This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Дубно

 Здоровець Тетяна, 12 р.,Січовий колегіум, м Запоріжжя.


Цвітуть каштани...
Кроки – серця стук
Бруківка гордовито велилюбно...
Загою рани, притулюсь до твоїх рук.
Моє прекрасне історичне Дубно...

Моя пошуково-дослідницька робота стосується історії міста, де я народилася, а саме – славетного міста Дубно, чи, як його ще називають, – перлина Волинського краю, місто над Іквою. У процесі свого дослідження я дізналася, що моє рідне місто має багату історію та велику культурну спадщину.


Місто Дубно розташоване у південно-західній частині Рівненської області (Західна Україна) на Волинсько-Подільській височині і є райцентром.
Походження назви поселення пов’язують із місцем, де було багато дубів, – «дубне місце». Першою згадкою про місто під назвою Дубен є Іпатіївський літопис, який подає розповідь про передачу Дубна князю Давиду Ігоровичу.
"…В літо 6608 брати уклали мир між собою, Святополк, Володимир, Давид, Олег в Уветичах, місяця серпня в 10-й день. І прийшов до них Давид Ігорович і сказав їм: «Нащо ви мене прикликали? От я. У кого на мене образа?» І відповів йому Володимир: «От що говорять тобі браття: „Не хочемо тобі дати столу Володимирського, тому що ввігнав ніж у нас, чого не було ще в Руській землі. Але ми ж тебе хапати не будемо і якогось іншого зла не зробимо, але от що тобі даємо: іди і сідай у Божеському, в Острозі, а Дубен і Чорторийськ дає тобі Святополк…“»
Зі сторінок Іпатіївського літопису
Ще один раз Дубно згадується у літописі 1149 року у зв'язку з перебуванням на Волині Юрія Долгорукого
Проте 1100-й рік не є датою заснування. Археологічними розкопками кінця XІX –XX ст. доведена більш давня дата появи міста. У 1896 році під час копання ровів для фундаменту будинку в передмісті Сурмичі було виявлено поховання комарівської культури, що датується 15–12 ст. до Різдва Христова. У 1943 році у східній частині міста, на болоті (у передмісті) місцевий археолог та музейні працівники виявили поселення черняхівської культури (ІІІ – ІV ст.).
Розташування на перехресті торгових шляхів та зручна для оборони місцевість зробили місто в ті далекі часи помітним поселенням. За розмірами Дубно наближалося до волинського Дорогобужа і займало той відносно невеликий шмат землі, біля якого століттями пізніше з'явилися кам'яні стіни могутнього замку.
Під час князівських міжусобиць і боротьби за великокняжий престол місто переходило з рук в руки. І так тривало аж до самого нашестя монголо-татар на Волинь у 1240 році. Місто було розгромлене і майже на півтора сторіччя його назва зникає з літописів.
Після смерті Данила Галицького Луцьким уділом, до складу якого входило й Дубно, володів Мстислав Данилович. У 1340 році Волинь, у тому числі й Дубно, була загарбана Литвою.
На основі жалуваної грамоти Ягайла від 4 листопада 1386 року Федір Острозький отримує в подарунок місто Острог з округом Острозьким, до складу якого входило Дубно.
Так в XІV столітті у селі Дубен володар Острозького округу Федір Острозький спорудив на річці Іква невеликий дерев'яний замок. Його нащадок князь Костянтин Іванович Острозький побачив перспективу Дубна як міста і в 1492 році замість дерев’яного замку звів кам'яний. Укріплене замком місто забезпечувало військовий захист краю, а власнику – доходи від торгівлі. Вибір місця для нового замку виявився вдалим. З одного боку його обгинала широкою дугою річка Іква, яка була настільки повноводною, що могла у разі потреби заповнити оборонні рови, які також служили надійним захистом від раптових нападів. А за Іквою широкою смугою тягнулися топи і болота.
Для захисту з єдиного вільного доступу до міста на західному перешийку (з боку Луцька) насипається високий земляний вал з Луцькою надворотною баштою і глибоким ровом спереду.
На поч. XVІІ ст. в місті на стратегічно важливих місцях зводяться нові монастирські комплекси – бернардинців (поблизу Луцької брами) і кармеліток (в північному кінці півострова). Одночасно капітально перебудовується сам замок. Біля західного в'їзду в місто складається передмістя Забрам'я (або Луцьке), біля північно-східного боку – Сурмичі.
Дубно стало одним із найбільш укріплених міст Bолині, що, в свoю чергу, стимулювало його подальше зростання.
1498 року власник міста Костянтин Острозький отримує від Литовського князя Олександра грамоту про надання Дубну статусу міста, а у 1507 році король польський Сигізмунд І дарує Дубну магдебурзьке право, на основі якого: «Село Дубном зване зробити містом… …обсадити людьми і торги мати кожну п'ятницю, а ярмарок – кожного року на Спаса».
Середньовічне Дубно було одним із найбільших культурних центрів Волині. При тутешніх монастирях жили й працювали видатні вчені, літератори, церковні діячі – Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, отець Віталій, Іов Залізо (згодом Іов Почаївський). Ігумен Хрестовоздвиженського монастиря о. Віталій 1604 року переклав тут з грецької книгу «Діоптра…», а Ієромонах Арсеній у 1539 – 1566 роках створив відоме Дубенське Четвероєвангеліє.
Між старим городищем і новим замком пролягав глибокий рів, який легко наповнювався водою. Інший був проритий з протилежного боку замку. Через рів був підвісний міст, який на ніч підіймався.
У замкових підземеллях та казематах знаходили притулок міські жителі під час ворожих нападів. А таких було чимало.
У 1577 році Дубно двічі зазнало нападу татар. 4 березня 1577 року татарська орда переправилася через річку Ікву. На захист міста став син князя Януш. Він приготував місто до захисту, на річці прорубав ополонки. Татари виступили з боку чернецької греблі, дружина Януша не витримала натиску і відступила до замку.
5 березня 1577року татари знову підступили до міста, але наразились на сильний опір. Татари почали штурм з боку Хрестовоздвиженського монастиря, але безуспішно. Відступаючи, татари знищили дві сотні сіл, князь зазнав великих збитків. Місто було майже повністю зруйноване, вистояв лише міцно укріплений замок.
Із тим часом пов’язана одна з легенд міста. Ця історія про те, як племінниця князя Острозького, красуня Беата, сама відбила напад татар на замок. Під час чергового набігу командир замкового гарнізону злякався і не міг зібрати військо для оборони. Беата як раз готувалася до весілля, і коли зрозуміла, що її дівочі плани можуть бути зруйновані і зіпсується найкращий день в її житті, вона вирішила щось зробити. Спонукувана цікавістю і юнацькою безрозсудністю, вийшла на бастіон і самостійно зробила три постріли з гармати. Одним із пострілів влучила в шатро татарського вождя, вбивши його, і військо нападників відступило, оскільки татари вирішили, що це знак згори. А Беата спокійно продовжила підготовку до весілля. Відтоді північну оборонну вежу, з боку річки Ікви, називають Беаткою або дівочою вежею
Після Люблінської унії у 1569 р. Дубно входить до складу шляхетської Польщі (Речі Посполитої). Для економіки міста того часу є характерним подальше піднесення ремесла і торгівлі.
М. Гоголь зробив Дубенський замок ареною подій свого відомого твору "Тарас Бульба". Хоча він ніколи не відвідував Дубно, але з розповідей свого друга-історика досить чітко змалював замок та його підземні ходи, які відігравали важливу роль у романі.
На початку XVІІ ст. Дубно виконувало роль другої після Острога столиці Острозької ординації. У цей період продовжується зростання магнатського землеволодіння. Януш Острозький запроваджує статут про родинне успадкування (1609 р.) Свої маєтки він поділив на дві частини: майоратно-неподільну і спадкову. Відтак столицею майорату стає Дубно. До майорату входило 24 міста і 592 села. Селяни, які працювали на поміщика, виготовляли речі не тільки для внутрішнього використання, а й для продажу.
У 1666 році в Дубні нараховувалося чотири цехи: ткацький, ковальський, шевський, золотарський.
Посилення національного та релігійного гноблення спричинило антиуніатське повстання 1633 року в місті Дубні. Повстання очолили козаки місцевого загону проти Касіяна Саковича, який із 1625 по 1639 рік очолював Дубенський Спаський монастир. Він – автор відомих літературних творів, який силою змушував зрікатися своєї віри і приймати католицизм. Князівські війська придушили цей виступ, а його керівників стратили на міському майдані.
Під час визвольної війни українського народу 1648–1657 рр. хвиля масових повстань докотилася до Дубна. Влітку 1648 року дубенчани радо вітали загони Максима Кривоноса, що на деякий час увійшли до міста. Під Дубном відбулися сутички полковника Криси із королівськими військами, але козаки в кількості 5000 чоловік розбили шляхетські війська. 5 червня 1651 року один із козацьких загонів раптовим ударом вибив польські війська з Дубна. Козаки взяли багатий трофей – дві тисячі коней і волів, яких шляхта мала гнати до свого табору біля Сокаля.
На боці армії Богдана Хмельницького були й селяни. Вони всіляко допомагали козакам.
У 1753 році князь Януш Сангушко, останній ординат володінь Острозьких, подарував Дубно Станіславу Любомирському і зобов'язав його утримувати в Замку 270 піших людей для військових потреб і оборони фортеці. Пізніше Замок купила княгиня Єлизавета Барятинська, яка наприкінці ХІХ століття продала його державній скарбниці. З того часу Замок належав різним військовим відомствам – частинам царської армії, австро-угорським військам, польським, німецьким, радянським.
У цей самий час в Дубні зупинявся великий український філософ і поет Григорій Сковорода.
Наприкінці ХVІІІ ст. Дубно тимчасово було столицею престолонаступника французького трону – опального принца Конде та його родича, представника роду Бурбонів – герцога де Беррі. Приблизно в той самий час місто відвідала легендарна жінка-гусар Надія Дурова, яка служила в Литовському полку в Дубровиці та Луцьку. Окремий підрозділ цього полку дислокувався у Дубні й в інших роках.
Місто Дубно освячене слідами і сльозами Тараса Шевченка, який квартирував тут восени 1846 року.
Друга світова війна. 17 вересня 1939 року Червона Армія окупувала Східну Польщу, і Дубно, як і вся Західна Україна, ввійшло до складу СРСР. На окупованих територіях радянська влада почала репресії. Терор проти населення продовжувався до 22 червня 1941 року. За цей час було репресовано понад 10 000 з місцевого населення та сіл.
У червні 1941 року місто стало ареною боїв Червоної армії проти механізованих частин вермахту. Під Дубном відбулась найбільша танкова битва на території України (Битва за Дубно 1941).
За час війни місто було майже повністю зруйноване, загинуло багато його мешканців.
17 березня 1944 р. в Дубно ввійшли радянські війська. Почалася відбудова міста, яке перетворилося на значний торгово-промисловий та культурний центр Рівненської області. Зростає роль Дубна як одного з центрів хмелярства.
У промисловості міста стало переважати харчове виробництво –переробка молочних, м’ясних, виробництво хлібо-булочних і рибних продуктів. Будується цукровий завод. Починають функціонувати деревообробні, металургійні (ливарно-механічні) та хімічні підприємства, виробництво будівельних матеріалів. Легка промисловість представлена трикотажним виробництвом.
У місті налічується 10 загальноосвітніх навчальних закладів, 7 дошкільних навчальних закладів, училище культури, медичний коледж та педагогічний коледжі, Будинок дітей та молоді, ДЮСШ, краєзнавчий музей, 2 будинки культури, 10 бібліотек.
Улітку 1991 року було започатковано Всеукраїнський фестиваль рок-поп музики „Тарас Бульба”, який проводиться й досі. Фестиваль спрямований на розвиток і популяризацію вітчизняної музики. На фестиваль приїздили учасники та гості з Австрії, Росії, Німеччини, Бельгії, Канади, Польщі, Франції, Молдови, Білорусі. На фестивалі народжуються нові зірки поп та рок музики.
Долучаються до історії міста такі славетні імена, як український гетьман Іван Виговський, Іван Федоров і Северин Наливайко, Оноре де Бальзак й Антоній Мальчевський, Олександр Купрін і Володимир Короленко, Леся Українка й Улас Самчук, Віталій Лисенко і Ярослав Гашек, патріарх Мстислав (Степан Скрипник) і генерал де Голль, Тадеуш Чацький і Валер`ян Поліщук, Симон Петлюра й митрополит Іларіон (Іван Огієнко), Андрій Малишко й Максим Рильський, Ніна Матвієнко й Станіслав Ростоцький, Микола Костомаров й Адам Міцкевич, Михайло Драгоманов і Олена Теліга та інші.
З історико-культурних пам’яток, до наших часів дійшли:
- Замок князів Острозьких (15 ст.),
- Луцька брама (16 ст.),
- Костел фарний імені святого Яна Непомука (16 ст.),
- Палац Любомирських (18 ст.),
- Спаська (17 ст.) та Юр’ївська (18 ст.) церкви,
- Костьоли бернардинів і кармеліток (17 ст.),
- Будинок контрактів (19 ст.).
- Тараканівский форт(19 ст.).
- та досі повністю не досліджені княжі підземелля.

Луцька брама

Князь Олександр Заславський уклав контракт із архітектором Якубом Мадлайном на будівництво Луцької брами. Постала брама є подібною до інших відомих споруд архітектора – Луцької і Татарської брам в Острозі. Була включена до оборонної системи Дубна від заходу. Поєднувалася з земляним валом. Комунікаційний шлях пролягав підйомним мостом, перекинутим над ровом із водою, через арочний проїзд влаштований на першому поверсі брами. Мала двоярусні пивниці, з яких підземний хід вів до замку.
У 1785 році браму перебудовано. Надбудований третій поверх, влаштовано бійниці і віконні прорізи. Здійснено перепланування інтер'єру.
Наприкінці 18 століття у брамі збиралася масонська ложа «Досконала таємниця» (з 1784р -Велика ложа волинської провінції) під керівництвом Великого майстра Михайла Любомирського. Від брами походить назва колишнього дубенського передмістя – Забрама.

Костел імені святого Яна Непомука

Фарний (головний) костел святого Яна Непомука – єдиний діючий католицький храм у місті. Збудований у 1817-1830 роках о. Алоїзом Осинським. Костел був замкнений місцевою комуністичною владою на підставі розпорядження районної ради 1959 р. У приміщенні був зроблений спортзал місцевої спортивної школи. 28.07.1990 р. будівля отримала статус пам'ятки архітектури. Відродилася римсько-католицька парафія в Дубні на поч. 90-х рр. Спочатку католики мали право відправляти Богослужіння тільки у неділі та свята, а вже в 1991 р. костел було неофіційно повернено вірянам. Рішенням 1994 р. міська влада повернула храм місцевій спільноті.

Костел бернардинів

Костел бернардинів у місті Дубно (нині Миколаївська церква) – храм, заснований князем Янушем Острозьким. Будівництво костелу і кляштору, які становили єдиний об'єкт, було розпочато 1617 року, завершено 1629 року – при Владиславі Заславському.
При зведенні муру довкола монастиря утворилось 2 двори. Монастир бернардинів проіснував понад 2 століття, до 1852 року.
Невдовзі тут вже був православний Свято-Миколаївський собор. Роботи з реставрації фасадів та інтер'єрів почались 1869 року, завершились 1875 року. Розпис у католицькому дусі перероблено на православний, латинські написи замінили слов'янськими, чотирьох римських пап перемалювали на чотирьох євангелістів. У 1909 році тут заснували жіночий православний монастир, який проіснував до 1920 року, коли будівлі знову були передані римо-католицькій єпархії.З 1931 року тут розташувалася папська місія та духовна семінарія.

Спасо-Преображенська церква

На колишньому острові Кемпа стоїть Спасо-Преображенська церква ХVІІ ст., де поруч, у давнину, знаходився й монастир. У грамоті до ігумена Спаського монастиря- о.Василія від князя Костянтина Острозького, останній називає ці споруди “фундацією предків наших”. У 1630 роках, коли архімандритом дубенських монастирів став Касіян Сакович, сюди проникла унія. Муровану церкву, що збереглася й донині, збудував 1643 року архімандрит Прокопій Хмелевський. Церква споруджена у стилі молдавського конхового храму. Спасівська церква була оновлена в 1833 році. І сьогодні над Дубном у дні великих свят розносять свої голоси дзвони цієї церкви; дзвін 1572 року відливу, нижній діаметр 74 см, головною прикрасою є кириличний напис на шиї дзвону.

Свято-Юріївська церква 1700р.

У колишньому передмісті Сурмичі 1700 року було збудовано Юріївську церкву – на кам’яному фундаменті, дерев’яну, тридільну, трибанну, з надзвичайно оригінальними пропорціями, аналогів якій немає більше в Україні. Поряд побудована дзвіниця 1869 року, де 5 давніх дзвонів, з яких 3 – діючі. У храмі-великої мистецької цінності іконостас, де знаходиться й ікона роботи видатного українського художника кінця XVІІ століть Йова Кондзелевича;

Синагога ХVІ ст.

У центрі міста, з південного боку вулиці Кирила і Мефодія, височить синагога XVІст., навпроти якої знаходиться невеличкий, присадкуватий будинок XVІІІ ст.;

Монастир кармеліток XVІІ ст.

Праворуч при в’їзді в Дубно з півночі знаходиться колишній монастир кармеліток XVІІ-XVІІІ століть. Колишній костел був тут побудований у стилі раннього бароко. Його південний фасад завершувався колись трикутним фронтоном. Келії містилися у корпусі, що має форму літери “Г.” Головний вхід оформлений барочним порталом з трьома ліпними вазами вгорі. 1920 року комплекс було передано католицьким ченцям – кармелітам босим, а згодом монастир перейшов до католицьких черниць – сестер Провидіння. Після вересня 1939 року монастир було ліквідовано.

Контрактовий дім XІXст.

У центрі міста, на майдані Незалежності, знаходиться двоповерховий міський Будинок дітей та молоді. Цю споруду звів бідний єврей-водовіз Грінберг. Старожили розповідають, що в 1905 році, перебуваючи на російсько-японській війні, він знайшов скарб, який згодом використав для будівництва цієї архітектурно довершеної споруди з високими круглими колонами, де в 1920-1930-х роках перший поверх займали крамниці, а на другому знаходився кінотеатр. Після війни тут був районний Будинок культури.

Тараканівский форт

За 9 кілометрів від Дубна, біля траси Київ-Львів, розташована ще одна унікальна історична споруда – Тараканівський форт (назва походить від ближнього села Тараканова). Цю фортецю збудовано всередині штучного горба в 19-му столітті. Коли зводили форт, весь камінь в околицях використовували для будівництва, отож мешканцям сусідніх сіл заборонили зводити кам’яні оселі. На початку 20-го століття форт був надзвичайно могутньою і функціональною спорудою. 3 надземні й 4 підземні поверхи, електрика й телефон, 3 роти гарнізону і 50 знарядь – практично неприступна фортеця. Але, хоча це й дивно, форт так і не використали за прямим призначенням, весь час тут були склади та казарми. У 30-ті роки підземні поверхи підірвано НКВС, і лише з чуток і легенд можна здогадуватися, що ж там ховали. Нині ж фортеця поволі руйнується, але все одно залишається надзвичайно цікавим місцем для досліджень і активного відпочинку. Багатометрові тунелі, старовинні стіни, бездонні колодязі й напівзатоплені проходи привертають допитливих туристів зі всієї України.

Символіка міста

Герб міста Дубно затверджений рішенням Дубенської міської ради від 04.10.95р №84.
У синьому полі 6-променева зірка, під нею півмісяць ріжками вгору, над ними – півкільце із загостреним виступом (т.зв. "острога"); всі фігури – золоті. Щит обрамований декоративним картушем та увінчаний срібною міською короною.
Автор – А.Гречило. Герб реконструйовано за міським знаком XVІІст. У його основі – видозміна герба князів Острозьких.
Прапор міста затверджений рішенням Дубенської міської ради від 19.06.98р. №32. Квадратне полотнище, на синьому тлі вертикально розташовані жовті фігури – 6-променева зірка, під нею півмісяць, над ними – острога; від древка та з вільного краю прапор має жовті лиштви (шириною в 1/5 сторони прапора).
Він відтворює події минулого.
Прапор є невід'ємною частиною символіки, історії, здобутків та досягнень міста.

Гімн міста Дубно
муз. Олександр Матвійчук сл.Микола Тимчак

Під серцем святої Волині.
Де дзвонами грають церкви.
Стоїть княже місто-твердиня
Понад берегами Ікви
О рідне Дубно, крізь століття
Сонце свободи зійшло
Твоєї слави дубове віття
В небо здіймає крило.

Чужинці щербили мечами
І тіло, і душу твою.
А ти боронилось віками.
Ні разу не впало в бою.

Сучасне Дубно – райцентр Рівненської області та чималий транспортний вузол. Населення 38 000 чоловік. Через місто проходять автошляхи європейського значення.
На жаль, зараз місто переживає не найкращі часи. Більшість підприємств і заводів зупинені. Чверть населення працює на заробітках за кордоном: у Польщі, Чехії та інших Європейських країнах.
Та незважаючи на всі сучасні прикрощі, місто з тисячолітньою історією, яке вже не раз було знищеним, відроджується, як фенікс з попелу.
Я пишаюся тим, що народилася у цьому славетному місті!

 

 

 

 

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123