This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Моя родина

Ігор Зарічний, м. Щецін, Польща

Сьогодні, коли для багатьох найважливішими цінностями є гроші та час, іноді забуваємо, ким ми є, ким були наші предки, де вони жили, чим займалися, якими були їхні звичаї.
Якщо проаналізувати навіть нашу парафію, можна дізнатися, що у Польщі мешкає дуже багато родин з українським корінням. Усі вони складають потужну меншину українську, яка об’єднується історією, мовою, традиціями.

Проте кожна з родин має й свою власну історію, тож хочу розповісти про свою.
Мене звати Ігор. Разом з сестрою Ксенею та батьками я мешкаю у Щецині. Це місто для мене є дуже важливим, тому що я народився тут, і моя сестричка, і тато. Щасливий з того, що мої бабусі й дідусі ще живуть і розповідають нам про часи і події, котрі минули. Тож від них я безпосередньо дізнаюсь про те, що інші прочитають лише у книжках, їхні розповіді – це справжня цілюща скарбниця не лише родинної, але й загалом української історії.
Так склалося, що батьки мами й тата пережили Другу світову війну та її наслідки, зокрема, примусове переселення українців на західні землі Польщі та асиміляцію. Родину батька, котра мешкала поблизу Томашова Любельського, було переселено до Осташева, що біля Гданська, а родина мами, котра мешкала біля кордону зі Словаччиною у горах Бещадах (у селі, котре після війни перестало існувати), вивезена до околиць Тшебятова.
Батьки мами, котрі є старшими від татових, часто згадують про минувшину, звичаї, традиції, особливості побуту. Необхідно сказати, що люди були неосвічені, але надзвичайно працьовиті й добрі. Я дуже люблю слухати, мов казку, розповіді моїх дідусів та бабусь.
Більшість моїх предків прості люди, хлібороби, для котрих земля становила сенс життя. Сьогодні, аналізуючи їх життя, шаную ті цінності, які успадкував через покоління, і з вдячністю користуюся ними.
У підсумку хочу звернутися до усіх українців. Шановні співвітчизники, хоча й живемо не на своїй рідній землі, та не можемо забувати, ким ми є. Хоча маємо особисті, власні життєві історії, не забуваймо, що разом творимо одну велику націю. Тоді слова «Разом нас багато, нас не подолати» будуть легко здійсненими.

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123