This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Школа славна не числом, а успіхами своїх учнів

Польська Мар'яна, 14 р., гімназія, смт. Верхній Рогачик, Херсонська обл.

Верхній Рогачик. Маленький острівець щастя й добробуту, який майже непомітний у вирі бурхливого життя Таврійського краю. Тут проживають прекрасні, добрі й чуйні люди, які своєю невтомною працею створили цей зелений і квітучий оазис у безмежних просторах українського степу. Нажаль, ця земля не народила видатних вчених, митців, політиків. Наш невеликий населений пункт не помічено на фізичній карті України.

Та, сьогодні, верхньорогачани пишаються своїм підростаючим поколінням, яке впевнено заявило про себе на загальнодержавному рівні. Саме наші юні спортсменки власними досягненнями змогли викарбувати прекрасну назву «Верхній Рогачик» на баскетбольній мапі рідної країни.
Мені дуже хочеться розповісти всім жителям нашої неосяжної Батьківщини про те, як простий дебют команди «Євгенія - 99» у Всеукраїнській Юнацькій Баскетбольній Лізі перетворився на блискавичний тріумф.
Все розпочалося восени 2006 року, тоді, коли ми вперше зі своєю подругою Нікою переступили поріг Верхньорогачицької ЗОШ №1 ім. П. Ю. Корбута. На той час у нашому селищі вже діяла районна Дитячо-юнацька спортивна школа, в якій вихованці могли займатися волейболом, баскетболом, футболом, боксом. Так склалося, що тато Ніки працював директором цього закладу й якось запросив нас відвідати одне з тренувань семирічних баскетболісток. Ми були в захваті від побаченого, адже дівчатка так вправно володіли м'ячем, технікою та тактикою гри. А вже на чергове заняття і я, і подружка з'явилися повноправними вихованками спортивної школи. Далі - крок за кроком разом долали перші труднощі, наполегливо працювали над собою, набували навиків і стабільності у веденні гри. Жорсткий тренувальний режим, сувора дисципліна, сумлінність і старанність дали свій результат. Вже за три роки, у товариських матчах, нашій команді почали поступатися юні баскетболістки з великих міст. А ще за рік, тренер верхньорогачанок Сергій Йосипович Земба запропонував дівчаткам з «Євгенії - 99» випробувати себе на Всеукраїнському рівні. Гравці з задоволенням і радістю прийняли пропозицію.
Так у IX сезоні Всеукраїнської Юнацької Баскетбольної Ліги в 2010 -2011 н. р. дебютувала нікому не відома команда «Євгенія-99» з невеликого південного селища. Сергій Йосипович був упевнений у вміннях і здібностях своїх вихованок. Але він дуже боявся одного - психологічного бар̕єру між сільськими й міськими дітьми. Тренер знав, що в змаганнях такого високого рівня приймають участь команди з великих міст. Усі вони мають спеціалізовані умови для тренувань, а баскетболістки з Донецька та Дніпропетровська взагалі є вихованками шкіл олімпійського резерву.
А «Євгенія-99»… Лише ці діти знали, що їх рідна ДЮСШ навіть не має власного приміщення. Що тренування проходять у невеличкому спортивному залі на базі Верхньорогачицької ЗОШ №1 ім. П. Ю. Корбута. Прибувши для участі в першому турі змагань до надзвичайно оснащеного спортивного комплексу у м. Миколаєві, ми трохи збентежились, адже звикли до того, що ігрове поле – це надзвичайно обмежена територія, яка зовсім не відповідає критеріям спеціалізованого залу. А тут все настільки професійне…
Та незважаючи на іронічні посмішки та репліки з боку суперниць, «Євгенія -99» вийшла на першу свою гру в чемпіонаті України, де зустрілася з ровесницями - вихованками школи олімпійського резерву з міста Дніпропетровська. З перших хвилин юні верхньорогачанки захопили ініціативу й перемогли з грандіозним відривом 82: 8. Інші команди були спантеличені побаченим, а наша - набула впевненості й оптимізму. За результатами першого туру вихованки Сергія Йосиповича Земби очолили турнірну таблицю. Ніхто не міг зрозуміти звідки взявся цей Верхній Рогачик, але те, що ми є гідними суперниками затямили всі. Протягом усього ігрового сезону баскетболістки «Євгенії-99» поступилися лише раз - команді з міста Миргорода з прикрим відривом у один закинутий м̕яч. Та ми не занепадали духом, а впевнено долали перешкоди, відвідували різні міста країни й за результатами всіх турів вийшли в фінал.
Чи то була іронія долі, чи збіг обставин, але разом із нами до Кременчука розіграти головні нагороди чемпіонату приїхали команди з міст Дніпропетровська та Миргорода. Кожна з трьох найсильніших дитячих баскетбольних команд України могла зіграти свій матч – реванш. Отже, з 29 квітня по 1 травня, дівчата повинні були вирішити між собою, хто ж найкращий. Трішечки сумно було «Євгенії - 99», адже в цей час рідне селище святкувало своє 225-річчя. Грандіозні дійства, конкурси, розваги, а ми так далеко від дому. Можливо ця подія й додала нам сил. І вже в першій грі верхньорогачанки перемогли команду з міста Дніпропетровська, чим впевнено забезпечили собі срібні медалі. А далі - день відпочинку й вирішальна гра чемпіонату. Як довго ми до неї готувалися, як багато працювали над помилками! Скільки часу й сил довелося докласти тренеру, щоб правильно спланувати останній фінальний поєдинок! І ось 1 травня о 10 годині ранку на спортивному майданчику зустрілися два найголовніших суперники ВЮБЛ.
А вже за дві години у Верхньому Рогачику пролунав телефонний дзвінок. Схвильованим голосом Сергій Йосипович промовив: «Вітаємо вас із річницею селища. Даруємо всім свою перемогу. Ми – перші!» Новина миттю розлетілася райцентром. Адже вперше у історії не тільки нашого району, а й усієї Херсонської області дитяча команда стає чемпіоном країни у цьому виді спорту. А на слідуючий день з̕являється офіційне повідомлення Федерації баскетболу України: «Завершився фінальний турнір Всеукраїнської Юнацької Баскетбольної Ліги у наймолодшій віковій категорії - серед гравців 1999 року народження. Серед дівчат у надзвичайно напруженому фінальному матчі перемогу здобула команда «Євгенія-99» із районного центру Верхній Рогачик Херсонської області з населенням трохи більше шести тисяч мешканців. Фаворитками у фіналі вважали їхніх суперниць із «Миргорода -99», але команда з Верхнього Рогачика грала більш організовано та злагоджено».
Ось так простий дебют сільської команди перетворився в блискавичний тріумф. І жоден тренер суперників не повірив тому, що всі наші дівчатка – учениці однієї школи, а дев̕ять з дванадцяти гравців «Євгенії -99» - однокласниці.
 
Вже трохи пізніше, переглядаючи відеозаписи ігор, усі зрозуміли наскільки нелегко було і нам, і тренеру вибороти це звання. Впродовж усього ігрового сезону юним верхньорогачанкам на собі довелося відчути несправедливе ставлення деяких суддів і некоректну гру суперників. Але ми впевнено й наполегливо йшли до своєї мети. Неможливо словами передати ту радість, яка була на стомлених дитячих обличчях, коли пролунала остання фінальна сирена й сповістила про перемогу. І те, яким щасливим почувався тренер, обіймаючи своїх улюблениць прямо серед спортивного майданчика. Цієї миті ми були на вершині, до якої вели роки важких тренувань.
Наша районна влада високо оцінила досягнення баскетболісток й за перемогу подарувала команді автобус. На наступний рік, новому Х сезоні Всеукраїнської Юнацької Баскетбольної Ліги, гравці подорожували власним автотранспортом, стали срібними призерами України й знову порадували рідне селище.
Нажаль, через травму руки мені довелося залишити спорт. Я успішно закінчила навчання в музичній школі, займаюся в студії образотворчого мистецтва. До нової обраної справи відношуся серйозно, адже в майбутньому мрію стати професійним художником. Мені дуже хочеться урізноманітнити цей світ, зробити життя оточуючих барвистим і затишним. Перші кроки до цього вже зроблено: написані мною картини прикрашають виставки як місцевого, так і обласного значення.
Найкраща подруга Ніка вирішила присвятити себе великому спорту. Минулого року вона успішно склала іспити й втупила на навчання до Київського спортивного ліцею-інтернату. Видатна українська баскетболістка Феодора Григорівна Кочергіна високо оцінила вміння сільської дівчинки й призначила її капітаном команди гравців 2000 року народження.
Зараз ми спілкуємося набагато рідше. Та мені дуже хочеться побажати подрузі підкорення найславетнішої олімпійської вершини. Можливо колись, знаходячись на найвищій сходинці п'єдесталу, під звуки гімну України, вона згадуватиме той невеличкий куточок землі, де зробила свої перші невпевнені кроки в спорті, здобула вірних друзів і знайшла своє покликання. Я вірю, що з роками кожна з нас неодмінно стане справжнім майстром обраної справи. І тоді все своє вміння ми неодмінно спрямуємо на розвиток нашої рідної Батьківщини – неподільної України.

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123