Одна доля, одна мрія, бо Україна в нас одна

Григорій Сковорода казав: «Кожному мила своя сторона». Це дійсно так, адже кожний громадянин прихильний саме власній державі. Він полюбляє ко-жний краєчок країни, віддає їй себе без останку. Найяскравіших й найталанови-тіших патріотів України збирає конкурс « Мій рідний край».

Я сама з маленького міста Новогродівки, що на Донеччині. Моя рідна сьо-ма школа міста Маріуполь вже не перший рік приймає учать у конкурсі та за-ймає призові місця. А 2015 рік став особливим і для мене. Рішення про участь у конкурсі було прийнято раптово та не очікувано, але я з великим ентузіазмом взялася за роботу.
Обрала я сучасну та дуже цікаву тему – Волонтерство. Складна ситуація на Сході України стала повштовхом до цього. Перечитуючи багато інформації, я дізнавалася неймовірні факти. Було приємно дізнаватися, що люди найрізнома-нітнішого віку готові прийти на поміч тим, хто так у цьому потребує. Але вод-ночас було й складно, адже мені траплялись події, при усвідомленні яких важко втримати сльози. Також усе ускладнювалося тим, що все це відбувалось не за багато тисяч кілометрів, а тут і зараз, усвідомлення глибини подій все більш осідало в моїй голові. Та переборовши всі перешкоди моя робота-роздум була готова. Можу сказати, що ще важчим був би мій шлях, якщо поруч не було б мого наставника – Гаврилової Любові Георгїївни. Саме вона надавала мені сили духу, підтримувала і консультувала. Великими зусиллями була дана назва ро-боті: «Неможливо завжди бути героєм, але завжди можна залишатися люди-ною». І згодом вона була вже відправлена на конкурс. Для мене настав найтяж-чий період - очікування результатів…
Минув час і я дізналася дуже радісну новину: в номінації «Ми – горда на-ція» моя робота посіла перше місце. Щастя охопило мене просто з ніг до голо-ви. Я не могла повірити, що стала однією з кращих. Далі слідував момент наго-родження. Цю невеличку подорож я буду пам`ятати усе життя. Львів нас зу-стрів дуже тепло та лагідно. Там я зустріла інших учасників конкурсу. Всі вони - надзвичайні та особливі. Між усіма панувала гармонія та спокій. Ми були не-наче величезна українська сім`я., адже разом об`єднались різні куточки Украї-ни. За це ми дуже вдячні конкурсній комісії, любій пані Ростиславі Федак, яка надзвичайними зусиллями організувала цей дивовижний конкурс. До кожної дитини вона ставилась як до власної, з любов`ю та опікою.
Взагалі усі ці події є яскравою частинкою мого життя. Велично дякую всім організаторам, моєму наставнику, за такі неймовірні сліди у моїй душі. Львів та конкурс « Мій рідний край» полонив моє серце назавжди. Сподіваюсь ще не одне покоління матиме змогу брати участь у ньому та пережити такі ж особливі емоції.

Бойко Єлизавета,
переможець конкурсу 2015 року в номінації «Ми-горда нація», м. Новогродівка, Донецька обл.