This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Роде, наш красний, роде, наш прекрасний Історія мого роду

 Івін Єгор, 12 р., спеціалізована школа-інтернат «Січовий колегіум», м. Запоріжжя


«Коріння дереву силу дає –
Дасть силу й мені коріння моє»
З. Левицька

Всім відомо, що сім'я, родина посідає одне з провідних місць серед усіх геніальних винаходів людства. В Україні говорять: «Без сім’ї нема щастя на землі». А в пісні співається: «Де згода в сімействі, де мир і тиша, щасливі там люди, блаженна сторона…»


Людина не приходить у світ нізвідки, вона завжди є гілкою на великому дереві свого роду, який сягає корінням углиб віків до найдавніших предків, а кроною тягнеться у майбутнє. Кожен рід має свою історію, що може стати захоплюючою книгою, яку творить кожен з нас.
Історія мого роду своїм корінням сягає глибоко у давнину, налічує багато різноманітних людських характерів та доль, поєднує представників різних національностей: українці, росіяни, євреї. Мені вдалося дослідити мій рід до п’ятого коліна. Мої предки мали наступні прізвища:
- Мартиненки
- Канівченки
- Сітнікови
- Приходьки
- Івіни
- Кривошеї
- Раскіни
Серед моїх родичів є селяни і прості робітники, електрики і радіомеханіки, медики і вчителі, спортсмени, інженери, військові, залізничники та інші.
Мій прадідусь Канівченко Іван Агеєвич – токар 7-го розряду, мав трудовий стаж більший ніж 55 років. Брав участь у боях за визволення міста Запоріжжя від німецько-фашистських загарбників у 1943 році.
Ще один прадідусь по материній лінії Сітніков Михайло Сергійович був водієм. Під час Другої світової війни брав участь у Сталінградській битві протягом 1942-1943 років. Працював на післявоєнній відбудові Дніпрогесу (1946-1947рр.).
Прадідусь по батьковій лінії Івін Іван Сидорович народився в Херсонській губернії, с. Агаймани. З 1938 року перебував у лавах Робітничо-Сілянської Червоної Армії. Учасник Радянсько-фінської та Другої світової воєн. Нагороджений бойовими орденами і медалями. Капітан інженерних військ. Після демобілізації жив у місті Нова Каховка. Працював на різних посадах у будівельних організаціях.
Багато серед моїх рідних залізничників:
– бабуся Канівченко Нінель Іванівна має 31-річний залізничний стаж. Ветеран праці. Зараз вже на пенсії. Мешкає в м.Запоріжжі;
– дідусь Сітніков Олександр Михайлович також залізничник з великим стажем. Отримавши освіту в Дніпропетровському інженерному інституті транспорту, протягом довгого часу працював головним інженером на Запорізькій колійній машинній станції. Ветеран праці. На даний час пенсіонер. Йому подобається займатися полюванням та рибалити;
– бабуся Івіна (Кривошей) Майя Петрівна народилася в Свердловській області. Має 47 років трудового стажу, з них 24 роки на залізниці. Ветеран праці. Неодноразово нагороджувалася грамотами та почесними дипломами за високі трудові показники. З 1969 року проживає в місті-герої Керч;
– тітка, Сітнікова Любов Олександрівна, закінчила медичне училище та працювала медичною сестрою в інфекційній лікарні, звідки й пішла на пенсію за вислугою років. Зараз працює на залізниці оператором ЕВМ.
– мама, Івіна (Сітнікова) Наталія Олександрівна, має вищу економічну освіту. На данний час працює бухгалтером на Запорізькій дитячій залізниці. У вільний від роботи час любить грати в настільний теніс, має медалі та грамоти за участь у змаганнях з цього виду спорту;
– батько, Івін Олег Євгенович, народився в місті-герої Керч. З 2001 по 2009 рр. проживав у місті Запоріжжі. Освіта вища. Інженер-механік. Має 24 роки загального стажу, з них 9 років на залізниці. Захоплення: спорт, риболовля. Неодноразово нагороджувався грамотами та дипломами за призові місця з настільного тенісу на спартакіадах Придніпровської залізниці.
Прадідусь по батьковій лінії, Кривошей Петро Сергійович, та двоюрідні дідусі: Канівченко Анатолій Іванович та Шульженко Віктор Васильвич – професійні військові. Кривошей Петро Сергійович (1906р.-1944р.) в довоєнні роки служив льотчиком-винищувачем. Капітан. Командир ескадрильї. Загинув влітку 1944 року при визволенні Білорусії від німецько-фашистських окупантів. Канівченко Анатолій Іванович закінчив Житомирське вище військове училище. Має звання майора. Маючи стаж 36 років, пішов на пенсію. Зараз мешкає в
м. Ульяновск. Шульженко Віктор Васильвич закінчив Київське вище артилерійське училище. Маючи звання лейтенант, приймав участь в будівництві космодрому «Байконур». Доктор технічних наук. Працював викладачем у Військовій академії ім. Ф.Е.Дзержинського в істі Москві, маючи на той час звання підполковника.
Про багатьох з моїх рідних можна написати, мабуть, не тільки нариси та статті, а й цілі книги. Усі вони разом – моя величезна сім’я, моя підтримка і опора у житті.
Сім’я – святиня людського духу, благодатних людських почуттів, любові, вірності, піклування. Це найвища хранителька національних звичаїв і традицій, пам'ять предків, плекальниця найвищої цінності людства – дітей, майбутнє народу. Людина є смертною. Але рід, родина, народ – безсмертні. Це заставляє кожного з нас задуматися над сьогоденням, не забуваючи про минуле. Не лінуватись зайвий раз переглянути старі пожовклі фотографії прабабусь і прадідусів, записати спогади і вивчити своє родинне дерево.
Досить кожному з нас заглибитися в історичну пам’ять своєї родини, щоб зрозуміти – дерево роду розлоге і велике. У ньому поєднуються представники різних сімей, переплітаються живими гілками, щоб продовжити свій рід.

Нашому роду нема переводу

З давніх-давен прийшло до нас повір’я про те, що життя всіх людей на Землі – минулих і сучасних поколінь – утворює велетенське Дерево Роду. Всім нам відома також біблейська оповідь про те, як створив Господь перших людей на землі. Наші пращури вірили, що Дерево людського роду також почало розростатися від перших людей – Адама та Єви. Вони стали його першим пагінцем. І так само, як з маленького стебельця починає рости деревце в лісі, так і Дерево людського роду стає дедалі більшим і більшим. Адже з народженням кожної нової людини на ньому додаються й нові гілочки. Мабуть, сьогодні дуже важко було б зобразити дерево всього роду людського так, щоб згадати на ньому всіх людей, всі покоління.
Але дерево своєї сім’ї, роду, родини можна створити. Завдяки йому ми збережемо пам’ять про своїх предків, дізнаємося більше про покоління, які жили до нас.
Отже:
Прабабуся по материній лінії, Сітнікова (Приходько) Анастасія Миколаївна (07.11.1910р. – 11.12.1996р.), народилася в місті Єнакієво Донецької області. Все своє життя жінка працювала у колгоспі, займалась вихованням дітей та внуків, була люблячою дружиною, матір'ю та бабусею.
Прадідусь по материній лінії, Сітніков Михайло Сергійович (21.11.1908 – 04.04.1981р.), народився в селі Ольшанка Курській області. Він був водієм. Під час Другої світової війни приймав участь у Сталінградській битві протягом 1942-1943 років. Нагороджений орденом «Слави третього ступеня», медаллю за перемогу у Великій Вітчизняній війні, а також чотирма ювілейними медалями. Працював на післявоєнній відбудові Дніпрогесу (1946-1947рр.). Це все дуже сильно похитнуло його здоров'я. Тому йому довелося повернутися на історичну батьківщину та працювати в колгоспі. Згодом зі своєю дружиною переїхав до Тули, де працював начальником караулу охорони хімкомбінату протягом 6-ти років. Звідти й пішов на пенсію. Знов повернувся у Запоріжжя, де й провів останні свої роки.
Прадідусь по материній лінії, Канівченко Іван Агеєвич (03.07.1917р. – 07.07.1986р.), народився та проживав у місті Запоріжжі. Він був токарем 7-го розряду, мав трудовий стаж більший ніж 55 років. У нього були золоті руки, з легкістю вмів виточити будь-яку деталь чи прилад на своєму верстаті. Окрім основної своєї роботи, працював квартальним протягом 15-ти років. Займався будівництвом будинку для своєї сім’ї. Приймав участь у боях за визволення міста Запоріжжя від німецько-фашистських загарбників у 1943 році.
Прабабуся по материній лінії, Мартиненко Анна Яківна (23.04.1920р. – 09.02. 2004р.), народилась та проживала у місті Запоріжжі. Вона була матір-героїня, народила і займалась вихованням 5-х дітей, а згодом і внуків. Мила і лагідна дружина, мати та бабуся добре шила та в’язала одяг, дуже смачно готувала, поралася в огороді та біля худоби, допомагала своєму чоловікові у будівництві власного будинку. Після його смерті працювала квартальною.
Дідусь по материній лінії, Сітніков Олександр Михайлович народився 06.03.1947р. в Курській області. Зараз мешкає в місті Запоріжжі. Спочатку закінчив залізничне училище та працював бригадиром колійного господарства на залізниці. Отримавши освіту в Дніпропетровському інженерному інституті транспорту, працював майстром дистанції колії, інженером з охорони праці, та протягом довгого часу був головним інженером на Запорізькій колійній машинній станції. Нагороджений медаллю «Ветеран праці». На даний час пенсіонер. Йому подобається займатися полюванням та рибалити.
Бабуся по материній лінії, Сітнікова (Канівченко) Нінель Іванівна народилась 28.06.1952 р. в місті Запоріжжі, де проживає і зараз. Здобула середню освіту. Після чого працювала креслярем на заводі «Запоріжсталь». Згодом змінила робоче місце: була кладовщиком з цивільної оборони на станції Запоріжжя-Ліве. Після навчання у Народному університеті кадрових служб довгий час працювала старшим інспектором відділу кадрів у вагонному депо Запоріжжя-Ліве. Бабуся має 31-річний залізничний стаж. Нагороджена медаллю «Ветеран праці». Зараз вже на пенсії. Займається вихованням внуків, шиттям, в'язанням речей, разом з дідусем вирощують дуже смачні фрукти і овочі на дачній ділянці.
Мама, Івіна (Сітнікова) Наталія Олександрівна, народилась 16.10.1980р. у місті Запоріжжі. Має вищу економічну освіту. Загальний трудовий та залізничний стаж – 14 років. На даний час працює бухгалтером на Запорізькій дитячій залізниці. У вільний від роботи час любить грати в настільний теніс, має медалі та грамоти за участь у змаганнях з цього виду спорту. А ще вона дуже полюбляє подорожувати, і якщо випадає така нагода, то мама обов’язково нею користується. Бувала в походах, на різних екскурсіях різними містами, в автомобільних поїздках гірськими шляхами. З кожної такої подорожі привозить безліч фотографій. Я також неодноразово з матусею бував у таких поїздках, завдяки яким побачив багато нового та цікавого для себе. Не абияке задоволення вона отримує від простого відпочинку на природі в добрій компанії під потріскування багаття. Любить співати і, до речі, це у неї непогано виходить. Мама постійно щось про себе наспівує. І взагалі, ненька – дуже активна, весела та позитивна людина. А найголовніше, вона – найкраща в світі мама, яку я обожнюю.

Матінко моя єдина!
Ти для мене цілий світ!
І хоч я мала дитина,
Хоч мені лиш кілька літ,
Та тебе, матусю мила,
Я кохаю над життя
І бажаю: будь щаслива,
Наче квітка весняна!

Прабабуся по батьковій лінії, Кривошей (Раскіна) Анна Калманівна (1911р.-1959р.), народилася в місті Чернігів. Працювала на держслужбі. З 1941 по 1945 рік перебувала в евакуації. Після закінчення Другої світової війни проживала в місті Борзна.
Прадідусь по батьковій лінії, Кривошей Петро Сергійович (1906р.-1944р.) в довоєнні роки служив льотчиком-винищувачем. Капітан. Командир ескадрильї. Загинув влітку 1944 року при визволенні Білорусії від німецько-фашистських окупантів.
Прабабуся по батьковій лінії, Івіна (Толкачова) Зінаїда Семенівна (1913р.-1997р.) народилася в Курській губернії. Нагороджена медаллю «Мати-героїня», виховувала 7 дітей, домогосподарка.
Прадідусь по батьковій лінії, Івін Іван Сидорович (1908р.-1995р.) народився в Херсонській губернії, с. Агаймани. З 1938 року перебував у лавах Робітничо-Сілянської Червоної Армії. Учасник Радянсько-фінської та Великої Вітчизняної воєн. Нагороджений бойовими орденами і медалями. Капітан інженерних військ. Після демобілізації жив у місті Нова Каховка. Працював на різних посадах у будівельних організаціях.
Бабуся по батьковій лінії, Івіна (Кривошей) Майя Петрівна народилася 01.05.1943р. в евакуації в Свердловській області. Після Другої світової війни проживала в м Борзна. Має 47 років трудового стажу, з них 24 роки на залізниці. Ветеран праці. Нагороджена грамотами та почесними дипломами. З 1969 року проживає в місті-герої Керч. Домогосподарка, на пенсії.
Дідусь по батьковій лінії, Івін Євген Іванович народився 12.02.1940р. в Херсонській області. Служив з 1958 до 1965 року у місті Шауляй Литовської РСР, ВПС (стратегічна авіація). Після демобілізації працював водієм. У 1969 році переїхав в місто-герой Керч. Ветеран праці. Має 51 рік трудового стажу. На пенсії.
Батько, Івін Олег Євгенович, народився 03.07.1975 в місті-герої Керч. З 1993р. до 1995 р. проходив строкову службу у ракетних військах стратегічного призначення збройних сил України в Миколаївській області у місті Первомайськ на Бузі. З 2001 по 2009 рік проживав у місті Запоріжжі. Освіта вища. Інженер-механік. Має 24 роки загального стажу, з них 9 років на залізниці. Захоплення: спорт, риболовля, багато читає. Нагороджений грамотами та почесними дипломами з настільного тенісу на спартакіадах Придніпровської залізниці.
Кожен рід – це велике дерево, на якому гілочки, які швидко ростуть, живляться соками великої гілки – сім’ї. Як гілка міцно зростає зі стовбуром, щоб її не відламали, так і родина ніколи не ослабне, поки буде споживати соки землі – матінки, через мову, звичаї, обряди, свята, пісні, казки, прислів’я, ігри, родинні реліквії, взаємодопомогу, любов. Ніжні серцю, милі діти – родинного дерева квіти, розкішні життєдайні гілочки: бабусі, дідусі, їхні сини й дочки. Коли родина сходиться до хати, хочеться слово їй тепле сказати.

Моє ім'я

Чоловіче ім'я Єгор є формою грецького імені Георгій, що означає "землероб", "орач". У давні часи воно використовувалося більше як позначення безвідповідальної людини або п'яниці, але поступово втратило такий сенс і відокремилося спочатку в ім'я Єгорій, а потім в ім'я Єгор.
Це ім'я справляє враження чогось грубого, твердого, і характер Єгора чимось схожий на таке визначення, адже він, як правило, дуже урівноважений, практичний, емоційно холодний, що володіє ясним розумом і здоровим глуздом. У дитячому віці це непосидюча дитина, яка має розвинене почуття власної гідності і вразливо ставиться до критики. Він нікому не розкриє своїх переживань, воліє заховати емоції глибше, а коли його змушують поділиться почуттями, дратується і закривається ще більше. При цьому батьки знають: потенційно Єгор дуже ласкавий, але квапити його не треба, він сам розкриється, коли вважатиме це за потрібне. Дорослий володар цього імені завдяки витримці, серйозності і працьовитості, як правило, займає в суспільстві гідне становище. Це підприємливий, господарський чоловік, життя якого начебто розкладено по поличках. Єгор цінує в людях чесність, відповідальність, принциповість, але при цьому часто проявляє до них занадто велику вимогливість, буває занудним і буркотливим. Друзів у нього досить багато, вони люблять його за незлобливість і добрий гумор.
Які ж плюси і мінуси можна відзначити в імені Єгор? Позитивно його характеризує енергетично сильне звучання, рідкість, хороше поєднання з російськими прізвищами та по батькові, а також наявність у нього таких милозвучних зменшувально-пестливих форм, як Єгорка, Єгорушка. Як плюсом, так і мінусом можна назвати вольовий, але важкуватий характер Єгора, однак явних недоліків у цього імені немає.
У сімейних стосунках Єгор є вірним чоловіком та дбайливим батьком. У супутниці життя він вибирає скромну, серйозну і розважливу жінку, яка буде за ним, як за кам'яною стіною.
Іменини Єгорів не відзначають, оскільки в чистому вигляді цього імені немає в церковних календарях, хоча часто їм приписують іменини Георгія.
Відповідний імені знак Зодіаку – Стрілець.
Відповідний імені знак – Юпітер.
Талісман-камінь, мінерал, метал – сапфір.
Талісман-колір – блакитний.
Талісман-рослина – конвалія, тополя.
Талісман-тварина – білий бик.

Знамениті особистості з таким іменем:

• Єгор Золотарьов, математик, академік (1847-1878)
• Єгор Канкрін, граф, державний діяч, (1774-1845)
• Єгор Лігачов, політичний діяч (р. 1920)
• Єгор Найдьонов, купець, підприємець (1745-1821)
• Єгор Строєв, політичний діяч (нар. 1937)
• Єгор Гайдар, російский державний діяч і економіст (1956 – 2009)
• Єгор Зайцев, дизайнер (нар. 1960)
• Єгор Лєтов, рок-музикант, поет (1964 – 2008)
Прізвище Івін в одній третині випадків має російське походження, також існує невелика ймовірність, що прізвище білоруського чи українського походження, приблизно у чверті випадків прізвище походить з мов народів Росії (бурятського, мордовського, татарського, башкирського, та ін.). Також можливо в 20% має єврейське коріння, в 20% є русифікованим варіантом латиських прізвищ. Швидше за все це прізвище походить від прізвиська, імені, чи професії далекого предка її носія, до того ж у більшості випадків по чоловічій лінії. Хоча нерідкі випадки, коли прізвище Івін є і по жіночій лінії.
Існує декілька версій походження прізвища:
• версія №1
Герб роду Івін складається з геральдичного щита, розділеного на дві частини: у верхній зображена срібна стіна на червонім полі, знизу – бура лисиця з срібним хвостом на золотистому полі. Щит укритий мантією і короною княжого достоїнства, що підкреслює походження від Рюрика.
• версія №2
Івін – прізвище дворянське. Родоначальник роду – князь Костянтин Галицький, брат Олександра Невського. Один з його нащадків, нащадок Рюрика в 18-му коліні Іван Борисович на прізвисько Іва поклав початок іменуванню своїх нащадків прізвищем Івін.
• версія №3
Основою прізвища Івін послужило мирське ім'я Іва. Нецерковне ім'я Іва сходить до назви дерева верби. До введення на Русі християнства наречення дитини ім'ям, які представляють собою назву тварини або рослини, було дуже поширеною традицією. Це відповідало язичницьким уявленням людини про світ.
Давньоруська людина, що жила за законами природи, сама уявляла себе частиною природи. Даючи немовляті такі імена, як, наприклад, Вовк, Білка, Соловей, Іва, батьки хотіли, щоб природа сприймала дитину як свою, щоб до неї перейшли ті корисні якості, якими наділений обраний представник тваринного або рослинного світу.
Ім'я Єгор дали мені мої батьки. У нашому роду я перший, кого назвали таким ім’ям.

Сімейні свята

Нашою головною традицією у святкуванні сімейних свят є те, що ми завжди збираємось усією великою родиною у бабусі та дідуся вдома. Усе розпочинається із святкування Різдва, яке плавно виходить із зустрічі Нового року. За новорічними приходять весняні свята:
– Великдень – для нас це головне весняне свято. Воно пов’язане не тільки з Воскресінням Христа, а і з воскресінням всієї природи. Великдень – свято родинне, тому на ранок всі обов’язково мусять зібратися за великоднім столом, тоді родина буде триматися разом протягом року. Але до того треба зібрати великодній кошик та посвятит. Він – невід’ємний атрибут свята. Зазвичай ми приносимо до храму Великодній хліб – паску. Випікає її бабуся Нінель Іванівна у Чистий четвер. А якщо не встигає, то у суботу. Пасок вона пече дуже багато, до двадцяти. Тому що обов’язково цим хлібом треба поділитися з усіма, кого бачимо. Ще одна складова кошика – яйце – символ воскресіння Христового, тому що воно ніби є мертвим, але з нього народжується життя. До кошика яйця потрапляють у вигляді крашанки, писанки, дряпанки або крапанки. «Христос воскрес!» – лунає на світанку. Під передзвін церковних дзвонів та спів пасхальних пісень освячуються паски, писанки та все принесене в прикрашених кошиках. На перший і другий день Великодня прийнято ходити христосуватися. Також відвідувати сусідів, родичів, хресних та приносити їм паску. Великдень є символом щорічної можливості почати нове життя.
Великодній тиждень закінчується Провідною неділею. Це день відвідин померлих. Мало не всі наші родичі збираються на цвинтарі, щоб згадати тих рідних, хто відійшов у вічність, і сповістити радість воскресіння: «...Христос воскрес із мертвих і смертію смерть поправ!».
На черзі літні свята:
– День народження моєї бабусі Нінель Іванівни – 28 червня. В цей день також святкують День Конституції України на честь прийняття Основного Закону держави України того ж дня 1996 року.
– Дні народження: батька Олега та мій (3 та 7 липня відповідно) як правило ми святкуємо у Керчі. Окрім того на 7 липня припадає, традиційне українське свято Івана Купала, яке відзначають вночі перед Івановим днем.
У нашій родині ще є іменинники, які народилися восени. У моїх двоюрідних братів Павла і Дмитра день народження дев'ятнадцятого вересня. А в жовтні ми святкуємо мамині іменини, а саме шістнадцятого. У нашій сім`ї прийнято іменинникам дарувати подарунки, квіти і робити приємні сюрпризи.
Рік завершується підготовкою до святкування Нового року, коли уся наша сім'я зустрічається, як завжди, у будинку бабусі та дідуся. Головним атрибутом новорічного свята є звісно ялинка. Наша ялинка завжди велика й дуже гарна. Ми разом із дідусем та братами прикрашаємо її яскравими вогниками й новорічними іграшками. Під ялинкою незмінно стоять Дід Мороз зі Снігуронькою. Аромат зеленої красуні наповнює усю кімнату. А на кухні щосили кипить робота з приготування дуже смачної їжі. Щороку наші жінки намагаються всіх здивувати якимись новими стравами. Ввечері, як і всі сім'ї, ми чекаємо на дванадцяту годину за святковим столом, приємно проводимо час, спілкуючись один з одним. У нашій кімнаті стоїть сміх та гам. Цікавим моментом є те, що замість феєрверку ми разом із дідусем стріляємо у повітря з його мисливської рушниці пустими набоями. Цей вечір викликає багато приємних вражень!
Отже, саме так проходить рік наших сімейних святкувань. Наша сім'я дуже дружня та весела!

Вірші про сім'ю

Моя сім'я

Ірина Калина

Моя сім'я – жаданий скарб,
Той найцінніший діамант
І найпрекрасніший смарагд,
Який від злого збережу,
І до добра я піднесу.

Сім’я

Сім’я –це дерево родинне,
З широким листям на гілках,
Це роздоріжжя, де з дитинства,
Життєвий починаєм шлях.
Сім’я-це те гніздо, з якого,
Всі пташенята у політ,
Летять, але до гілля того,
Вертаються, крізь далеч літ.

Сім’я в житті – це головне!

Алла Баранкевич

Сім'я в житті-це головне,
Все інше – діло набувне.
Раді них завжди й живу,
Дуже люблю свою сім'ю!!!
За те, що в нас міцна сім'я,
Радіють завжди діти й я.
Без неї людям важко жити,
Якщо нема кого любити.
Бажаю, я всім сім'ї мати!
Рідних любити й обнімати!
Сім'я в житті – це основне!
Це найдорожче і святе!

Молитва за сім`ю

Я молю Тебе Боже за родину свою.
Хай ніщо не тривожить нашу щиру сім`ю.
Хай здорові всі будуть кожен день, кожен час.
Хай не заздрять нам люди, й не клянуть кожен раз.
Щиро дякую, Боже, за тепло у серцях.
Що образи спроможні забувати за так.
Що Ти дав розуміння і любов у сім`ї.
Дав нам віру й натхнення, і слова рятівні.
Я молю Тебе Боже, омина хай біда
Нашу хату, і серце хай буде сповна
Я молю Тебе, Боже, за наш скромний дім,
За сім`ю найдорожчу у прихистку цім.
Дім то – сховище наше; ми – найкраща сім`я!
Об`єднай нас ще більше, й дай нам вічне життя!

 

 

 

 

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123