This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Пісні-ігри (хороводи) – найпоширеніший вид дитячого фольклору

 Дахно Анастасія, 13 р.,ЗОСШ-інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю,с. Шевченкове, Черкаська обл.


Українські пісні-ігри є чи найяскравішим феноменом народної творчості, що протягом тисячоліть відігравала вагоме суспільне та естетичне значення в житті українців. Тож необхідно із раннього дитинства поряд із казкою залучати в сім’ї і пісню-гру, яка є одним із найпоширеніших видів дитячого фольклору. Саме вона супроводжує все свідоме життя людини. Пісня-гра й донині перебуває в стані активного побутування, а отже – і підтримання формування національної самосвідомості українців.


У дитячих іграх, як і у колисанках, лічилках, пестушках, взятих від мами гра розвиває не тільки мовлення, а й силу, спритність, витривалість. Свого часу В. Я. Сухомлинський нагадував – «Казка, гра – животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів та устремлінь». Для того, щоб ця святенна духовність не замулювалася, не згасали її пульсуючі водограї, котрі повсякчас повгамовують духовну спрагу, приносять радість і здоровий дух, мусимо оберігати кращі традиції нашого народу, серед яких належне місце посідають народні ігри, що самою природою покликані виконувати виняткову роль у вихованні любові до праці, краси, природи, дружби, всього найкращого, що нас оточує.
З кожним роком наші діти все менше і менше грають у народні ігри. Комп’ютер, ігрові приставки заполонили душі наших дітей, вони перестають спілкуватися один з одним, живуть у примарному світі, стають кволими, як фізично, так і духовно. Тому ми вирішили дізнатись, як як пісні-ігри (хороводи) впливають на фізичний та естетичний розвиток дітей. З їхніх слів, хороводи розвивають спритність, уважність, витривалість та сприяють встановленню міцних дружніх відносин серед однокласників.
Ігри супроводжували дітей всюди – на обійстях, вулиці, леваді, у полі серед попасичів й навіть за працею, коли наставав короткий перепочинок. Ми ж хочемо зупинитись на поширених в дитячому фольклорі піснях-іграх (хороводних), які виховують кмітливість, колективізм, розвивають мову і музичний слух виконавців. Хоро, хорос – коло, що нагадує сонячний диск, є символом гармонії. Хороводи являють собою синтетичний вид народної творчості, в якому органічно злиті поезія, музика та хореографія. Ідейний зміст того чи іншого хороводу розкривається в пісні. Отже, текст в обрядових танцях має першорядне значення, бо він визначає зміст танцю та його хореографічний малюнок. Хороводи – один з найдавніших видів народного танцювального мистецтва. Виконання їх колись пов’язувалося з обрядовими діями, традиційною зустріччю весни (весняний цикл танців), відзначенням літа (купальський цикл танців), зустріччю Нового року. Найпоширенішими були веснянки, гаївки, танки. Хороводи починали водити, як тільки з полів сходив сніг. Жоден свято не обходилося без хороводу. Іноді хороводної називають усяку пісню, яку можна проспівати в хороводі, але це невірно: справжня хороводна пісня виконується тільки як ігрова, і її спів поза хороводною грою втрачає змісту.
Тепер хороводи втратили своє обрядове значення. Вони міцно увійшли до репертуару професіональних і самодіяльних виконавських колективів, особливо дитячих.

За темами хороводи можна поділити на три групи:

 до першої належать хороводи, в яких відображаються трудові процеси («А ми просо сіяли, сіяли», «Мак», «Шевчик», «Бондар», «Коваль» та ін.);
 до другої – хороводи, де відбито родинно-побутові відносини трудового народу («Перепілка», «Ой гілля-гілочки», «Пташка» тощо);
 до третьої – хороводи, в яких знайшли свій вияв патріотичні почуття народу, оспівується рідна природа («А вже весна», «Марена» та ін.).

Хороводи, в яких відображаються трудові процеси

Окремої уваги заслуговує блок трудових пісень, які окрім виховання поваги до праці і переслідування суто дидактичної мети – передачі знань про перебіг тих чи інших сільськогосподарських чи ремісничих дій, несуть надзвичайно потужний естетичний потенціал, оскільки являють собою поєднання всіх видів мистецтв – музичного, літературного, хореографічного та драматичного. Такі пісні ігрового характеру з елементами драматизації та інсценізації дають поштовх фантазії й творчій уяві, наприклад – «Ходить гарбуз по городу», «Два півники», «А ми просо сіяли, сіяли», «Грушка», «Питається мати дочку», «Горобчику, пташку, пташку», «Бондарику», «Шевчику» та ін., наприклад:

– Горобчику, пташку, пташку,
Чи не був же ти в нашім садку?
Як же там орять мак?
– Так як орять? Отак орять.
Або:
Питається мати дочки:
– Де посієм огірочки?
– Сіймо, мамця, над водою,
Заскородим бороною,
Поливатимемо.

Кожна пісня-гра, яку б ми не розглядали – це ілюстрація тієї чи іншої роботи відповідними рухами. Дійові особи – всі діти. Вони стають колом, а на середині – голові діючі особи пісні. На слова «Ой, так, так» спів супроводжують рухами, які ілюструють один з етапів роботи. Саме в цьому, на нашу думку, криється естетичний потенціал трудових пісень як нерозривного синкретичного поєднання всіх видів мистетцва і потребує обов”язкового вивчення у школі. У текстах хороводів, що відтворюють трудові процеси в усій їх послідовності, славиться праця, передаються почуття, настрої і думки трудящої людини. Так, у тексті хороводу «Шевчик» в кожній строфі змальовується той чи інший момент трудового процесу шевця. Чітка послідовність цих моментів і утворює логічний розвиток сюжетної лінії твору, характеризуючи водночас ремісника:

– А чи бачив ти, як шевчик шкіру в воді мочить?
– Ой так, брате, ой так, так шкіру в воді мочить.
– А чи бачив ти, як шевчик шкіру натягає?
– Ой так, брате, ой так, так шкіру натягає…

Вдача «шевчика» виявляється у рухах виконавця. Таким чином, перед глядачем вимальовується образ веселої, дотепної людини, яку в народі називають майстром на всі руки.

Хороводи, де відбито родинно-побутові відносини трудовогонароду

В хороводах на побутову тематику в основному відображаються відносини української патріархальної сім’ї, де за старих часів всілякого утиску й поневірянь зазнавали жінки. Дуже часто шлюб здійснювався не за взаємною симпатією молодих, а виходячи з матеріальних розрахунків. У зв’язку з цим дівчину нерідко віддавали за старого. В таких хороводах змальовуються душевний біль, мрії і сподівання жінки-трудівниці, породжені власницьким суспільством.
Досить переконливо це розкрито в тексті хороводу «Перепілка»:

Ой у перепілки та голівка болить.
Тут була, тут, перепілочка,
Тут була, тут, сизокрилая.
Ой у перепілки та плечиці болять.
Тут була, тут, і т. д.
Ой у перепілки рученьки болять.
Тут була, тут, і т. д.

Так створюється образ роботящої молодої жінки.У текстах хороводів на побутові теми відбито гумор українського народу, дотепно висміюються ледарі, які ухиляються від важкої праці, вдаючи хворих. У хороводі «Слабий дідусь», записаному В. Гнатюком, дівчата стають у коло, а одна в середині кола сідає на землю і стогне, вдаючи слабого діда.

Зустрічаються й такі тексти хороводів, де гостро й дотепно висміюються старі парубки. Під час виконання такі хороводи перетворюються в діалог-жарт завдяки перефразуванню окремих слів чи речень у строфі.
Значне місце посідає в текстах хороводів тема кохання (хороводи «Перепілко, вже козаченьки йдуть», «Король» та ін.).
У деяких текстах хороводів основною темою є повадки птахів і тварин (хороводи «Пташка», «Козлик»), в образах яких показано ті чи інші риси людей.

Хороводи, в яких знайшли свій вияв патріотичні почуття народу,
оспівується рідна природа

Найкращі з художньому відношенні хороводи, в яких змальовуються патріотичні почуття народу (хоровод «А вже весна»), рідна природа (хоровод «Марена») та ін., що ввійшли в золотий фонд народних танців.
У цій групі хороводів широко використовується реквізит: уквітчане стрічками і вінками гільце, опудало тощо. Нерідко розпалюється велике вогнище, через яке стрибають учасники хороводу (це стосується купальських хороводів, присвячених зустрічі літа). Раніше і реквізит, і вогнище мали, мабуть, відповідне обрядове значення. Тепер це звичайний художній засіб, який посилює емоціональне сприйняття хороводів глядачем.
Народнопоетичні засоби, з допомогою яких поглиблюються зміст і художні образи хороводів, різноманітні. До них належать алегорії, психологічні паралелізми, асонанси, алітерації, епітети тощо.
Людина з її почуттями змальовується в алегоричному образі голубки, перепілки, горобчика, зайчика. Деякі з хороводів так і називаються – «Перепілка», «Заїнько», «Голуб-голубочок» і т. д.
Епітети підкреслюють ту чи іншу рису образу. Наприклад, у хороводі «Дружба» співають:
Ой зійшло, зійшло три зіроньки ясних, Три дівоньки красних і т. д.
Епітет «красних» надає слову «дівоньки» поетичної яскравості. Поряд з цим широко використовуються так звані постійні епітети: «сивий голуб», «дрібен дощик», «буйний вітер» та ін.
Нерідко вживаються психологічні паралелізми, коли природні явища зіставляються або порівнюються з переживаннями людини.
Наведені приклади свідчать про тематичне багатство текстів хороводів, в яких, як у дзеркалі, відбиті найрізноманітніші сторони життя народу, його мрії і сподівання. Отже, тексти хороводів мають для нас не тільки художнє, а й історико-пізнавальне значення.
Народні хороводні ігри в нашій школі проводяться і в ранкові години, і на прогулянці. Вони також входять до складу занять, ними закінчуються заняття для піднесення емоційного тонусу дитини. Без хороводних ігор не обходиться жодне народне свято чи розвага.

Висновок

Використання дитячого фольклору в різних видах діяльності дитини уможливлює:
1. У дошкільному періоді: гармонізацію відносин її з дорослими, розвиток почуття любові, прихильність до батьків; покращення взаємовідносин між дітьми, підвищення культури спілкування; розвиток здібностей до малювання, музикування (розуміння музики, співу, хореографія), розвитку творчості; розвиток сприймання, уваги, пам’яті (від мимовільної до довільної); сприймання жанрів дитячого фольклору як засобів емоційної та інформаційної дії на особистість дитини, передачу життєвого та морального досвіду людства; розвиток волі, довільності дій, допитливості; розвиток уявлення; розвиток діалогічної мови з іншими людьми; виникнення першого цілісного дитячого світорозуміння; виникнення власної свідомості (початок самооцінки, оцінювання своїх власних якостей – гарний, злий, добрий та ін.); зміцнення здоров’я; легку адаптацію до нових умов життєдіяльності в школі.
2. У молодшому шкільному віці: перебудову пізнавальних процесів – формування довільності, продуктивності та стійкості – розвиток довільної уваги, сприймання, пам’яті (перш за все механічної пам’яті); розвиток мислення (перехід від наочно-образного мислення до словесно-логічного і міркуючого мислення на рівні конкретних понять); розвиток саморегуляції поведінки, волі; оволодіння навичками домашньої праці; розширення сфери спілкування, появу нових авторитетів (учитель), формування позитивних відносин у навчальному колективі.
Пісні-ігри займають значне місце у побуті молодшого школяра нашої школи. Результати анкетування «Пісні-ігри (хороводи) – найпоширеніший вид дитячого фольклору» та опитування шестирічок показали, що сучасні діти також полюбляють гру. Але, уважно проаналізувавши, у що і чим бавляться зараз діти, ми дійшли висновку, що переважна більшість сучасних дитячих ігор пов’язана з ухилом на розумовий розвиток. Сюди ж можна віднести різні комп’ютерні ігри, настільний футбол, складання картинок, пазлів. Такі ігри примушують дитину бути прикованою до одного місця, сприяють викривленню хребта та поганому самопочуттю. Дорослі купують дітям іграшки, які навмисне обмежують їх рух. Зникає поетичне слово з уст дітей, замість нього досить часто можна почути нецензурні вирази.
Живе спілкування замінюється віртуальним. Діти, в основному хлопчики, годинами просиджують в одній позі за комп’ютером, граючись у «стрілялки». При цьому легко вибирають вид зброї, легко вбивають «віртуального» ворога. Захоплення такими іграми може нашкодити не тільки фізичному, а й моральному здоров`ю дитини.
Тому наші маленькі учні з радістю грають у рухливі пісні-ігри підчас прогулянок, перерв, на уроках фізичного виховання. Всі учні зазначили, що ігри сприяють їх фізичному та розумовому розвитку.
Отже, настав час сучасні ігри доповнити колишніми, адже народні пісні-ігри розвивали не лише уяву, фантазію, розумові здібності дитини, а й (на відміну від сучасних) вчили справедливості, чесності, збагачували словниковий запас малих українців, знайомили із давніми народними звичаями та уявленнями про світ. Вони були не лише формою проведення дозвілля, а й розвивали у дітей спритність і фізичне загартування, вправність і кмітливість, гнучкість і винахідливість, наполегливість і витривалість, а також розвивали пам’ять, увагу, зосередженість, вміння раптово й найдоцільніше вирішувати, регулювати конфлікти між дітьми без втручання дорослих, гартували волю, почуття колективізму та взаємовиручки. Тому і заслуговують на детальне вивчення і впровадження у побут сучасних дітей.

 

 

 

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123