Мовний закон «Колісніченка-Ківалова»: ймовірні наслідки впровадження

Полохало Олександр, м. Запоріжжя

5 червня 2012 року був ухвалений закон: “Про засади державної мовної політики”. Цим законом підривається державний статус української мови як єдиної державної. Україна – багатонаціональна, мирна країна. Історично так склалося, що на українських землях проживає не один народ: болгари, румуни, угорці, росіяни, євреї і т.д.

Всі мови національних меншин України є захищенні Європейською хартією. На цьому ґрунті ні яких протиріч не виникало. Люди знали свою рідну мову і мову державну. Але з прийняттям цього закону в українському суспільстві почався розкол. Тепер мова регіональна замінює мову державну: навіщо людині вчити українську державну мову, якщо він може обмежитися лише регіональною. Розглянемо всі сторони цієї проблеми.
По-перше “закон Ківалова-Колісніченка” спрямований на надання російській мові особливого статусу. Це можна було бачити запровадження закону про мову у деяких українських містах. Наприклад, в місті Ізмаїл проживає 10% болгар, але статусу регіональної мови надали лише російській.
По-друге, цей закон захищає інтереси тільки 10% населення регіону. Наприклад у Закарпатській області в місті Берегове була прийнята угорська регіональна мова. Тепер щоб працювати в органах місцевого самоуправління треба знати угорську мову, це по суті виключає українців з управління цього міста. Також це можна побачити і на прикладі Автономної Республіки Крим де кримсько-татарські депутати розмовляють кримсько-татарською або російською мовами. Надалі це може призвести до відділення від України її доволі значних територій або призвести до громадянської війни.
Також страждають українські газети та телебачення. Українська мова стає чужою мовою на Україні.
У суспільстві цей закон викликав великий резонанс. Навіть в російськомовних районах. Були проведені багатотисячні мітинги та страйки під гаслом “займіться ділом, а не язиком”. З критикою мовного закону виступив Конгрес національних громад України, який об'єднує вірменську, болгарську, угорську, єврейську, литовську, польську, румунську, естонську, молдавську, німецьку, татарську, ромську (циганську) національні громади, всеукраїнські організації національних меншин, а також, окремо, виступила проти Асоціація єврейських організацій і громад України.
Що ж спонукало до прийняття такого резонансного, не потрібного рішення. Особливість української політики. Перед виборами до Верховної Ради чи у президенти починаються вирішення компрометуючих законів чи рішень, або виконання утопічних обіцянок. От і на цей раз, щоб догодити «доброму сусідові» та російській національній меншині був прийнятий цей закон.
Якщо повернутися в історію ми побачимо, що і раніше все це було на українських землях. Це було і на окупованих Польщею, Австрією, Угорщиною, Російською імперією та іншими окупантами нашої країни. Що ж такого зробили українці світовій спільноті, що в нас хочуть забрати нашу мову. Я не лінгвіст, але мені відомо, що мова на якій ти розмовляєш формує тебе як людину. Мови бувають різні з різним осмисленням слів, явищ, мисленням. Мислення – одне слово, а як багато означає. Мислення виділяє геніїв від інших людей. Я вважаю дурних людей не буває, є люди які не вміють мислити. Якщо ти не вмієш мислити, в тебе не має вибору. Вибір і робить нас людьми. Вибір бути благородною людиною і захищати свою честь чи бояться, бути духовно щасливим чи шукати щастя в грошах, брехати, зраджувати, підставляти, красти, вбивати чи бути святим (кожна людина може бути святою). Так, що це дуже важливе слово – вибір. Ми звикли не помічати людей навколо, жити по принципу індивідуалізму та егоїзму, ми перестали допомагати один одному, хто на нас не схожий чи в чомусь виділяється ми боїмося цього і намагаємось ізолювати того чи тих людей. Ми таких називаємо каліками, хворими людьми, не досконалими. Але це треба розібратись хто з нас не досконалий. Це просто різний спосіб мислення і різний вибір. Тепер повернемося до слова страх. У всіх мовах є таке слово, але воно трактується в кожній мові по різному і сприймається людьми по різному. Українці народилися вільними людьми тому свобода закладена в наших генах, в нашому роді. Наприклад: правитель королівства – король, царства – цар, государства – государ, а хто правитель держави… Таке поняття як держава існує тільки в українській мові та білоруській. Нема правителя в державі, тому що і поняття такого як правитель в українського народу не було, головним був завжди народ і управління своїм життям займався завжди сам народ, і мав право вибору. Це можна побачити і по козацькій добі. Зовні нас не можливо перемогти. Ми маємо одне слабке місце – це ми самі. Київську Русь зруйнували не монголи, а самі слов’яни, козацьку державу розвалили не зовнішні вороги, а самі козаки. І там, і там винна у розрусі на наших землях громадянські війни. Але все одно із зовнішньою загрозою ми завжди боролися і перемагали. Наші діди та прадіди не боялися у боротьбі втратити життя. Свобода закладена в наших піснях, культурі, історії, мові, вірі, (віра також сильне слово) яка не раз рятувала український народ.
Тому щоб нас поневолити, зробити рабами треба в нас це відібрати. Це єдиний шлях. Замінити нашу культуру, віру, мову, історію. Впродовж всього існування українського народу в нас це намагалися відібрати: знищували, нав’язували чужі культури, заселяли нашу землю іноземцями. Ми як і завжди вистояли і перемогли. У 1991 році ми показали, що ми браття козацького роду.
Але нас знову намагаються розділити і знищити. В ХХІ столітті з’явилося дуже багато способів це зробити. Це ЗМІ, закордонна музика та культура, модні сленги та слова паразити. Ну і саме головне такі закони, які аж ніяк не ведуть до зближенню інших народів з українським і об’єднанню України. Українці завжди були доволі толерантним народом. В історії не зафіксовано ні одного факту коли наш народ ішов на інтервенцію якоїсь держави та знищення якогось народу чи культури та нав’язування свого світосприйняття. Ми тільки захищались ч и виконували накази наших окупантів.
Якщо наша влада допускає такі мовні закони, слід задуматись, а чи це наша влада? Ми дозволяємо знищувати нас страхом, який нам нав’язали. Скажіть чого нам боятися коли з нами Бог? А за Богом правда. Своєю поведінкою ми ображаємо пам'ять тих хто загинув у жорстокій боротьбі за Батьківщину, ображаємо пам'ять наших дідів, ображаємо пам'ять України. Якщо ми не можемо захистити навіть свою мову, тоді може ми і заслуговуємо на знищення українського народу?
Ми повинні разом всі піднятися і вибороти своє право називатися українцями. Такі питання повинні вирішуватись тільки на Всенародному Референдумі, а не 234 людьми. Ми повинні захищати свою культуру, мову, самобутність, незалежність, нашу єдність. На завершення хотілось процитувати видатну українську письменницю Ліну Костенко: “Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.”

Думка громадських діячів та організацій

З критикою «мовного закону» виступив ряд громадських діячів, серед них: Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Іван Драч, Йосип Кобзон, Віталій Кличко, Левко Лук'яненко, Ірена Карпа, Олександр «Фоззі» Сидоренко, Ніна Матвієнко, Олександра Кольцова (Каша Сальцова), Олександр Положинський, Брати Капранови, Роман Балаян, Олег «Фагот» Михайлюта, Любко Дереш, ініціативна група «Першого грудня» (В'ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Володимир Горбулін, Семен Глузман, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський) та інші. Також розкритикували Закон «Про основи державної мовної політики» Національна спілка письменників України та Українське фізичне товариство. Проти закону виступив Світовий конгрес українців і Українська всесвітня координаційна рада, а також безліч організацій і представників української діаспори.

Думка організацій національних меншин та їх діячів

На закон відреагували організації національних меншин. З критикою мовного закону виступив Конгрес національних громад України, який об'єднує вірменську, болгарську, угорську, єврейську, литовську, польську, румунську, естонську, молдавську, німецьку, татарську, ромську (циганську) всеукраїнські організації національних меншин, а також, окремо, що входить в конгрес Асоціація єврейських організацій і громад України.

Думка членів Кабінету міністрів України

Розійшлися думки щодо Законопроекту «Про засади державної мовної політики» і в Кабінеті міністрів України. Прем'єр-міністр України Микола Азаров, міністр культури України Михайло Кулиняк, віце-прем'єр-міністр - міністр соціальної політики України Сергій Тігіпко і міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник підтримали законопроект; тоді як міністр економічного розвитку і торгівлі України Петро Порошенко і міністр надзвичайних ситуацій України Віктор Балога виступили з його критикою.
Так, прем'єр-міністр України Микола Азаров вважає, що інформація про закон часто свідомо спотворюється, а українській мові у зв'язку з його прийняттям ніщо не загрожує.
Міністр освіти і науки Дмитро Табачник, у свою чергу, заявив, що українська мова новим законом не утискається, її вивчення та здача атестації залишаються обов'язковими в середніх і вищих навчальних закладах, а влада лише намагається зробити мовну політику більш ліберальної й менш надв’язуваної державою.
Своє ставлення до мовного питання і перший віце-прем'єр-міністр України Валерій Хорошковський. «Державна мова - українська. В унітарній державі інших варіантів не існує. Унітарність закріплена конституцією. Така моя позиція».

Думка релігійних лідерів України

Відреагували на Законопроект «Про засади державної мовної політики» і релігійні лідери України. Так предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет, предстоятель Української греко-католицької церкви Верховний архієпископ Києво-Галицький, митрополит Київський і єпископ Кам'янець-Подільський Святослав, Керуючий справами Римо-Католицької церкви на Україні єпископ Луцький Маркіян Трофим'як, президент Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів В'ячеслав Нестерчук, старший єпископ Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської-пятидесятників Михайло Паночко, старший пресвітер Союзу вільних церков євангельської віри України Василь Райчинець, єпископ Української лютеранської церкви В'ячеслав Горпинчук, голова Духовного управління мусульман України шейх Ахмед Тамім та президент Українського біблійного товариства Георгій Комендант підписали лист, в якому висловили занепокоєння «зростаючим протистоянням у суспільстві» навколо «мовного закону», а також заявили про те, що «спірний мовний закон» «поглиблює суспільний розкол і руйнує основи української державності». При цьому глави церков закликали президента «дати поштовх до розв'язування цього конфлікту», не підписувати «вибухонебезпечний законопроект № 9073, накласти на нього вето та повернути до Верховної Ради для справжнього повноцінного розгляду і вироблення збалансованого рішення». У свою чергу предстоятель Української православної церкви Московського патріархату Митрополит Київський і всієї України Володимир дав інтерв'ю, в якому заявив, що «мовний закон» не повинен призвести до розбрату між Україною і Росією, а також їх народами, відносини між якими і так крихкі. Митрополит сказав, що закон має як позитивне значення - зближує людей, так і негативне - роз'єднує їх. «Дуже важливо зрозуміти і спокійно розсудити» - заявив Митрополит, додавши при цьому, що «і українці, і росіяни, і інші нації - кожен дорожить своєю мовою, своєю рідною культурою і хоче більше дізнатися про це і утвердитися». А Головний равін міста Києва та України Яків Дов Блайх розкритикував лист Всеукраїнської Ради Церков, заявивши, що ВРЦ не уповноважена давати поради Верховній Раді України в області підтримки законопроектів і він би написав листа по-іншому, щоб «мовний закон» не використовували для розколу країни. Також підкреслив, що державна мова має бути одна, але треба знайти можливість дати людині повноцінно розмовляти на тій мові, на якій вона хоче.

Думки представницьких органів місцевого самоврядування і соціологічні опитування

Згідно з даними опитування, проведеного компанією Research & Branding Group, 36% громадян України позитивно поставилися до прийняття закону, 35% - негативно. На Південно-Сході закон підтримали 55% опитаних, у той час як на Заході України негативна думка була у 66%.

Міжнародна реакція

Негативна
Проти закону виступили представники Євросоюзу:
Голова представництва ЄС в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра заявив, що закон «можна вважати упередженим», так як він «стосується лише однієї мови, а мови інших меншин не прийняті до уваги».
Єврокомісар з питань розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле заявив, що закон був прийнятий всупереч чинній процедурі.
Виконавчий директор «Freedom House» Девід Кремер заявив, що в українського парламенту є більш вагомі проблеми, ніж підняття мовного питання.
Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин Кнут Воллебек висловив своє занепокоєння тим, що закон розділяє українське суспільство, а також зауважив, що без пункту про фінансування та розвитку мов - «це лише політична декларація».
Генеральний cекретарь Ради Європи Турбйорн Ягланд заявив, що закон захищає права лише однієї мови - російської. Також він підтвердив, що «у Венеціанської комісії знайшлося безліч критичних коментарів» по відношенню до даного закону. «У комісії залишилися незадоволені законом», - підкреслив генеральний секретар, спростувавши заяви авторів закону.
Позитивна
На підтримку закону виступили представники Російської Федерації:
Глава Федерального агентства у справах Співдружності Незалежних Держав, співвітчизників, що проживають за кордоном, і з міжнародної гуманітарної співпраці (Росспівробітництва) Костянтин Косачов вважає, що введений в дію закон матиме позитивний вплив на становище російської мови в Україні, чий статус до цього був невиправдано занижений. Глава відомства привітав надання російській мові регіонального статусу в ряді міст і областей України, а також повідомив, що для всіх російськомовних шкіл сусідньої країни ними була підготовлена колекція з 16 томів російської класичної літератури. Також він не виключив реалізацію та інших проектів на підтримку російської мови.
Перший заступник голови комітету Держдуми Росії у справах СНД Дмитро Саблін охарактеризував надання російській мові в сусідній країні регіонального статусу як «повернення боргів власним громадянам», які вважають російську мову рідною. Він зазначив, що раніше на Україні було прийнято близько 80 різних документів, що обмежують використання російської мови та утискають права мільйонів російськомовних громадян.