Українська писанка

Підберезня Оксана, 13 р.,ЗОСШ-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю, с. Шевченкове, Черкаська обл.

Історія писанок як символу весняного відродження природи сягає у далеке минуле й пов’язана з ритуалом весняного відродження на землі. Перетворювати звичайне куряче яйце на чарівну писанку за старих часів уміла кожна слов’янська жінка. Хранителька домашнього вогнища повинна була з року в рік «оновлювати світ».

Для цієї святої справи їй, окрім яєць, потрібні були: непочата вода, непочатий вогонь, нові горщики, нова полотняна серветка, бджолиний віск, свічка, фарби, розламана надвоє кісточка-вилка, узята з півнячих грудок. Ця традиція нараховує вже приблизно 8 тисяч років.
Запроваджуючи християнство на Русі, Церква вдало використала язичницькі вірування та народні звичаї, в тому числі й святкування Великодня навесні, як пробудження всього живого на землі, що збіглося з християнськими пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа.
На Великдень люди обмінюються писанками. Особливо тішаться дітки, коли їм дорослі, зазвичай хресні батьки, дарують розфарбоване яєчко. І навряд чи в нас час хтось задумається над символікою орнаментів та кольорів-купують, яке подобається.
Ще на початку розвитку людства наші пращури вважали яйце джерелом життя. Відомий історик Греції Геродот (V століття до н. е.) в своїх історичних працях зазначав, що світ створений з яйця чарівного птаха Фенікса. З його шкаралупи виникло небо, з білка – вода, з жовтка – наша земля.
Легенда про писанку: Минув уже третій день, як помер Христос на хресті. Уже третій день журиться його мати Марія – не їсть і не п’є нічого.
Однією тих, хто часто приходив до Матері Божої, була бідна Ганя. У неділю вранці, коли всі раділи, що Христос воскрес, Ганя взяла своє добро – кілька яєчок – і пішла до Марії.
– Маріє! Не плач, не сумуй, – просила вона. – Хіба ти не знаєш, що Твій Син воскрес?
– Знаю, – відповіла Марія. – Знаю, що мій Син воскрес. – Дівчина дала Марії свій подарунок – кошик з яйцями.
Сльози радості потекли з її очей і впали на яйця. І дивне диво сталося. Де впала сльоза з її святих очей, там на яйцях зацвіли чудові квіточки, гарні метелики, ясні зірочки. Усі яйця в кошику засяяли різними кольорами веселки! Марія зраділа та почала роздавати їх людям.
Коли вже яєць не стало, вона з подякою віддала кошик дівчинці. Ганя взяла його та вийшла на вулицю. Раптом глянула в кошик, а він повний писанок. Зраділа дівчина, бігла вулицями Єрусалима і кожному, кого зустрічала, давала писанку: «Радуйтесь! Христос воскрес!» Скільки Ганя не роздавала тих писанок, а кошик в неї завжди був повний.
У багатьох народів важливим символом у весняних обрядах є сила яйця – творити нове життя. Саме в писанці, як у краплі води, віддзеркалився високий рівень мистецтва українського народу, його здатність стилізувати й утворювати всілякі символи й орнаменти, яких так багато є на писанках.
Писанки багато століть випромінюють світло і красу, показують величний лет думки і художнє осмислення буття. Палітра писанкової диво-краси – безкінечна, як невичерпні духовні сили нашого народу. Вони сягають глибоко в дохристиянські часи. Символи писанки – малюнки, що надають їй добродійної сили, яка допомагає в біді, забезпечує родинний добробут. Різноманітність писанок віддзеркалює їх регіональні особливості.
Трипалі узагальнені зображення характерні для всієї України. У тім у кожному регіоні таке зображення поєднується по-різному.
Орнаментальні візерунки: кривулі, безкінечність, хрести, тварини, птахи, гілки дерев, квіти зображувались на яйцях, кожне з яких мало власне смислове значення, а саме:
 безкінечність – символ продовження роду;
 вуж – охоронець домашнього вогнища;
 листок дуба – сила, влада, авторитет;
 квадрат у середині з крапками – родючість землі;
 вишня – символ дівочої краси;
 тварини – здоров'я;
 квіти – мудрість, краса, вишуканість, подих любові і ніжності. За давніми віруваннями квіти – обличчя ненароджених дітей;
 «ружі» – зображення сонця.
Українські писанки – це шедеври мініатюрного живопису, в яких народ виявив свій мистецький хист до узагальнення навколишнього світу.
У народі є таке повір'я: доти існуватиме любов, доки розписуватимуться писанки.
Ще з давніх-давен писанка виконувала роль оберега. Ця традиційна функція збереглася і до нині, вона є уособленням побажань здоров'я, краси, сили та мудрості.
У різних куточках України – своя манера та техніка розпису, його кольорова гама:
• Наддніпровське Поділля – чорні писанки з темним і білим тлом;
• гуцульські – ясні, писані жовтими і білими контурами на червоному тлі, часто трохи зеленої і синьої барв з геометричним орнаментом;
• бойківські писанки, в основному, двобарвні часто з вишкрябаним мотивом;
• Слобожанщина, в основному, – метелики;
• Холмщина – квіти;
• Західне Поділля – сорокаклин;
• Східне Поділля – зірасте;
• Східне Полісся – круторог;
• Херсонщина – чорне море і т. д.
Різняться вони і своєю кольоровою гамою: червоний – радість, любов; жовтий – місяць, зорі, врожай; блакитний – небо, повітря, здоров'я; зелений – весна, воскресіння природи, багатство рослинного світу; бронза – земля, багатство та дари плодів; чорний з білим – шана духів, подяка за охорону від лихих сил; сполука кількох кольорів з узорами в орнаменті з чотирьох, п'яти фарб – родинне щастя, мир, любов, успіх. Птахи на писанках – вісники весни, відновлення природи, олень – довге життя, заможність, кінь – символ сили, витривалість, сонце. Бджола – символ душевної чистоти.
На Поліссі та Волині, частині Поділля побутують писанки яскраво-червоного тла. Для Подністров'я притаманні широкосиметричні поля і товсті лінії.
Поділ яйця на сорок клинців означає сорок днів посту, сорок мучеників, сорок днів Христа в пустелі.
Хрест – символ чотирьох сторін світу, чотири пори року.
Писанку як символ сонця і відродження знають усі народи світу. Наші предки вірили, що наша писанка має магічну силу, що вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Символічних малюнків у писанці понад сто. Розписуючи писанки, молодь залучається до власних коренів, несе в наше життя дух нації, зберігає та примножує традиційну культуру українців, сприяє її розвитку та популяризації.
Можна виокремити різні види українських писанок:
- мармурові – крашення різною тональністю кольору або декількох кольорів;
- писанки – пишуться пензликами з використанням фарб та воску;
- писані по дереву – яйце виготовлене з дерева та розписане;
- крашанки – фарбуються природними та хімічними барвниками;
- розписані технікою петриківського розпису;
- скробанки (шкрябанки) – на пофарбованому тлі вишкрябується зображення;
- довбанки – яйце виготовлене з дерева та нанесено малюнок методом видовблення та різання інструментами різьби по дереву;
- в'язанки – яйце обв'язується нитками за допомогою крючка;
- травлені – кислотою знімається мікрон товщини шкаралупи яйця у формі рельєфного малюнку;
- мережені – кислотою пропалюється шкаралупа яйця у формі мережива;
- мотані – нитки накладаюся одна за одною (без просвітів);
- вишивані – шкаралупа яйця вишивається як полотно технікою вишивки хрестом за допомогою особливої голки;
- бісеринки – обплетені або обклеєні бісером;
- апліковані – на крашене яйце наклеюються різні аплікації;
- квілінг – спочатку виготовляються елементи з паперу, які потім наклеюються на яйце;
- текстильні – поєднання технік крашаного та бісерного яйця;
- обплетені соломкою;
- зернівки – малюнок наклеюється різними видами зерна;
- пір'ясті – малюнок наклеюється пір'ям;
- сорокаклин – яйце поділяється на сорок клинців, кожен з яких розписується певними сакральними знаками;
- яйце під «Фаберже» – можуть бути виготовлені з різних матеріалів та оздоблені довільно;
- орігамі – з паперових різнокольорових клиночків імітується писанка (яйце відсутнє);
- мальовані воском – гарячим воском на яйце наноситься малюнок, потім краситься;
- каруковані – на яйце наноситься малюнок з гарячого дерев'яного клею (карук);
- фольговане – при розписі використовується фольга та фарби.
- крапанки – яйце покривається крапками різних кольорів (або розмірів) до повного покриття шкаралупи фарбою;
- оніксове – виточене з мінералу одного з видів агату;

Писанки Черкащини

Традиція писанкування на території Черкащини, як і в Україні, давня. Рожа з косицями є основним елементом на цих писанках.
Косиці відтворюють рух восьмипроменевої зорі як образу досконалості за принципом світового руху. Властиві «жаб'ячі очі», «волові очі», солов'їні вічка тощо. їхнє графічне вираження більш деталізоване, разом з тим просторова ідея залишається незмінною – центральний округлий або ромбовий елемент і додаткові оздоби навколо нього. Такі символи захищають від «лихого» ока.
Зустрічаються також зображення трилистника із ромбом. Із прямих і діагональних ліній утворюються чотири ромби на торцях і чотири всередині. Між собою їх зв'язує трипелюсткова квітка у вигляді усіченого хреста.
Для Черкащини характерна широка гама кольорів крашанок.
Цікавими є писанки з образами святинь на чорному та голубому тлі.
Після образу зорі-ружі писанка в сорок клинців – найулюбленіша серед майстринь розпису в Україні, зокрема в Черкащині. Клинці створюються поєднанням поздовжніх, поперечних та діагональних ліній, так що створюється сорок клинців і усічений хрест. Вони заштриховуються лініями і замальовуються різними кольорами.
Одним із найрозповсюдженіших орнаментів в усіх областях є зображення Сонця у вигляді різних солярних знаків, бо культ сонця у наших пращурів був чи не найголовнішим.
Сьогодні розписують яйця бісером, комбінують мальованки з різними прикрасами.
«Старі люди говорять: як в народі перестануть писати писанки і «гріти Діда»…, тоді і кінець світу настане».
Не раз, мабуть, ми всі були в ситуації, коли виникала суперечка – що було раніше – курка чи яйце. І лише зараз, доторкнувшись до наших прадавніх міфів, можна, нарешті, збагнути дійсний стан речей.
В релігіях багатьох народів зустрічаються легенди про сотворення Землі і взагалі Всесвіту з яйця, але мало де так була поширена писанка і писанкарство, як на Україні. Мабуть, для цього мали бути ґрунтовні підстави.
Виникнення писанки сягає тих прадавніх часів, коли формувалися світоглядні засади наших далеких Пращурів, устійнювалися найвизначніші Свята та їх обрядовість, створювався Календар (Свароже коло) наших предків-хліборобів. Вже Трипільська культура свідчить про досить устійнений хліборобський календар та визначне місце писанки у Звичаях народу. В усякому разі в Шумері, що виводив себе із найдавнішої в світі держави Аратти (яку археологи тепер умовно називають Трипіллям), писанками обмінювались на свято «Великий день»; таке ж від Аратти зберігається і в Україні.
Символічно, що писанка органічно пов’язана і просто невід’ємна саме від свята ВЕЛИКОДНЯ – одного із найвизначніших народних Свят, яке впродовж багатьох тисячоліть займає на території України серед календарних свят Наших предків одне з найпочесніших місць.
Писанки починали писати за три-чотири тижні до Великодня – після свята КОЛОДІЯ. Писали писанки в основному матері (дівчатка при матерях лише вчилися допомагати), у чітко визначений час, з певними молитвами-заклинаннями та зображенням чарівних знаків-малюнків відповідними кольорам.
На Великдень дарували писанки на знак побажання-заворожіння кожному з відповідними символами-знаками та певним зафарбуванням, в перший-другий день Великодня всі, від найменшого до найстаршого, мусіли мати при собі писанку і без неї нікуди не виходили.
Здавна дітей вважали за посланців неба і Вирію, а тому їх саме найперших ще вдосвіта обдаровували в день Великодня. У ці дні збираються діти на свої дитячі великодні ігри, коли «Червоному яєчку» особливо раді. Цокання, або товкання, тоді відбуваються в різних місцях. Побиту писанку чи крашанку отримує той, хто її «витовкав». В нашому народі й досі зберігається вислів «носиться як з писанкою», тобто з чимось коштовним, що потребує обережного і шанобливого ставлення.
Перекази про походження писанок зустрічаються в народі дуже рідко, на питання «коли виник цей обряд?» можна почути відповідь: «Так здавна ведеться», або ж «Так уже повелося від початку світу».
Отже, незважаючи ні на що, традиція писання писанок не загинула і сьогодні стократно відроджується на нашій Землі, приваблює нових прихильників, засвідчує про невмирущу силу Прабатьківської Віри, підтверджує правдивість старої легенди.
Отож, робімо висновки, повертаймо свою історичну пам’ять, повертаймо обряди наших Предків та пишімо писанки. І святкуймо ВЕЛИКДЕНЬ