю. Важливим етапом підготовки екскурсії було вивчення літературних джерел. В якості підсумку пошуково-дослідницької роботи було проведено два круглі столи «Костопіль крізь віки». На заходах систематизовувався зібраний матеріал, спільно обговорювався маршрут майбутньої екскурсії.
Маршрут екскурсії: Церква Олександра Невського − Братська могила − Центр міста − Міська котельня в районі ЗНЗ № 3 − Краєзнавчий музей − Медичний коледж − Майдан Незалежності − ЗАТ «Костопільський завод скловиробів» − ТОВ «Свиспан Лімітед» − Залізничний міст − Музей лісу.
Спосіб пересування − пішохідна екскурсія.
Протяжність маршруту − 5 км.
Сивочолий Костопіль
Костопіль − адміністративний, промисловий і культурний центр Рівненської області. Історія довколишніх поселень бере початок з епохи неоліту, тобто кам’яного віку. Про це свідчать крем’яні знаряддя праці, знайдені під час археологічних розкопок неподалік міста.
Місто засноване за привілеєм короля С. Понятковського 14 листопада 1783 року на прохання його власника Леонарда Ворцеля. За історичними джерелами Костопіль виник на місці села Остальці, що згадується в подимному реєстрі за 1648 рік і належало тоді князям Заславським.
Наприкінці XVIII століття в Костополі нараховувалося 30 дворів із населенням 248 чоловік (172 кріпаки, 4 шляхтичі, решта − міщани і вільні поселенці). Після поділу Польщі Правобережна Україна, в тому числі і Рівненщина, відійшли до складу Російської імперії, де також панував жорстокий кріпосницький гніт. Проте і в нових умовах польська шляхта деякий час зберігала свої соціальні та політичні права. Значних змін в економічному розвитку міста не відбулося, і в першій половині ХІХ століття застосовувалася і далі праця кріпаків, незважаючи на те, що вона була малопродуктивною. Повільно зростало населення.
У 1860 році в Костополі проживало 304 особи. У 1861 році Костопільський маєток став власністю князя О. Чорторийського − великого волинського магната. Він був власником 23 тисяч десятин землі. Розвиток міста прискорився у 90-их роках ХІХ століття, коли була прокладена залізниця Рівне − Сарни − Лунінець. Відтоді пожвавлюються промислове виробництво і торгівля. У 1885 році Костопіль стає центром волості.
За переписом 1897 року в місті проживало 1708 осіб, з яких понад тисячу − євреї. У 1893 році був побудований храм Св. Олександра Невського. Він є зразком волинської монументальної споруди кінця ХІХ − початку ХХ століття. В 1898 році відкрито церковнопарафіяльну школу, а 1902 року − двокласне народне училище. В 1903 році при залізничній станції почало діяти поштово-телеграфне відділення.
Костопіль і на початку ХХ століття залишився провінційним містечком, хоча розвиток традиційних ремесел (бондарство, ткацтво, кравецтво тощо) пожвавився. Діяли такі промислові підприємства: склозавод, фабрика фанери і меблів, два млини, дві лісопильні, шкіряна фабрика і фабрика олії.
З початком Першої світової війни місто опинилося у прифронтовій смузі. Мобілізаційні процеси вплинули на скорочення промислового виробництва. У 1918−1920 рр. наш край став ареною жорстокої боротьби різних суспільно-політичних сил. І на цей раз Україні не судилося бути незалежною державою. За Ризьким договором 1921 року Волинь, і в тому числі Костопіль, опинилися, як і за часів Середньовіччя, в зоні відновленої Речі Посполитої.
У нашому місті на початку 20 років ХХ століття було 417 будинків, мешкало 2990 чоловік. З 1921 року Костопіль став центром міської гміни. А в 1925 році − повіту. Польський період в історії Західної України, а відтак і Костополя, закінчився вереснем 1939 року, коли гітлерівська Німеччина розпочала воєнні дії проти Речі Посполитої. 17 вересня 1939 року Червона Армія вступила на територію Волині. Почалася радянізація українських земель, яка згодом перетворилася на насильницьку колективізацію. 1 липня 1941 року фашистські загарбники окупували Костопіль і відразу показали своє справжнє єство − розпочали криваву розправу над невинними людьми. Величезних втрат зазнала промисловість міста. Краще обладнання було вивезене в Німеччину. 14 січня 1944 року під натиском регулярних військ і партизанів Костопіль був визволений. Відновили роботу промислові підприємства, навчальні заклади, установи, організації. Упродовж 1945−1957 років в місті працювало педучилище, яке підготувало більше тисячі вчителів початкових класів. У 1952 році відкрилися медсестринські курси, а через два роки почало діяти медучилище. Нині це філія Рівненського медичного коледжу.
З Костополем пов’язані життєві шляхи відомих діячів української літератури та мистецтва − Юрія Жилка, Леоніда Мосендза, Ніла Хасевича.
Ось така вона цікава і захоплююча минула дійсність і надто трагічні сумні події періоду німецько-фашистської окупації з історії вже не молодого, а сивого Костополя.
Екскурсія «Костопіль крізь віки»
Об’єкт 1. Церква Олександра Невського.
Південна дільниця міста Костополя тягнулася по обидві сторони долини річки Замчисько, що перегороджена греблею. Це − старий Костопіль − забудова сільська з садибами, дворами, стодолами. Ця частина міста була заселена переважно українцями. Ще й дотепер у народі цю територію називають «Костопільським селом».
Ключовим об’єктом є церква Олександра Невського, збудована на кошти парафіян та удільного відомства у 1893 році. Церква стояла на кам’яному фундаменті і була вкрита бляхою. Історик Валентина Шабаровська вказує на те, що така присвята церкви, як в Костополі − Олександро-Невська − була не без відтінку загравання перед тодішнім самодержав’ям, адже ім’я Олександр носили «цар-визволитель» Олександр ІІ та його син Олександр ІІІ, що правив у той час.
При парафії діяла школа грамотності. Це був навчальний заклад, що за рівнем викладання не досяг навіть церковно-парафіяльної школи.
Об’єкт 2. Братська могила.
Дільниця єврейська − друга дільниця, що прилягала до середмістя від західної сторони і до східної сторони р. Замчисько, що перегороджена греблею. Була це дільниця торгова, з магазинами, різного роду майстернями, з ринком та синагогою.
Сьогодні − це територія міського базару, початок вулиці Рівненської, де розміщена Братська могила.
Учнями було проведено опитування серед жителів Костополя і встановлено, що у 70-их роках на місці теперішньої стели був пам’ятник невідомому солдату. Фото із сімейного архіву надала Дзецько Євгенія Тимофіївна, 1946 р.н
На захід від Братської могили побудовано дев’ятиповерховий будинок. За історичними відомостями він побудований на єврейському кладовищі.
Об’єкт 3. Центр міста.
Середмістя займало територію від залізничного моста до вокзалу − відрізок біля двох кілометрів.
Сучасний центр міста − площа Т. Г. Шевченка. Пам’ятник поетові було відкрито 22 травня 1995 року. Автори проекту скульптор Олександр Євтушенко, архітектор Віктор Бичковський. П’єдестал збудовано із житомирського червоного граніту, а бюст вилито із бронзи.
Традиційно біля пам’ятника Т. Г. Шевченку проходять масові заходи: святкування Дня міста, Дня Соборності України, Дня Незалежності України та ін.
Об’єкт 4. Міська котельня в районі ЗНЗ №3.
Згідно з історичними відомостями у середмісті знаходилися: школа, правління, староство, трьохповерховий готель, найбільший будинок у місті, будинки житлові заможних міщан. У міжвоєнний період тут знаходився костьол. За даними польського дослідника Леона Попека костопільська парафія була утворена 1923 року. З 1924 року діяв дерев’яний костел Найсвятішого Серця Ісуса Христа Євхаристичного. Будувався новий мурований костел, який через війну не був завершений, хоча служба велася.
Будівлю розібрали на початку 70-их років минулого століття. Зараз на її фундаментах в районі ЗНЗ № 3 та магазину «Живчик» розміщена одна з міських котелень.
Об’єкт 5. Краєзнавчий музей.
Костопільський районний краєзнавчий музей створений у 1979 році на громадських засадах. З 1986 року існує як Костопільський державний музей як відділ обласного краєзнавчого музею.
З якої б вулиці не підійшов до музею, увагу привертає експозиція під відкритим небом «Військова техніка періоду ІІ світової війни», яка нараховує 17 одиниць: це і танк «ІС-3», реактивний міномет БМ-13 («Катюша»), самохідна установка ІСУ-152, зенітна гармата та ін.
Об’єкт 6. Медичний коледж.
У 1952 році за ініціативою обласного управління охорони здоров’я, у Костополі була заснована медчна школа. В1954 році школа реорганізована в медичне училище. З1997 року навчальний заклад є Костопільською філією Рівненського базового медичного коледжу.
Об’єкт 7. Майдан Незалежності.
На вулиці Незалежності знаходиться приміщення Костопільської районної державної адміністрації. За часів Радянського союзу на майдані був розміщений пам’ятник В. І. Леніну. Пошуковою групою було знайдена світлина параду, приуроченного до 50-ої річниці Жовтневої революції.
Зліва від майдану Незалежності розміщений Будинок культури. На місці пам’ятника В. І. Леніну розміщений пам’ятний знак, який свідчить про встановлення в майбутньому пам'ятника Нілу Хасевичу, великому художнику, графіку, уродженцю села Дюксин Костопільського району. Він був самовідданим патріотом, талановитим митцем.
Об’єкт 8. ЗАТ «Костопільський завод скловиробів».
Повоєнна історія нашого міста тісно пов’язана з місцевим склозаводом, адже кожен десятий костопільчанин свого часу працював на цьому підприємстві.
Основним напрямком діяльності названого акціонерного товариства є виготовлення склотари для горілчаних та безалкогольних виробів, а також для парфумерної промисловості. Потужність заводу – 250−300 млн штук склотари в рік.
Історія Костопільського склозаводу ведеться з початку ХХ ст. У середині 1913 р. польським поміщиком була створена скляна гута, яка виготовляла бутлі різної місткості і скло до гасових ламп.
Після другої світової війни, у 1946 р., скляний завод відновив свою роботу, розпочавши виготовлення того самого асортименту продукції.
У 1962 р. Завод підпорядковано Львівському раднаргоспу, главку електронної промисловості. Саме тоді розпочалося будівництво цеху № 2 з двома скловарними печами, які виробляли склоізолятори і колби для електронних ламп. У 1972 р. В цеху № 3 освоєно механічну обробку скла і ситалів. Із розвитком наукомістких галузей промисловості виникла потреба в нових видах продукції і було збудовано цех № 4 з випуску скляних підкладок для інтегральних схем. З цією метою в Сполучених Штатах Америки було закуплено цех з виробництва склокомпозиційних матеріалів.
Вершина розвитку заводу досягнута в 80-ті роки, коли підприємство виготовляло унікальну продукцію для радіоелктронної промисловості, а також товари народного споживання. На Костопільському склозаводі тоді працювало близько 3,3 тис. осіб.
З розпадом Радянського Союзу і змінами оборотної стратегії незалежної України почалося скорочення і зупинка більшості виробництв.
Нове життя підприємства розпочалося в серпні 2000 р., коли два скляні заводи – ВАТ „Гостомельський склозавод” і ВАТ „Костопільський склозавод – об’єднали зусилля і заснували ЗАТ „Костопільський завод скловиробів”.
Об’єкт 9. ТОВ « Свиспан Лімітед»
В частині північній, за залізничним мостом, вздовж дороги до Янової Долини, було вибудовано нову дільницю для працівників лісопильні. Була це польська осада.
19 серпня 1960 року в колишньому Радянському Союзі було випущено першу деревостружкову плиту. Ця подія сталася на домобудівному комбінаті.
Сучасна лісопильня − ТОВ « Свиспан Лімітед», що створене з ініціативи іноземних інвесторів у 2003 році. Виробнича база − це модернізований комплекс, що об’єднує виробництво деревостружкових плит, фанери, клеєвих сумішей для виготовлення деревних плит.
Компанія «Свиспан Лімітед» суттєво підтримує соціальні програми краю, впродовж десяти років товариство піклується про підростаюче покоління. Завдяки подарункам від компанії малюки та школярі молодших класів наяву повірили у чудодійну силу Святого Миколая. Важливим гуманітарним напрямом діяльності є підтримка обдарованих дітей.
Об’єкт 10. Залізничний міст
Залізничний міст відділяв середнє місто від північного.
Об’єкт. Музей лісу.
Музей лісу виглядає не інакше як парк, але такий, у якому приємно гуляти і дізнаватися про особливості лісового багатства Рівненщини. Тут оформлено прогулянкову доріжку, викладену зрубами дуба, композиції з поєднання дерев, кущів, у тому числі рідкісних. Наприклад, тут можна побачити сосну, з якої будували кораблі. Є також альтанки, де можна відпочити, майданчик для ігор.
Ось таким є описання розташування дільниць міста Костополя. Запропонована екскурсія − це своєрідний путівник ключовими духовними, культурними, а також знищеними часом пам’ятками міста, бо неспроста кажуть: «не знаючи минулого, не збудуєш майбутнього». Дана екскурсія пропонується школярам під час вивчення історії рідного краю, а також всім небайдужим котопільчанам та гостям міста.
Висновки
1.    На початку ХХ століття м. Костопіль поділялося на чотири дільниці, де проживали представники різних національностей: українці, євреї, поляки.
2.    Найбільший вплив на економічний розвиток мала єврейська громада.
3.    Найстаріша пам'ятка, що збереглася з тих часів—залізничний міст, що відділяв північне місто від середнього.
4.    Найбільше екскурсійних об'єктів розміщено у середньому місті—ІІІ дільниці.
5.    Серед всіх промислових об'єктів сучасного міста найбільше значення мають ТОВ «Свиспан Лімітед» та ЗАТ «Костопільський завод скловиробів», споруди яких входять до екскурсійного маршруту.
6.    Маршрут екскурсії «Костопіль крізь віки» частково проходить по берегах
р. Замчисько, правої притоки ріки Горинь.
7.    Сучасна громада міста дбає про збереження флори і фауни, свідченням чого є створення Музею лісу.