This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Одмінок. Драма-фентезі

Герасименко Людмила, м. Маріуполь, Донецька обл.

Уривки
У ІІІ діях із прологом та епілогом

Пролог
Коло Січових воріт коїлось щось неймовірне: усе козацтво шепталося, похмуро дивлячись кудись за обрій. У натовпі войовничих запорізьких воїнів загубилися декілька вершників. Ще юний хлопець на ім’я Макар розштовхує козаків, щоб, нарешті, вибратися на вільне місце, де зможе побачити п’ятьох вершників, що мовчазно і велично завмерли, сидячі на своїх конях.

Січові козаки дивилися на гостей похмуро, проте не ховаючи власної зацікавленості, про що возвістили їх різкі погляди. Старий Тарас, капітан з Січі, накручує довгого вуса на палець та зупиняє парубка, аби той стояв коло нього.
Тарас
(запалює невдоволено свою люльку, проте не йде нікуди, спостерігаючи за постатями)
Бачиш, Макаре? Вої язицкі до нас приїхали! Ба, які дивні…
Старший із гостей спішився і завмер, тримаючи коня за узду.
Кошовий Іван
(дивився на незнайомого чоловіка із неприхованою роздратованістю)
Що це вам, чорти, у нас знадобилося?
Ярема
Ми вам не чорти, а любі друзі. Та й ти, Іване, дуже добре знаєш і сам, нащо ми повернулися.
Макар
(смикаючи старого Тараса за рукав сорочки)
Хто то такі?
Тарас
Характерники вони.
Кошовий Іван
Знову думаєш потішити чесне товариство своїми бісовими чарами, Яремо?
Ярема
(всміхнувся у довгі вуса і трохи хитнув головою)
Ні, цього разу ми не приїхали показувати видовищ. Проте наші боги вказали, що десь тут є людина, що здатна стати справжнім лицарем степів.
Тарас
Не думаю, що ти знайдеш тут хоч одного козака, що погодиться розтоптати хрест та піти з вами до ваших Богів.
Ярема
Не бреши мені, Тарасе. У натовпі є нехрещений.
Очі Яреми, хижі й власні, впилися у сімнадцятирічного юнака, вихоплюючи з купи козаків. Тарас у ту ж мить відштовхнув Макара, ховаючи за власну спину.
Тарас
Ти чого на Макара дивишся? Он у нього хрест на шиї, він чесна людина.
Їдь звідси, Яремо, і рать свою забирай, бо за врата Січі ми тебе не пустимо. Немає тут твого нового прислужника!
Ярема
То, може, й справді немає…
(мовчить, а потім додає невідомо для кого)
Якщо все ж таки обереш нашу путь, то ти чудово знаєш, де нас слід шукати.
Чорні очі Яреми знову зупинилися на Макарові, після чого ватажок характерників вихопив пістоль з-за пояса й різко вистрілив. Уже за мить таємничі вершники розчинилися у повітрі. Натовп замовк, дивлячись на те саме місце, де тільки що стояли чаклуни.
Тарас
(накручує вуса на палець)
– Ба… І жодного сліду не залишилося. Сам же бачив, що їхали сюди, сам бачив, як коні головами хитали… Де їх тепер шукати, куди вони поділися?..
Макар ледве помітно посміхнувся і, вислизнувши з натовпу, пішов до куреня: збирати свої незначні пожитки.

У трьох наступних діях розповідається про те, які випробування випадають на долю Макара. Тут він зустрічається з міфічними істотами: Чортом Чубом, Привидом нареченої, Відьмою-босіркою, Відьмою-корчею, Дванадцятикрилкою, Світилкою.

Епілог

Ярема з Макаром сидять біля вогнища, що розпалене просто у полі. Інші характерники поїхали, але їх постаті ще можна побачити на горизонті. На кримський степ вже давно опустилася ніч, окутуючи туманом все навкруги. Чуб, обернувшись чортом, сидить поряд, прислухаючись до розмови.
Ярема
(говорить серйозно, але ледве помітно всміхається)
Ну що, Макаре, тепер можна поговорити і про твоє майбутнє.
Макар
(захоплено)
Я сподіваюсь, що ви вже скоро зможете узяти мене у бій, аби побачити, що я й справді вправний воїн!
Ярема
Я у цьому не сумніваюсь. Та з такими навичками ти міг би і далі сидіти на Січі. У нас потрібен вищий рівень. А для того, щоб я міг навчати тебе, ти повинен пройти випробування. Ми є сини Перуна, тому повинні застосовувати новачка лише за священним обрядом.
Макар
(з сумнівом)
Що то за обряд? Напевно, якийсь небезпечний іспит…
Ярема
Все набагато простіше. Тебе із зав’язаними очима приведуть у саме серце лісу й залишать там. Ти вже бачив, що мої воїни можуть просто розчинитися в повітрі. Ти повинен будеш вижити у лісі три місяці наодинці з реальною загрозою від хижаків і власними таємними страхами, які пробудяться у тобі.
Макар
Але ж я можу взяти з собою хоч якусь зброю? Вижити у лісі, де повно хижаків, з голими руками неможливо.
Ярема
Зброю ми тобі дамо, але з цим будуть свої складнощі. Наші ковалі викують тобі меча, але ти повинен будеш заговорити його на перемогу. Без цього це буде звичайна зброя без жодних магічних властивостей.
Макар
Але ж я не чаклун, не вмію її заговорювати!..
Ярема
Нічого складного у ритуалі немає, але обов’язкова умова – чаклувати повинен саме майбутній володар зброї.
Макар
То що я врешті-решт мушу робити?
Ярема
Потрібно дочекатися темної безмісячної ночі й піти зі зброєю в гущавину лісу. Потім слід покласти меч під великий камінь і засипати своєрідну схованку листям дуба або звіробою, яке повинне наділити меч силою і невідворотністю. Далі належить розвести вогнище недалеко від каменя, сісти до каменя спиною і провести всю ніч в пильнуванні, чекаючи знаку-крику хижої птиці або виття дикого звіра. Це знак, що повідомляє про те, що зброя готова. Якщо ж до світанку нічого не відбувалося, ритуал слід повторити заново, але не більше трьох разів. Якщо духи наполегливо відкидають прохання, то відкидають і воїна.
 Макар
(говорить повільно та задумливо)
І справді нічого складного… Проблема лише у рішенні духів.
Ярема
Я впевнений, що ти маєш припасти їм до душі. Врешті-решт, ти подаєш великі надії, дуже вправний хлопець. Хоча ти й не зовсім людина… До того ж, можеш не хвилюватися: ми дамо тобі у помічники Чуба, аби не загинув у лісі.
Чуб
Що-що там про Чуба?! Знаєте, я трохи не згодний із оцим вашим рішенням!
Макар
Та ти чого, Чубе? Ти ж чорт! Чого тобі боятися?
Чуб
Ти хіба забув? Я убиясник, на мене полюють вовки. Народився я таким, що вже поробиш… У кожному лісі є Лісун, а вони мене не дуже люблять.
Макар
(сміючись)
Власне кажучи, то навіть для мене добре: менше вовків по мою душу прийде.
Ярема
Ну от і добре. Сподіваюся, що з тебе вийде гарний воїн. Я в цьому впевнений.
Чуб незадоволено гмикнув, але все ж таки промовчав. Ярема лише усміхнувся у відповідь і перевів погляд на море. Макар ліг на траву, піднімаючи очі до зоряного неба і ледве помітно посміхнувся.

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123