This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Щоби нація могла жити, мусять найкращі її герої вмирати

Костіна Аліна, м. Новогродівка, Донецька обл.

Поняття «герой» (від давньогрецького, – доблесний муж, провідник) увели до світової культури давні греки. Античній міфології героями називалися істоти подвійної природи – людської та божественної, оскільки, герої народжувалися від кохання одного з богів чи богинь. Українська Вікіпедія, наприклад, визначає термін «герой»так: «людина, яка здійснює великі вчинки на благо людського суспільства».

В словарі С. І. Ожегова: герой визначається «как выдающийся своей храбростью, доблестью, самоотверженностью человек».
Семантичні властивості поняття «герой»:
•    людина, що здійснює подвиги, доблесний сміливець;
•    той, хто привертає до себе увагу громадськості, викликає інтерес;.
•    людина, чий збірний образ представляє найбільш характерні, типові риси своєї епохи, середовища.
Взагалі слово «герой» – поняття об’ємне. Для когось героями є люди, що не жалкуючи своїм життям захищають Вітчизну, або ж люди, що заради кохання здатні дістати з неба зірку, чи просто перехожий, який врятував тебе від несприятливої ситуації. Не обов’язково бути заможною людиною, щоб стати героєм, адже героєм може бути представник будь-яких верств і прошарків населення. Безумовно, і герої і їх різновид – громадські діячі, потрібні кожному суспільству. Вони «роблять історію», змінюють суспільство та рухають прогрес. Чи можна було б без них обійтись? Напевне, так, але суспільні процеси, суспільна еволюція, тривала б значно більший час, тобто герої є прискорювачами прогресу. В деяких випадках вони дійсно кардинально змінюють хід розвитку подій, але такі випадки бувають, по-перше, не часто, а по-друге, ступінь «кардинальності» змін залежить від історичного масштабу, в якому ми розглядаємо такі зміни. В плані політики без героїв обійтись можна, а от в плані духовному – навряд чи, оскільки як відомо: «Той хто не знає минулого, той не вартий майбутнього». Український народ має знати свою історію, а наша історія вимита кров’ю синами України і сльозами їх матерів. Історичне минуле повинно бути важливою складовою сучасного патріотизму. Єдність кожної нації базується на спільних героях. На жаль, в Україні зараз відсутня спільна історична пам’ять, це пояснюється тим, що була колоніальна спадщина. В одній частині України витравили цю пам’ять, а в іншій вона залишилась. Насадження радянської ідеології призвело до того, що Іван Мазепа, Степан Бандера і Роман Шухевич апріорі сприймаються як негативні персонажі. Всі їхні дії були спрямовані на досягненні єдиної мети: зробити Україну незалежною, і на шляху до цієї мети відбувалися події, що створювали негативне ставлення до них. Богдан Хмельницький є героєм для всієї України. Якщо розглянути його постать з сучасної точки зору, то його можна звинуватити у відсутності гуманізму, у певній ксенофобії. Проте сприймаємо нормально, бо в радянські часи про гетьмана не говорили поганого. Якщо про одне і те ж розповідати 100 років, то оцінка формується вже на генетичному рівні.
Степан Бандера, Роман Шухевич, Іван Мазепа – герої тільки тому, що жертвували своїм життям на благо людського суспільства, але при цьому нехтуючи життями інших.
Герой – це не людина без вад і контраверсійності. Цей термін умовний.
Наприклад, у росіян героями є Петро І і князь Олександр Меньшиков. Але українці сприймають їх агресорами, бо вони спричинили загибель 20 тисяч українців у Батурині. Якщо брати ХVІІІ ст., то це акт геноциду. Проте вони вирізали не своїх, тому для росіян це не є проблемою. Хоч вирізали і своїх, коли згадати репресії проти старообрядців. А польський воєвода Степан Чернецький пройшов вогнем і мечем територією Правобережної України, вирізав кілька десятків містечок Гетьманщини, викинув тіло Богдана Хмельницького з могили, що досі його поховання не знайшли.
Але ми не кажемо, щоб не вважали його героєм Польщі, чи Петра І – героєм Росії. Така ж ситуація в Україні. Можливо, Бандера і Шухевич винні у смертях людей, які не з власної волі воювали проти українців. Однак це питання війни. Тим паче вони воювали на своїй території і відстоювали права українців. Романтизувати їх не варто. Іван Мазепа теж винен у смертях людей, що загинули в наслідок репресій з боку Росії, але цьому легко надати виправдання, оскільки його метою було звільнити українське суспільства з-під влади Московії.
Сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема залежить чи звучатиме гордо і могутньо ім'я Україна і Український народ в третьому тисячолітті на вершинах людської цивілізації, чи кане воно у забуття, зазнавши духовної і фізичної смерті.
Чи потрібні нашій країні герої?
У житті кожної людини бувають ситуації, коли їй потрібен герой, з якого можна брати приклад. Для багатьох людей таким героєм став славетний австралійський письменник Алан Маршалл. Після того, як він перехворів поліомієлітом, у нього віднялися ноги, але письменник зміг перемогти свою хворобу, тим самим показавши, що з будь-якої ситуації можна вийти переможцем, ставши героєм не одного людського життя. Тому, коли ми подивимося, як сьогодні трактується поняття «герой», то зрозуміємо, наскільки часом змінюється та мілкішає його великий зміст і сенс, який вкладали у поняття «герой» великі уми людства – від античності – і до Гегеля та філософів наших днів. Адже сьогодні цим словом називають не тільки хоробрих витязів, але й тих, хто викликає інтерес, приковує увагу, стає чиїмось представником, героєм скандальної хроніки чи певного часу і просто персонажем – наприклад, книги, спектаклю чи фільму, ліричним героєм вірша. Наша країна має дуже багато офіційних героїв. Але чи всі вони є героями реальними? Від більшості наших офіційних героїв країні, м’яко кажучи, стало погано. Народ уже зневірився в нашій владі, героях, Президентові. Людям вже все одно, бо вони думають не про наступну реформу, а про те, як заробити на хліб.
Чи можна вважати героєм репресованого опозиціонера Юрія Луценка? Безумовно. Тридцятиденна голодовка протесту – сміливий та мужній вчинок, на який здатен далеко не кожний. Ю. Луценко-в’язень виглядає, на мій погляд, куди більш пристойно, ніж Луценко –політик, чи Луценко – міністр! Юлія Володимирівна – натура героїчна, і це вона довела перед неправедним судом. Тендітна жіночка, яка протистоїть безжалісній системі, достойна поваги. Але її сьогоднішній героїзм тільки частково покриває помилки та безпорадність в період перебування її Прем’єр-Міністром.
23 серпня 1998 року Указом Президента України Л. Д. Кучми № 944/98 встановлена відзнака Президента України «Герой України» (з врученням ордена «Золота Зірка» або ордена Держави). Указом також затверджені Статут відзнаки Президента України «Герой України» та описи орденів «Золота Зірка» та Держави. На сьогодні Україна за 20 минулих років офіційно сформувала список Героїв України. Україна виявилася несподівано багатою на героїв. Справжніх, чи не завжди – це окреме питання. Починала вона з Героя України №1 Бориса Патона, Президента Академії наук України, який до того за часів СРСР вже був двічі Героєм Соціалістичної праці і, згідно статуту, мав за це прижиттєвий бронзовий бюст у центрі Києва. Услід за академіком Патоном нагороджених іменем Героя України стали Січовий, Антонець, Галуненко, Гордовенко, Генієвський. Чи говорять вам про щось ці прізвища? Хай це достойні люди! Але я переконана – звання Герой України мають бути удостоєними тільки такі люди, про котрих не запитають: «А хто це?». Так, у різні часи Героями України стали: космонавт Леонід Каденюк, «шестдесятники» – поет Микола Руденко та академік Іван Дзюба, композитори – Олександр Білаш та Микола Колесса, Народний артист України Дмитро Гнатюк, народні артистки України, співачки Раїса Кириченко та Ніна Матвієнко, народна артистка України, актриса Ада Роговцева, спортсмен-стрибун у висоту, багаторазовий чемпіон та рекордсмен світу Сергій Бубка, тренер гімнасток – олімпійських чемпіонів Альбіна Дерюгіна, тренер київського «Динамо» Валерій Лобановський, багаторазова олімпійська чемпіонка з плавання Яна Клочкова, заслужений майстер спорту України, кращий футболіст Європи 2004 року Андрій Шевченко, чемпіон в суперважкій категорії найпрестижнішої версії професійного боксу Всесвітньої боксерської конфедерації (WBC) Віталій Кличко, легендарний розвідник Євген Березняк (майор Вихор), який завадив підриву фашистами Кракова та багато інших. Усе це дійсно високодостойні люди, які зробили багато доброго і прославили Україну у світі. Але ж вони трудилися кожен на своєму місці і отримали вищу відзнаку за суто трудові звершення. А як бути з тими, хто звитяжно боровся за незалежність України? Хто був тією чи іншою мірою втіленням боротьби за свободу? До прикладу, народний депутат України, голова-засновник Української Республіканської партії Левко Лук’яненко, який 27 років просидів по тюрмах і таборах за ідеї Незалежності України, отримав Героя аж тільки 19 квітня 2005 року, через 7 років після запровадження цього звання, коли його отримали уже понад сотня невідомих широкому загалу, суспільству людей. А В’ячеслав Чорновіл за життя подібної честі так і не дочекався. Героя йому принесли надто запізно, на могилу, присвоївши це звання посмертно. До речі, як і поетові-правозахисникові Василеві Стусу, народному депутату України Юрієві Оробцю, політв’язневі радянських часів Олексі Гірнику, який здійснив самоспалення на Чернечій горі на знак протесту. А видатний український хірург зі світовим іменем, директор Київського інституту серцево-судинної хірургії (очолював понад 25 років), який врятував десятки тисяч життів, зокрема, й у фронтовому госпіталі, був академіком, депутатом Верховної Ради СРСР, Героєм Соціалістичної праці, кавалером багатьох орденів, також і фронтових, письменником, моральним авторитетом свого часу, кришталево чистий Микола Амосов був визнаний громадськістю в Україні «людиною століття», виступав за незалежну та демократичну Україну, але Героя України від влади так і не отримав, хоча прожив 89 років. Можна було встигнути дати йому Героя, але так і не сподобилися. Тому що етнічний росіянин? Чи тому, що не умів «пробивати» для себе нічого? У житті існує багато проявів героїзму не такого великого масштабу. Тому, може, нам слід краще придивлятися до своїх близьких, друзів, сусідів, може, і в них ми знайдемо маленьку часточку героя.
Герої повинні приносити користь народу. Чи можна порівняти користь, принесену лікарем-кардіологом і чиновником міністерства? Офіційно, здається, так, бо їх обох нагородив Президент. Але лікаря нагородили за тисячі врятованих життів, а чиновника – до чергового ювілею. Мабуть, різниця є.
Станом на 24 серпня 2012 року загальне число нагороджених сягнуло 275. 27 з них нагороджені орденом «Золота Зірка», 248 – орденом Держави. Серед них 246 чоловіків та 29 жінок. Леонід Кучма нагородив 132 особи, Віктор Ющенко – 114, Віктор Янукович – 29, 248 осіб нагороджено за життя, та 27 посмертно. За професійним спрямуванням найбільше відзнак отримали шахтарі – 27. За географією лідирує Донецька область, за нею йдуть Київська та Полтавська.
А як сьогоднішнє суспільство поводить себе з реальними героями? Пенсія в дев’ятсот гривень, або борг із зарплати за вісім місяців і втрачені гроші на ощадкнижках. Люди все життя відкладали гроші, щоб їхнім дітям потім було краще жити. Але, мабуть, краще стало жити комусь іншому. Якщо суспільство не захищає своїх громадян, то герої йому не потрібні. Зараз можна почути твердження про те, що ні Петлюра не є героєм, ні Бандера не є героєм, ні Міхновський не є героєм.
А вчителі та вихователі з Івано-Франківщини так не вважають! Учитель історії івано-франківської гімназії №2 Христина Грабаня з учнями 15 вересня вішає у конференц-залі портрет Романа Шухевича.
Півсотні портретів провідника УПА Романа Шухевича та Степана Бандери громадська організація ”Нова Галичина” розповсюдила по школах Івано-Франківська.
– З ініціативи міністра Дмитра Табачника з підручників історії України вилучили зображення наших героїв. Ми ж хочемо, щоб учні знали про них. Портрети передали до міського управління освіти. Звідти їх розподілили по школах.
Більшовики за 70 років свого панування намагалися знищити в пам’яті народу згадку про Крути, або виставити її героїчних захисників, зрадниками Радянської Батьківщин. У 30-х роках було навіть знесено кладовище та могили крутян на Аскольдовій могилі. Перші згадки і справжня, реальна оцінка захисників Крут, відбулася вже після набуття Україною незалежності в 1992 році.
Наш земляк Микола Луків написав:
Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
«На порох стерти, перебити!» -
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей – не перемогти!
І нехай сучасні вчені-історики розмірковують про міфи і правду Крутянської битви, ніхто не поставить під сумнів високий героїзм і патріотичну самопожертву юних борців за ідею, відданих захисників національної справи.
Чи можна погодитися з Кирилом Рибаковим, лідером партії «Русский блок», що у Донецьку про те, що «сегодня власти предпочитают отмечать даты из чужого календаря вроде «дня героев Крут», которые к Донбассу не имеют никакого отношения»? Ні! Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.
У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як Свято Героїв. Воно було покликане відродити в українців героїчний дух минулих поколінь, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН. Чому саме травень обрано для вшанування Героїв? Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі такі кращі сини України XX століття: З травня 1924 року – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський; 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років Симон Петлюра: 23 травня 1938 року в Роттердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця. В роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі та в українській діаспорі. З проголошенням незалежності День Героїв відзначається в Україні. Станом на 2012 рік не є офіційним державним святом. Однак, якщо влада сьогодні не вважає героями тих, хто поклав своє життя за волю держави, якою вона керує, то це не означає, що ми також забуваємо про Героїв нації. Спільна молитва і на Заході, й на Сході України стала гідним пошануванням Героям і таким чином хоч трохи наблизила наш дух до тих висот, з яких дивляться на нас їхні безсмертні душі. Та чи однозначна позиція нашого суспільства шодо цього свята?
Щоби належно віддати шану Героям, мусимо собі, в першу чергу, усвідомити, чим є для нас ті, яких пам’ять святкуємо. Свято Героїв потрібно в Україні, щоби на вчинках героїв, які захищали свій край, виховувалися нові покоління захисників Батьківщини.
І поки на Сході думають, чи потрібно Свято Героїв, на Заході вже доброю традицією стало святкування Свята Героїв 23 травня, як одного з основних українських національних свят. Велика правда безмірної любові та пошани до мертвих, живих і ненароджених поколінь нашого народу, до Великої Української Нації у своїй власній Великій Українській Державі. Ніколи, здається, не були ми ближчі до зрозуміння цієї правди, як саме у сьогоднішній час, у час, коли за нами тисячі могил тих, що в ім’я великої ідеї впродовж тисячоліть життя своє поклали. Був час, коли тої правди не помічали, але новітні покоління українців твердо її усвідомлюють і міцно тримають прапор, на якому сто років тому Микола Міхновський написав: “Одна, єдина, вільна, неподільна Україна від гір Карпатських аж по Кавказ. ”
В Австралії дуже величаво відзначається ANZAC–DAY, День памяті українських героїв. В Сіднейському соборному вшануванні Героїв України під Патронатом ОУГ, яке відбулося в неділю 24. 6. 2012 в Домі Молоді взяли участь: ОУН (б і м), CУМ, Пласт, Cтаниця Братства Першої Нaціональної Дивізії Галичина, УПA, (на жаль, вже не залишилося в живих багатьох ветеранів УПА, Дивізії “Галичина” в Сіднеї, взагалі в Австралії), Кіш Вільного Козацтва, Ліга Вільної України, Cоюз Українок.
А ось яку позицію щодо Свята героїв займає діючий Президент. «У демократичній Україні ніхто не забороняє вірити у своїх героїв», – заявив Президент України Віктор Янукович. «Що стосується Шухевича і Бандери... я вже сказав і дав відповідь на це запитання: у жодному разі нам не треба шукати простих відповідей на складні питання. У жодному разі», – сказав Янукович. Крім того він додав, що не ставить під сумнів рішення судlів щодо позбавлення звання Героїв України головнокомандуючого УПА Романа Шухевича та лідера ОУН Степана Бандери. "Героїв ніхто не дає – героями стають люди. Але, якщо подивитися в минуле нашої історії і будувати наше майбутнє на минулій історії, в якій було дуже багато протиріч, ми будемо обкрадати своє майбутнє. Це буде неправильно", – сказав він.
Нагадаємо, що 2 квітня 2010 року Донецький окружний адміністративний суд визнав незаконним та скасував Указ Президента Віктора Ющенка про присвоєння С. Бандері звання Героя України. Суд визнав протиправним і таким, що підлягає скасуванню вказаний Указ, оскільки таке звання може присуджуватися тільки громадянам держави; набуття громадянства України є можливим з 1991 року; особи, що померли до цього року не можуть бути громадянами України; Бандера Степан Андрійович помер у 1959 році; тому він не є громадянином України, через що не може бути нагороджений званням «Герой України».
21 квітня 2010 року Донецький апеляційний адміністративний суд визнав незаконним та скасував Указ Президента Віктора Ющенка про присвоєння Роману Шухевичу звання Героя України з тих самих мотивів. Разом з тим, відповідно до статті 16 «Позбавлення державних нагород» Закону України «Про державні нагороди України» позбавлення державних нагород може бути проведено Президентом України лише у разі засудження нагородженого за тяжкий злочин за поданням суду у випадках, передбачених законом.
Eказана процедура в обох випадках проведена не була, у зв'язку з чим юридичні наслідки прийнятих судами рішень, як і законність самих судових рішень, дискусійні. У свою чергу, представник внука Степана Бандери і син генерала УПА Юрій Шухевич заявили, що рішення суду буде оскаржено.
У Золочівськой міській раді Львівської області з ініціативи фракції ВО Свобода було прийнято рішення про перейменування вулиць Степана Бандери та Романа Шухевича на вулиці імені Героя України Степана Бандери і Героя України Романа Шухевича.
Щоб посіяти зерно героїзму, треба самому зробити щось не на відчепного, не з примусу, а від душі, з почуттям місії, що це саме той слід, який я залишаю за собою, і який повинен зробити, бо це мій борг. Якщо таким чином доторкнетеся до місії героя, то краще зрозумієте і його, і те, звідки беруться герої. А якщо сіятимете з вірою, то зерна неодмінно зійдуть. Наш ґрунт є щедро удобрений кров’ю героїв – все залежить лише від сіячів. .
А щодо історичних героїв? То, на мій погляд, укази президента чи судові рішення, що стосуються Шухевича, Бандери чи Сталіна не змінить ставлення до них людей. . Ті, хто вважав Шухевича і Бандеру героями, залишаться при своєму переконанні. Ті, хто вважав їх злочинцями, залишаться зі своєю думкою. Ті, хто ставить пам'ятники Сталіну, будуть його любити до кінця своїх днів. Ті, хто підривають пам'ятники Сталіну, завжди вважатимуть його злочинцем. І мине ще багато століть, перейде не одне покоління, поки люди зможуть оцінювати історичні постаті з меншою емоційною напругою, аналізуючи факти і лише факти…
Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один українець буде готовий покласти своє життя в її обороні. Герої завжди будуть і для кожного свої, бо не може бути такого, щоб один герой подобався всім. Герої – теж люди, тому вчинки за життя були різними. Коли ми приховуємо погане, то робимо їм гірше. Адже, коли народ дізнається повну правду, то змінює своє ставлення. І саме цим повинна бути зацікавлена влада.
Для нас, теперішніх молодих українців, в час, коли бути патріотом серед наших ровесників давно перестало бути модним, а ідея українського патріотизму в руках вправних політиканів стала знаряддям в боротьбі за владу, важливо як ніколи усвідомити, що нема особи поза людською спільнотою, нема особистого добра, поза добром народу і держави, до якої ти належиш, і той, хто відмовляється бути вірним інтересам своєї Батьківщини, свого рідного народу, буде примушений служити добру чужого народу.
Також для нас, теперішніх молодих українців, в час виразної втрати життєвих орієнтирів, занепаду духовних вартостей та панування культу особистого задоволення і матеріального споживання у більшості наших ровесників, важливо як ніколи усвідомлювати, що у світі, якому ми живемо тільки ті вартості мають майбутнє, за які людина готова боротися, які людина готова боронити, жертвуючи усім, навіть найдорожчим – власним життям. І серед тих вартостей, перша з них – наша Батьківщина – Україна, наш український народ, наша рідна земля і наша українська держава.
Відкриймо для себе великі заповіти героїв України, заповіти написані для нас, нащадків, кров’ю і потом eпродовж тисячоліть.


Політика конфіденційності сайту

Створення сайтів і підтримка студія PBB design

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123