Політична нація як феномен розвитку України

 Юргіна Юлія, м. Запоріжжя

Буття політичної нації

Що є українці, що є нація, що є українська нація? Проблеми розвитку українського суспільства пов’язані саме з цими категоріями, відповіді на які у нашому соціумі можна дати лише частково.
Український народ завжди був самобутнім, незалежно від того, що багато дослідників стверджують, що наші особливості не особливо виявлені внаслідок поліетнічності нашого суспільства.

Саме ця властивість робить нас своєрідним народом, який виокремлюється серед інших націй. Але в руслі даної проблематики ми отримали низку проблем, які стали певним бар’єром для створення консолідованого українського суспільства. В контексті встановлення демократичних цінностей постало питання створення правової держави. Але, дивлячись на парадигму державотворення, можна знайти ряд фактів, що суперечать встановленому курсу, проголошеному в 1991 році: це відсутність національної ідентичності, національної ідеї українського суспільства, суспільно-політична криза, що проявляється у відсутності єдиної стратегії розвитку України тощо. Вирішення цих питань неможливе шляхом лише впровадження реформ: необхідним індикатором вироблення вектора буття українського народу є розвиток і функціонування політичної нації в Україні.
Мабуть, українська нація втратила свою ґенезу як єдине ціле, але тільки з точки зору етнічності. Враховуючи всі історично складені закономірності української державності, нам складно асоціювати себе із організмом українства, проте, як нація, ми виконали вже першу місію – створили власну державність, вибороли незалежність. Та чи має значення наявність Держави, коли в неї нема місії?
Коріння даної проблематики сягає саме поняття політичної нації. Ця форма нації є вершиною її розвитку, яка еволюціонує від етнологічності, етнокультурності й самобутності народу до утворення його національної ідентичності і розвитку політичної нації. Що ми розуміємо під даною категорією? Перш за все, це спільна державна мова, спільні символи, спільна толерантність до держави та її законів, спільні інтереси і надії на майбутнє стають новітніми сутнісними характеристиками нації, створюють її синонімічні доповнення – «політична нація», «нація – держава». З цього погляду політична нація набуває рис регулятора суспільства, що включає в себе такі функції, як об’єднання суспільства певною ідеєю, метою, встановлення принципів взаємодії влади і народу, а також створення механізмів розподілу влади за зразком гуманності, демократичності, легальності і легітимності, що саме і визначає політичність нації.

Розуміння студентами політичної нації

Нація – це спільнота людей, які пов’язані спільністю історичного минулого, що об’єктивно сформувало у народності спільну територію, економічну основу, мову, культуру і самобутність взагалі. Це поняття має два складники: політичний і етнічний.
Перший вказує на наявність не лише території, а й на функціонування певного державного утворення, до якого нація відчуває належність, відповідальність, є його активним суб’єктом, коли національна ідентичність починає трансформуватися і в політичну. Другий характеризує народ як спільноту, що має спільну самосвідомість, мову, культуру, менталітет. На мою думку, разом ці фактори складають єдине ціле під назвою нації.
В процесі даного дослідження інформантами було висловлено такі думки.
Незважаючи на різне професійне спрямування студентів, майже всі однаково визначили сутність поняття нації: «Нація – це сукупність людей, яка проживає на одній території, має одну мову та культуру, звичаї, норми. Як патріотка своєї держави, націю асоціюю лише з українським суспільством, яке створює одне ціле для задоволення своїх потреб та інтересів». Також прозвучала думка про кровно-духовну спорідненість спільноти, ментальність і усвідомлення себе як цілого; членами нації можуть вважатися лише корінні жителі.
У кожного є власні роздуми стосовно нашої проблематики, проте більшість студентів ніколи не задумувалися над асоціаціями стосовно даного кола питань: «Ніколи навіть не задумувався, якщо говорити про нашу націю, то в очах відразу з’являються вишитий рушник, червона калина, синє небо і достигла пшениця, приблизно так». Було висловлене порівняння нації з колективом. Саме ж Україну асоціювали з визвольною боротьбою, що утверджує свободу, але не вміє нею користуватися.
Усвідомлення поняття нації є особливо важливим для того, щоб зрозуміти характеристики політичної нації, її суть. Результати дали інформацію, що студенти досить непогано розуміють сутність цього виду нації. Як приклад, може слугувати думка «студента-міжнародника», яка є узагальненням попередніх думок: «Я вважаю, що політична нація – це спільнота людей, які об’єднанні однією державою, її культурою, історією, звичаями. Хоча, якщо є прикметник «політична», то я б зазначив, що дана нація – це вже не народ, а суспільство, яке має не лише вже їй характерну свою самобутність, але їй вже характерний відповідний рівень політичної культури, громадянської свідомості. Я думаю, що політична нація необов’язково повинна характеризуватися участю в політиці, вона може мати вплив на політику держави через лобіювання інтересів, через вибори. І от коли ми говоримо про даний тип нації, то необхідно зазначити, що вона є необхідним атрибутом правової держави. На мою думку, політична нація охоплює все суспільство, тобто не лише громадяни мають бути свідомими, а й сама влада повинна бути усвідомлена в тому, чого потрібно народу».
Основні характеристики політичної нації закладні в демократичній державі, де суспільство буде багатоетнічним, але при цьому воно асоціюватиметься із державою, буде кваліфіковане в політичному аспекті, ним не можна буде маніпулювати, адже спільна політична культура зумовить взаємозалежність влади і демосу, патріотизм буде «останнім акордом», що охоплюватиме високу громадянську активність і відчуття відповідальності народу за свою державу. В політичній нації суспільство перетворюється із об’єкта на активного суб’єкта як суспільного, так і державного життя. Як стверджують інформанти, ці речі можуть бути сформовані під проводом політичної ідеології, яка може стати регуляційним механізмом функціонування політичної нації. Громадянське суспільство визначається однією із домінуючих характеристик політичної нації, яка має свої форми функціонування. В даному випадку думки інформантів розділилися: одна частина відстоювала позицію активності в політичному житті, інша називала високий рівень усвідомленості, який би позбавляв владу можливості маніпулювати суспільством.
Функціонування політичної нації полягає в добровільній діяльності, завдяки якій члени суспільства беруть участь у виборі правителів і, прямо чи опосередковано, у формуванні державної політики. Основними складниками даного процесу є власне ініціативність самого суспільства, що є базовою для інших напрямків діяльності політичної нації, яка має визначальний вплив на формування політичної та державної системи управління країни, є основним суб’єктом вирішення питання стратегії розвитку держави. Також політична нація може проявлятися в загальновизначених політико-державних моментах: вибори, громадські і політичні рухи, референдуми, лобіювання інтересів через представницькі органи. В цілому, усвідомленість інформантів являє собою досить непоганий рівень їх знань, незалежно від їх професійного досвіду. Це свідчить про те, що саме молодь, нове покоління, має взяти ініціативу в свої руки і будувати новий формат держави, який не буде таким бюрократизованим, корумпованим і залежним від впливу власного геополітичного становища.
Тому зараз говорити про те, що в Україні будується політична нація було б невіглаством. «Відсутність системного підходу до формування політичних структур призвела до протистояння різних гілок влади і, зрештою, до кризи влади в цілому: неузгодженість і суперечливість їх дій, протистояння місцевих рад і виконавчих органів, втрата авторитету влади у власної нації». Коли існує така проблема, як криза влади, то вона автоматично охоплює все суспільство. В нашому випадку вона захопила державу від початку незалежності. Оцінюючи саме положення політичної нації в Україні, було отримано такі результати: 1. Оцінка 3 з мінусом, бо не сформована національна ідентичність, яка є ключовою для створення консолідованого і активного громадянського суспільства; деградація і байдужість самих громадян як один до одного, так і до майбутнього країни; формується зараз, адже «Партія регіонів» робить все можливе для того, щоб збудувати стабільну і благополучну Україну; відсутня ідея нації, не говорячи вже про політичну свідомість і культуру; досить позитивна динаміка, в загальному плані влада ставиться до протестів, зібрань спокійно, не розганяє, відбуваються громадські слухання, що сприяють активності населення; «нет, какая политическая нація?»
Як ми бачимо, ставлення інформантів досить різняться. Їхні позиції можна пояснити з різних точок зору, але простежується тенденція залежно від партійної належності та власного досвіду. Насправді ж стан політичної нації в Україні зараз перебуває в ембріональній фазі, не вистачає рушійних факторів, які б змусили активно працювати над цим питанням і владу, і майбутнє громадянське суспільство. Як зазначали опитані, причина в нас самих, в нашому менталітеті, який за розвитком історичних обставин був пригноблений, ми маємо таку властивість, як звинувачувати у проблемах інших, в даному випадку це влада, але ж не треба забувати про те, хто обирав цю владу, виходячи із основ демократичності і плюралізму.
Аби створити консолідоване суспільство, яке матиме всі ознаки політичної нації, характеризуватиметься високою політичною культурою, інформанти запропонували власні альтернативи:
•    Встановлення основних демократичних цінностей: гуманність, свобода, рівність, легітимність, легальність.
•    Встановлення системи стримування і противаг, використання досвіду США.
•    Реформування українського менталітету: «біла маніпуляція», яка б викорінила все негативне в українській свідомості.
•    Поєднання політичного і духовного.
•    Створення високоякісної освітньої бази для того, щоб із юних років діти починали усвідомлювати себе українцями, відчували свою відповідальність за долю власної Батьківщини.
•    Встановлення високих стандартів комунікативних технологій, що забезпечуватимуть відкритість і прозорість дій влади.
•    Подолання бар’єрів у свідомості суспільства, які забезпечують лише егоїстичні інтереси.
•    Громадянське суспільство – фактор розвитку політичної нації.
•    Подолання потрійних стандартів для українців.
•    Національна ідентичність – головна особливість політичної нації для України, яка має сформулювати основні критерії розвитку держави, її стратегію.
Отже, ми простежуємо, що інформанти є досить обізнаними у цій сфері політичного життя, що пов’язано з їх професійною діяльністю і громадською активністю.
Аналізуючи одержану інформацію, можна зробити висновок, що опитані студенти підтримали гіпотезу дослідження: політична нація – перспектива прогресу українського суспільства, що забезпечить нові механізми взаємодії влади та народу, стане новим і завершальним етапом у державній розбудові України. Звичайно, думка опитаних не кваліфікується як експертна, проте що може бути важливішим за голос народу, який відчуває весь біль і переживання за свою державу, адже їхня згода на взяття участі у дослідженні вже характеризує їх я соціально активних, отже, ми маємо значні шанси створити політичну націю, головне – не втратити можливості.

Створення політичної нації – завершення державного будівництва України

Питання державного будівництва охоплюють не лише складники публічної і державної системи влади, а має узагальнюючий характер організації всієї держави: починаючи від Конституції, і закінчуючи втіленням стратегічної мети, як зовнішньої, так і внутрішньої.
Індикаторами створення ефективної моделі державного управління є і влада, і саме суспільство, яке виражає основні вимоги. Тому, на мою думку, є доцільним створення політичної нації задля мобільного державного будівництва. Не можна сказати, що державне будівництво буває завершеним, воно може бути сталим на певний період часу, його трансформування залежить від внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливатимуть на всю політичну систему управління. Враховуючи особливості українського державотворення, можна стверджувати, що ми реалізували лише саму ідею незалежності, далі розподілу гілок влади розвиток не пішов, оскільки більшість управлінських методів залишилися командними, що суперечить доктрині демократії.
На сучасному етапі еволюції української національної ідеї необхідно сформулювати умовні кроки та «технічні завдання», без виконання яких пошук у сфері консолідації не дасть соціально вагомих результатів. Задля цього необхідно встановити відкритий діалог між елітизованою владою та свідомо активним суспільством, аби встановити саме ті цінності і пріоритети для формування нових ідеалів та принципів національної ідентичності, які безпосередньо вплинуть на основні процеси реформуванняі трансформації державного будівництва України.
Апелюючи до закономірностей історичних процесів, як світових, так і вітчизняних, зазначу, що роль національної ідентичності в умовах державного будівництва сучасності одна із пріоритетних і найважливіших. І це має усвідомити, перш за все, саме суспільство, і діяти в рамках збереження державності, оскільки влада завжди буде переслідувати власні інтереси. Саме через усвідомлення себе як частини політичного простору української державності, іі основних об’єктів ми можемо впливати і на власне життя, і на політичне життя країни, ставши частиною своєї нації. Не треба перевищувати роль національного фактора, як це бачить націоналізм, а формувати власну і своєрідну систему нації, яка будучи в досконалому вигляді, зможе створити новий рівень існування суспільства через його вплив на державні інститути.