This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Степанщина – моя маленька Батьківщина

Позняковська Валентина, 18 р., Державний аграрний університет,м. Рівне

Містечко Степань Рівненської області розміщене на лівому березі ріки Горинь, правої притоки ріки Прип’ять, яка впадає в Дніпро. Містечко це знаходиться на віддалі 75 км від міста Рівне, 240 км від Житомира, 19 км від найближчої залізниничної станції Малинськ, 40 км від міста Сарни, 35 км від міста Костопіль і 37 км від Рафалівки.

Минуле Степаня – це історія міста з давньою і цікавою історією. На його долю припадали часи розквіту і занепаду. Було воно і столицею удільного князівства, і власністю князів Острозьких, волосним центром Рівненського повіту,районним центром.
У його назві увіковічнене ім’я засновника Степана князя чи боярина, це ім’я на міському діалекті вимовляється як «Степань».
Степань належить до найдревніших поселень Волинського Полісся, добре укріплене княже місто часів і Руси-України, торговий і культурний центр протягом багатьох століть. Кам’яні знаряддя праці, знайдені в його околицях, свідчать про наявність тут людського життя ще в сиву давнину. Розташований він був на дуже вигідному торговому шляху – «молочній дорозі руських і литовських князів». З усіх-усюд з’їжджалися на степанські ярмарки купці, везучи сюди заморські товари, а в Степані купували біле, як перкаль, полотно, чарівні роботи міських вишивальниць, вироби гончарів, бондарів, зброярів.
Спочатку наше містечко охороняв дерев’яний, а потім мурований кам’яний замок, що був фортецею з високими земляними валами, дубовими частоколами, вежами, бійницями. Мав він підвісний міст, омивався водами Горині. Були тут і численні підземні ходи.
Степанський замок і всі володіння переходили від одного князя до іншого. Маєтки належали князям Заславським, Сангушкам, Гольшанським, Острозьким, Любомирським, Потоцьким. Через шлюбні зв’язки Потоцьких з графом Ворцелем містечко перейшло у його володіння.
Упродовж всієї багатовікової історії Степань, як одне з чільних поселень Волині, постійно перебував у круговерті драматичних подій, якими так щедро було насичене життя наших предків.
Особливою цінністю містечка були культові споруди, які відігравали важливу роль в житті Степаня. З історичних джерел відомо, що колись в Степані було чотири церкви. Але внаслідок пожежі одна з них, Успенська, згоріла 1807 року; Свято-Троїцька відома з 1553 року, вдруге збудована 1780 року, Свято-Преображенська з 1749 року, Свято-Миколаївська вдруге збудована 1775 року.
Історія зберегла для нащадків згадку про одну старовинну обитель – Степанський Михайлівський монастир. У свій час був відомий далеко за межами Волинського Полісся не тільки як відомий релігійний центр, покликаний зміцнювати православну віру, а й важливий осередок освіти, науки, літератури, культури.
Степанці від діда-прадіда передають односельцям оповіді про те, що степанськими валами милувався шведський король Карл ХII, славетний месник Северин Наливайко, народний герой полковник Іван Богун. Вулицями нашого Степаня ходив російський письменник Олександр Купрін.
Донедавна в офіційних джерелах історичний Степань землі Погоринської згадувався під 1292 роком у «Іпатіївському літописі», як столиця удільного князівства, яке перед татаро-монгольською навалою досягло свого найвищого розквіту: «Тої ж зими преставився степанський князь Іван, син Глібів. І плакали за ним усі люди, од малого і до великого, і став княжити замість нього син його Володимир». Пізніше «Степань на Горині» названо серед волинських міст у «Списку руських городів дальніх і ближніх», складеному наприкінці XIV ст.
Але завдяки дослідженням вихідця із Степаня, літератора, члена Національної спілки краєзнавців України, старшим викладачем кафедри релігієзнавства Національного університету «Острозька академія» Валерія Войтовича вдалося віднайти досить вагомий і цінний документ, у якому літописну згадку про містечко Степань, як центр самостійного Степанського князівства в записі про події 1292 р. відноситься до 1005 р., тобто на 285 років раніше офіційної. Ось це історичне свідчення: в «Турове в лето 6513 (1005 р.) до Турівської єпархії Пінська, Новогрудка, Городні, Берестя, Вовковийська, Здітова, Нобеля, Степані, Дубровиці, Висоцька, Слуцька, Копиля та інших міст», яке варто віднести до більш пізніших часів, однак сам перелік дає уявлення про значну територію цієї єпархії.
Сучасна символіка Степаня
Сучасні символи Степаня затверджені селищною радою 28 січня 1998р. Герб Степаня: у зеленому полі золота 6-променева зірка, обабіч неї дві золоті 6-променеві зірки меншого розміру, під ними срібний півмісяць ріжками вгору, над ними – золоте кільце із загостреним виступом.
Прапор Степаня: квадратне полотнище, на зеленому тлі жовта 6-променева зірка, обабіч неї дві жовті 6-променеві зірки меншого розміру, під ними білий півмісяць, над ними – жовта острога; від древка та з вільного краю прапор має жовті лиштви. Герб реконструйовано за міським знаком XVI ст. У його основі – видозміна герба князів Острозьких. Щит увінчує срібна міська корона. Автори проектів – голова Українського геральдичного товариства, кандидат історичних наук Андрій Гречило та член ради УГТ Юрій терлецький. Серед сотень опитаних мешканців Степаня висновок один – на гербі зображена зірка Давида, відома як Маген Давид. Зірка Давида часто виступає символом єврейської нації.
Перебування в Степані визначних осіб
Містечко Степань визначне деяким історичними подіями і відвідуваннями високих коронованих осіб. В 1432 році князь Свидригайло відступив від Луцька і прибув у Степань, де й знаходився під час невдалої облоги Луцька і прибув у Степань, де й знаходився під час невдалої облоги Луцька Ягайлом. Після цього в Степанському замку проживав кілька днів Стефан Баторний, король польський, коли проїжджав він через Волинь.
В 1548 році полковник Стефан Чарнецький, переслідуючи козаків, під самим Степанем розбив їх ущент.
В 1705 році в Степані деякий час знаходився шведський король Карл 12, коли після облоги і взятя міста Гордно, переслідував своїх майбутніх переможців – росіян. Тут, в католицькому костьолі, він з усім своїм штабом був присутній при богослужінні. Старожили запевняють, що в пам'ять цієї події на стінах костьолу були позначено рік, місяць, число і навіть година, коли Карл 12 відвідав костьол, але вже тепер нема й сліду цієї помітки.
В 1711 році Петро 1 з своєю жінкою Катериною, проїжджав через Волинь, був у Степані, пробувши тут два дні. Потім звідси поїхав у Луцьк для зустрічі з королем Августом. Допитливий монарх уважно обдивлявся Степанське укріплення і його вали.
Перекази та легенди про Степань
Переказ Чому село названо Степань?
Колись давно жили собі люди. Одного разу пішли лісоруби в ліс по дрова. Зайшли вони дуже далеко і заблукали. Аж раптом дивляться: перед ними розкинувся дуже гарний степ, неподалік протікала річка. Там вони і оселилися. Звели собі будинки й завели господарство. Згодом вони відшукали своє село й розповіли, що з ними трапилось. Потім поселення й назвали Степань, бо простягалось воно серед степу. Стали туди приїздити з далеких країн купці, пани, князі, гетьмани. Відомим та гарним містом став Степань, столицею удільного князівства.
Легенда про Степань
Давним-давно це було. Забрів у дрімучі поліські і трясовинні болота каторжанин Степан. Довго ходив він непрохідними болотами, поки не набрів на безлісну місцину біля річки. Там і оселився.
Приручив диких кіз, свиней. У лісах водилося багато різноманітної звірини, диких бджіл, а в болотах - диких качок та гусей, а в річці-риби. Так і жив каторжанин Степан.
Потім тут з’явилися ще поселенці-втікачі. Згодом і виникло поселення,яке і стало називатися Степань.
Цікаві факти з історії селища Степань:
-   До сьогодні у формі невеликої піраміди збереглася усипальниця графів Ворцелів, які володіли Степанем з кінця XVIІІ до середини ХІХ ст.
-   Містечко мало право 4 рази на рік проводити ярмарки, на які з'їжджалися купці з усього світу.
-   Перша школа у Степані була заснована у XVI ст. при Троїцькій церкві.
Архітектурні пам’ятки Степаня
Нова Спаська церква. При в'їзді у селище відбудовано козацький мурованик – капличку-пам’ятник на місці похованих у ХVI ст. козаків, які захищали Степань від татар.
Степань з давніх часів був міцною фортецею. Над річкою і нині височіє чотирикутний насип, який місцеві мешканці називають „валом”. Колись використовувалася ще назва „Замчисько”. На оточеному водою валу був розташований дерев'яний, пізніше мурований оборонний замок.
У 1914 році було побудоване приміщення школи, у якій навчалося не одне покоління степанців. Сьогодні у ній функціонує Будинок школяра.

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123