This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Діалекти – могутній стовбур української мови (діалектологічне дослідження)

Лавренюк Юлія,15 р., НВК «зош І-ІІІ ст.. № 2 – ліцей», м. Славута, Хмельницька обл.

Вступ
Діалекти — це могутній стовбур української мови. Саме діалектні слова допомагають нам правдиво та яскраво відобразити особливості місцевого побуту, зберегти народний колорит.
Діалектологічне дослідження, проведене мною, мало на меті сформувати дослідницькі здібності та ознайомитися із особливостями діалектів регіону, виявити характерні ознаки діалектів на всіх мовних рівнях та закріпити знання із української діалектології.

Дослідження я проводила у мальовничому куточку Хмельниччини, у Славутському районі. Мої співрозмовники провели там все своє дитинство та юність, тому зуміли запам’ятати невід’ємні скарби живої мови і саме таким чином допомогли мені. Тому об’єктом мого дослідження стало село Понора Славутського району Хмельницької області, тобто південно-західне наріччя, волинсько-подільська група говорів.
Із розповіді своїх співрозмовників я зрозуміла, що історія цього маленького мальовничого села досить цікава.
Назва села походить від характеру місцевості, а саме: долини пересихаючої річки, на берегах якої є багато округлих лійкоподібних мокрих заглибин, а лівий берег, на якому розташоване село, порізаний ярами. Цими ярами дощові і талі води з Гощанського плато стікають у річку, що до прокладання шосе та облаштування мостів перетворювало сільські вулиці в болото.
Найдавніша виявлена згадка про Понору 1602 – 1603рр. Тоді це було згадане у дільничому листі синів князя Костянтина – Василя Костянтиновича та Івана Острозьких.
У 1629 році село Понора належало Ганні – Алоїзі Острозькій – Ходкевич. У Понорі нараховувалося 9 будинків. Великою прогалиною в історії села, як і усього краю є період Руїни. Село тоді належало до Луцького повіту Волинського воєводства Речі Посполитої.
Від 1793 край був окупований Російською імперією. На початку XIX ст. село належало до Аннопольської волості Острозького повіту Волинської губернії. Наприкінці XIX ст. відбувався активний поділ земель.
У 1923 році почала забудовуватись східна частина села Понора, яка мала назву "Усадьба", а в 1956 році село було від’єднано від Хоростка і перейшло до Хоняківської сільської ради.
Отже, варто сказати, що село Понора – це чарівний куточок Хмельниччини, який вражає красою природи та гостинністю й теплотою сердець його жителів.
Лексика
Сільськогосподарські культури, знаряддя.
Пашня, загальна назва зернових сільськогосподарських культур: збіжжя. Пшениця звичайна: вусачка. Яра пшениця: арнаутка. Ріжки, грибковий паразит у колосках жита у вигляді чорно-фіолетового ріжка: бабка. Колосок вівса: мітелка.Соняшник: солонешник. Квасоля (загальна назва): пасоля. Вика, кормова бобова рослина, плоди якої мають форму довгих стручків: віка.Бурячиння, листя буряків: гичка. Капуста, що не склалася в головку: шуляк. Насінний пагін цибулі: стрілка.Конюшина: колюшина. Леміш, частина плуга, що підрізує шар землі знизу: леміх. Стовба, частина плуга, що сполучає гряділь з полицею та чепігами: п'ята. Одна з двох поперечних планок у бороні, що сполучають поздовжні бруски з зубами: граділі.Совкова залізна лопата: шухля.
Рільництво та городництво
Орач, той, хто оре землю: плугач. Зяб, земля, виорана на зиму під весняну сівбу (ярих культур): зябля. Переліг, земля, що свідомо не обробляється кілька років для відновлення родючості грунту: обліг. Непридатна для хліборобства земля: пустиня. Кінець ниви, де повертають плуг для оранки в зворотному напрямку: окрайок. Місце, пропущене при сіянні вручну: огріх. Значення руно: вовна з однієї вівці.Значення царина: нива, город. Жнива, час і процес збирання врожаю колоскових: уборка. Колоскова частина снопа: колос.Складена у вигляді хреста для просушування купа з 15 снопів: хрест.Полова, дрібні м'які відходи від провіювання обмолоченого зерна: обвівки.Витолочувати, витолочити, пошкоджувати посіви, городину, траву, ходячи, їздячи, пасучись по них тощо: поглумити.
Тваринництво, бджільництво, рибальство
Корова, що перший раз отелилася: первістка. Безрогий (про бика, корову тощо): безрога. Скребниця - металева щітка для чищення коней: скребло. Ясла, виплетена з лози годівниця круглої (овальної) форми (для корів, коней): яслі. Начеплена поворозкою на шию запряженому коневі торба, з якої він їсть обрік: опала. Пасічник: пчоловод. Пасіка, місце, де стоять вулики: пасіка. Вулик (загальна назва): улик. Вулик-дуплянка, встановлений вертикально: дупляник. Рамковий вулик: скринька. Рій, сім'я бджіл: сім'я. Бджола, що літає за взятком, носить мед: трудяща бджола. Дикі бджоли: самосади. Личинка бджоли: куколка. Короп: сазан. Окунь: окунець. Верховодка, дрібна прісноводна риба родини коропових: плескавка. Плітка, невелика прісноводна риба родини коропових: плотка. Невід, велика рибальська снасть: сєтка. Середня частина невода у вигляді вузького довгого мішка, куди потрапляє риба: ворок.
Транспорт і комунікація, будівництво
Віз: підвода. Бричка, легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом: каляска. Кузов, верхня частина воза: васаг. Металева втулка в середині маточини колеса: букша. Мазь для коліс із дьогтю і смоли: дьоготь. Збруя (загальна назва): упряж. Довга жердина, якою за допомогою мотуза притискають зверху снопи, солому або сіно на возі: рубель. Місце, на якому стоїть хата з господарськими будівлями (без городу): дворище. Задвірок, частина двора позад будинку, хати: закапелок. Стара нужденна селянська хата: халупа. Стовп у стіні будівлі: арцаб. Підвалина, товста балка, що є основою дерев'яної стіни: нижник. Бантина, поперечна балка між кроквами: банта. Укріплене на встановлених кроквах уквітчане деревце чи інший предмет як знак, що хата зведена: деревце. Верх, місце, де сходяться схили солом'яної покрівлі: коньок. Одна з балок, на які кладуть і прибивають дошки підлоги: лага.Верхній брус рами дверей: вершняк. Сіни: сіни. Значення хороми: багате приміщення, палати. Стовп, на який навішуються і на якому повертаються ворота, хвіртка: завіса. Хвіртка, дверці, якими зачиняють прохід в огорожі: фіртка. Пліт, огорожа, сплетена з лози на забитих у землю кілках: ліса.
Меблі та інші хатні речі
Мисник, шафа з полицями для посуду і продуктів: буфет. Солом'яник, матрац, набитий соломою: матрац. Занавіска, завіса на вікна та ін.: фіранка. Гасова лампа зі склом: лампа. Резервуар лампи, у який наливають гас: пузир.
Гас: карасін.
Їжа, напої
Розчина, закваска для тіста: заквасок. Гливкий, недопечений хліб: глизький хліб. Скибка, відрізаний ножем плоский кусок печеного хліба: луска. Корж, плоский, круглої форми виріб із прісного тіста: плескач. Книш, вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного жиром (іноді всередину кладуть сир): мандрика. Налисник, тонкий млинець, у який загортають начинку, найчастіше з сиру: наліснік. Затірка, страва, зварена на воді або молоці з розтертого в дрібні кульки борошна з водою: затирка. Картопляне пюре: товчена картопля. Картопляник, оладка з тертої картоплі: дерун. Холодець: драглі. Ласощі: лакомкі.
Посуд, кухонне начиння
Кухоль, металева або череп'яна посудина переважно з ручкою для пиття води: кварта. Глиняна посудина для пиття води, молока тощо: кухоль. Горщик,
череп'яна посудина, в якій варили страву в печі для однієї сім'ї: баняк.
Два зліплені докупи невеличкі череп'яні горшки з великим угорі вухом: близнята. Обплетений лозою бутель: корчага. Значення чіп: зуб у бороні. Велика ложка з довгою ручкою, якою насипають рідку страву: черпак. Торбинка із скошеною нижньою частиною для віддушування сиру: ворок.
Прилад, з допомогою якого носять на плечах двоє відер води тощо: коромисло.
Одяг, взуття, прикраси
Одяг (загальна назва): одежа. Чоловічий пояс для підперізування штанів: папруга. Жіноче плаття: сукенка. Бурка, верхній довгополий чоловічий одяг з домотканого грубого сукна з відлогою: свита. Очіпок, давній головний убір заміжньої жінки у формі шапочки: чепець. Сережка, жіноча вушна прикраса: кульчик. Стрічка, вузька смужка кольорової тканини, що використовується як прикраса, для оздоблення і т. ін.: лєнта, бинда.
Сім'я, спорідненість, свояцтво
Пестливо-зменшувальні форми до мати: мамка.. Значення баба: стара жінка. Покоління, сукупність родичів однакового ступеня спорідненості щодо спільного предка: коліно.
Анатомічні назви, людина та її риси
Зіниця: зрачок. Значення горло: шийка будь-якого посуду. Внутрішні шпичаки на ногах півня: шпори. Значення жила: судина, по якій тече кров у тілі людини чи тварини. Високий худий чоловік: дилда. Кремезний, міцної будови тіла: дебелий. Краса, врода (про гарну, привабливу зовнішність): вродливість. Поговір, свідомо неправдиві висловлювання про кого-небудь з метою скомпрометувати, викликати зневагу: неслава. Привітливий, щирий, доброзичливий до когось: приязний. Тямкий, здатний добре і швидко міркувати, розуміти що-небудь: спритний. Пустун, людина, схильна до пустощів: шибеник. Сміливець, смілива людина: смільчак. Розбійник: розбишака. Підбурювач, той, хто підмовляє на злі, недостойні вчинки: під'южувач. Залицяльник, хлопець, що залицяється до дівчини: кавалер.
Медицина, ветеринарія, гігієна і санітарія
Епідемія, масове поширення якоїсь інфекційної хвороби: пошесть. Одужати, позбутися хвороби, стати здоровим: виздоровіти. Лупа, маленькі часточки рогових клітин, шкірного жиру, що скупчуються біля коренів волосся на голові: перхоть. Гуля, заокруглена опуклість на тілі від удару: шишка. Нежить, запалення слизової оболонки носа, супроводжуване слизисто-гнійними виділеннями і чханням: насмарк. Лунатик, хворий на лунатизм, хворобу, яка виявляється у несвідомих діях під час нічного сну: лунатік. Заїка: заїкало. Малярія: чума. Жлукто, дерев'яна посудина для випарювання і зоління білизни, мітків: золень. Стовп з розсохами, на яких сушать глечики, горшки: розсоха.
Ткацтво
Бительня, станок для первинної обробки вимочених і висушених конопель, льону: бийниця. Мечик, дерев'яна рухома частина бительні: затискач. Найкращий ґатунок конопляного чи лляного волокна: прядиво. Найгірший ґатунок конопляного чи лляного волокна: клоччя. Прядка, прилад для прядіння: ковороток. Середня потовщена частина веретена: пузце. Нижній гострий кінець веретена: п'ятка. Один з чотирьох стоячків, що вкладаються в дірочки на кінцях, перехрестя витушки, на які поміщають міток (при прядінні): качка. Ткацький верстат: кросна. Прутик, на якому крутиться цівка в ткацькому човнику: шпоник. Поперечна кольорова смужка на зітканому полотнищі: прут. Недолік на полотні, зумовлений тим, що в берді зламався один із зубів: цірка. Грубе полотно з найгіршого ґатунку прядива: валовина.
Млинарство, теслярство, ковальство, гончарство, шевство та різні види народних промислів
Штучне відгалуження річки, яким підводять воду до млина або лісопилки: шанець. Молоток для насічки млинових каменів: буяк. Дерев'яна петля у верхньому кінці палиці, якою крутять жорна: калатавка.
Теслярська сокира з широким лезом: теслиця. Лезо сокири: остріє. Довбня, великий дерев'яний молот, яким забивають кілки в землю, клини в дерево: довбешка. Вухналь, один із цвяхів, якими прибивають підкову до копита коня: клинець. Трач, робітник, який розпилює колоду на дошки: пиляр. Смолокур, той, хто займається смолокурінням, добуванням смоли, скипидару і вугілля з деревини хвойних дерев: смоляр. Коваль, основний робітник, що кує в кузні: кузнець. Кузня, майстерня коваля: ковальня. Ковальський міх: духало.
Рослини, дикі тварини, дикі птахи, комахи
Лісосіка, ділянка, на якій рубають ліс: зруб. Гущавина, місце, де дерева або кущі ростуть дуже густо: хащі. Суниці лісові: суниці. Очерет звичайний: комиш.Неїстивний гриб (загальна назва): поганка. Ведмідь: медвідь. Їжак: йожик. Кріт: сліпець. Землерийка: землерийка. Лігво, заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина: барлога. Одуд: смердах. Пугач, хижий нічний птах ряду совоподібних: сова. Чайка звичайна: скиглиця. Лелека: боцюн.Сонечко, невеличкий жучок: бедрик. Хрущ, травневий жук: хрущ.Коник, зелена чи сіра комаха з довгими ногами: цвіркун.
Рельєф, метеорологія, астрономія
Горб, невелике округле підвищення на площині: сугорб. Западина, заглиблене місце, яма: впадина. Схил, місцевість з похилою, спадистою поверхнею: склон. Вершина, верхня, найвища частина гори: вершок. Найглибше місце в річці, де дуже швидка течія, бистрина: бистрінь. Вир, місце у річці, морі і т. ін. з круговим рухом води: омут. Галява, поляна на узліссі або серед лісу і т. ін.: поляна. Грім, гуркіт і тріск, що супроводять електричні розряди в атмосфері: громовиця. Негода, погана погода: слякота. Завірюха, сніг з вітром: заметіль. Вузька стежка, протоптана у снігу: прослідка. Ополонка: продуха. Перші проблиски світла, час перед світанком: щая. Значення ярий, ярій: весняний.
Звичаї, ігри, розваги, обряди, повір'я та ін.
Толока, одноразова безплатна гуртова допомога сусідів, родичів, товаришів у складній роботі (за частування): пособини. Обжинки, відзначення кінця жнив: завивання бороди. Посаг, віно: придане. Оглядини, обряд знайомства батьків молодого (молодої) з житлом, господарством своїх майбутніх сватів: обзори. Фата, легке, звичайно довге покривало з тюлю або мережива як весільний головний убір нареченої: вельон.
Соціально-економічна лексика
Майно, речі, які комусь належать на правах власності (загальна назва): пожитки. Податок, обов'язковий державний збір з населення грішми або натурою: налог. Спадщина: спадок.
Фонетика
На місці колишнього Ѣ вимовляється звук [ і ]: хлів, біда, дід, співати, мішок, сніг, стіна, пісок. На місці колишніх /о/, /е/ в новоутворених закритих складах вимовляється звук [ і ]: сніп, стіл, кінь, віл, ніж, радість, старість, ніч, сім, жінка, щітка.Звук /у/ реалізується в наближенні [о] до [у]: зозуля. Звук /о/ реалізується в наближенні [о] до [у]: чоловік. На місці колишніх сполук «губний + й » виступають звукосполуки [йа], [бл], [пл]: м'ясо, пам'ять, ім'я, люблять, сплять, люблю, роблю. Ствердіння звука /ц/ у суфіксах -цьк, -ець: парубоцький, молодецький, хлопець, палець не спостерігається. Ствердіння звука /р'/ спостерігається у словах: рядно, прямо. Звук /ґ/ вживається у словах: ґанок, яґби. Поширений протетичний приголосний [в], [г] у словах: око - воко, олія – волія , овечка – говечка , обід – гобід. Явище метатези спостерігається у словах: коридор (калідор), тарілка (талірка), ведмідь (медвідь).
Морфологія
Зміни в категорії роду іменників у говірці спостерігаються. (Яке їхало (стосується всіх родів іменника), таке й здибало. Дурне поїхало в турне.).Діалектні відмінності у категорії числа спостерігаються. (Обидвоє (двоє) прийшли на лавку. Обі (дві) бабусі залишилися самі. Кажне (кожне) літо, єдне (одне) приїжає.).Стягнення закінчень прикметників зафіксовано у Н.в. однини (ясен, дрібен, рад, зелен). Діалектні особливості числівників (чотири – штири, двадцять – двацить, нуль – ноль, дванадцять – дванацить). Відмінності від літературної норми у діалектних формах займенника (її – єї, нею – єю, у неї – у ню). Говіркові особливості дієслова: зміна закінчення дієслова, спостерігається стягнення дієслівних форм (робити – робе, писати – писать, казати – казать).
Синтаксис
Свято « Ой на Івана, ой на Купала»
На Купайло, ходили до рички купали його (про купайло), а послє пускали на воду і воно плавало. А тоді ловили його всі та несли по домах…
Обжинки
Ну, про жнива…Колись як-то не було, ну, не..як це вони, не комбайнив, ни трахторив, уручну косили коні, а ми за ними в'язали. В'язали, чоловікі косили, а ми в'язали. Складали копи, вибірали вінка як кончимо і несли його до голови колгоспу, а сильна вийшла хмара і дуже йшов дощ і ми так помокли. А голова ждав нас в сєльсовєті, не пішов додому, ми вже прийшли темненько. І, як наша ланкова заслабіла ту й більш вона не пішла ланковою, доцю.
Різдвяні свята
Ой, кулись, як ходили колядувати, щудрувати, ходили! Кулядувати, прийдемо ду хати:
-    Бабо, позвольте колядувати?
-    Кулядуйте. А за пирожні будете?
-    Будим, бабо.
Нема грошей. Винесе пирога для нас дасць. А щудрувати тоже ходили, за млинчикі. Млинчика дадуть нам. То ми за млинці щудрували, бо грошей нема, де гроши візьмуть. Оце такє було, доцю.
Про життя співрозмовниці
Прожила дуже я добре, ой-ой-ой-ой, а, як я ходила в милостиню не мона казати це?
-    Кажіть!
-    Та? В тиї тяжкі рокі, батька забили, ди й нема шо їсти, нас п'ятеро в хаті, я беру торбиночку ди й йду в Заподну, в Заподній хазяювали сами, в їх було шо.
То в якій хаті дадуть їсти, а в якій хаті до Сталіна посилають мене. Чо я піду до того Сталіна? Такі люди були шо давали, були добре люде, а такі були шо й не давали. Ди й прийдеш додому, загрузнеш, були б раз потопилися ми. Переходили через канал, а лід лопає, ди й обішли всі хати і не хоче нихто нас на нич приняти. Бо шо ж ми, такі? А єдна баба, така бідна, як я заре. Старенька хата, дочка в неї служить у сусіда за годежу і за харчи, а в неї і корова була. Такій під намет і стоїть, да каже:
-    Дівчата, я вас прийму на нич, да будимо на печі спать,всі, трох. А я піду до хазяїв та вкраду бураків, шоб корові було шо дати. Така бідна баба була.То ше нам багацько було шо казати, то я цього не скажу вже...
Висновки
У період з 1 липня 2013 року – 13 липня 2013 року я проводила діалектологічне дослідження у мальовничому селі Понора Славутського району, що на Хмельниччині.
За цей час мені вдалося поспілкуватися з людьми різних вікових та соціальних категорій. Вони усі є носіями живого говіркового мовлення. Я більш детально ознайомилася з відомостями історії села, дізналася багато нового про його матеріальну та духовну культуру. Мене здивував той факт, що майже усі місцеві жителі з легкістю можуть розповісти про історію села. Я поглибила свої знання з української діалектології, ознайомилася з конкретним говором і говіркою української мови, з'ясувала фонетичні, морфологічні, синтаксичні та лексичні особливості говірки.
Цей населений пункт мене вразив ще й тим, що діалекти у ньому практично відсутні на даний час, але люди з великим захопленням та цікавістю охоче ділилися своїм багажем знань. Вони із задоволенням та старечою спритністю згадували своє дитинство, юність, звичаї та традиції, з якими їх познайомили предки.
Отже, проведене мною діалектологічне дослідження дає змогу увести в науковий обіг новий фактичний матеріал. Оскільки відбір інформаторів був саме з тих сільських жителів, які на тривалий час не залишали межі населеного пункту.

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123