Тримайтеся, хлопці! За вас молиться вся Україна!

 Юхта Діана, 14 р., зош І-ІІІ ступенів №10, м. Бровари, Київська обл.

В ім'я Добра і України
Ненько-Україно, повернись до Бога!
Свій народ до нього поведи!
І зло не досягне нашого порога,
Він заступить всіх нас від біди

Я народилася в країні, яка ніколи не стояла на обочині, яка не згаяла свій час на шляхах історії. Я народилася в Україні – найпрекраснішому куточку планети Земля. Тут є усе, щоб людина могла жити, творити, бути щасливою. Не моя в цьому заслуга.

Богом так дано. Він наділив Україну щедро, щедрою рукою дав їй родючі землі, високе блакитне небо, широкі повноводні ріки, озера, моря, високі гори і безмежні степи-рівнини, густі ліси… А які багатства в надрах нашої землі! А як щедро родить наша нива!
Україну заселив Бог і добрими, чуйними, працьовитими людьми… Все це не наша заслуга, все отримали від Всевишнього, це велика Його доброта до нас і ласка.

«…Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину»

Василь Симоненко.

Вибрати не можна ні Батьківщину, ні матері: це подароване Богом. Треба тільки дякувати Йому за щедрий дарунок і шанувати те, що маємо. Своїми силами, розумом, вмінням старатися примножувати усе, берегти і збагачувати рідну землю. Це те, що залежить від нас, те, що залежало від тих, хто був перед нами, і від тих, хто після нас не прийде. Понад усе на світі я люблю свою рідну землю.
Я не маю великого життєвого досвіду, але перегортаючи сторінки історії українського народу, розумію, що цей народ був і є чесним і працьовитим, а найголовніше – волелюбним. Свою рідну землю, свою честь, правду святу українці не раз відстоювали до останнього подиху свого життя.
А ще мій народ знає ціну дружбі, єдності. Цього вчив гіркий досвід, починаючи від Володимира Мономаха. Ще в той далекий час наші предки розуміли, що в єдності і сила держави, і її розквіт, що від нього залежить її майбутнє. І вони дбали про це майбутнє, про те, щоб воно було світлим. Часто ціною власного життя, власної крові, власного добробуту і спокою.
Я пишаюся своєю Батьківщиною, великим славним родом, до якого належу!
Нехай відчуття єдності та згуртованості допомагає нам будувати свою хату, свою правду, свою волю, як заповідав Великий Кобзар. Бо в єдності – наша сила і наше майбутнє!

Сьогодні тут і Сповідь, і Причастя.
Присяга тут – на криці дорогій!
Народе мій! Ти із колін піднявся!
Ти нацією став, народе мій!
Антоніна Листопад

Моя Україна сьогодні в огні. Вперше за довгі роки вона вдихнула на повні груди запах Свободи. Народ сказав: «Годі!» Годі напускати туману на очі. Годі обкрадати державу, глумитися над національними святинями, топтати честь і гідність українців. 22 роки примарної незалежності зупинили свій хід пізньої осінньої пори на Майдані Незалежності в серці України. Тут зібралися воєдино сотні тисяч українців. Пліч-о-пліч проти сваволі, наруги і неправди. В єдиному пориві покласти край національній руїні. Вони не підуть з Майдану без перемоги. «Нас багато, і нас не подолати!» – ринуть у простір крилаті слова. Всі наші великі біди прийшли разом з «Януковичами», які розікрали нашу державу, збагатилися і втекли пізніше за кордон. Проти них повстав увесь наш народ. Люди з усіх кінців України з'їхалися до Києва на Майдан, вимагали провести демократичні реформи. Але «Януковичі» наказали розігнати, розстріляти свій власний народ.
21 листопада 2013 журналіст Мустафа Найєм зробив запис у FB із закликом прийти на Майдан, що і стало початком Євромайдану.
Цей пост зібрав 1600 лайків, 1225 коментарів і майже 900 репостів. Люди почали збиратися на Майдані Незалежності в Києві близько 22:00, передусім – відомі журналісти, громадські діячі та студенти. Пізніше до них приєднались опозиційні політики. До кінця доби на Майдані нараховувалось близько 1500 осіб. Паралельно поблизу Майдану почали скупчуватись міліціонери та спецпризначенці. Наступного дня подібні Майдани почали виникати в інших містах України: у Броварах, Івано-Франківську, Донецьку, Луцьку, Харкові, Львові, Хмельницькому та Ужгороді. 24 листопада відбувся великий мітинг на Майдані Незалежності у Києві, який зібрав близько 15 тисяч учасників.
Однак у ніч на 30 листопада відбувся силовий розгін Майдану спецпідрозділом “Беркут”, під час якого постраждали студенти. Наступного дня в центр Києва вийшло близько мільйона людей і відбулися перші сутички з міліцією. З цього моменту Майдан розширився на вул. Грушевського, Банкову та увесь урядовий квартал і тривав аж до переможного кінця, ціною сотень жертв героїв Небесної сотні.
Броварчанин Владислав Загоровко – один із дев’яти заарештованих, кого під час «мирної» акції 1 грудня 2013 року на вулиці Банковій побив «Беркут» та кого звинуватили в організації масових заворушень й взяли під варту. За те, що Владислав пішов на мирний мітинг, йому «світило» від 15 років позбавлення волі до довічного ув’язнення. Сьогодні виповнюється рівно рік від тих буремних подій, які разом з жорстоким розгоном студентів стали стали точкою неповернення на шляху до революційних подій на Майдані та назавжди змінили суспільну свідомість українців.
7 грудня 2013 року, у Броварах оголосили про створення Штабу народного спротиву.
Громада Броварів почала вимагати від міської влади підтримати народ після штурму Майдану Незалежності силовиками вночі 11 грудня. Після перших смертей на вул. Грушевського в Києві броварчани оголосили загальноміський страйк. Акції та пікетування з того часу тривали ледь не щодня, і стихли аж на початку лютого. Найактивніше боронити своє місто броварчани виходили на вулиці після злощасних подій, які почались на Майдані Незалежності 18 лютого. Саме тоді утворилася більш-менш зорганізована Броварська самооборона, яка патрулювала вулиці міста задля захисту від «тітушок» та силовиків. На в’їзді до Києва влаштували блок-пост.
Масовий "ленінопад" в Україні почався після падіння памятника Леніну в центрі Києва 8 грудня 2013 року.
Згодом «розвалився» і міський осередок Партії регіонів. Водночас, під тиском громади у відставки пішло керівництво міської міліції, пізніше – міжрайонний прокурор. Однак мер Ігор Сапожко «тримає удар» і досі.
З листопада Бровари продовжили протестувати проти режиму Януковича. Після автопробігу протестувальники “підсвітили” броварський офіс Партії регіонів фаєрами.
1 лютого Бровари продовжили протестувати проти режиму Януковича, активісти влаштували місцевий автомайдан та пішу ходу з фаєрами. Спершу колона автівок з прапорами України, Євросоюзу та партійною символікою проїхалась вулицями міста, а потім разом з пішими мітингарями автомобілісти рушили до офісу Партії регіонів. Там на них вже чекали міліціонери та автобус з «Беркутом».
Не обійшлось без казусів. Час від часу міліцейська машина потрапляла всередину колони, замість того, щоб її замикати. Броварські автомайданівці почали жартувати, що міліція перейшла на бік народу.
Проїхавши вул. Київською, Черняховського, бульваром Незалежності, вул. Короленка, Лагунової та Гагаріна, «автомайдан» рушив на Торгмаш. Після того «автоактив» повернувся через вул. Кірова на Розвилку, Старий Центр та Пекарню. Таким чином колона “автомайдану” об’їздила практично всі мікрорайони міста.
А тим часом на Майдані Свободи почали збиратись люди, готуючись до старту пішої ходи. Спочатку мітингувальники акапельно заспівали гімн України. Поки чекали “автомайдан” слово взяв «ударівець» Роман Сімутін. Депутат міськради нагадав, що триває збір коштів на лікування пораненим на вулиці Грушевського та відзвітував про вже передану допомогу. Також Сімутін закликав не лякатись хлопців в масках – броварських ультрас, адже ті стали на захист народу від можливих атак «тітушок» та «Беркуту».
Кілька сотень мітингарів рушили бульваром Незалежності, скандуючи гасла «Бровари, вставай», «Разом сила», «Зека геть!». Періодично присутні в колоні ультрас запалювали фаєри, що додавало видовищності ході та привертало увагу перехожих. Тим часом проїжджою частиною рухались кілька автомобілів броварського «автомайдану».
О 17:00 наступив кульмінаційний момент акції – хлопці в масках одночасно запалили кілька десятків фаєрів. Люди почали скандувати «Ганьба!», а запалені фаєри полетіли на територію офісу «регіоналів». Дісталось і міліціянтам, які охороняли вхід на територію Партії регіонів.
Тим часом активісти розвісили на огорожу портрети вбитих, закатованих, поранених та скалічених євромайданівців – Михайла Жизневського, Сергія Нігояна, Ігоря Луценка, Дмитра Булатова та інших, тим самим демонструючи, що кров і страждання цих людей на совісті всіх, хто має партійний квиток «регіонала».
Насамкінець організатори оголосили про завершення акції протесту та запропонували усім бажаючим повернутись на Майдан Свободи. При цьому вони зазначили, що на цьому протести в Броварах не припиняться, а тільки набиратимуть обертів.
Закатували невігласи Небесну Сотню героїв на Майдані Незалежності в м. Києві, серед них була і наша броварчанка Антоніна Дворянець.
18 лютого вона приїхала до Києва на Майдан. Загинула під час зіткнень на вул. Інститутській. Її тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро «Хрещатик». Загинула від забиття кийками спецпризначенцями міліції. Дворянець Антоніні був 61 рік…
Через 40 днів після того як на Інститутській найманці Януковича розстріляли героїв Небесної сотні, мешканці мого міста, броварчани, встановили на своєму Майдані Свободи скромний меморіал на честь полеглих майданівців.
Всі розуміли тоді, що це потрібно, в той час як міська влада не планувала робити нічого подібного, та й зрештою не мала на це морального права. Активісти власноруч виготовили дерев’яні конструкції, дизайнери розробили макет зображення, місцеві підприємці його надрукували та наклеїли. Незабаром мешканці почали приносити туди квіти, свічки, поминати героїв під час молебнів. Це місце стало справді народним меморіалом, за ним доглядали небайдужі, біля нього збиралися на мітинги, марші вишиванок, організовували пункти збору допомоги фронту.
17 серпня 2014 року стенд було знищено. Меморіал Небесній сотні й раніше паплюжили невідомі вандали, але цього разу його було зламано вщент, фотографії померлих – розірвані, поминальні лампадки та квіти розкидані по бруківці навколо. Все це сталось рівно за тиждень до Дня Незалежності. Неподалік на майдані висів плакат: на ньому патріотична молодь закликала броварчан на День Прапора завершити Марш єдності у вишиванках саме біля меморіалу героям…
Ми зобов’язані його відновити. Зробити кращим, красивішим та змістовнішим. Перетворити «Стенд Небесної сотні» на справжній Меморіал, повноцінну скульптуру.
Новий президент України Петро Порошенко видав Указ про присвоєння Небесній Сотні звання «Героїв України».
Вулицю Інститутську перейменовано на вулицю Героїв Небесної Сотні. Споруджено Меморіал Пам'яті Героям. Слава Україні! Героям Слава! Ми Вас ніколи не забудемо. Ваш подвиг – безсмертний!!!
Наступним етапом стала війна на сході України, офіційно відома як АТО, коли українські військові активно залучились до протистояння з російськими маріонетковими терористичними групами ЛНР та ДНР та іншими російськими диверсантами.
На сьогодні в зоні АТО перебуває близько 148 броварчан. Враховуючи складну ситуацію в країні, їх активно підтримують волонтери.
В умовах війни з російським агресором на Сході України сьогодні одне з найгостріших питань – це забезпечення наших військових спорядженням, продовольством та іншими необхідними на фронті речами.
Звідусіль надходять тривожні сигнали про відсутність у наших солдат, яких відправляють воювати з озброєними до зубів агресорами, найелементарнішого – бронежилетів, форми, взуття тощо. Деякі броварчани вже почали допомагати нашим військовим. Однак для злагоджених дій щодо оперативного забезпечення броварських військових, які сміливо та віддано воюють за Україну проти терористів на Сході або проходять підготовку у військових частинах. Броварська Народна Рада спільно з місцевими осередками партій “УДАР” та “Демократичний Альянс” вирішили створити єдиний Координаційний центр допомоги броварським військовим.
У навчальному центрі військової частини “Десна” підготовку проходять близько 10 броварчан. Один з них – відомий у Броварах активіст, “свободівець”, Микола Смірнов.
За 5 місяців волонтери Коордцентру допомоги військовим зібрали півмільйона гривень на АТО.
Ядро коордцентру складає четверо активістів – Лідія Стрельченко, Роман Сімутін, Андрій Балабаєв та Юрій Чередник – кожен з яких виконує певну ділянку роботи.
Перший комплект амуніції активісти коордцентру купили наприкінці червня: тоді на пожертви броварчан для бійців батальйону «Київська Русь» Миколи Смірнова та Андрія Повара придбали бронежилети, форму, берці та інші елементи солдатської екіпіровки. З того часу коордцентр зібрав понад півмільйона гривень, які пішли на амуніцію, продовольство, засоби захисту, медикамерти, теплі речі. За словами волонтерів, впродовж цих 4 місяців центр надав допомогу близько 100 солдатам. Закуплено та передано хлопцям 64 бронежилети, 32 кевларові каски, 170 пар берців. Найактуальнішим придбанням став дуже якісний тепловізор вартістю 74 тис. грн, який був переданий в роту вогневої підтримки 11 батальйону.

Табір української армії розташовано в найвищій точці – під нею увесь Словянськ як на долоні, а з іншого боку так само добре видно сусідній Краматорськ. Недаремно ця стратегічна висота тричі за останній час переходила з під контролю однієї сторони до іншої та лише нещодавно стала місцем постійної дислокації української армії.
В складі 11 батальйону ВТРО на горі Карачун воюють і броварські хлопці, яким активісти координаційного центру привозять зібрану допомогу: спорядження, продукти, воду, медикаменти, гігієнічні засоби та адресні посилки від рідних.
Бойовий дух хлопців високий. Привезена допомога тільки зміцнює їх віру. Добре, коли на тебе чекають вдома, хвилюються за тебе. Добре, коли в тебе є надійний тил.
Лейтенант Андронов з Броварів зворушено розглядав дитячі малюнки. Таке враження, що для нього ці малюнки – важливіші за нові берці, бронежилет чи каску.
Броварські волонтери запевняли, що цей візит в зону бойових дій – перший, але не останній. Мешканці Броварів і надалі приносять допомогу військовим в штаб Координаційного центру. Координатор центру, депутат Броварської міської ради Роман Сімутін доповів, що коордцентр зумів зібрати на закупівлю необхідного броварським військовим понад 50 тисяч гривень, половину з яких надали місцеві підприємці.
Моральна підтримка бійців – теж один з пріоритетних напрямків діяльності центру. При чому волонтери, організовуючи благодійні заходи, намагаються поєднувати функцію збору коштів разом з психологічною підтримкою бійців. Яскравий приклад – кампанія «Дякую тобі», коли активісти знімали побажання від мешканців Броварщини на камеру, а потім відправляли відео на фронт разом із зібраною допомогою.
Проект «Дякую тобі» був першою такою мотиваційною благодійною хвилею. Після цього волонтери влаштували два благодійних ярмарки-пікніка на Майдані Свободи –продавали сувеніри, випічку та пригощали броварчан шашликами за довільну пожертву на потреби хлопців на фронті.
Географія допомоги, яка стікається до координаційного центру, а потім відправляється на передову, розширюється.
Українці з Латвії передавали допомогу через Кіру Ісаєву, броварчанку, яка емігрувала з родиною в цю країну. Коли вона приїжджає, то постійно щось привозить для хлопців: як від себе, так і від тих небайдужих латвійців, які нас підтримують. А нещодавно координаційний центр знайшла одна італійка, теж пропонувала допомогу.
Одна з найбільших проблем в усіх волонтерів – це каски. При чому проблема не в тому, що нема де купити. Є де, тільки їх вартість від 180 до 230 євро за одну. Перші поставки закупляли по 80 євро. Ажіотаж на них викликав спекулювання на цінах.
Якось броварські волонтери вантажили машину на фронт. До них, шкутильгаючи, підійшов чоловік і дав 5 тисяч гривень на армію. Потім ще одна дівчина подзвонила і привезла на таксі 4 ящики ліків. І таких яскравих прикладів небайдужості дуже багато.
Волонтери зазначають, що діяльність коордцентру не закінчиться, навіть якщо припиняться бойові дії. Багато допомоги треба здійснювати і після війни – пораненим, сім’ям загиблих. Крім того, важлива юридична підтримка: розтлумачити права й соціальні гарантії учасників АТО – це теж дуже потрібно, вважають в координаційному центрі.
До річниці початку революції 21 листопада 2014 року у Броварах відтворили антураж Майдану та показали кіно
Головною подією стала демонстрація 40-хвилинної документальної стрічки «Бровари. Хроніки революції», створеної журналістом «Маєш право знати» Тарасом Шако. У міні-фільмі журналіст не лише показав усю історію броварської революції: від встановлення наметів на Майдані Свободи вже у грудні і до барикад на виїзді з міста наприкінці лютого, але й запросив прокоментувати ті події найактивніших їхніх учасників: колег-журналістів, депутатів броварської міської ради, підприємців, учасників броварської самооборони, тощо.
Людей перед екраном зібралось кілька десятків. На Майдан Свободи прийшли саме ті, хто пам’ятав про річницю Пам'яті. Щоб поставити свічку за загиблими, згадати, як все відбувалося рік тому в Україні і в Броварах. А ще – подумати, чи досягла революція мети, яку ставила перед собою відпочатку, чи очистилась влада – зокрема броварська – від приспішників режиму Януковича, і що ще потрібно зробити для того, аби країна змінилась, а подвиг героїв Небесної сотні не був марним.

Гімн міста Бровари
Бровари – місто свободи!

Н. Багмут

Пристоличне місто наше, розквітає з кожним днем,
Де ми всі під вільним небом миром, правдою живем,
Зустрічаємо світанки і святкуєм вечори,
Бо для нас найкраще в світі – рідне місто Бровари!
Приспів:
Бровари – місто свободи,
Місто молодості і мрій,
Голос твій – голос народу,
Бровари – місто наших надій!
В незалежній Україні ми будуємо життя
Ідемо на зустріч долі у прекрасне майбуття,
Волелюбні броварчани прокладають серцем шлях,
А би всі жили на славу, у прекрасних Броварах!
Приспів:
Бровари – місто свободи,
Місто молодості і мрій,
Голос твій – голос народу,
Бровари – місто наших надій!

Допомога воїнам АТО від школярів броварської зош №10

З 17 по 21 листопада в нашій зош І-ІІІ ст. № 10 проходив тиждень історії під гаслом «Слава Україні – Героям Слава!», присвячений пам’яті героїв Небесної Сотні, воїнам АТО.
Вічна слава Небесній Сотні, які не шкодуючи свого життя і крові боролися за вільну, демократичну Україну. Пам'ять про них не згасне, а навпаки зміцнить зв'язок поколінь і наступність історичної пам’яті нашого народу, сприятиме вихованню у молоді почуття глибокої поваги до подвигу Небесної Сотні.

Ваш подвиг безсмертний,
Вітчизни герої,
Не буде забутий
Людьми у віках!

Пам’яті Небесної Сотні присвячено виставку плакатів учнів 8, 10-11-х класів.
У вирі останніх подій, що відбуваються в країні, всіх людей України об’єднала одна спільна справа – допомога військовослужбовцям, які захищають
нашу Батьківщину на передовій, допомога переселенцям. І дуже приємно чути від учнів нашої школи, котрі запитують учителів: « А чим я можу допомогти армії?». Протягом листопада була проведена благодійна акція «Дякую Тобі…». Діти нашої школи написали 95 листів воїнам АТО. Вони писали про мир, малювали сонце, небо, а водночас і танки, літаки. Неодмінно з українською символікою, з побажаннями миру в Україні. Наші листи – це моральна підтримка воїнам, щоб вони знали і відчували, що їх не забувають, їх поважають і цінують, про них дбають і в них вірять.
У нашій школі діє волонтерський загін із 12 учнів. який працює злагоджено і ефективно. Очолюють волонтерів Щербак Євгеній і Герасименко Олександра, учні 9- Б класу.

Гімн волонтерів школи

Гей, волонтери! Нумо до справи,
Ваша потрібна опіка!
Хай милосердя в нашій державі
Стане престижним навіки!
Гей, небайдужі, чуйними будьте.
Поряд нужденних багато,
Дуже важливо в свята і в будні
Серцем уміть відчувати.
Хай добро справжнє світом крокує,
Всі подолав перешкоди.
Нашу державу ми побудуєм
Затишну в грізну погоду.

Волонтери зібрали і доставили до пункту прийому гуманітарної допомоги в міськвиконком м. Бровари продукти харчування, предмети першої допомоги.

26 листопада волонтери школи відправили адресні посилки нашим випускникам, які служать в зоні АТО. А також учні 7-9-х класів провели краєзнавчі дослідження «Участь броварчан у військових діях АТО. Допомога броварчан воїнам та переселенцям». Зібрали місцеві матеріали і провели виставку газет в школі «Нас ніхто і ніщо не поставить на коліна, ми переможемо!».
Ми це робимо від чистого серця. Ці солдати воюють за нас з вами. І наш обов’язок їм допомогти. Війна – це страшна річ. Ми хочемо жити в мирі. Ми переможемо!
2 грудня волонтерський загін «Діти України» учнів Броварської зош І-ІІІ ступенів №10 був запрошений на чергове засідання виконкому міської ради м. Бровари під головуванням міського голови І. В. Сапожка. Він разом зі своїм заступником В. Андрєєвим подякували нам за допомогу і підтримку воїнів АТО. Заступник голови В. Андрєєв привіз із зони бойових дій прапор м. Бровари, на якому бійці написали слова вдячності і віри в нашу молодь і майбутнє нашої країни.
Цей прапор і бойовий подарунок були урочисто вручені волонтерам.
Ось наші імена:
– Юхта Діана;
– Герасименко Олександра;
– Щербак Євгеній;
– Крилов Ігор;
– Школьний Дмитро;
– Макарова Анна;
– Кулинський Влад;
– Лазаренко Роман;
– Щербак Костянтин;
– Ганошенко Валерія;
– Чупін Костянтин;
– Киясь Едуард.
Дирекція школи всім волонтерам вручила подяку за активну діяльність у допомозі землякам – воїнам АТО.
Крім цього, черговим експонатом поповнився і музей школи: з передової як наглядний приклад страшних реалій сьогодення передано осколок від «Граду». Такою зброєю вороги України щоденно обстрілюють наших військових і мирних жителів.
Учні 5-А класу зустрілись з батьком своєї однокласниці, який є воїном добровольчого українського корпусу 5 батальону. Наш земляк приїхав на декілька днів у відпустку побачити сім`ю і завітав до дітей нашої школи, які приготували для всіх героїв АТО листи з підтримкою і побажаннями скоріше повернутися додому живими і з перемогою.
Вчителі, діти і наш гість разом заспівали Гімн України, потім учні прочитали вірші, і кожен з дітей передав слова вдячності всім військовослужбовцям, які сьогодні захищають нашу Вітчизну.
У відповідь гість побажав дітям гарно вчитись і любити свою Батьківщину!

Висновок

Кожен з нас – маленька частинка українського народу. Наш народ морили голодом, висилали до Сибіру, знищували, розстрілювали. Але він вижив і живе. Він житиме завжди, якщо ми будемо пам'ятати, хто ми, якою була наша історія, яких бід та труднощів зазнала українська держава. Будуючи майбутнє пам'ятаймо про минуле. Без нього немає ні сьогоднішнього, ні завтрашнього.
Скільки б років не відходило у вічність, але людська пам'ять буде берегти в своїх глибинах те, що змушує серце не лише озватися радістю, а й здригнутися від невимовного болю, співчуття до тих, чиє життя було жорстоко обірване чи осиротіло. І тоді озиватимуться в пам'яті відлуння боїв, слова мужності й доблесті, а з ними – й плачі катованих мирних жителів.

Мій рідний край, моя земля,
Моя ти Україно мила
Я – віддане тобі дитя
Ти, ненько, даєш мені наснагу
Й материнську силу

Я хочу зростати такою ж небайдужою до життя, до того, що відбувається у державі, до нашої історії, бути потрібною людям і робити для них добро, щоб залишити добру згадку про себе, як залишила про себе Небесна Сотня. Хочу нести їх дух боротьби, щоб наша Україна процвітала. Для мене Небесна Сотня і воїни АТО – Герої, які зробили все, щоб зберегти незалежність України і поклали свої голови за ідею Української Самостійної Соборної Держави. Ці герої служитимуть прикладом жертовності для молоді, бо це вони боролись за волю та свободу для нас. І ми повинні запитати у себе цілком щиро, як на духу, а що я зробив для добра нації, а чи можу зробити більше? І це буде наш вклад у справу побудови сильної української держави.
Я люблю свою землю, люблю свій народ бачила Київ під час революції і віру людей – Україна повинна бути щасливою і багатою країною. Я вірю, що цей добрий та розумний, працьовитий, співучий народ – єдиний!
В Україні йде війна, нам треба навчитись захищати честь нації так як це робили українські патріоти минулого. Перед нами завжди відкрите вікно у майбутнє. Нам є над чим замислитись… Слава Україні! Героям Слава! Немає Небесної Сотні, тисячі воїнів АТО загинули, вони віддали за нас своє життя. Низький уклін їм і вічна пам'ять! Ми їх не забудемо! Цього забути не можна! Пам'ятаймо про це!