Звенигора… Звенигород… Звенигородка…

 Непорожній Юрій, 14 р.,ЗОСШ-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю,с. Шевченкове, Черкаська обл.

В самому імені нашого міста чути відгомін віків. Цей край здавна був свідком багатьох історичних подій. Тут праслов'янські громади творили державність Київської Русі. Для оборони від кочівників вивершувались Змійові вали, будувались сторожові укріплення.

1240 рік. Монголо-татарські орди хана Батия руйнують південні замки Київської Русі, спалюють Київ. Знищення зазнав і Звенигород – порівнюючи невеликий, сторожовий замок з прилеглими осадами.
1363 рік. Не минуло і півтори сотні років, як Звенигородський замок був відновлений, бо, як пише М. Стрийковський в «Хроніці» на той час литовський князь Ольгерд після битви з татарами під Синіми Водами здобуває права на замки Білоцерківський, Звенигородський та Торговицю.
1394 року. Виконуючи настанови литовського князя Вітовта, після Кревської унії 1385 року, йде утверджувати литовську владу на Середній Наддніпрянщині князь Скиригайло.
1411 року невдовзі після Грюнвальдської битви Владислав Ягайло відвідує південні володіння, спускаючись човнами від Києва по Дніпру до Канева і Черкас, а потім іде до Звенигороду, Соколівки і до Брацлава.
1482 року кримський хан Менглі-Гірей з своєю ордою руйнує південні замки і грабує Київ, захопивши перед цим Дашів (сучасний Очаків) – фортецю, засновану ще в 1420 році литовським князем Вітовтом. Татари спалили і Звенигород, і край стали називати «Звенигородською пустинею».
Та в XVI столітті польські королі активно поширюють експансію на південний схід. Стратегічне значення Звенигородського замку було незаперечним і його відновлюють.
1545 року. Відбулося відновлення Звенигородського замку, від якого розпочалася і забудова сучасного міста Звенигородки.
1557 рік. Відбудова замку в 1545 році сприяла залюдненню краю. Року 1557 місяця квітня, дня 1 Звенигородський замок з прилеглими осадами було включено в Ординацію міст і містечок Великого князівства литовського. Ординація, тобто включення в реєстр, надавало статус міста, яке мало магдебурзьке право, певні податкові пільги та ширші можливості для місцевого самоврядування.
1564 рік. Статут земський для земель і повітів та всіх міст Великого князівства литовського від року 1564, місяця липня дня 1, підтвердив статус міста Звенигородки.
Відновлене місто, яке стали називати Звенигородкою, мало всі міські права і привілеї ще до входження Звенигородщини до складу Речі Посполитої після люблінської унії 1569 року.
Відбудова замків, спорудження фортець особливо пожвавились після Люблінської унії. Розширюється експансія Речі Посполитої в південно-східному напрямкові на Середній Наддніпрянщині. Року 1592 відбудовується Чигиринський замок, закладається в 1593 році Лисянський замок. Для приваблення людності новоствореним містам надаються широкі привілеї. Так, вже в 1622 році польський король Сигізмунд III Ваза надає місту-фортеці Лисянці магдебурзьке право. Отримують королівські привілеї і ряд інших міст.
В другій половині XVI століття Звенигородка з прилеглими осадами входить до складу Корсунського староства.
1639 року Звенигородка стає центром виокремленого староства – адміністративно-територіальної господарської одиниці в державних володіннях Речі Посполитої.
1792 року, місяця квітня, 30 дня польський король Станіслав Август поновив Звенигородці магдебурзьке право і надав йому герб, який зображував Звенигору, оточену довкола частоколом, а на ній стоїть воїн, що тримає в одній руці меч, а в другій щит на якому зображено хрест.
Наприкінці XVIII століття відбуваються політичні події, які вплинули істотно на подальшу історію розвитку міста Звенигородки.
Після третього поділу Польщі для посилення адміністративного впливу Катерина II створила Вознесенське намісництво (1795), останнє після Харківського (1780), Київського і Чернігівського (1781), Катеринославського (1783), Брацлавського, Подільське і Волинське (1793).
До складу Вознесенського намісництва було включено Катеринопільський повіт (містечко одержало назву на честь Катерини II – Калниболото перейменували в Катеринопіль). До складу цього повіту ввійшла Звенигородка з довколишніми селами.
I стала Звенигородка повітовим містом Російської імперії.
В ході адміністративно-територіальних поділів Звенигородський повіт, який входив до складу Київської губернії після розвалу Російської імперії, зазнав чимало змін.
1917, 27 лютого – лютнева демократична революція з Російській імперії.
Формування Вільного козацтва.
1917, березень. Утворення Української Центральної Ради
1917, 10 червня. Проголошення автономії України.
1917, 25 жовтня. /7 листопада/ жовтнева революція – більшовицький переворот в Петрограді.
7 листопада. Проголошення. Української Народної Республіки.
11 січня. Проголошення Української Народної Республіки – проголошення незалежності (4-й універсал).
1918. Проголошено гетьманат України, Гетьманом обрано Павла Скоропадського.
1918, 14 грудня. Гетьманат перестає існувати.
18 грудня. Проголошено владу Директорії.
6 січня. Утворення Української Соціалістичної Радянської республіки.
1919, 13 квітня. З’їзд рад в Звенигородці (меморіальна дошка на колишньому комерційному училищі).
1922, 30 грудня. Утворення СРСР Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
1923 рік. Реформою від 7 березня 1923 року прийнята нова система ділення адміністративних одиниць. Повіти і волості замінені округами і районами. Створено Звенигородський район, який входив до складу Шевченківської округи. Київської губернії.
1925 рік. З червня 1925 року Київська губернія ліквідована і Звенигородський район ввійшов в Уманський округ.
1932 рік. 9 лютого 1932 року було створено Київську область, до складу якої ввійшов Звенигородський район.
1938 рік. В ході попередніх адміністративно-територіальних реформ Звенигородка втратила статус міста – воно було названо селищем. Але в 1938 році статус міста Звенигородці було повернуто. Принагідно згадаємо, що тоді ж знову містами стали Богуслав, Корсунь (нині Корсунь-Шевченківський), Тальне, Шпола та ряд інших прадавніх міст України, як наприклад, Богуслав. І досі ще не мають статус міст Лисянка та Катеринопіль (Калниболото).
1941, 29 липня. Початок німецької окупації Звенигородки.
1944, 28 січня. Звільнення Звенигородки від німецьких окупантів в ході Корсунь-Шевченківської битви.
1954 рік. Звенигородський район входить до складу Черкаської області, утвореної 7 січня 1954 року.
1991, 24 серпня. Проголошено Незалежність України.
2001 рік. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року Звенигородку включено в Список історичних населених місць України.
2003 рік. Звенигородка стає членом Асоціації міст України, та громад.
2009 рік, 4 червня. Постановою Верховної Ради України встановлені нові межі міста Звенигородка.