This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Трипільська культура на Черкащині

Савко Віталій, 15 р., зош-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю, с. Шевченкове, Черкаська обл.

Черкащина є одним з найдавніших регіонів нашої держави на її території знаходиться велика кількість історико-культурницьких пам’яток, проживає багато культурницьких і політичних діячів, будує будинки чесний, незалежний, доброзичливий український народ, а історія сягає ще часів палеоліту.

На цих землях розташовувалися землі Руських князівств, воєводства, а згодом і губерній Російської імперії, на її тернах розвивалася молода Холодноярська республіка і процвітала козаччина.
Доказом її великої історії є знахідки археологів по всій Черкащині таких історичних пам’яток як стоянка первісних мисливців на мамонтів у с. Межиріч Канівського району, Молюхів Бугор поблизу села Новоселиця Чигиринського району та трипільські поселення Веселий Кут та Майданецьке в Тальнівському районі.
Особливе місце на Черкащині займають археологічні пам’ятки трипільської культури – яскравої сторінки світової історії, культури, яка існувала в IV-III тис. до н. е.. Вони характеризують окремі локальні групи загальної східноєвропейської трипільсько-кукутенської культурно-історичної спільності. Її назва походить від с. Трипілля Київської області та с. Кукутені поблизу м. Яси в Румунії.
Трипільська культура сформувалася на рубежі IV-III тис. до н. е. в місцевому південно-східноєвропейському середовищі під впливом культурно-історичних традицій, пов’язаних із Східним Середземномор’ям та Балканами.
Сьогодні відомо 4392 трипільських поселення, з них 2042 знаходяться у 19 областях України. На Черкащині – 278, які відносяться до шести локально-хронологічних груп трипільської культури. Серед них виділяються поселення-гіганти, які існували в кінці IV – на початку III тис. до н. е.: Тальянки (400 га), Чичеркозівка (300 га), Майданецьке (270 га), Небелівка (250 га), Доброводи (250 га), Глибочок (200 га), Аполянка (200 га), Веселий Кут (150 га), Косенівка (120 га), Розсохуватка (100 га) та ін. Свого часу була висловлена думка про те, що ці поселення-гіганти являли собою «загально-трипільські столиці». Але дослідження підтвердили висновок про самостійний характер великих трипільських поселень. За останні 15 років відкрито і обстежено 24 поселення-гіганти, 18 з яких розташовані на території Черкащини в межах трьох адміністративних районів – Уманського, Тальнівського, Звенигородського. Вважається, що трипільці почали будувати поселення-гіганти під загрозою проникнення степовиків, з метою захисту населення у разі їхнього нападу.
Найбільш раннє з них – поселення у с. Веселий Кут Тальнівського району, яке датується 3200-3100 роками до н. е. та відноситься до східно-трипільської групи. Площа поселення – 150 га. Розташоване на березі р. Гірський Тікич.
До Всеукраїнського реєстру археологічних пам'яток трипільської культури включені 34 поселення, сліди яких були виявлені на території Городищенського району.
У Городищі виявлені місцезнаходження чотирьох трипільських поселень. У 1970-х роках місцевий дослідник Іван Гуріненко відкрив поселення площею 3–4 га. Розташоване воно на невисокому виступі плато між двома балками (урочище Івани) на південно-східній околиці міста за кутком Покасеве. Відноситься до пороського варіанту канівської локальної групи… На початку 1990-х років археолог Олександр Назаров виявив трипільське та черняхівське поселення на південно-східній околиці міста (вул. Чапаєва, пров. Разіна) на похилому мисі берега Вільшанки. Площа становить 15 га. Рятувальні археологічні роботи було проведено 1993 року експедицією Київського обласного відділу охорони пам'яток. Досліджено рештки двох наземних жител… Ще одне поселення знаходиться в північній частині міста (вул. 1 Травня) на виступі лівого берега Вільшанки, обмеженого струмком. Поселення виявили на початку 2000-х років… Тоді ж відкрили трипільське та ранньо-скіфське поселення площею 2–3 га на західній околиці райцентру на схилі плато лівого берега Вільшанки між двох струмків (урочище Дук, Жукові ставки).
Три поселення трипільців виявлені у В'язівку. Перше розташоване на лівому березі Вільшанки на північно-західній околиці села. Відоме з 1970-х років, обстежене у 2000 році. На сьогодні воно зруйноване кар'єром… Друге багатошарове поселення за північною околицею села виявлене на правому березі ставка на річці Поволожжя (ліва притока Вільшанки). Площа становить 5–7 га. Будівлі трипільців були сплановані вздовж берега. Виявлено також матеріали черняхівської культури та ранньослов'янського часу… Третє поселення розташоване на першій надзаплавній терасі лівого берега Вільшанки (хутір Заводянка). Відкрите у 1990-х роках.
На західній околиці Буди-Орловецької, на високому плато берега річки Сріблянки, обмеженому яром Божкове провалля, виявлене поселення площею до 30 га. Його місцезнаходження встановили 1969 року, обстежували у 1973, 1974 і 1986 роках. Знайдено подвійну жіночу статуетку, яка нині знаходиться в експозиції Черкаського обласного краєзнавчого музею.
У Валяві виявили найбільше в районі трипільське поселення. Його площа близько 100 га! Відоме з 1960-х років. Воно знаходиться на східній околиці села (хутір Чубівка Валявська) по обидві сторони траси Київ–Луганськ. Це на схилі плато лівого берега струмка (ліва притока Вільшанки). Тут було знайдено чоловічу статуетку з реалістичними рисами. Вдивляючись в обличчя древнього зображення, відчуваєш сильне хвилювання, ніби зустрів погляд далекого пращура. Два поселення виявлені у Воронівці. Перше – за північно-східною околицею села (урочище Любчине), на підвищеному правому березі Поволожжя при впадінні струмка. Площа – 15 га… Друге – на підвищеному березі Вільшанки, площею 20 га. Пам'ятка відкрита у 1990-х, обстежена у 1999 році. Під час наукових розкопок в усіх поселеннях прекрасної та загадкової трипільської культури було виявлено багато красивого, лощеного посуду, розмальованого натуральними або стилізованими зображеннями рослин, тварин, людей, орнаментами. Знайдено чимало керамічних фігурок. Можливо, то були магічні амулети, або просто дитячі іграшки.
Вчені поділяють трипільську культуру на три етапи: ранній – 4000–3600 роки до нашої ери, середній – 3600–2800 роки до н. е., пізній – 2800–2000 роки до н. е. Трипільські племена розташовували свої поселення поблизу річок. Також селилися на високих берегах, де була джерельна вода. Майже всі поселення трипільців мали кільцеву структуру, винятком не є і поселення на Черкащині. Будинки трипільці майстрували з дерева, стіни обплітали лозою, акуратно обмазували глиною. Фасади будинків фарбували жовтою, червонуватою або зеленуватою фарбою - свідчення того, що трипільці любили мистецтво, були обдарованими дизайнерами, всі інші стіни акуратно білили крейдою.: Цікаво сплановані вулиці, уквітчані деревами, деінде, польовими квітами.. В кожному будинку ставили кам'яну піч, а якщо будинок будували великий, то його розділяли на окремі кімнати, в кожній з них ставили піч-вогнище, лежанку, місце для роботи, жертовник – місце для моління. З кожної кімнати робили вихід на двір. Житла мали двоповерхову конструкцію. Перший поверх мав господарське призначення, другий — господарcьке та житлове. На другому поверсі було два приміщення: вхідне (сіни) та власне житлове. Вхідне та житлове приміщення розділені поріжком та «гребенем», утвореним завалом простінка. У сінях зазвичай фіксуються залишки «робочих місць» — коритець для розтирання зерна, вимосток, зернотерок. Подружжя «трипільців» могло мати до трьох-чотирьох дітей, а з появою останньої дитини перша вступала у шлюб або наближалася до шлюбного віку. Однак батьківська пара після вступу у шлюб усіх дітей, напевне, проживала окремо, а не з родиною молодшої дитини, як вважає О. Г. Корвін-Піотровський (Колесников А. 1993, с. 36—37). У такому разі велика патріархальна сім’я займала кілька розташованих поруч споруд на поселенні. На користь цього свідчить неодноразово відзначене дослідниками «гніздове» розташування споруд на різних пам’ятках та проведений Т. М. Ткачуком аналіз знакової системи, що дозволяє говорити про проживання близьких родичів у таких «гніздах», себто групах із трьох— чотирьох будівель (Ткачук 2005).
На територіях поселень були знайдені печі для випікання кераміки. Всього, за даними Т.С. Пассек, у трипільській культурі існував 21 тип посуду. Крім різноманітних посудин, керамічний комплекс Трипілля включає антропоморфну та зооморфну пластику, моделі жител, «санок», крісел, столів, амулети, прикраси та інші вироби з глини.
У Майданецькому крім того, були розкопані залишки будівель, які можуть бути визначені, як громадські. Наприклад, один із комплексів може бути реконструйований, як велика двоповерхова споруда розмірами 24х7м, загальною площеюв 336 кв. метрів. На другому поверсі було два приміщення. Більше мало розміри 7х15м (105кв. Метрів) із глинобитним подіумом по периметру. У меншому приміщенні - 7х9м, що прямував за цим залом, ретельно виконана глиняна підлога, пофарбована червоною охрою. За плануванням та інтер'єром ця будівля помітно відрізняється від стандартної житлової забудови Майданецького поселення. Можливо ця будівля виконувала обов’язки римського форуму.
Важливу роль у житті трипільців відігравало землеробство. Землеробство спричинило дещо інший розвиток культури трипільців відмінний від племен скотарів.
Під час розкопок трипільських поселень археологи знаходять залишки жител у вигляді глинобитних майданчиків, які мають скупчення перепаленої глини. Їх вивчення дало вченим змогу висунути гіпотезу про те, що трипільські поселення від Попруття до Середнього Подніпров’я загинули від пожежі. Існує думка, що кожне поселення існувало протягом двох поколінь (50-80 років), після чого його мешканці переходили на нове місце. Викликане це було тим, що трипільці завдавали великої шкоди природним ресурсам краю: виснажували грунти, знищували ліси (залісненість краю знизилася з 50 до 9%), внаслідок чого складалася несприятлива епідеміологічна ситуація. Залишене поселеня спалювали. Це був спеціальний ритуал. У будинках залишали частину посуду та малоцінні знаряддя праці, як своєрідну данину померлим родичам. За думкою вчених, так само трипільці чинили і з померлими: їх, очевидно, спалювали, а залишки кремації не закопували в землю (оскільки не виявлено жодного могильника для всіх етапів трипільської культури), а розвіювали в полі або зсипали у священну ріку. Могильники у трипільців з’являються лише наприкінці існування культури, під впливом інших етносів, коли трипільці втрачають свої традиційні ідеологічні уявлення.
Ми – Трипільці, народ, що Європі
Дав божественну кміть, перший міт,
Наші предки в біблійнім потопі
Непотопились, як „грішний” семіт.
Наша рідна земля була раєм,
Де зродилась Орійська Сім’я.
Нині правди цієї не знаєм –
Ми свого відцуралися „Я”.
Древня Індія знає, що Роди,
Світлоокі, на конях швидких,
Підкоряючи гори і води,
З-над Дніпра прилетіли до них.
І над Індом створили Державу,
І назвали її тоді Кіш.
Поколінням майбутнім на славу
Вгруз у землю Дравійську леміш.
Орь-великий і славний наш тато:
Незбагненна ніким його кміть.
Світ дивують, як сонце і злато,
Сотні орських буремних століть.
Уривок з поеми Л.Силенка

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123