Тихо пливе блакитними річками льон…

 Теодоровська Роксолана, 14 р., НВК, с. Піддністряни, Львівська обл.

Слово для початку

За ширмою красивих лозунгів ми загубили найсвітліше, найприродніше – людську любов до землі.
Ми хочемо привернути увагу до проблеми духовного виродження. Звідси, напевно, і наслідки найбільших катаклізмів, з якими стикаємося і перед якими безпорадно розводимо руками.

На наше глибоке переконання, щоб зберегти себе і наступні покоління, мусимо повернутись до своїх правічних джерел – відновити народові його ж духовні традиції до природи як джерела існування. Тому наша робота має сьогодні особливе значення, бо повертає нас у лоно національних святинь.
Метою нашого дослідження було вивчення відомостей про льон як художній символ в українському фольклорі, у творчості митців; особлива увага відводилась спостереженню за тим, як росте льон в наших умовах, які зміни з ним відбуваються, бо синій льон – національна ментальність. Він є головною технічною культурою прикарпатських регіонів України.
Кризові явища в економіці негативно вплинули на етап льонарства; варто зазначити, що жодна з сільськогосподарських культур не зазнала такого забуття, як льон-довгунець. Проте попит на льон, на вироби з нього у світі не зменшився.
Це одна з найдавніших культур, що використовується людиною для отримання волокна, медичних, технічних та кормових потреб.

Біологічна розвідка

Назву цій рослині дано за її застосування в текстильній галузі, з латинської мови слово "льон" (lіmun) означає "нитка". Рід льон включає більше 200 видів однорічних і багаторічних трав’янистих рослин. Найчастіше льон розростається по степах, полях, схилах і навіть болотистих місцевостях.
Загальна ознака видів льону – будова квітки простої форми з п’ятьма пелюстками.
З ботанічної точки зору льон-трав’янистий однорічник 70-130 см. (льон-довгунець) або 20-60 см.(льон-кучерявець) заввишки. Льон-рошенець займає проміжне положення між цими двома формами. Усі належать до одного виду. Стебло рослини пряме, зверху розгалужене. Листки голі, довгасті, загострені, з трьома жилками. Квітки правильні, діаметром 1.2-1.5 міліметрів. Плід – округла коробочка з п’яти частин на 10 насінин. Насіння плоске, блискуче, коричневе.

Сторінками історії

А яким поетичним серпанком оповитий образ льону у фольклорі, творчості митців! Досить згадати, що льон – одна з перших рослин, до якої звернулася людина для задоволення своїх найнеобхідніших потреб. Історія розвитку льонарства – це історія розвитку людської цивілізації, матеріальної культури людства.
Вважають, що людина почала вирощувати льон понад десять тисяч років тому. Древні індуси розводили цю рослину біля своїх поселень. А сім тисяч років тому льон уже був відомий в Ассирії, Вавилоні та Єгипті. З давніх-давен льон вважали священною рослиною не тільки землероби, а й кочівники.
Льон в Єгипті був символом світла й вірності.
У давнину на Сході лляні тканини вважалися священними. " І надіне священик лляну свою шату, і лляне спіднє зодягне на тіло своє …"
(Книга Левіт, 6, вірш 3).
У легкі лляні тканини загорнуті мумії, які виявлені в єгипетських саркофагах й інших захороненнях. Збереглися вони до наших днів. З льону виготовлено славнозвісну Туринську плащаницю, яка "пройшла" крізь вогонь і воду.
В чім секрет виняткової міцності й довговічності лляних тканин? Пояснюється це тим, що волокно містить кремнезем, який не гниє. Але чому його накопичує саме льон – залишається загадкою. До наших днів дійшло чимало давніх рукописів, написаних на папері, що виготовлений із лляної сировини.
Надалі льон одержав широке поширення в Греції і Римі. Древнім грекам дуже подобались "білі, оздоблені пурпуром убори", оспівані Гомером. Ця рослина згадується у творах багатьох античних письменників. Гомер не вводить нас в жоден дім, де б усі жінки – цариці й рабині – не сиділи за прядивом чи ткацьким верстатом.
В інших джерелах згадується також, що коли Олександрові Македонському в Індії підносили щедрі дари, то на першому місці лежали тонкі лляні тканини.
Греки робили вітрила своїх човнів із лляних тканин, адже намоклий льон стає ще міцнішим.
Під час воєн лляні пов’язки рятували поранених від гангрени та сепсису.
Секрети стародавніх майстрів лляного ткацтва й по нині вважаються таємницею. Нам навіть важко уявити, якою ж була пряжа, що коштувала дорожче золота? Навіть легенда про подорож аргонавтів у Колхіду по золоте руно, на думку деяких дослідників, має за основу реальні факти. Історики свідчать на основі творів Геродота, Страбога, Плінія, що у Давній Греції не було великих урожаїв льону; а той льон, що тут родив, мав досить низьку якість. Натомість високосортний льон вирощували в Колхіді, де виготовлялося "сардинське полотно". То ж чи не була лляна тканина тим самим коштовним і унікальним золотим руном?
Вдалося з’ясувати, що зразки лляного серпанку для єгипетських саркофагів, виготовлені шість тисяч років тому, сягали дев’ятитисячного номера.
Таку нитку вдалося розглянути тільки під мікроскопом! Для порівняння: усі тканини, що оточують нас у повсякденному житті, в основному зіткані з ниток, що мають номери від 2 (грубий брезент) до 400 (найтонший шовк).
Зацікавлюють, на нашу думку, й розповіді історика Геродота, який мандрував Причорномор’ям та Придніпров’ям ще в п’ятому столітті до нашої ери:
"Країна скіфів (так греки називали народи, які жили на території сучасної України) виробляє хліб, сочевицю, цибулю, часник, льон…"
Важливою, цінною рослиною вважався льон і в Древній Русі. Так, літописець Нестор у книзі «Повість минулих літ» детально розповідає, як печерські монахи виробляли з льону пряжу і полотно, а лляну олію використовували для освітлення в лампадах.
Важливо, на нашу думку, згадати, що Русь – батьківщина льону – довгунця. Здавна існує думка, що руські витязі запозичили форму своїх шоломів від мініатюрних лляних плодів. Неперехідними символами стали в різних місцевостях також інші види льону. Наприклад, є декоративні види льону для вирощування в квітниках. Ці прості витончені квіти, крім небесно-блакитних, бувають й іншого забарвлення: сині, червоні, білі та жовті.
Процес виробництва речей з льону на Україні увесь час вдосконалювався, вимагав багато часу, немало старань і винахідливості. В основному – це справа жіночих рук. Знахарі прикладали прядиво, лікуючи ружу. Ткацтво було поширене настільки, що вважалося часткою самого життя, невід’ємною ознакою народного побуту. Це відбилося і в багатому мовному забарвленні. Так, наприклад, назва полотна («кросна») збігалася з назвою ткацького верстата. Є навіть село Кросна на Сумщині, село Льонівка в Житомирській області. У словнику Б. Грінченка зустрічаємо: «Поставила і виткала шовковії кросна».
Відзначимо, що раніше змалку треба було вчитися цьому найпершому ремеслу, і це був не тільки традиційний обов’язок, а й ознака честі кожної дівчини, доброї господині.
У відомій веснянці «Льон» дочка теж питається матері:
Скажи ж мені, моя мати,
як той льон брати?

Льон в українській міфології, фольклорі та літературі

Цікаво, що в українському фольклорі біла пряжа – символ самої дівчини, а пряжа тонка – символ дівочої витонченості.
В українській міфології зустрічаємо свято, яке припадає на 24 травня (3 червня), відоме як Оленин день (льоносійка). Церква в селі Піддністряни Олени та Костянтина. Храмовий празник святкують щорічно 3 червня. Початок посіву льону приурочували і до початку кування зозулі. Особливо намагалися «заплодити» ниву льоном, щедрий урожай якого забезпечував родину олією та полотном. Посіваючи, приспівували русальну пісню.
Цікавий і сам обряд сівби. Так, перед посівом льону молились і хрестили поле, звертаючись з проханням вродити льон на всіх.
Щоб отримати біле, чисте волокно, в мішок із зерном клали великодні яйця. По ріллі розсипали шкаралупи освячених яєць, крупинки освяченої солі. Сіяти одягали чисту сорочку; торба з насінням була білого кольору, в кут якої зав’язували яйце. Збирали льон на п’ятий день «молодого місяця».
У жовтні починали м’яти і тріпати льон. Робили це у дні Параскеви-Лляниці, Трепальниці (28 жовтня).
За народними уявленнями, льон має схожість з волоссям. Напевно, використання льону при розчісуванні волосся молодої мало значення для врожаю.
Українські дівчата і жінки пряли за різних життєвих ситуацій, пряли у щасті і в горі. Згадаймо, прясти передусім збиралися в одній хаті довгими осінніми та зимовими вечорами, куди й парубки сходилися.
Про це розповідають коломийки, колядки та щедрівки, балади та пісні.
Та прядиво і ткацтво – то важка і виснажлива праця. Про це розповідає і український поет Петро Карманський у вірші «Ткаля».
Відзначимо, що опоетизоване у народній творчості й полотно як кінцевий результат тривалого трудового процесу. Полотно білили на сонці біля річки. Це прекрасне, зворушливе видиво, що нікого байдужим не полишає. Є відома картина Костянтина Трутовського «Білять полотно». Сільська ідилія тут зачаровує – і річка, і голубе небо.
В оповіданні «Харитя» Михайла Коцюбинського є такий образ:
«Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці».
У нього ж в «Іntermezzo»:
«Тихо пливе блакитними річками льон. Так тихо, спокійно в зелених берегах, що хочеться сісти на човен й поплисти».
Василь Стефаник в новелі «Дорога» пише:
«Ступав своєю дорогою дальше. Вона, як полотно під ним угиналася».
У путівних замітках німецького географа Йоганна Георга Коля, який мандрував по Україні 1838 року, є такі порівняння:
«Українці живуть в охайних, завше підтримуваних у чистоті хатах, які начебто усміхаються до тебе. Господині… раз на два тижні білять житло. Від того хати на Україні виглядають вельми чепурними, немов свіжовибілене полотно».
Вислів «Біле як полотно» став постійним народним порівнянням: «Біла як полотно», «Побілив як полотно». І такі вирази є: «Коси – як льон», «Яка пряжа, таке й полотно», «Яка прядка, така й нитка».
Не можемо не згадати і про те, що на Україні збереглося багато чудових народних пісень про льон. І якщо не в пам’яті народній, то вже у записах. Зверніть увагу, одні назви які образні й милозвучні: «Поза лісом зелененьким брала вдова льон дрібненький», «Ой у полі льон зелененький", "Гарне насіннячко, золоте коріннячко – сам чистенький лен", "Попід гай, попід гай зелененький, там збирала дівка льон дрібненький", "Ой льон, льон, льон, конопелечки", "Ой за лісом, за темненьким, там дівчина брала льон тоненький…", "Брала дівка льон, льон", "Ой там за валом брала дівка льон та всю долину устилала", "А в льонку, на кленку висіла колиска на ленурку", "Терла льон, терла льон, та й на терниці…", "Ой на горі лен поламався", "Пряду сорочку, спатоньки хочу", "Ой пряла б я куделицю", "Кошулька ленова, шита горі крайом"…та інші.
Не можемо оминути згадку про льон як найбільш корисну, поширену і пошановану рослину у засівалках, які побутують і у нашому селі дотепер:

На щастя, на здоров’я,
На Новий рік, на повне літо,
Роди, Боже, жито і пшеницю,
Всяку пашницю!
А ти, кукіль, не родись,
По доріжці розколись,
Конопельки під стельки,
Льонок по поясок.

Ласкаво називають улюблену рослину і льонок, і льоночок, і льониченько. Свої спостереження над рослиною народ сконцентрував у образному слові: "Льон не косять, не жнуть, а рвуть", "Осот та лобода – для льону біда", "Брала дівка льон та й забула пов'язати".
А які чудові загадки про льон! Хочеться відзначити їхню поетичність, образність, в них відбита народна любов до рослин, гострота художніх спостережень і уявлень. "За лісом-лісом синенький огонь горить", "На полі я був синенький, край води я був біленький, опинився в човнику швиденькім, потім – під ножиком гостреньким", "В чистім полі він росте на високих ніжках, в зелених панчішках, квіточки блакитні, оченьки привітні", "Йде на літо він у поле, сам росте чубатий, голий, а на зиму йде до хати, щоб усіх позодягати", "Били мене, колотили мене, во всі чини призводили, на престол з царем посадили".
Нагадаємо, що зображення квіток льону входить в українські національні орнаменти, візерунки, вишиванки, тощо.

Льон у побуті

Крім того, що льон – такий прекрасний символ світла, чистоти та вірності нашу увагу він привернув своєю унікальністю та практичністю. Так, з льону роблять як тоненький батист і мереживо, так і грубий одяг, вітрила. На сьогодні в багатьох країнах, зокрема США, льон – один із компонентів паперу, з якого виготовляють грошові купюри. А головне, на нашу думку, – на протязі багатьох віків, він використовується без шкоди навколишньому середовищу!
Жоден продукт не володіє такою повітропрониклістю як льон. Його вважають кращим "дихаючим" продуктом. Окрім того, він здатен відводити вологу та тепло. В спекотну погоду у людини в одязі з льону температура біля шкіри на 3-4 градуси нижче, ніж в одязі з бавовняних або шовкових тканин. Лляні волокна не утворюють зарядів статичної електрики, мають антисептичні й гіпоалергічні властивості.
Лляна нитка – єдиний у хірургії шовний матеріал, що не потребує подальшого зняття швів, бо клітини людини здатні без залишку розчиняти клітини льону.
Сьогодні в провідних клініках світу лікарі вдягнені в лляні халати й очіпки. Лляна олія використовується при лікуванні раку та для очищення організму від радіації, а сам льон здатний "лікувати" заражений радіацією грунт. Лляне волокно захищає від сонячної радіації, гасить випромінювання від побутової та промислової техніки.
Цікаво, що льон не боїться рослинних захворювань і комах – шкідників! А ще вченими доведено, що використання лляних речей попереджає ряд захворювань, бо льон має рідкісні бактеріологічні властивості – ні бактерії, ні грибки на ньому не приживаються.

Льон у мистецтві

Лляна тонка тканина – найкращий матеріал для художніх полотен. Тому і натхнення щодо льону ніколи в художників не пропадало, в мистецтві зафіксовано всі стадії виготовлення лляних тканин: посіви льону, збирання, обмолот (вичісування насіння), розстилання трести для вилежування, збирання в снопки та підсушування, тертя та вичісування костриці, формування мичок, прядіння пряжі, ткання полотен.
Із 300 сортів льону, що мають блакитні, білі та фіолетові квіти, найбільше поширені з блакитними. Не може нікого залишити байдужим квітуче поле льону. Його глибока блакить настільки зачаровує, що, здається, небо перекинулось долу і тепер два неба.
При дозріванні коренева система льону відмирає, тому збирають рослини висмикуванням з грунту. Зібрані рослини ретельно відсортовували від бур'янів та клали на землю для вилежування. В процесі вилежування під дією мікрогрибів та бактерій волокно відділяється від крихкої клітковини та відбілюється під дією сонячного проміння. Вилежана сировина (треста) збирається в невеликі снопи, підсушуєтся та перевозиться для обмолочування та тіпання.
Процес відділення волокон льону від крихкої клітковини називається тіпання. Тіпали льон простим відбивання або переминали стебла в терницях. Далі волокна вичісували від шматочків костриці та формували в пучки – мички (куделі).
З отриманих мичок пряли пряжу, скручуючи кілька волокон в нитку за допомогою веретена, або хитромудрих механізмів – прядок різних конструкцій.
Прядіння нескінченних ниток носило також загадковість, сакральність, наводило на паралель з плином життя, з'явились міфи про нитки життя. Відомі з грецької міфології мойри (в римській-парки, в скандинавській – норни) – дочки богині ночі Нікс: Клото, Лахесіс, Атропа були відповідальні за все життялюдини. Клото (Прядильниця) пряла нитку людського життя, Лахесіс (Дарувальниця) вела її крізь усі мінливості долі, Атропа (Невідворотна) перетинала нитку, коли наставала хвилина смерті.

Основи технології

Одним із важливих факторів розвитку і росту рослини є світло.
Ми посіяли льон на ділянках із різною освітленістю та ґрунтами 21 травня та 27 травня.
Для вирощування обрали рекомендований сорт льону-довгунця (Український ранній). Насіння вибирали велике, рівне.
Травень був щедрий на дощі, денна температура становила 15-19 С, нічна – 12-15 С.
Як виявилося, льон – невибагливий і простий у догляді, переносить легкі заморозки. До ґрунту не вимогливий. Насіння можна висівати з березня по вересень.
Сходи з’явилися у нас через один тиждень (світлина 2). Після інтенсивних дощів утворювалася щільна ґрунтова кірка, її ми руйнували під вечір сонячного дня, щоб ніжні паростки льону не обпікалися променями сонця. Молоді рослини проріджували, залишаючи між ними відстань 5 – 7 см.
Основні дослідження ми проводили на сонячній ділянці. Оскільки рослини, посіяні в менш освітлюваних місцях, зійшли добре(правда, пізніше на 3-4 дні), але швидко витягнулися і сповільнили ріст (30-40см), цвіли дуже мало.
Оскільки попередниками для льону була картопля, спостерігалося строкатість розвитку рослин (40-90см) у зв’язку з нерівномірністю внесення органічних добрив. Кращими попередниками є озима пшениця, овес.
У червні – липні постійно утримувалася спекотна погода (25-32С), тому гальмувався ріст стебел у висоту, отже і погіршувалась якість волокна.
Цікаво, що квіти розпускалися в основному у сонячні дні вранці і до 14-15 години вже в’яли, але так як з'являлися і розпускалися все нові й нові бутони, то цвітіння тривало з початку липня по кінець серпня. На місці відцвілої квітки утворювався плід – коробочка, в якій дозрівало насіння.
Повністю льон дозріває у вересні але на волокно його найкраще починати збирати, коли 65-75% жовто – зелених коробочок (жовта стиглість) або 50% коробочок жовті (рання жовта стиглість).
Насіння льону збирають після повного достигання та сушать на сонці.
Зберігають в темному, провітрюваному сухому місці.

Післяслово

Як бачимо, ця рослина, яка повністю використовується в усіх сферах нашого життя, її значення важко переоцінити і тому ще наші предки стверджували, що «Хто посіє льон – пожне золото….»