This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Розвиток ремесел в селі Борщівка та їх видозміна з плином часу

Філіпов Руслан, 13 р., зош І -ІІ ст., с. Борщівка, Рівненська обл.


Людина не вічна на цій землі.
А діла, які вона залишає по собі, -
ото корінь життя людського,
з якого потім проросте молоде буйне пагіння.
І. Цюпа

У скарбниці української художньої культури чільне місце належить народному мистецтву. У ньому відчувається подих глибокої старовини, зберігається вивірена віками гармонія між красивим і корисним. Це мистецтво у цілому творчо не ушкоджено і не спотворено ні міською модою, ні втручанням замовників.

Його традиції нині живуть і розвиваються у різних видах суто народної творчості: у ткацтві, лозоплетінні, народному малярстві, вишивці, витинанці, різьбі по дереву, флористиці, художній кераміці, ювелірному мистецтві, народній іграшці. Питання відродження і розвитку декоративно-ужиткового мистецтва, як ніколи, набуває актуальності хоча б тому, що саме воно поєднує в собі культурний і економічний аспекти. З одного боку, відродження традицій є тим культурно-історичним фундаментом, на якому ґрунтується подальший розвиток держави, і є для України візитною карткою для світової спільноти, а з іншого – це нова продуктивна ніша для розвитку малого бізнесу.

На теренах Борщівки працює чимало народних майстрів різних напрямів декоративно – прикладного мистецтва, вироби яких користуються величезною популярністю.
Славиться наше село Борщівка з давніх давен не тільки піснями та співучими голосами, а й знаменитими бондарями, столярами, ткалями, майстринями художньої вишивки та малювання, виготовленням декоративних композицій. Тож далі наша розповідь про наших талановитих односельчан, які прославляють своїми талантами наше рідне село..
Ткацтво – одне з найдавніших ремесел українського народу.. Основними прядильними волокнами були льон, коноплі, а також вовна. На протязі ХХ століття пропала необхідність вирощувати льон, коноплі для виготовлення ниток. Сировиною для ткацтва стали старі речі, які більше не підлягали використанню. Ткаля нашого села, Філіпова Ганна Савівна, ріже непридатні речі на тоненькі смужки і дає їм друге життя. На горизонтальному верстаті, вона тче доріжки, якими вкриває долівку у своїй хатині, дарує дітям та внукам на згадку. Зараз Ганні Савівні 85 років. Але човник ще й зараз вправно бігає у її руках. Ні на мить не замовкає в її будинку стукіт верстата, єдиного на село. Свою майстерність жінка презентувала ведучій передачі «Фолькмюзікл», яка відвідала наше село, демонструвала на виставках у рідному селі, районі. Вона відвідувала фестиваль народних ремесел в музеї народної архітектури та побуту в селі Пирогово Київської області.
Вишивка – невід’ємна супутниця тканин, їх окраса. Вишивання – це мова людських почуттів і думок, вияв найінтимнішого у творчості народу. Ще є в нашому селі будинки стареньких бабусь, стіни яких прикрашають старовинні картини, вишиті гладдю та хрестиком. На них зображені квіти, натюрморти, пейзажні композиції.
Кожну вільну хвилинку присвячує вишивці Кусік Надія Леотіївни. Весь її будинок прикрашений рушниками, серветками, наволочками, скатертинами, простирадлами.
Останнім часом вишивка набуває нових форм. Люди віддають перевагу більш сучасному спогляданню цього мистецтва. Вишивають ікони, картини, де зображені рослини, тварини, казкові герої. Так вишивальниця Коротчук Світлана Петрівна, доглядаючи прикуту до ліжка хвору маму, всю свою душу вкладає у вишивання ікон, вірячи, що це полегшить страждання неньки, а їй додасть сил і терпіння.
Не так давно, широкого розповсюдження набуло вишивання бісером. Прикрашають скляні різнобарвні намистинки вироби побутового та декоративного призначення. Майстриня нитки та бісеру, Кусік Ганна Вадимівна, всі свої вміння та почуття передає за допомогою різнокольорових перлинок. Її картини наближені до живописних робіт, де використані кольорові переходи, напівтони, велика різнобарвність відтінків.
Дерево – великий дар природи, своєрідний за технологічними та пластичними особливостями матеріал, з якого створювались всілякі ужиткові та декоративні вироби, які в більшості відходять у світ спогадів. Спосіб використання останніх ми, молоде покоління, можемо побачити лише, коли виступає народний ансамбль «Борщів’яночка», що є хранителем звичаїв та традицій нашого села.
Бондарство – один із видів українського народного деревообробного промислу. Друга назва Борщівки – Цеброград. Герб нашого села прикрашає цеберко, що є необхідним атрибутом кожного селянського господарства. Справою всього свого життя вважають бондарство Козачок Нестор та Безнюк Іван Іванович, який перейняв його від свого покійного батька. Цей молодий, але знаний майстер бондарського ремесла має титул «Король Цеброграда». Так назвала його обласна газета «Вільне слово» ще у 2008 році. Виготовляє на замовлення різні ємкості з дерева.
Лісові масиви – неодмінний атрибут поліського пейзажу, а деревина – це єдина сировина, з котрої віками споруджували житлові, сакральні та господарські будівлі.
Теслярство та столярство – найпоширеніші деревообробні промисли, діяльність яких пов'язана із будівництвом житла, господарських будівель, церков та виготовленням хатнього начиння: лав, ослонів, табуреток, ліжок, віконних рам.
Із молодих майстрів-будівельників хочеться відмітити Філіпова Леоніда Петровича. Багато років підряд молодий майстер будував будинки, бані, господарські споруди за кордоном, вражав своєю майстерністю тамтешніх жителів. Не дивлячись на молодий вік, він вправно володіє сокирою, вміє вручну обтесувати та пилкою розпилювати колоди, з яких долотом вибирає поздовжні пази. Спеціально звернувся до майстрів зі стажем, щоб вони навчили складати вугли будинку «ластівкою»
На завершення огляду будівництва нашого краю та пов’язаних із ним оздоб доводиться з жалем відзначити сумний факт: дерев’яні будинки відходять в минуле, поступаючись будинкам з цегли, блоків та іншого матеріалу. А отже і майстрів по дереву стає все менше на селі.
Деревина – красивий і приємний загальнодоступний матеріал, який досить легко обробляється найпростішими інструментами. Різьблення – найдавніша техніка художнього декорування виробів із дерева. Його здавна використовують для виготовлення предметів декоративно-прикладного мистецтва. Найпоширенішим з них у нашому селі є плоске різьблення, яким займається Аргута Сергій Миколайович. Вироби привертають увагу красою форм, багатством орнаменту, вдало підібраною деревиною.
Одним із найдавніших ремесел є плетіння. Для нашого населеного пункту характерне плетіння з лози. В кожній оселі села Борщівка можна побачити плетені кошики та відра. Справжнім знавцем цієї справи є Філіпов Микола, який створює шедеври з лози для власного господарства та на замовлення односельчан.
У представників сучасного покоління вироби з лози більш різноманітні. Тут хочеться відмітити молоду жінку, яка за фахом майстер лозоплетіння, Кусік Галину Володимирівну. Весь її будинок прикрашений власними виробами з лози. Своїми виробами Галина Володимирівна показує місцеву самобутність, завдяки якій лозоплетіння сьогодні є органічною складовою традиційного народного побуту.
Прищеплює любов до цього виду декоративно – прикладного мистецтва вчитель трудового навчання Люлька Володимир Миколайович, який на уроках навчає учнів секретам цього мистецтва. Діти із задоволенням займаються лозоплетінням. Останнім часом він навчає учнів нетрадиційному плетінню: із кольорових сторінок журналів.
Народне декоративне мистецтво плетіння – своєрідне художнє явище українського народного мистецтва. У ньому все доцільне, життєве, мудре. Народне мистецтво плетіння характеризується вивіреністю, чіткістю і бездоганною досконалістю.
Справді святковий настрій надовго залишається в душі після того, як побудеш у звичайній чисто вибіленій хаті, де стіни прикрашені картинами, на яких намальовані квіти, сільський пейзаж, тварини.
Неповторною свою оселю зробила художниця Алексійчук Любов Володимирівна. Стіни її кімнат прикрашені власноруч розписаними картинами, на яких майорять квіти, дивляться вдумливим поглядом тварини, радує око сільський пейзаж. Особливу сторінку в її творчості займає церковний живопис. Її картини привертають увагу збереженням неповторної чистоти, злагодженістю мотивів та любов’ю до рідного краю. В них – її світосприйняття, вміння бачити в буденному прекрасне, світ, в якому живе тільки вона.
В селі підростає і молоде покоління, яке багато часу приділяє такому заняттю, як малювання. Серед них Люлька Марина Володимирівна. Незважаючи на юний вік дівчини, у її доробку зустрічаємо декілька картин, де зображена природа рідного краю, тварини та квіти, портрети дорогих їй людей.
Флористика – різновид декоративно – прикладного мистецтва, яке проявляється у створенні флористичних робіт (букетів, композицій, панно, колажів) з різноманітного природного матеріалу (квітів, насіння, ягід, плодів), які можуть бути живими, сухими, консервованими.
Композиція з квітів – складна, творча та технічна робота флористів. Все це знає та розуміє дизайнер – флорист за фахом – Філіпова Маргарита Леонідівна. У своїх роботах, за допомогою квітів, вона передає якусь ідею або тему, відтворює подію, поєднує квіти в такий спосіб, в який у природі вони практично ніколи не ростуть.
Розмірковуючи про те, що саме викликатиме у людей живий інтерес, можна дійти такого висновку: зацікавити їх може будь – який предмет, навіть добре знайомий, який вже не підлягає використанню. Так, Філіпова Марія Адамівна, відшукує та використовує в своїй роботі речі, які людям більше не потрібні. Вона показує всім, що предмети, які забруднюють наше середовище, можуть, на певний час, його прикрасити.
Останнім часом поширилася флористика. Наші односельчани Козачок Марина та Федорець Андрій Іванович, використовуючи гілляки дерев, залишки плити, шматки металу, шини створили біля своїх будинків цілі казкові містечка, прикрасивши їх квітами.
* * *
Українське народне декоративно-прикладне мистецтво багате і різноманітне: бондарство, вишивка, лозоплетіння, флористика, різьба по дереву, ткацтво. Для нього характерні глибока традиційність, стриманість декоративного вирішення, наявність спільного в мотивах, тематиці.
Своєрідність прикладного мистецтва нашого народу обумовлена особливостями суспільно-політичного розвитку української держави, природними умовами території. Спілкування з національним народно-прикладним мистецтвом необхідне в моральному становленні особистості кожної дитини. Воно є неоціненим засобом виявлення любові до рідного краю, формування почуття краси мистецтва. Розкриває багатство культури українського народу, знайомить з їх минулим і сучасним, допомагає засвоїти національні звичаї і традиції.

 

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123