Ленінопад в Миколаївській області

Коваль Руслан, 16 р., зош,
с. Новосафронівка, Миколаївська обл.

В історії кожного народу є поворотні моменти, коли він обирає справжній шлях свого розвитку та починає йти у потрібному напрямку, при цьому він звільняється від усього непотрібного, зашкарублого, несправжнього, нав’язаного, всього намулу та ідеологічної плісняви. Саме так вирішив йти до Європи український народ під час Революції Гідності і разом з тим почав у швидкий спосіб звільнятися від пам’ятників В. І. Леніну, що рясно бовваніли по всій території нашої країни.

Кривава революція, розстріл царської сім’ї та мільйонів беззахисних людей, громадянська війна, розстріли, голодомор, а потім соціальні експерименти, розкуркулення, атеїстичний розгул, нищення культури, релігії, пам’ятників, голодомори, репресії, тотальне зросійщення, нищення нашого народу, знищення десятків мільйонів українців, повне безправ’є – ось далеко неповний список всіх діянь В. І. Леніна та його партії комуністів. І наш народ більше не міг і надалі терпіти ці пам’ятники тоталітаризму на вулицях свої сіл та міст.
Станом на грудень 2014 року з початку цього року в Україні повалили 504 пам'ятники Леніну. За підрахунками Українського інституту національної пам'яті, в Україні залишається ще понад 1700 пам'ятників йому.
Наведемо коротку хроніку ленінопаду на території Миколаївщини.
13 грудня 2013 – смт. Березанка. Уночі було пошкоджено частину правої руки пам'ятника Леніну, у зв'язку з чим було порушено кримінальну справу за ст. 94 КК України «Умисне знищення або ушкодження майна».
23 січня 2014 – Центральне, Снігурівський район. Повалено памятник Леніну. За даним фактом розпочато кримінальне провадження за частиною 1 статті 194 Кримінального кодексу України («Пошкодження майна»), санкція якої передбачає обмеження волі на строк до 4 років.
21-22 лютого – в мікрорайоні Варварівка в м. Миколаїв та на головній площі Миколаєва.
22 – 23 лютого в смт. Березнегувате та середній школі № 3 м. Миколаїв, Снігурівці, Новій Одесі, Вознесенську та Баштанці. 24 лютого 2014 – Первомайську, вночі повалено в селищі Первомайське, у Доманівці зняли самі ж комуністи, демонтовано у Веселиновому та у Гур'ївці Новоодеського району. 25 лютого 2014 – в Кривому Озері та вночі в Єланці.
25 серпня 2014 – у дворі Чорноморського державного університету.
25 лютого 2014 – Очаків. У місті було підбито підсумки анкетування городян стосовно демонтажу пам'ятника Леніну. Зі 1572 осіб, що взяли участь в опитуванні, 1505 осіб висловились проти демонтажу. Крім того, за інформацією прес-служби Миколаївської обласної організації «Свободи», ще один пам'ятник Леніну впав в селі Тридуби Кривоозерського району.
Нагадаємо, коли ставилися пам’ятники Леніну в Миколаївщині.
22 січня 1927 року на площі Леніна в Миколаєві відбулося урочисте відкриття першого пам’ятника В. І. Леніну(автор – скульптор В. В. Козлов).
26 жовтня 1957 року в північній частині площі в урочистій обстановці було відкрито новий пам’ятник Леніну(автор – скульптор Шота Мікотадзе, І. І. Пейсахіс, А. Я. Семенова, Г. П. Скуратівська)/ На восьмиметровому постаменті, викладеному із рожевого граніту, шестиметрова бронзова фігура В. І. Леніна. Ліва рука біля борту розстебнутого пальто, а в правій – стиснута кепка.
В місті Первомайську перед Будинком Рад на високому постаменті, що зображує навислу над прірвою гранітну скелю, височить бронзова фігура Ілліча. Цей пам’ятник було закладено 1925 року – в річницю ленінських днів.
Другий пам’ятник було відкрито 3 листопада 1957 року, в дні святкування 40 – х роковин Великого Жовтня. Його подарували місту трудящі Миколаєва. Автор пам’ятника – скульптор, народний художник СРСР М. Г. Манізер.
Арбузинський район – 10 пам’ятників Леніну. Споруджені в селах Семенівка, Новокрасне (1970). Баштанський – 6, Баштанка(1955), Добре, Єрмолова, Леніно. Березанський – 4. Березанка: в центрі поселення розбито площу імені В. І. Леніна, вимощено бетонною плиткою. До 100 – річчя із дня народження В. І. Леніна тут побудовано пам’ятник вождю, Василівка(1970). Березнегуватський – вісім, Березнегувате(1975), Калуга(1967), Малієвка(1967), Мурахівка(1972). Братський – 3, один із них у смт Братське. Веселинівський – 5, Миколаївка(1968), Ставки(1967). Вознесенський – 11, Олександрівка(1968), Білоусівка(1955), Бузьке(1957), в поселенні Вознесенське(1966), Таборівка(1979), Трикрати(1966). Врадіївський – 7, Великовеселе(1974), Сирово. Доманівський – 10, Доманівка, Мостове(1957), Козубівка, Маринівка два пам’ятника, Суха Балка, Щасливка(1967). Єланецький – 4, Єланець, Великосербулівка, Ольгополь. Жовтневий – 5, Лимани(1960), Первомайський(1968), Шевченкове(1960). Казанківський район – 11, Володимирівка(1962), Троїцько – Сафронове(1957), Олександрівка, Весела Балка(1970). Кривоозерський – 7, Криве Озеро(22 квітня 1969), Велика Мечетня, Секретарка(1967), Тридуби(1970). Миколаївський – 1 пам’ятник Леніну. Новобузький – 14, Новий Буг, Вільне Запоріжжя, Баратівка(1965), Березнегуватське(1967), Новомихайлівка(1970), Новополтавка(1970), Новохристофорівка(1967), Новоюріївка(1970), Софіївка(1970). Новоодеський – 5, Нова Одеса, Бузьке(1957), Димівське(1960), Підлісне(1969). Очаківський – 12, Очаків (1970), Кам’янка, Покровка(1970), Рівне(1961). Первомайський – 8, Лукашівка(1977), Софіївка(1967). Снігурівський – 8, Баратівка, Киселівка, Центральне. В Новій Одесі пам’ятник В. І. Леніну виготовлений у 1965 році і був встановлений на площі біля адмінбудинку Новоодеського райкому компартії України.
Тепер повернемося більш докладно до подій «Ленінопаду» 2004 року на Миколаївщині. Нагадаємо, у вихідні у Снігурівці знесли пам'ятник Леніну, який знаходився на однойменній площі біля Будинку творчості дітей та юнацтва. Крім того, не встояв в ніч з суботи на неділю пам'ятник Леніну на площі селища Березнегувате. А в неділю виявилися знесеними пам'ятники у Вознесенську та Новій Одесі.
У суботу в Миколаєві на головній площі звалили пам'ятник Леніну. За подією спостерігали більше 10 тисяч осіб. Після того як комунальникам не вдалося краном підняти пам'ятник, його просто зіштовхнули стрілою крана з постаменту, в результаті чого у Леніна відвалилася голова. Секретар Миколаївської міської ради Юрій Гранатуров сказав, що розбитий пам'ятник відновлять і передадуть краєзнавчому музею.
Отже, 22 лютого 2015 року на євромайдані в Миколаєві приймається рішення про знесення пам'ятника Леніну, встановленого на міській площі в жовтні 1957 року. У прихильників знесення знайшлися мотузки, був замовлений кран, а до приходу техніки тут почали збиратися не тільки ті, хто хотів знесення пам'ятника вождю світового пролетаріату, а й противники цього.
Поступово словесні перепалки переросли в сутички, що спалахують навколо пам'ятника кожні хвилин п'ять. Захищати пам'ятник прийшли не тільки депутати обласної та міської рад від КПУ, депутати обласної та міської рад від Партії регіонів, але і члени ПСПУ, «Російського блоку» і не перебуваючі ні в одній партії громадяни, які вважають, що Ленін повинен стояти тут. Вони називали євромайдановців фашистами і бандерівцями, журналістів – продажними. Серед захисників пам'ятника Леніну були присутні і нетверезі люди.
Міська влада хотіли демонтувати пам'ятник максимально без пошкоджень, але через кілька годин стало зрозуміло, що зробити це не вдасться: пам'ятник «сидів» не тільки на анкерах, а й був забетонований на постаменті. Та й конфліктуючі сторони заважали це зробити: хто – то кидався під колеса техніки, якась дівчина в чоботях на підборах підійнялася по вишці в люльку, заважаючи збивати анкера, а депутат облради Сергій Пучков намагався складаним ножиком перерізати шланги гідравліки на машині з вишкою.
Поступово захисників пам'ятника відтіснили прихильники його демонтажу, утворивши навколо постаменту кільце. Хто – із захисників пам'ятника плакав, а хто – то протестував проти того, що відбувається, як міг, – кидав грудки землі, пляшки з водою, цеглу, вибухові пакети та потужні петарди. Дісталося не тільки водієві крана, але і прихильникам монтажу. Проте близько 17. 30 пам'ятник зіштовхнули стрілою крана. Букви були збиті, а на верху постаменту встановлено Державний прапор. На ранок 23 лютого площу Леніна була чистою, від вчорашнього протистояння практично не залишилося слідів, а на постаменті з'явився напис «Ленін живий», а хтось з городян ніс туди квіти.
Хочеться відзначити, що оцінку зі знесенням пам'ятника Леніну дав священик Іван. Він як пастир постарався повернути людей «на землю», розповідав евромайданівцям притчі, зміст яких зводився до того, що зі злом треба боротися тільки добром, що бути справедливим, перебуваючи у збудженому стані, неможливо. – Він не повинен тут бути, – сказав отець Іван про пам'ятник Леніну, – але ми не повинні бути варварами. Вчора були емоції, але є люди, для яких він – цінність, тому нехай міська влада визначиться і виділить землю для пам'ятника Леніну.
23 лютого 2014 року в Баштанці проведено демонтаж пам’ятника Леніну, що знаходився між адмінбудівлями райдержадміністрації, районної та міської рад. Для того, щоб не допустити руйнації та паплюження пам’ятника, як це відбувається в інших містах держави, керівники опозиційних партій та міська рада за згоди райкому КПУ домовилися про цивілізований демонтаж, який провели працівники КП «Добробут».
З ініціативи громадськості, з метою недопускання протистояння серед жителів територіальної громади, попередження випадків вандалізму, депутати Доманівської селищної ради на своїй ХХУ позачерговій сесії, яка відбулася 24 лютого, одноголосно прийняла рішення про демонтаж пам’ятника В. І. Леніну в Доманівці, на площі перед селищною радою. Того ж дня пам’ятник було демонтовано.
Депутати також підтримали пропозицію щодо створення громадського формування по охороні правопорядку на території Доманівської селищної ради.
Вже минуло більше двох тижнів з тих пір, як наше місто очистилося від пам’ятника Леніну. Декого обурила ця подія, для когось здійснилась давня мрія. Аналізуючи листи читачів, які були надруковані в газеті «День за днем», можна зробити висновок, що ця подія викликала певний резонанс в нашому місті. Судячи з них, вся провина в скоєному лягає лише на тих, хто безпосередньо приймав участь в демонтажі пам’ятника, що закінчився його руйнуванням.
В газеті пишуть про існування домовленостей з учасниками мітингу, під час якого було зруйновано пам’ятник, про те, що його треба було цивілізовано демонтувати і передати краєзнавчому музею. І я згоден з цим. Хай би він там стояв біля музею, поруч з кам’яними бабами. Але дивлячись на ситуацію в країні, місцевій владі треба було діяти оперативніше і не чекати поки збереться мітинг, особливо після того, як Миколаїв позбавився свого пам’ятника тоталітарному режиму.
Пам'ять загиблих на Майдані вознесенці вшанували мітингом – реквієм та… руйнуванням пам’ятника В. І. Леніну.
У неділю, 23 лютого, на День захисника Вітчизни, відбулася інша резонансна подія, що безперечно ввійде в історію Вознесенщини – для когось як сумна, а для когось як радісна. Після мітингу біля міського будинку культури, присв’яченому пам’яті загиблих на Майдані, протестувальники звалили пам’ятник В. І. Леніну – символ соціалістичного минулого країни.
Розпочався мітинг – реквієм о 14. 00 годині. Багато з присутніх прийшли на захід з фотографіями та стендами з зображеннями людей – знайомих, друзів та родичів, які загинули під час сутичок у Києві. Напроти найбільшого стенду з фотографіями та іменним списком загиблих організатори звели невеличкий постамент, який виклали лампадками, свічками та квітами.
Вшанувати пам'ять загиблих прийшло дуже багато молодих людей – від дітей молодшого шкільного віку, підлітків до студентів та робітничої молоді.
Під час мітингу з промовами виступили представники політичних сил міста, представники «Правого сектору» – громадського руху, що об’єднує активістів низки українських радикальних організацій, свідки та учасники подій на Майдані, мешканці міста та району, представники церкви. Був присутній і Вознесенський міський голова В. Д. Луков, якому представники «Правого сектору» вручили до виконання план заходів з 9 пунктів, направлених на забезпечення громадського контролю за діяльністю органів влади, а також про перенесення з Центральної площі міста пам’ятника В. І. Леніну. Мер зазначив, що стосовно більшості пунктів – чи погодиться він їх виконувати – одразу ж відповідати не буде, мовляв, над їх змістом необхідно подумати, а питання демонтажу пам’ятника винести на розгляд сесії міської ради. Окремі заходи, такі, як перевірка фінансової документації органів місцевої влади громадою міста та району, необхідно проводити організовано, відзначив В. Д. Луков і запропонував зробити це наступного дня в присутності спеціалістів міської ради. Один із представників громадського поставив вимогу міському голові – написати заяву про вихід з Партії регіонів, на що В. Д. Луков відповів, що він не збирається цього робити, оскільки: «Партія регіонів зрадила і своїх членів, і Україну – а тому її вже немає і виходити немає звідки… Але, якщо ця формальність потрібна для того, щоб у місті був спокій, я її напишу і озвучу на сесії міської ради». В ході мітингу з боку радикально налаштованих представників громади лунали застереження не лише по відношенню до керівництва міста та району, а й до представників політичних сил від опозиції: «Є таке прислів’я: вбити дракона – стати самому драконом. Так ось…
Ми вам не дамо стати драконами!»
Після хвилини мовчання на знак вшанування памяті загиблих на Майдані та траурного молебну за жертвами кривавих сутичок в Києві мітинг – реквієм спонтанно перетворився на заворушення: пролинав заклик не чекати дозволу депутатів на демонтаж пам’ятника Леніну, а зробити це самим, «тут і зараз». Вже за хвилину натовп з понад двох сотень людей оточив монумент напроти адмінбудівлі, а ще через п’ять вже орудували молотками, намагаючись відбити кріплення металевої споруди від постаменту. Щоправда, вручну особливої шкоди архітектурному виробу завдати не вдалося, тож мітингувальникам довелося викликати важку техніку. Поки представники громадського руху чекали автокран, деякі з присутніх востаннє фотографувалися з пам’ятником вождю світового пролетаріату. Але це тривало недовго – кран миттєво дістався площі і значно пришвидшив ліквідацію історичної і, на думку абсолютної більшості присутніх, непотрібної пам’ятки. Петлю металевого тросу накинули на шию фігурі, техніка зрушила назад, і пам’ятник Леніну разом з верхньою частиною постаменту завалився на землю, розлетівшись на шматки. Далі під оплески та захоплені вигуки присутніх почалося святкування: те, що залишилося від постаменту, одразу ж «прикрасили» написами «Небесна сотня» і «Слава героям!», з боків намалювали зображення тризуба, а зверху встановили жовто – блакитний прапор. З рештками ж того, що колись було історичною пам’яткою, влаштували фото сесію.
Варто відзначити, що депутати від ВО «Батьківщина» виступили проти варварського нищення пам’ятника і намагалися відгородити лідерів громадського руху від радикальних кроків, адже перед цим на мітингу було вирішено обговорити питання демонтажу споруди на позачерговій сесії Вознесенської міської ради, яка мала відбутися наступного дня, в понеділок. Планувалося перенести пам’ятник до іншого місця, і зробити це в цивілізований спосіб. Пам’ятник В. І. Леніну на Центральній площі Вознесенська був споруджений за ініціативи громади міста 6 квітня 1967 року і простояв 47 років.
В неділю на площі Центральній був зруйнований пам’ятник Леніну, хоча попередньо міський голова В. Д. Луков досяг домовленості з представниками політичних сил про те, що в понеділок на сесії міської ради буде прийнято рішення про цивілізований демонтаж цього пам’ятника та перенесення його в інше місце. Але сталося те, що сталося…Були й інші думки читачів – вознесенців – «Це якась ганьба» та «Вандалізм повинен бути покараний!»
Враховуючи те, що на сьогодні в країні склалася напружена соціально – політична ситуація по відношенню до архітектурних пам’яток, які символізують комуністичне минуле нашої країни, а також їх масових руйнувань на території Миколаївської області, Веселинівською селищною радою було прийнято рішення про демонтаж пам’ятника Леніну на Центральній площі з подальшою передачею його на зберігання в комунальні служби. Тому переконливо просимо вас, шановні мешканці селища, з розумінням поставитися до дій органів місцевого самоврядування, а також зберігати спокій на території селища та пильнувати за недопущенням будь – яких провокативних дій із боку радикально налаштованих осіб.
Пам’ятник Леніну було встановлено у Веселиновому 1970 року. Авторами цієї пам’ятки монументального мистецтва були П. В. Стріляєв та Е. І. Рулов. Матеріал, із якого його виготовлено, – алюмінієвий сплав, постамент – із граніту. Монумент перебуває на балансі селищної ради, яка є відповідальною за його збереження та охорону.
Знаковою рисою подій, що відбуваються в країні, стало зняття пам’ятників Леніну. Де – стихійно, а де – силами комунальників, один за одним з постаментів падають монументи. Телебачення веде статистику цих падінь, повідомляючи все нові «смажені» факти – десь виявилося, що вождь пролетаріату мав під собою постамент із надгробків польських меценатів, десь «під хвилю» мало не потрапили й втілені в бронзу та камінь зображення Дзержинського або взагалі, як в Миколаєві, захисників краю у роки Великої Вітчизняної війни – героїв – Ольшанців. Політологи зазначають: за відсутністю чітких символів влади, проти якої зібрався Майдан, агресія протесту направляється на символи попереднього, значимого за часовим проміжком та впливовістю, компартійного режиму. Наскільки під реальною загрозою опинився наш Очаківський пам’ятник, невідомо (до речі, за словами мера міста, він внесений до числа пам’яток, що перебувають під охороною ЮНЕСКО). На момент, коли верстався номер, на сесії міськради було вирішено провести громадські слухання, які й мають вирішити, чи стоятиме Ленін на площі й надалі, чи цивілізовано переїде до музею. Але про всяк випадок, з минулої неділі вечорами біля пам’ятника чергують активісти з числа тих, хто не хотів би його знесення. У Куцурубі під проводом ночі погруддя Леніна було не знесено, проте пошкоджено. На останній сесії сільради поки що прийнято рішення про його демонтаж у зв’язку з пошкодженням/
У понеділок, 24 лютого 2014 року у сесійній залі міськвиконкому міста Первомайська відбулося засідання членів громадської та тристоронньої рад. Серед присутніх були керівники підприємств і установ, голови профспілкових комітетів, представники громадських організацій та ЗМІ.
Як відомо, в Первомайську пройшло кілька мітингів на підтримку Майдану та «народне віче», ініційоване оргкомітетом із числа представників громадськості. Однією з вимог мітингувальників було знесення пам’ятника Володимиру Леніну, який розмістився на центральній площі міста.
Міський голова Первомайська Людмила Дромашко сказала: «Наразі нам належить вирішити лише одне важливе питання – про демонтаж пам’ятника Леніну. Як вам всім уже відомо, однією з вимог, які висунули владі учасники мітингу на підтримку Майдану, є знесення пам’ятника, що стоїть у центрі нашого міста. В ультиматумі зазначається, що якщо через два дні ми його не демонтуємо, ніхто не гарантує, що він залишиться цілим і непошкодженим. Але ця памятка історії коштує чималих грошей і є спільною власністю міської громади, тож ми разом повинні прийняти найбільш правильне рішення, адже у місті чимало й таких людей, котрі таку ідею не сприймають», – підкреслила міський голова. Виступило декілька чоловік.
Щоб не допустити протистояння та ймовірних сутичок, після нетривалих дебатів це питання поставили на голосування. Більшістю голосів було прийнято рішення про демонтаж пам’ятника В. І. Леніну. І вже через кілька годин роботи з демонтажу розпочалися. Відтепер ця власність міської громади зберігатиметься на території ПрАТ «Санта Україна».
У ніч на 23 лютого був знесений пам’ятник Леніну у Варварівці(Центральний район м. Миколаєва), вірніше, його тулуб. А ноги так і залишаються на постаменті. Зносили похапцем, щоб ніхто не побачив, рештки не вивезли. Ось так і лежать вони біля підніжжя постаменту. І стали місцем розваг для учнів сусідньої школи. Хлопчаки років 12 – 14 щосили гамселять по них арматурою, на якій тримались руки, витирають взуття, добре, що хоч нічого ще не пишуть. На жаль, адміністрація Центрального району, відповідні комунальні служби вдають, що нічого не знають, наводити лад, скоріш за все, не збираються. Поцікавилася у хлопчаків метою їхніх вчинків. Мовчання. А потім: «Дорослим можна ж…»Відповісти щось було складно. Пояснити – нереально.
В моїй рідній Новосафронівці Новоодеського району Миколаївській області пам’ятник Леніну так і не було встановлено. Його привезли із Нової Одеси поклали в одному з боксів колгоспного гаражу, завідуючим якого(завгаром) був мій рідний дідусь Коваль Павло Григорович(1937 – 2014 рр.) та й так і не поставили в селі Новосафронівка. Потрібно було обладнати головну площу, потрібні були гроші та бажання, але ні того, ні іншого не було. Цей пам’ятник полежав у дідуся в гаражі декілька років та й забрали його в якесь інше село.
Враховуючи напружену ситуацію, що склалася в області стосовно використання пам’ятників, меморіальних комплексів, пам’ятних меморіальних знаків, з недопущення неправомірного руйнування об’єктів культурної спадщини, беручи до уваги Закон України «про охорону культурної спадщини», на ХХІ сесії шостого скликання від 25 лютого 2014 року Миколаївська обласна рада вирішила: заборонити руйнування пам’ятників історії та культури, меморіальних комплексів, пам’ятних меморіальних знаків, осквернення могил, інших місць поховання на території Миколаївської області. Обласній державній адміністрації, районним державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування в межах наданих повноважень вживати усіх необхідних заходів щодо організації охорони та подальшого використання відповідних об’єктів у порядку, визначеному законодавством. Рекомендувати сільським, селищним, міським, районним радам розглянути відповідне питання на пленарних засіданнях рад. Рекомендувати органам місцевого самоврядування доцільність збереження та подальшого використання пам’ятників Леніна, встановлених у населених пунктах області, спільно с територіальними громадами відповідно до закону. Запропонувати органам внутрішніх справ у межах повноважень забезпечити охорону громадського порядку з метою запобігання правопорушенням, які пов’язані з руйнуванням пам’ятників історії та культури, та фактам вандалізму.
Таким чином, ми бачимо, що «Ленінопад» в Миколаївській області виявився рясним, голосним, багатоликим. Все тече, все змінюється. І пам’ятникам Леніну вже давно потрібно стояти на подвір’ях краєзнавчих музеїв, а не на головних площах наших сіл та міст.