Історія Свято-Покровського храму с. Бойове

Андрющенко Олена, м. Маріуполь, Донецька обл.

1. Історія села і храму
Розповідати про Свято-Покровський прихід, не торкнувшись історії заснування села Бойове, не можна. Оскільки храм і його зведення носять історично значущий для Володарського району характер. Прийнято вважати, що село було засноване після закінчення російсько-турецької війни в 1828-29 роках задунайськими козаками Окремого запорізького війська (с. 1832 Азовське козацьке військо), які переселилися на узбережжі Азовського моря.

Їм відвели 74 тисячі десятин землі за службу між річками Бердих, Юбіточною і Азовським морем. Заснувавши станицю, козаки назвали її на честь самого шановного ними Богородичного свята - Покровської. Коли в 1856 році Азовське козацьке військо було ліквідоване, рядові козаки стали державними селянами, а деякі з них отримали дворянські права. Станиця Покровська перетворена в село Покровське. Як відомо, релігійність і богобоязливість козаків відображались на їх способі життя. Без молитви ними не прийнято було починати будь-яку справу, відповідно і відвідування богослужінь було невід'ємною частиною їх існування. Тому тільки православний християнин міг вступити в Запорізьке військо. І за традицією у свято Покрова Божої Матері козаки приймали присягу під склепіннями церков на вірність Батьківщині. Тому, влаштувавшись у Покровському, переселенці взялися за будівництво храму. Саме в ньому, за свідченням істориків, зберігалися привезені з-за Дунаю богослужбові книги, іконостас на полотні і два церковних дзвони. Козаки берегли це як святиню, передавали з покоління в покоління з 1775 роки після видання маніфесту «Про знищення Запорізької Січі і про причислення оной до Новоросійської Губернії » імператріцею Катериною II. Очевидно, що саме з причини особливої любові і шанування Божої Матері побудований козаками храм став Свято-Покровським. Так назва села і сама церква були не тільки співзвучні, але і тісно взаємопов'язані. 14 жовтня, коли Православна церква святкує Покров Пресвятої Богородиці, є датою храмового свята, а через десятиліття і Днем села. Але історія внесла свої корективи: в 1924 році церкву закрили, а Покровське перейменували. Наказом Маріупольського окрвиконкому від 22 вересня 1923 села, «зберегли в своїх назвах ознаки поваленого царського ладу і релігійних забобонів, в ознаменування 6-ї річниці Жовтневої революції» були перейменовані. Відтепер Покровське називається Бойовим, а нагадуванням того, що в селі була церква, залишилася лише невелика каплиця. На жаль, з часом і вона була стерто з лиця землі. Відомо, що біля церкви за традицією розташовувалося кладовище. Через багато років, коли до старої будівлі загальноосвітньої школи, що якраз в декількох метрах від місця розташування каплиці, добудовували нове крило, було сплюндровано кілька могил. В одній з них, судячи з одягу і великого хреста, спочивав священик. Оскільки останки не перепоховали відразу і залишили просто неба, двоє школярів взялися грати черепом покійного в футбол. У той же рік обидва трагічно загинули. Чию могилу сплюндрували і ким перед Обличчям Бога був померлий, так і залишилося загадкою. Але, очевидно, випадок зі школярами - явне свідчення того, що наруга над останками не залишається без Божого покарання.
Храм сьогодні.
Більш ніж через 80 років, в 2005 році розпочалося будівництво нового храму. Місце, вибране для церкви, за словами колишнього сільського голови Ірини Азалієвої знаходиться на одному рівні зі старою каплицею зруйнованого храмового ансамблю. А це означає, що і новий і зруйнований храми повинні знаходитися практично поруч. За активної підтримки ПАТ «ММК ім. Ілліча» та стараннями небайдужих односельчан був побудований тринавний храм. 2 листопада в 2007 році церква була освячена, урочисте богослужіння очолив Високопреосвященніший Іларіон, митрополит Донецький і Маріупольський. Сьогодні новий храмовий комплекс включає в себе: Свято-Покровську церкву з дзвіницею, нижній храм на честь Святого великомученика Георгія Побідоносця, каплицю Святої праведної Єлисавети, будинок священика, трапезну і парковий ансамбль. Свято-Покровська церква розписана у візантійському стилі, іконостас виконаний фахівцями з Почаєва із застосуванням позолоти і різьблення по дереву, дзвони виготовлені російським дзвоноливарної заводом Анімісова (м. Воронеж). Найбільший - центральний - дзвін названий на честь святого князя Володимира і важить 1,5 тонни з радіусом звучання 20 км. З 2007 по 2011 роки в храмі здійснювали богослужіння священики ієромонах Фадей (Риженюк), отець Андрій Федоренко, ієромонах Авраамій (Дубик), отець Максим Юровнік. Сьогодні настоятелем Свято-Покровського приходу є ієрей Володимир Джосан, а чинну парафіяльну раду очолює Юрій Тернавський.
Недільна школа.
Покровська недільна школа у Бойовому існує з 2008 року з ініціативи заступника генерального директора ПАТ «ММК ім. Ілліча », начальника УОТП Ю. І. Тернавського. У класі, обладнаному сучасною комп'ютерною технікою, музичними інструментами, меблями і бібліотекою займається 80 дітей кількох вікових категорій. Тут навчають азам Православ'я, дають уроки з історії християнства, історії Церкви, церковного духовного співу, малювання, рукоділля. Вихованці недільної школи беруть активну участь у парафіяльному житті. Уроки церковного співу та читання припускають залучення учнів до богослужіння: так кілька школярів вже читають на криласі, а значить, пізнають основи церковного Статуту.У недільній школі сьогодні діє дитячий хор. Як розповідає директор недільної школи Валентина Андрющенко, хлопцям дуже подобається в теплій і дружній обстановці, в якій їх проводять викладачі. За спостереженнями педагогів у школі вчаться не тільки воцерковлені школярі або обов'язково відвідують храм, а й ті, кому духовні уроки протсо цікаві. Завдяки дітям двері храму відкрили для себе і їх батьки. Крім уроків на пам'яті учнів є і паломницькі подорожі: вони побували у Свято-Успенській Святогірській лаврі та Свято-Успенському Миколо-Василівському монастирі.
Вихованці Покровської недільної школи регулярно спілкуються з дітьми недільних шкіл храмів Маріуполя і обителі в с. Микільське, завдяки чому зміцнюються в Православній вірі і духовному житті. Заняття у Покровській недільній школі проходять для трьох вікових груп учнів. У 2011-2012 навчальному році організовані заняття і для батьків учнів.
2. Вишита ікона
Мене дуже вразила велич і міцність цієї чудотворної святині. Тому я вирішила відтворити цю красу своїми руками за допомогою бісеру, голки та тканини.
Вишита ікона-особливий вид художньої творчості наших сучасників, що увібрала в себе риси різних видів мистецтв: живопису, графіки, декоративно - прикладного мистецтва і рукоділля. Іконам поклоняються, моляться, ними зцілюються, рятуються в критичних ситуаціях. Ікони є невід'ємною частиною життя кожного православного християнина. Створення картин та ікон, вишитих нитками і бісером, стають в останні роки дуже популярним заняттям. Вишита ікона-це завжди щось особливе, індивідуальне, ексклюзивне, предмет захоплення і гордості господарів будинку.
Протягом двох місяців, нанизуючи бісерину за бісериною, я отримувала особливе задоволення, коли з під голки на матерії з’явились обриси майбутньої святині. Довгими вечорами, поступово пришиваючи 9 000 бісерин, я помітила, як на мене дивляться розумні очі Діви Марії. Мені дуже сподобалась ця робота, адже в ній я хотіла передати красу Діви Марії, її святість, спробувати поділитись своїм талантом, захопленням від кропіткої роботи. І хочеться сподіватися, що моя праця не залишилася без уваги. І чудотворна Святиня принесе зцілення і благословення іншим людям, допоможе доторкнутися до наших вікових джерел духовності.