This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Сучасний стан лівої притоки Південного Бугу річки Єланець

Сопчук Андрій, 16 р., гуманітарна гімназія, м. Нова Одеса, Миколаївська обл.

Вступ
Місцевість, у якій ми живемо, недарма називається Побужжя: Південний Буг відіграє важливу роль у народному господарстві як нашого краю, так і України загалом. Однак упродовж минулих століть ландшафтна структура річища була змінена внаслідок активного й різнобічного господарського освоєння.

До недавнього часу Південний Буг досить інтенсивно використовувався для судноплавства, яке здійснювалося до м. Вознесенська і вище. Нині спостерігаються поодинокі проходи вантажних суден, а пасажирські пристані відсутні: річка Буг істотно зміліла. Зазнали значної трансформації і природні території басейну Південного Бугу.
Автор проживає в селі Себине Новоодеського району Миколаївської області. Якщо поглянути на карту, з’ясуємо, що село розташоване на берегах річки Єланець, яка впадає у Південний Буг. Саме тут Буг починає досить помітно розширюватися, подекуди сягаючи ширини до одного кілометра. Однак не завжди картографічна інформація відповідає дійсності, адже на місцевості біля Себиного спостерігаємо значні відмінності від того, що зображено на картах: притока Бугу Єланець фактично зникає. А за спогадами односельців 30 років назад в межах села у річці Єланець жителі ловили рибу, збирали ряску для домашньої птиці, взимку каталися по кризі на ковзанах.
У своєму дослідженні ми звертаємось до напрацювань відомих вчених.
Басейн річки Єланець знаходиться в центрі Новоодеського району, на ліво- бережжі річки Південний Буг. У геоморфологічному відношенні район водо-збору Єланця розташований в Причорноморській низовині, котра співпадає з геологічною структурою – Причорноморською западиною.
Території, де розташований басейн річки, відповідають степові ландшафти, які сформувались в умовах достатньої кількості тепла та незначної зволоженості території. Для долини річки характерні схилові чагарники з терном, шипшиною, дерезою.
У ґрунтовому покриві переважають родючі чорноземи звичайні та чорноземи південні. В комплексі з темно-каштановими та каштановими ґрунтами трапляються солонці. У верхніх ділянках водостоку знаходяться поля, на яких вирощується пшениця, кукурудза, соняшники та інші культури. Внаслідок зливового характеру дощів та високої розораності поширена водна, а також вітрова ерозія грунтів.
Басейн річки Єланець розташований в другому (центральному) агрокліматичному районі Миколаївщини (агроґрунтовий район Степу Південноукраїнського Правобережно-Дніпровського, який характеризується дуже теплим, посушливим кліматом). Літо протяжне (близько 5 місяців) жарке, малодощове. Осінь пізня, коротка (близько 45 днів), тепла і часто засушлива. Зима малосніжна з частими перепадами температур, відлигами і нестійким сніговим покривом. Весна рання, коротка (близько 45 днів) тепла, посушлива. Середньо-добова річна температура повітря додатна (9,3° С), але має значні коливання по місяцям.
В цілому, кліматичні умови дозволяють на даній території вирощувати всі районовані сільськогосподарські культури. Головним фактором, який визначає одержання високих врожаїв є волога, тому всі агротехнічні заходи мають бути спрямовані на її накопичення, збереження та раціональне вико-ристання.
Річка Єланець - одна з річок України
Думки спеціалістів щодо критеріїв класифікації річки неоднакові. Одні пропонують класифікувати їх, виходячи з довжини, інші – з площі, з якої річка збирає воду, або залежно від витрат води, яку спроможне пропустити русло річки і т. д. Єланець відноситься до малих річок.
«Відмінність малих річок від великих чи середніх полягає не тільки в їх довжині чи площі басейну. Вони відрізняються передусім ступенем залежності властивих їм біопроцесів від навколишнього водозбору.
За спогадами односельців 45-30 років тому рівневий режим річки характеризувався явно вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню та осінньо-зимовими підйомами води. В межах села водотік ніколи не пересихав, підтримувався численними джерелами. Загалом живлення р. Єланець можна охаракте-ризувати як мішане, з переважанням снігового та дощового. Річка була глибиною 0,5 – 0,8 м, в окремих місцях до 1 метра. Її зазвичай не переходили вбрід, а не інакше як через дерев’яний місток.
Влітку з берегів річки і з містка себинці ловили рибу (карась, в’юн). Навесні на нерест заходила щука, на мілководді її можна було спіймати буквально голіруч. У долині на правому березі річки росли великі грушеві та яблуневі сади – улюблене місце відпочинку себинців навесні та влітку.
Але поступово річка змінилася, а з нею і навколишня природа: у 1972-1973 рр. з метою утворення водозбірного ставка і використання в подальшому вод Єланця для зрошення полів, за розробками спеціалізованої організації «Миколаївводбуд» було насипано дамбу, яка перекрила водотік. Вдалося з’ясувати, що будівельні роботи виконували працівники однієї з районних механізованих колон. Жителі села пригадують, як керівництво місцевого колгоспу наголошувало: на будівництво дамби (транспортні витрати, бетонні блоки, оплату праці, тощо) було витрачено близько 1 млн. радянських рублів. На той час це була досить значна сума. Результат виявився непередбачуваний: вода у водосховищі не зібралася, а в межах села річка «пішла під землю», призвівши спочатку до заболочування місцевості, внаслідок чого вимокли фруктові насадження. Поступово річка почала істотно міліти.
Насьогодні водний режим р.Єланець характе-ризується нерівномірністю розподілу стоку протягом року та по території басейну. Лише невелика частина русла в нижній (умовно) течії річки наповнюється водою. Характерні добре виражена весняна повінь (найповноводнішими місяцями є березень і квітень) і дощові паводки протягом року. Літня межень низька навіть у «найстабільнішій» ділянці водотоку (складає всього 5-8 км). Більшу частину року майже все річище сухе. То чи можна говорити про існування річки, виходячи з визначення, що «річкою, на відміну від струмка, балки, канави, прийнято називати постійно діючий водотік, первісно утворений природним шляхом, що має течію води протягом року (а якщо пересихає чи перемерзає, то на короткий час і не щороку»?
Згідно з Водним Кодексом України для кожної річки та водойми має бути розроблений паспорт. Він має містити основні гідрографічні характеристики басейну річки, основні гідрологічні характеристики, розподіл річного стоку, середньо-річні та середньосезонні значення основних фізичних, гідрохімічних та бактеріологічних показників якості води тощо у вигляді опису, карт, схем, таблиць за даними багаторічних спостережень стану та якості вод та даними натурних польових обстежень паспортних даних річки та умов її протікання.
У зв’язку з недостатнім фінансуванням процесу паспортизації на даний час паспортизовано менше половини річок басейну Південного Бугу. Крім того, багато паспортів складено у 1980-х – на початку 1990-х років, а отже, ряд розділів, присвячених водокористуванню та якості води річок, вже суттєво застарілі. Про усі річки бассейну Південного Бугу відома тільки найбільш загальна інформація: назва, куди впадає, з якого боку, довжина, тощо.
Звідси робимо висновок, що паспорта р.Єланець не існує і науковці, які складали Розробку екологічного атласа річки Південний Буг у 2009 році користувалися неперевіреною інформацією, адже ми не можемо підтвердити протікання р.Єланець по всій довжині (36 км), вказаній у Лінійній схемі річки Південний Буг Розробки екологічного атласу річки Південний Буг.
Порушення структури гідрологічної мережі річки Єланець.
Розглянемо особливості малих річок з погляду дотримання вимог охорони природи при комплексному використанні і охороні вод. Їм у природних умовах властиві надзвичайно мінливий гідрологічний режим протягом року і великі коливання водності. Розміри зумовлюють не тільки відносну маловодність, але і специфічний гідрологічний режим, що відрізняється від режиму середніх і великих річок своєю невеликою природною зарегульованістю. Кожна, навіть досить незначна злива обов’язково позначається на ході рівнів води у вигляді піка дощового паводку. Навпаки, в посушливі періоди, коли протягом двох-трьох тижнів не випадають дощі, в степовій зоні відбувається майже повне пересихання малих річок. Узагальнення гідрометричних матеріалів за багаторічний період показало, що частина малих річок України влітку пересихає (на 1-2 місяці, іноді більше). Це стосується і р.Єланець.
Малі річки особливо чутливі до однобічного зниження рівня підземних вод, яке відбувається, як правило, при осушувальній меліорації, а також на локальних ділянках при водозаборі на різні потреби. Це пояснюється неглибоким врізом річищ малих водотоків і часто неповним дренуванням підземних водоносних горизонтів. Водний режим річки Єланець змінився в небажаному напрямі - в сторону значного пониження рівня водності внаслідок будівництва водопідпірної споруди - дамби для штучного водоймища господ-дарського призначення.
Починаючи з 1980-х років гідравліко-морфометричні характеристики потоку річки Єланець щороку катастрофічно знижувалися. Відбувалося зменшення рівнів ґрунтового потоку через розораність схилів басейну річки, замулення джерел - малих водотоків. Річище в таких умовах не могло залишатися у природному стані: воно зміліло, заболотилося, пересохло.
Антропогенний вплив на кількісні показники водних ресурсів малих річок також різноманітний і неоднаковий за величиною та інтенсивністю. Одні фактори діють на водний режим річок і їх стік постійно й не дуже помітно, другі – різко, роль третіх не зовсім з'ясована. На фоні коливань природної водності не завжди можна виявити і оцінити роль антропогенного впливу та зміну стоку. Стік у природних умовах формується в межах басейну, який являє собою єдину природну систему. Будь-яка дія на водозбір призводить до порушень його стану. Особливо значного впливу річкова мережа України зазнає від розорювання водозборів. Загальною проблемою річок, насамперед малих, є повсюдна деградація ділянок їхніх витоків в результаті різноманітних чинників: розорювання, меліорації, замулення тощо, а також зміна природного плину річища за рахунок спрощення чи перетворення на магістральні канали. Річки басейну Південного Бугу не виключення. Учасники Всеукраїнської науково-практичної експедиції (1996, 2003, 2006 рр.) не змогли точно встановити, звідки сьогодні бере початок Південний Буг, оскільки території, з яких розпочиналася річка, сьогодні меліоровані.
У середині XX ст. були розорані схили балок – землі, що до того ніколи не розорювалися. Результати такого сільськогосподарського освоєння річкових долин особливо яскраво відслідковуються і у Побужжі. Мало того, що верхні ділянки схилів майже повністю втратили ґрунтовий покрив, змиті ґрунти утворили біля підніжжя схилів та на притерасних ділянках заплави товстий шар наносів, які перекрили численні джерела та ґрунтові води, що тут виклинювалися. Зазвичай це супроводжується замуленням малих річок. На тих ділянках, де місцевість пласка, а похили поверхні незначні, використання потужної сільськогосподарської техніки призвело до того, що численні джерела та малі потічки були просто переорані або замулені.
Фахівці наголошують, що надмірна розораність території – це екологічна проблема, характерна для всієї України. Проте, в басейні Південного Бугу ( а отже і р. Єланець) вона виявляється чи не найгостріше. Щорічний змив ґрунту з 1 га досягає від 1 до 20 тонн.
Значна частина орних земель розміщена на схилах, де прискорено йдуть процеси руйнування ґрунту внаслідок водної ерозії. Запаси гумусу на полях зменшуються з року в рік. Деградація (руйнування) ґрунтів – повсюдне явище у Побужжі. Від водної ерозії у відносно благополучних районах, де рельєф менш горбистий, страждає кожний третій гектар землі. Це високий рівень небезпеки. Чим більша крутизна схилу – тим більше родючих часточок змивається з полів. Вимиті з ґрунту тверді частинки вода несе з собою. Врешті-решт вони осідають на дні ставків і водосховищ. Замулення і заростання ставків і водосховищ стали основними процесами у формуванні антропогенних ландшафтів. Вчені зазначають, що під впливом діяльності людини в Степовій зоні відбулося зменшення річкового стоку на 25-30%.
Ми не можемо з’ясувати точно, на скільки % зменшився водостік у р.Єланець, але зрозуміло, що сягнув катастрофічної відмітки.
В міру зростання забруднення річок видове різноманіття флори і фауни зменшується, а їх біомаса зростає – за рахунок стійких до забруднення видів. Спостерігається падіння загального різноманіття рослинного і тваринного складу в ландшафтах річкових долин. У пересихаючих річках зі складу природних екосистем, що формувалися в процесі еволюції, зникають реліктові види.
За спогадами односельців у водах р.Єланець було багато видів водоростей, росла ряска, адже найпоширенішим місцем для росту цієї невеличкої рослини служать водойми з добре прогрітою чистою водою. Зрозуміло, що ряска, а також десятки видів інших рослин, у цій місцевості сьогодні відсутні. Прикладом стійких до забруднень та інших несприятливих антропогенних змін видів є очерет звичайний, площі зростання якого на більшості рівнинних річок і водойм України продовжують збільшуватись. Присутній очерет і в зоні зникаючого русла річки Єланець.
30 років тому у межах річки на території села Себине водилися ондатри, болотні черепахи. Навколишні луки і водно-болотні угіддя були місцем гніздування лелек, чапель, різних видів диких водоплаваючих птахів. Як згадувалося вище, в Єланці водилися види прісноводної риби – карась, в’юн, нерестилася щука. Нині тваринний світ на місцевості значно збіднів і спростився. Зникла низка як звичайних, так і рідкісних видів рослин і тварин водно-болотного комплексу.
Висновки
Побужжя - територія, на якій ми проживаємо, це край, тісно пов'язаний у господарському відношенні з річкою Південний Буг та її притоками. Дослідивши сучасний стан лівої притоки Південного Бугу річки Єланець, що згідно карт протікає в центральній частині Новоодеського району, можемо зробити певні висновки.
Зміна водності річки спричинена розорюваністю схилів басейну, які служили їй природним водозбором. Ерозія схилів спричинила наноси грунту з високим вмістом гумусу на дно штучно створеної улоговини. Тепер замість збору води улоговина використовується для вирощування сільськогосподарських культур.
Екосистема річки Єланець була значною мірою порушена. В наші дні русло річки навіть у пригирловій ділянці більшу частину року сухе. Це позначилося на видовому складі місцевої флори і фауни. Зникли місця, придатні для мешкання ондатр, черепах, карасів та в’юнів, місця для нересту щуки. Щезла водойма, а з нею водорості та водні рослини (наприклад ряска), рослини водно-болотного плану. Місцевість стала непридатною для гніздівлі багатьох видів водоплаваючих птахів.
Проблема охорони і раціонального використання малих річок – об'єктів, найбільш чутливих і схильних до стрімких негативних перетворень, ніж середні та великі водотоки, віднесена до числа найважливіших державних проблем. Внаслідок малої величини малі річки дуже чутливі до певних видів господарської діяльності, що особливо гостро позначається на водному режимі території.
Розбудова Південно-Бузького екологічного коридору біорізноманіття
Для загальної стабілізації стану річок в Україні необхідна розробка і впровадження Національної програми з відновлення річок, яка б передбачала комплекс заходів, спрямованих, з одного боку, на зниження антропогенного пресу на річкові та заплавні екосистеми, а з другого – на відтворення природних властивостей зруйнованих русел і заплав річок. До цієї програми потрібно включити наступні заходи:
•    провести екологічну паспортизацію річок;
•    з метою визначення доцільності існування гідроспоруд (особливо на малих річках) провести їх експертизу;
•    впровадити заходи зі збереження історично сформованих природних ландшафтів у межах водоохоронних зон річок;
•    здійснити заходи з відтворення екологічних функцій прибережних захисних смуг у заплавах річок, зокрема їх заліснення, залуження, винесення за їхні межі екологічно небезпечних об'єктів тощо;
•    розпочати роботи з відновлення природного стану русел річок і масивів боліт у витоках та у заплавах малих річок;
Внаслідок промислового і побутового забруднення, розорювання та гідротехнічної меліорації водозборів і заплав, знищення лісів у долинах річок і т. ін. велика кількість річок України знаходиться на різних стадіях деградації.
Для загальної стабілізації стану річок в Україні необхідна розробка і впровадження Національної програми з відновлення річок, яка б передбачала комплекс заходів, направлених, з одного боку, на зниження антропогенного пресу на річкові та заплавні екосистеми, а з другого – на відтворення природних властивостей зруйнованих русел і заплав річок.

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123