This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Роль українського народного танцю, як літопису життя українського народу в естетичному вихованні старшокласників

Костіна Аліна, 17 р., зош І-ІІІ ст. № 7, м. Новогродівка Донецька обл.

(на прикладі учнів СЗШ№7 м. Новогродівка Донецької області)
Вступ

Танець - це жива мова, якою говорить людина...
Мері Вігман

Танець -це не тільки спорт чи піклування про здоров'я, це спосіб висловлення думок і почуттів – не гірший за текст. Це спосіб життя, його постійне наповнення.
Важко сказати, чи існувало якесь мистецтво, давніше за танець: танці супроводжували людей на родинних та суспільних святах. Відомі бойові танці, ритуальні й магічні, звичайні танці. Тому неможливо переоцінити роль танцю в житті людини.

Танець - це яскраве, багатобарвне творіння народу, що є емоційним художнім специфічним відтворенням його багатовікового життя. Нещодавно Україна відзначила 21-шу річницю проголошення незалежністі, але й досі не з’явилося жодного ґрунтовного наукового дослідження про український народний танок.
Нині можна назвати ряд науковців і дослідників, які у своїх працях порушували деякі питання народного українського танцю, або подавали деякі зразки танцювальної культури українського народу: Оскар Кольберг, Микола Сумцов, Володимир Шухевич, Роман Герасимчук (західні регіони України), Василь Верховинець, Василь Авраменко, Андрій Гуменюк, Кім Василенко, Олекса Степовий, Юрій Станішевський та ін., але усіх цих надбань не досить, щоб відповісти на питання: що ж таке український народний танець.
Для сучасного українського суспільства звернення до цієї проблеми є актуальним через те, що саме сьогодні обробка та збереження оригіналу фольклорного танцю - одна з найактуальніших проблем, оскільки танець несе в собі величезні можливості естетичного виховання та являє собою своєрідний літопис життя українського народу.
Танці в житті українського народу
Найдавнішими слідами танцювального мистецтва в Україні можна вважати малюнки трипільської доби, де зображені фігури людей, котрі одну руку кладуть на талію, а другу заводять за голову. Такі рухи зустрічаються в сучасних танцях. Зображення танцюристів і музикантів є на фресках 11 століття Софіївського собору в Києві. На думку деяких дослідників срібні фігурки чоловічків з Мартинівського скарбу 4 століття передають один з танцювальних рухів: напівприсядку з широко розставленими ногами і покладеними на стегна руками. Зображення танців знаходимо і в багатьох мініатюрах зі стародавніх літописів.
Весною, коли земля вкривалася зеленим килимом, квітчалася рястом, пролісками, фіалками та іншими барвистими весняними квітами, молодь все своє дозвілля проводила на лоні природи. В цей період року здебільшого дівчата – іноді разом з хлопцями – виконували так звані танки (їх називають хороводами). Незважаючи на те, що хороводи є природним продовженням веснянок, за характером виконання вони істотно від них відрізнялися, бо пісенні мелодії супроводжувалися відповідними рухами, жестами та мімікою.
Найпоетичнішим святом, яке широко відзначалося на Україні, слід вважати Івана Купала (Купайла). На свято всі водили хороводи.Основною темою цих хороводів є кохання. На відміну від весняного циклу хороводів на Купала їх виконують дівчата й хлопці разом.
Восени розпочинався весільний період. До цієї радісної події в житті людини готувалися заздалегідь, бо весільний обряд – один з найскладніших. Виконувалися різноманітні триндички, приспівки, дрібушки, а також гопаки, козачки, коломийки (в західних областях України), польки, вальси. Часто виконувалися сюжетні танці – «Шевчики», «Козак-голяр» тощо. Вечорниці не обходились без танців, в яких брали участь майже всі учасники. Тут танцювали метелицю, гопака, козачка, коломийку, польку, кадриль, камаринську, мазурку, вальс, шевчиків.
Отже, роль народних танців у мистецькому житті України дуже велика. Український танець розвивався на протязі всієї історії українського народу. В танці знайшли своє відображення радість, кохання, героїзм, боротьба, велич перемог, м’який гумор та інші риси, притаманні українському народу.
Роль хореографії в духовно-культурному та естетичному вихованні старшокласників
Термін хореографії означає танцювальне мистецтво в цілому. Засобами танцювального мистецтва воно прищеплює любов до всього красивого витонченого. Саме така мета стоїть перед керівниками, оскільки естетичне виховання починається в ранньому дитинстві. Розуміння фізичних можливостей свого тіла сприяє вихованню впевненості у собі, запобігає появі різноманітних психологічних комплексів.
Мистецтво хореографії має значні можливості у вихованні старшокласників, оскільки танець, атакож пов'язані з ним ігри, вправи з рухами, співом тощо розвивають розумові й фізичні здібності учнів, їхні почуття й творчу фантазію. У системі естетичного виховання воно недооцінюється, тому предмет "Хореографія" не набув статусу базової дисципліни інваріантної частини навчального плану в загальноосвітній школі і викладається за рахунок варіативної частини - як предмет за вибором. Елементи ритміки та хореографії застосовуються на уроках фізичного виховання, музичного мистецтва, у позаурочній діяльності учнів.
Завдяки участі в танцях учні мають чудову можливість доторкнутися до джерел українського народного мистецтва.Танцювальний етнографічний матеріал, що є зразком норм поведінки, музичної та хореографічної культури українського народу, сприяє розвитку національної свідомості, патріотичних почуттів. Народні танці, музика, пісні, що залучають старшокласників до фольклору, - цедоступна й цікава форма навчання і виховання.
Українське народне танцювальне мистецтво завжди привертало увагу професійних митців.У п'єсах українських драматургів в минулому широко використовувалися співи і танці. На Україні стало традицією, що драматичні актори неодмінно повинні вміти співати і танцювати.
Нам у спадок залишився величезний фольклорний танцювальний скарб, і ми повинні не лише зберігати, але й розвивати цей безцінний здобуток, який необхідно знати й вивчати.
Козацький танець
Козацькі танці виконувались не лише для особистого задоволення й розваги. Вони мали значний елемент професіоналізму та вишколення.
Козаки у своєму середовищі створили низку танцювальних звичаїв, які поширювались серед громад сільської й міської молоді-парубоцтва. Повернувшись з походу, козак, маючи на руках певну суму грошей або якісь інші речі, не шкодував їх і щедро платив музикантам. Змагальний характер запорозьких танців сприяв також і такому звичаю – хто кого перетанцює. Звичайно, хто програє, той і платить. Такі танці побутували по селах і містечках серед парубків.
Різницею, що існує поміж танцями. козаком і гопаком, козачком і козаком цікавився В. Верховинець. У своїй праці «Теорія українського народного танцю» він докладно опрацював анкету для аматорів-етнографів, збирачів танцювального фольклору. Крім зазначених питань він ставить ще одне: як поводились у танцях козаки зі зброєю (шаблями, пістолями, рушницями, списами)? Як поводитись зі списами, нам блискуче показав Павло Вірський у танцях запорозьких козаків.
Таким чином, танці - це історична категорія. Вони виникають в певний час у певних умовах і певному середовищі, поширюються, а з плином часу зникають, але не безслідно. Зникаючи, вони дають життя іншим танцям, збагачуючи їх.
Сценічний костюм
Неабияке значення в танці мають одяг та інші атрибути. Одяг збагачує національний колорит танцю, часто відтіняє його особливості. Виразність і функціональність українського костюма досягалася завдяки використанню різноманітних матеріалів, простоті й відпрацьованості конструкцій та форм, багатству видів, техніки і композицій прикрас та оздоблень, єдності конструктивних, технологічних і художніх прийомів.
Невід'ємною ознакою українського традиційного костюма є натільний, поясний, нагрудний і верхній одяг; особливу роль у комплексі відігравали головні убори, пояси, прикраси, взуття. Кожний із компонентів виконував своє призначення. В цілому традиційний костюм українців можна назвати цілою скарбницею духовної культури народу, що притаманними їй специфічними способами відбиває його національний характер.
Костюм, як і інші галузі традиційної культури українців, давно вже став об'єктом досліджень різних фахівців – як у нашій країні, так і за її межами.
Сорочка – один із найдавніших елементів одягу. Основними типами сорочки були: тунікоподібна; з плечовими вставками; з суцільним рукавом; на кокетці.
Юпка (куртка, кохта) – нагрудний одяг з рукавами, відомий у різних регіонах України. Найчастіше виконувався з фабричних тканин і повторював форму та крій місцевих безрукавок.
Андарак – спідниця з вовняної або напіввовняної саморобної тканини червоного кольору з закладеними ззаду складами, які по низу прикрашалися широкою смугою тканого та вишитого орнаменту.
Кептар – хутряна безрукавка в Карпатах та Прикарпатті.
Таким чином, від художнього, образного оформлення також залежить виховне значення танцю.
Місце танцю в естетичному вихованні старшокласників
(на прикладі учнів 10-х класів ЗОШ №7 м. Новогродівки Донецької області)
Більшість учнів говорять про танці, які вони виконували, пов’язуючи це лише з яскравими костюмами, які їм купували, або шили батьки. У ході анкетування було з'ясовано, що більшості старшокласників подобаються рухливі танці, що виконуються під веселу, жваву сучасну музику. Музика спокійна, лірична за характером викликає у окремих учнів бажання слухати її, мріяти. На питання, чи важаєте ви танець видом мистецтва, учні стовідсотково відповіли «так». Певні труднощі у старшокласників викликало питання щодо можливостей «танцтерапії». Майже всі учні позитивно поставилися до «тацтерапії», висловилися, що інтуітивно вони розуміли значення цього поняття, але раніше про нього нічого не чули.Стосовно поповнення власного списку можливостей «танцтерапії», то він поповнився паступними положеннями: «Танці - це рух, а рух - це життя», «Я повірив в себе», «Танець знімає психологічну напругу», «Мене почали поважати», «Танці – це засіб висловлювання емоцій», «Я знайшов подругу», «У мене є діло, і я не вештаюся по вулиці», «Я думала ніколи не зможе танцювати, тепер я перемогла себе», «Коли я танцюю, в мене поліпшується емоційний стан, активність б’є просто клочем»…
Порівнюючи відповіді старшокласників математичного і гуманітарного напрямку, можна наголосити на невелику різницю у відповідях.Учні 10-А кл.(математичний профіль) вказали на те, що в майбутньому вони хочуть вибрати професії пов’язані з точними науками, тому танці для них просто засіб порозважатися. А щодо українського народного танцю думка сівпала у 91% респондентів: танець - це джерело наших знань і уявлень про минуле народу, звички, сприйняття світу, особливості відносин між чоловіками та жінками, старовинні звичаї та традиції. З’ясовуючи ставлення старшокласників до народних танців, ми дійшли до висновку, що в цілому вони мають про них надто скромні знання. Учні говорили про народні танці як про гарні, майже завжди веселі, але при цьому більшій частині старшокласників важко було назвати приклади назв хореографічних композицій, а тим більше національну приналежність того чи іншого танцю.
Уцілому, дані опитування свідчать про те, що запас уявлень старшокласників про народний танок обмежений і визначається швидше переглядом концертів, телепрограм, аніж власним досвідом, набутим на музичних заняттях. Спостереження за процесом самостійної музичної діяльності показали, що учні інколи танцюють, але переважно сучасні танці. Вони ритмічно рухаються, коли чують улюблену музику. Однак, не маючи відповідних умінь, роблять це примітивно, що не може ефективно впливати на гармонійний розвиток творчої особистості.
На наш погляд, повна неінформованість учнів у галузі народного танцювального мистецтва пов’язана з неправильним підходом педагогів до організації процесу танцювальної діяльності дітей старшого шкільного віку. Цей факт є і причиною невизначеності інтересу дітей до національних хореографічних традицій.
Висновки
Треба відзначити, що відсутність інтересу до українських танців спостерігалася особливо у юнаків. Хоча при правильному підході до ознайомлення дітей з національними хореографічними традиціями, український народний танок має зацікавити саме хлопчиків: історично склалося, що головна роль у ньому в більшості випадків належить чоловікові.
Звичайно, в межах одного учнівського дослідження складну тему не можна розкрита повністю. Вона ще чекає своїх дослідників.

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123