This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Явища, характерні для української мови, у російськомовних повістях Тараса Шевченка „Наймичка” і „Художник”

Шквиря Іван, 16 р., НВК «зош І-ІІІ ст. № 2 – ліцей», м. Шпола, Черкаська обл.

… Ким для нас, українців, є Тарас Шевченко? Пророком, світочем, борцем за справедливість, дороговказом, прикладом для наслідування… Ким є Шевченко для мене? Видатним поетом, талановитим художником, мудрецем, сміливцем, великим земляком… Справді, бракує слів для того. щоб відповісти на це запитання.

 

9 березня 2014 року в Україні та у світі було відзначено 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. У період підготовки до святкування ювілею Великого Кобзаря, природно, приверталася увага до його життя і творчості. Здається, що вже все вивчено, написано і сказано про Тараса Шевченка. А між тим, у своїй праці „Незбагнений апостол” Василь Іванович Пахаренко зазначив: „Зрештою, знаю одне: незабаром мусять з’явитися шевченкознавчі дослідження, значно глибші од усіх дотеперішніх, разом узятих… Сама доба наближає нас до Шевченка ”. Не претендуючи на глибше дослідження, ніж усі попередні, у своєму дослідженні хочемо додати своє маленьке зерно до раніше сказаного про творчість Тараса Шевченка.

Друга причина звернення до творчості Тараса Шевченка та, що його повісті російською мовою і сьогодні трактуються неоднозначно, мають не так багато дослідників, які в свою чергу трактують ці твори по-різному. Про те, чому повісті Тараса Шевченка з’явилися тільки через двадцять років після його кончини, Олександра Ю.Копач пише: „ Деякі вчені вказують на загострену в той час цензуру, інші на брак художньої вартости, а ще інші на слабу російську мову повістей. Та найважливіша причина – це таки зміст, ідеї повістей. У них бо давалося розкриття страшного безправства, в якому потопала Україна”.

Ще одна причина актуальності дослідження мови повістей Тараса Шевченка полягає в тому, що сьогодні, як і в попередні часи, не припиняються спроби потіснити українську мову на її власній території. Новий закон „Про засади державної мовної політики”, прийнятий Верховною Радою України 3 липня 2012 року, підписаний Президентом України 8 серпня 2012 року та опублікований у газеті „Голос України” 10 серпня 2012 року за багатьма ширмами має, на нашу думку, саме намір потіснити українську мову як державну. У суперечках як аргумент на користь російської мови використовується і той факт, що Тарас Шевченко написав свої повісті російською мовою. У своєму дослідженні ми намагаємося довести, що Шевченко, пишучи по-російськи, мав за мету не поширення російської мови в Україні, а протилежну мету. Він завжди був і залишався Великим Українцем, творцем і захисником рідної української мови.

Проблема мови повістей Тараса Шевченка в науковій літературі достатньо розроблена. Але на рівні школи вона майже не знаходить відображення. У підручнику з української літератури для 9 класу зазначається: „А ще Тарас Шевченко яскравий і оригінальний прозаїк. На засланні він написав низку прекрасних повістей російською мовою”. Далі автор підручника Олена Міщенко додає, що деякі з них повторюють сюжети його поем. Про мову повістей не говориться нічого.

Про російські повісті Тараса Шевченка , зокрема і про проблеми їх мови, писали С.Єфремов, М.Зеров, Л.Кодацька, Є.Крутікова, І.Пільгук, В Сімович, М.Шагінян та інші. Про художній світ прози Т.Шевченка знаходимо у дисертації Н.Р.Демчук.

Про мову повістей говорить у коментарях до «Наймички» Н. П. Чамата, яка зазначає: „Російська мова повістей Шевченка дуже своєрідна і вимагає специфічного відтворення в друці. Нерідко вона несподівано переходить в
 українську”.

Явища, характерні для української мови, в повісті „Наймичка”  Особливості фонетики української мови у творі

Українська мова відрізняється від російської в значній мірі фонетично.

Щоб переконатися, досить поглянути на кількість звуків та їх характеристику, наведену в підручнику „Порівняльна граматика російської та української мов”, де зазначається: в українській мові – 32 фонеми, з них 22твердих, 10 м’яких. У російській мові – 35 фонем, з них 18 твердих та 17 м’яких. Звертається увага на розбіжності: в українській мові вживані дзвінкі фонеми дз – дз’, що співвідносні з глухими ц – ц’. В українській мові б, п, в, м, ф та ґ, к, х – тверді фонеми, тим часом як у російській мові губні та задньоязикові мають відповідні м’які фонеми. В українській мові розрізняються фонеми ц і ц’, тоді як у російській мові у зв’язку з повним ствердінням вживається лише фонема ц. В українській мові фонема ч тверда, а в російській мові зберігає м’якість ч’.

Отже, щоб перейти на іншу мову, людина, сказати б по-сучасному, має в собі поміняти програмне забезпечення. Адже, сприймаючи звуки мовлення, людина сприймає не те, що чує, а те, що розуміє. Тому під час засвоєння інша мова чинить опір, і найбільше це відбувається якраз на фонетичному рівні. Нам цікаво, як Тарас Шевченко передає звучання української вимови у своїй російськомовній повісті. Оскільки, читаючи художній твір, ми вимови не чуємо, тому за написанням можна висловлювати тільки здогади.

Для зручності сторінку, рядок, цитату, російські відповідники та примітки подаємо у формі таблиць. У таблицях з метою економії місця використовуємо шрифт Times New Roman (12).

Цитування подається за виданням „ Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 3: Драматичні твори. Повісті.”

Таблиця 1

Сторінка
Рядок

Цитата з твору

Примітки

С. 57
Р.31

«Боже благословы, велыке поле!»

У виділеному слові звук и вжито на місці, де мало б бути і

С. 58
Р 7

«А чего вам хорошего надобится, господа чумаче? »

У виділеному слові звук ч має звучати твердо

С 58
Р 30

Благословите, панове молодци, волы попасать

У слові „панове” звук е передано як українське е, а у слові молодці м’яко перед і повинен звучати звук ц

С 59
Р33

Я, одначе, во зло употребляю терпение моих благосклонных слушателей

Звук ч перед е повинен звучати як твердий

С 60
Р 18

И как в этот день жнива были окончены

Українське и повинно звучати як и, а не і.

 

 

 

С 62
Р 14-16

Иды и ты, моя доненько, на улыцю, поспивай с дивчатамы.

В першому слові д твердий, в другому ц м’який

С 63
Р 23

ров усажен вокруг всего хутора кружовником.

На місці ы вжито у

С 63
Р 36

сад с разными породами яблунь, груш, слив, вишен, черешен

На місці о вжито у

С 63
Р 37

пасика с куренем и погребом для пчел

На місці е вжито и (і)

С 65
Р 25

Цыть, цыть, Якиме! Чуеш?.. О, ще раз!

Ц і ш повинні звучати твердо, тому після ш немає м’якого знака

С. 77
Р. 7

Это поносыш, другого накуплю.

Ш повинен звучати твердо, немає м’якого знака

С. 77
Р. 4

А вот на юпку и на спидныцю.

Звук ц м’який. М’якість позначена буквою ю

С. 77
Р. 22

Ну, Боже сохрани, моей старой не стане, куда оно денется!

Буквою и тут передано звуки йі, оскільки букви ї в російській мові немає

С. 77
Р. 26

А что ж, все в руце Божий.

Чергування приголосних звуків, характерне для української мови

С. 78
Р. 4

То ли дело в дорози?

Чергування приголосних звуків, характерне для української мови

С. 103
Р. 31

Господы мылосердный, и укрипы, и спасы мене!

Звуки і та и на місці російський е та ы

 

Приклади можна продовжувати, але із наведеного вже можна зробити висновок про те, що у тих місцях повісті, де автор використовує українізми, він передає і голосні звуки, і звуки приголосні в українському звучанні. Це простежується в написанні, зокрема відсутній м’який знак на кінці дієслів після звуку ш, після твердих приголосних пишеться буква ы, а не і, та інше. Отже, україномовні явища на рівні фонетики широко використані у повісті ”Наймичка”

Лексичні та морфологічні особливості вживання українізмів в повісті

Слово у мовознавстві розглядається з різних точок зору. У розділі „Лексика” розглядається лексичне значення слова, у розділі „Морфологія” вивчаються граматичні значення слів, багато інших розділів також вивчають слово. У нас згруповані слова за морфологічними ознаками (за частинами мови), але пояснюється їх лексичне значення (подається російський відповідник). Звертається увага також на словотвір. Такий підхід дозволяє наочніше побачити ознаки українізмів, звернути увагу не тільки на лексичне, а й на граматичне значення кожного.

Вжитий термін українізм ми розуміємо як запозичені з української мови слова, що перебувають за межами російської мови і не зафіксовані її словниками (за зразком визначення терміну русизм у підручнику з української мови для 6 класу).

Вживання іменників

Для називання предметів кожен народ використовує здебільшого власні лексичні одиниці. У цьому насамперед і полягає відмінність однієї мови від іншої. Звідси випливає, що найчисленнішою групою українізмів у повісті є іменники. Прослідкуємо за цим явищем за допомогою складеної таблиці.

Таблиця 2

Сторінка
Рядок

Цитата з повісті

Російські відповідники. Примітки

С. 63
Р. 34

а в самом конце двора, под липами, белеет хата

Изба, дом, хата, квартира, жилье
В російській мові хата також вживається, але здебільшого в південних районах Росії

С.72
Р. 36-37

Марта подбежала к колыске

колыбель

С. 72
Р. 36

Насилу договорил до краю!

до конца

С. 73
Р. 3

А там сидит старый дид. У! Какой страшный!

дед

С. 73
Р. 21

хоть бы и панычу какому, да не в стыд

господину

С. 73
Р. 28

а наконец, и ключи от комор и леху отдала ей.

1. амбар, кладовая
2. погреб, подвал

С. 75
Р. 4-5

Потом она одной рукой сняла со скрыни килым и разостлала его по полу, посадила на килымМарка, нежно прижимая к груди своей

ковер

С. 75

Р. 28-29

Нужно вечерять варить, а Марко и не думает о колыске, разыгрался так, что его и до ночи спать не уложишь

ужинать. В російській мові вечерять позначається як діалектне. обласне

С. 76
Р. 29

Хорошие жарты выдумал.

шутки

С. 77
Р. 4

А вот на юпку и на спидныцю

1. женская кофта или жакет
2. юбка

С. 77
Р. 6

как нашого головы дочка

председатель. В російській мові виборна посада не називається словом голова

С. 77
Р. 15-16

Не твои, дочко, гроши - Божи, Бог дал, Бог и возьмет.

деньги

С. 77
Р. 22

А у нас, ты видишь, дытына малая, одинокая.

ребенок, дите. В українській мові жін.роду, в рос.мові чол. і сер.рід

С. 77
Р. 26

А что ж, все в руце Божий.

в руке Божьей. Чергуання звуків в іменниках при відмінюванні

С. 77
Р. 35-36

Вечеря была готова.

ужин

С. 77
Р. 22

Ну, Боже сохрани, моеистарои не стане, куда оно денется!

старушки Старої -прикметник, що перейшов в іменник

С. 78
Р. 4

То ли дело в дорози?

в дороге. Чергування приголосних в іменниках

С. 78
Р. 4

Товарыство. Степ. Могилы.Города, а городах храмы

1. товарищество 2. степь
Друге слово відрізняється в укр. мові родом, де має чоловічий рід

С. 79
Р. 30

кусочек волшебного медикамента завернула в хустку.

платок

С. 79
Р. 32-34

Достала из мисныка восьмиуголь-ною размалеванную пляшку с водкой и поставила перед ним.

бутылку

С. 80
Р. 14

а то никому в свете не скажу.

в мире

С. 81
Р. 1

в Якимовом гаи.

роща

С. 81
Р. 29

настали жнива…

жатва

С. 82
Р. 14

Чия это такая хорошая молодыця…

Молодая замужняя женщина, обл.-молодка, молодица

С. 82
Р. 43

Марко начал выговаривать слово „тато"

Папа. Під впливом російської мови на сьогодні папа вже, певно, загальновживане в українській мові

С. 84
Р. 43-44

За ворота проводил их Яким и, пожелав им счастливого полюванья, возвратился в хату.

счастливой охоты

С. 87
Р. 31

Вот тебе и постеля, старый дурню!

1. постель
2. дурак

С. 88
Р. 24

Перекрестыся, божевильный!

сумашедший

С. 90
Р. 23

Дуры хуторяне, никакого звычаю не знают.

обычай

С. 91
Р. 27

У нас на карбованець видро купыш.

рубль

С. 92
Р. 11

Пряжи яешню с колбасою!

яичницу

С. 95
Р. 16

что и вихтем не отмоешь.

квачом

С.96
Р. 8-9

у которой прежде собирались вечорницы.

вечерка

С.96
Р. 11

то, что называют у нас куринем

шалашом

С.100
Р. 22

белую рубашечку с мережанымкомиром.

воротником

С.106
Р. 11

то крыныцю в саду посвятит, то пасику посвятит

Колодец

С.108
Р. 26-28

А тым часом , отче Ниле, прошу до господы.

в дом

С. 108
Р. 35

жалкувалы, что они не осталися еще на годиночку

на часочок

С.109
Р.4

Так, выйдет какой-нибудь пьянычка, а может, еще и вор, Боже обороны; от только дытыну испортят

пьяница

 

 

У межах нашого дослідження ми не претендували на те, щоб виписати буквально всі іменники-українізми, вжиті Тарасом Шевченком, хоч і намагалися охопити максимум із можливого. Із вищенаведеного можна зробити висновки про те, що іменники є досить численною групою українізмів у повісті, а також що українізми Тарас Шевченко вживає з певною метою, адже часто на одній і тій самій сторінці вжито російське слово, наприклад „колиска”– „колыбель”.

Вживання дієслів та дієприслівників

Велику групу україномовної лексики складають дієслова. Подамо їх у таблиці.

Тарас Шевченко використовує закінчення -емо, -ємо в дієсловах 1 особи множини теперішнього часу. За російським правописом дієслова 1 особи множини творяться за допомогою закінчень -ем, -им.

Зворотні дієслова у минулому часі в російській мові мають закінчення -сь,

а в повісті постійно зустрічається -ся, що характерно для української мови.

У повісті „Наймичка” Тарас Шевченко послідовно вживає дієприслівники з характерними для української мови суфіксами. Як відомо, в російській мові дієприслівники (деепричастия) недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів –а, -я, а доконаного виду – за допомогою суфіксів -в, -ши, -вши. Розглянемо приклади.

Із наведених прикладів можна зробити висновок, що, вживаючи українізми-дієприслівники, Тарас Шевченко дієприслівники недоконаного виду вживає із властивими українській мові суфіксами -учи, -ачи, а не як в російській мові -а, -я, а дієприслівники доконаного виду тільки із суфіксами -ши, -вши, і зовсім не вживає суфікс -в. Мабуть, тому що російські дієприслівники збігатимуться з формою дієслів чоловічого роду минулого часу однини.

Вживання прикметників

Прикметник – повнозначна частина мови, що називає ознаку або властивість предмета. Форми роду, числа, відмінка в прикметниках української і російської мови здебільшого збігаються. Відмінність – в російській мові в жіночому та середньому році форма -ая, -ое, в українській -а, -е. Ознаки українізмів-прикметників у повісті Тараса Шевченка становлять невелику групу лексики. Український характер вжитої лексики в основному полягає у значенні слова, рідше в закінченнях.

Вживання числівників

Числівники в українській та російській мовах близькі за вимовою та написанням. У художній літературі цю частину мови письменники використовують значно рідше, ніж інші частини мови. Тим більше числівники-українізми в російськомовних повістях. Але приклади вживання числівників-українізмів у повіті „Наймичка” є.

Як відомо, поодинокі кількісні числівник можуть мати ознаки роду ( один, два, обидва та деякі інші).Числівник жіночого роду в називному відмінку дві має закінчення і, в російській мові – е. Тарас Шевченко у наведених словосполученнях вжив числівник-українізм.

Про те, що Тарас Шевченко вживав числівники-українізми з певною метою, свідчить те, що в цій повісті неодноразово вживається в правильній російській формі числівник две.

Вживання прислівників

Близькі за способами творення в українській та російській мові прислівники (наречия), мають суфікси -о, -е , -и, -ому, -єму. Тому різниці в цих прислівниках у двох мовах майже немає. Частіше є різниця в прислівниках, утворених іншими способами. Приклади в таблиці.

Вживання займенників

До української лексики, яку використав Тарас Шевченко у повісті ”Наймичка”, належить невелика група займенників таких розрядів – особові , зворотний, присвійні, вказівні. Розглянемо приклади.

Синтаксичні особливості української мови

Синтаксис – розділ науки про мову, у якому вивчаються будова та значення словосполучень і речень, а також види зв’язків, за допомогою яких слова поєднуються у словосполучення і речення. До особливого виду речень належать речення із прямою мовою 15,с.198]. Одним зі способів передачі чужого мовлення є діалоги. У повісті „Наймичка” якраз у діалогах найбільше українізмів, оскільки вони передають чуже мовлення, а Тарас Шевченко намагався мову українців передати відповідно до її звучання.

У розділі „Синтаксис” вивчається також звертання. Як відомо, в російській мові для звертань використовується називний відмінок, а в українській мові для звертань в однині використовується форма кличного відмінка, якої немає в російській мові. Тарас Шевченко в „Наймичці" постійно вживає форму кличного відмінка.

Використання українських пісень та самоцитування в повісті „Наймичка”

У повісті „Наймичка” Т.Шевченко наводить вісім уривків українських народних пісень. Пісні доповнюють український колорит повісті, допомагають розкрити духовний світ героїв, умови їх життя і побуту. Ось ці уривки з пісень.

1. Выйды, Грыцю, на улыцю,

И ты, коваленку,

Постоимо пид вербою

В купочци тыхенько

2. Э…э, люли,

Чужим дитям дули,

А нашому калачи,

Щоб спало вдень и вночи.

3. Ой жила вдова

Та на краю села,

Вигодувала сина,

Сина Ивана.

Вигодувавши, до школы дала,

А з школы взявши,

Коня купыла.

4. Та вырис я в наймах, в неволи,

Та не було доли николы.

Та гей!

Ой вырис я в наймах, вдорози,

Пры чужому вози, в дорози.

Та гей!

Та чужие возы мажучы,

Та чужие волы пасучи.

Та гей!

5. Ой волы мои та половии,

Та чому вы не орете?

6. Ой, гоп, по вечери,

Запырайте, дитя, двери,

А ты, стара, не журысь

Та до мене прыхылысь.

7. Упилася я,

Не за ваши я -

В мене курка неслася,

Я за яйця впылася.

8. Идуть соби чумаченьки

Та йдучи спивають.

Використав Тарас Шевченко і автоцитати з другого розділу своєї поеми „Катерина”.

1. В сели довго говорили

Дечого багато,

Та не чулы вже тых речей

Ни батько, ни маты.

2. Серце мое! доле моя!

 Моя Катерыно!

Використані автоцитати могли не тільки привернути увагу читача тим, що є зразками української поезії, а могли також нагадати читачеві про долю самого поета.

Явища, характерні для української мови, в повісті „Художник”

У повісті Тараса Шевченка „Художник” розповідається про становлення та життя молодого талановитого юнака в Петербурзі. На відміну від ”Наймички”, події якої відбуваються в Україні з українськими героями, у повісті ”Художник” події відбуваються не в Україні, герої безпосередньо не мають зв’язку з українською мовою. Тому Тарас Шевченко і користується майже чистою російською мовою, демонструючи велику вправність у її використанні. І все ж герой, від імені якого ведеться розповідь, і юнак, якого викупили з кріпацтва, мають українське походження. Певно, тому і в цій повісті зрідка зустрічаються україномовні явища. Оскільки їх небагато, то не будемо їх поділяти на підрозділи

Италия, счастливый край, Куда в волшебном упоеньи Летит младое поколене Узреть мечтательный свой рай.

Перебуваючи на засланні, не маючи під рукою ні бібліотек, ні довідників, опираючись тільки на власну пам’ять, письменник демонструє величезні академічні знання з історії світової культури. Тому повірити в те, що він вживав українізми тому, що не володів досконало російською мовою, неможливо. І в цій повісті україномовні явища Шевченко використав для того, щоб хоч таким чином нагадати читачеві про свою Вітчизну, ідентифікувати себе українцем.

 

 

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123