Зразки жертовної праці жінок-українок Луганщини

Карлова Марина, Державна академія культури та мистецтв, м. Луганськ

(з історії Луганського обласної організації Союзу українок)
Моя вчителька української мови, коли я навчалася в старших класах, долучала мене до просвітянських справ шкільного первинного осередку «Просвіти»: я допомагала їй у проведенні літературних вечорів, конкурсів. Одного разу ми з нею побували на обласному просвітянському заході в Луганському Українсько-канадському центрі «Відродження».

Там було цікаво, і я тоді познайомилася з жінками-союзянками. А вже як студентку-першокурсницю мене запросили взяти участь у Міжнародному конкурсі «Мій рідний край», організатором якого є Союз українок України. Мені запропонували газетні матеріали про нашу землячку Домну Даців, яка зараз мешкає на далекому Зеленому континенті та є активним членом Союзу українок Австралії. Перечитавши ще й її листи до луганських союзянок і просвітян, я вже була переконана, що буду писати саме про неї конкурсну роботу. Таким чином, народилася й назва – «Народжена під знаком Землі». Все це, напевне, посприяло тому, що я сама вирішила бути союзянкою, активною учасницею подій громадського життя поряд зі старшими жінками та моїми ровесницями. Пізніше я стала стипендіаткою Союзу українок. Мені було завжди цікаво, хто із союзянок створювали Луганський обласний союзянський відділ та як усе це відбувалося в ті далекі й не зовсім далекі 90-ті роки. Тож, поспілкувавшися з головою луганських союзянок Яною Семенівною Колесник, іншими жінками-союзянками, симпатиками цієї організації, вирішила відтворити трохи віддалені від сьогодення історичні віхи тепер уже й моєї громадської організації, а також намалювати словом портрети декого з моїх старших порадниць, подруг. Через призму мого сприйняття і сформувалася моя оповідь.
Луганщина… Світанок України. Тут сходить сонце, яке цілий день зігріває нашу матінку-Україну і тільки надвечір лягає спати в Західній Україні.
Луганщина… Край копрів і териконів, шахт і металургійних заводів. Свого часу це місце називали Диким Полем; його заселяли біженці, політичні в’язні, переселенці з різних земель, звільнені із в’язниць злочинці.
 
Тому в нашому краї порушені глибокі історичні українські корені. Ще Петро I і Катерина II поставили собі за мету зробити цю територію російською, щоб заволодіти ресурсами Донбасу. І ця політика триває й досі. Тому так важко нам, українцям, працювати тут і впроваджувати в життя українську національну ідею. Але якщо не ми, то хто?
У кінці 80-х – на початку 90-х рр. минулого століття й до сьогодні українці-патріоти відроджували і відроджують, розвивають українську мову в Луганську й області, у школах було відкрито класи з українською мовою навчання. 1998 року за вагомої матеріальної підтримки Світової української громади встановлено пам’ятник Тарасові Шевченку на головному майдані обласного центру. Значне місце в усіх патріотичних справах громадських організацій Луганщини посідає обласний відділ Союзу українок.
Як розпочалася наша історія?
Навесні 1998 року до Луганська приїхала голова Союзу українок України пані Атена Пашко і запропонувала створити місцевий осередок Союзу українок, ознайомивши близько десяти луганських активісток зі Статутом організації. Розповіла про її історію та завдання, які постали тоді перед жіноцтвом. З невеличкого осередку наша організація збільшилась і стала відділом СУ. Зараз працюють осередки у школах, коледжах, у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, а також у містах Кіровськ, Рубіжне, Сіверськодонецьк.
Проявити себе в роботі, підняти свій авторитет, провести багато благодійних акцій і заходів допоміг нам Союз українок Америки (СУА), зокрема 83-й відділ м. Нью-Йорк.
Уперше познайомилася з роботою нашого відділу і запропонувала нам допомогу пані Лідія Черник, коли з Америки приїжджала до Києва 1998 року. За це ми їй безмежно вдячні й зичимо здоров’я та всіляких гараздів.
І з того часу Союз українок Луганська одержує допомогу від СУА.
Програми та акції, які успішно діяли упродовж 1998 – 2014 рр. :
1. «Молоко і булочка – кожному школяреві молодших класів» (разом із СУ Америки).
2. «Співпраця з комітетом солдатських матерів у налагодженні зв’язків і наданні допомоги військовим частинам на теренах Луганської області» (започаткували В’ячеслав Чорновіл, Ніна Покришка).
3. «Одинока просвітянка» (опіка над учителями-пенсіонерами, у яких немає родини).
4. «Усебічна опіка дітьми-інвалідами, дітьми з ДЦП та іншими важкими хворобами».
5. «Українці під чужим небом». Зв’язок СУЛ з СУ Австралії:
обмін досвідом роботи;
6. Надсилання книг відділом Суспільної опіки Союзу Українок Австралії (м. Сідней) для поповнення бібліотеки Луганського українсько-канадського центру «Відродження»;
До 60-річчя СУ Австралії (штат Східний Мельбурн) відправлено: відеозапис програми літературно-мистецького свята, яке відбулося в Луганському українсько-канадському центрі «Відродження» до Дня Матері; відеозапис програми «Рідне слово під чужими зорями», яку підготували студенти Інституту культури і мистецтв Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Вони читали твори українських поетів, яких доля закинула в Австралію.
Союзянки Луганська впродовж останніх 7 років завдяки українській австралійській громаді отримують газети: «Вільна думка» – передплачує Домна Даців, союзянка (м. Сідней), наша землячка (мешкала до Другої світової війни на Сватівщині Луганської області); «Церква і життя», яку передплачує союзянка Оксана Тарнавська з Мельбурна.
7. Спільний проект Союзу українок України та Луганського обласного відділу СУУ, Об’єднання українських жінок у Німеччині, Луганського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Луганської обласної організації Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Григорія Ващенка за участю майстринь народної творчості зі Львова Ірини Івасенко та Олександри Зробок:
8. Круглий стіл «Україна на новому шляху» на базі Луганської школи-гімназії № 59 (директор Юрій Принь) та прес-конференція за участю Лілії Григорович, Ростислави Федак, Іванни Колесник;
9. Засідання студентського дискусійного клубу «Будуємо державу» (в Луганському українсько-канадському центрі «Відродження») під головуванням доцента Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, голови Луганської обласної «Просвіти» Володимира Семистяги;
10. Просвітянська педагогічна конференція «Педагогіка правди і добра» (за педагогічною спадщиною Григорія Ващенка);
11. Відкрите заняття Зразкового колективу-студії «Натхнення» (керівник – союзянка, заслужений працівник культури України Ніна Григоренко);
12. Відкрита лекція «Жіночі організації України, їхня роль в розбудові держави» Ростислави Федак – заступника голови Союзу українок України перед студентами та викладачами факультету української філології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.
Програми Проводу СУУ спільно з ОУ Німеччини (голова Марійка Ковалишин), родиною Мирослава і Софії Трухан Мюнхен),  які проводилися з 2004 р.:
«Україна на новому шляху»;
«Українська книга – кожній зрусифікованій родині».
Проведено п’ять виїздів. Проведені зустрічі з молоддю згідно з погодженою програмою із Союзом українок Луганщини (голова Яна Колесник) та навчальними закладами.
Поповнені бібліотеки та обладнані кабінети українського Слова в гімназії № 59 (директор Юрій Гринь), Національному університеті ім. Т. Шевченка (декан ф-ту української філології професор Тетяна Пінчук) – керівник програми Ростислава Федак – заступник голови СУУ.
Участь учнів та студентів Луганщини під керівництвом луганських союзянок у Міжнародному конкурсі «Мій рідний край» (керівник – заступник голови СУУ Ростислава Федак): 2010 р. – студентка Луганського державного інституту культури і мистецтв Марина Карлова з конкурсною роботою «Народжена під знаком Землі» (про українку з Австралії Домну Даців, нашу землячку) посіла II місце; 2011 р. – студентка Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Олеся Василець з конкурсною роботою «Надія Світлична: пісня української лебідки» (про нашу землячку зі Старобільщини) посіла II місце.
Програми: «День союзянки» уже четвертий рік у День Покрови союзянки Луганського відділу різними заходами, конкурсами, виставками відзначають це свято; «Іду з дитинства до Тараса». Цілий тиждень проходить обласний конкурс у різних номінаціях, присвячений Тарасові Шевченку. Розширюємо коло союзянок – учителів української мови та літератури, які щорічно зі своїми вихованцями – переможцями конкурсу – відвідують Шевченківський національний заповідник у Каневі.
Програма «Гуртки плекання української мови – у кожній школі»; більшість шкіл Луганська мають гуртки плекання української мови, які під керівництвом союзянок – учителів української мови та літератури – щорічно беруть участь у проведенні міських та обласних з’їздів шкільних гуртків плекання української мови. Уже відбулося 11 обласних з’їздів ГПУМ.
Цікава програма спільної праці СУЛ і обласного державного радіо: союзянка Валентина Кушніренко, журналістка обласного радіо, щонеділі виходить в ефір з передачею «Українська паралель» (раніше – «Час української»), що висвітлює всі справи та заходи СУЛ; використовуємо також для популяризації українського слова цикл радіопередач «Шляхами козацької слави», «На перехрестях вітчизняної історії».
Програма «Відродження українських традицій зимового циклу»: щорічний фестиваль «Щедрий вечір, добрий вечір» – у його рамках і конкурс вертепів.
«Круглі столи»:
– «українська мова як чинник державотворення на Луганщині»;
– до роковин від дня загибелі українського громадсько – політичного діяча, правозахисника В. М. Чорновола (1937–1999);
– до річниці від дня народження української державної діячки та педагога Христини Алчевської (1841–1920);
– пам’яті видатної української художниці Катерини Білокур (1900–1961) – до 50-х роковин від дня смерті;
– до 90-річчя від дня народження українського підприємця, мецената, засновника Міжнародного конкурсу знавців української мови Петра Яцика (1921–2001);
– до 80-річчя від дня народження українського літературознавця, учасника «шістдесятницького» руху Михайлини Коцюбинської (1931–2011).
Світлою сторінкою в житті СУ Луганська була дружба з союзянкою –землячкою, сестрою поета Івана Світличного – Надією Світличною.
Приїжджаючи в рідне село Половинкине, пані Надія завжди зустрічалася із союзянками Луганська. Ці зустрічі були справжнім святом. Остання зустріч відбулась у травні 2005 року. Після зустрічі листувалися пані Надія та пані Іванна. Останній лист надійшов 15 січня 2006 року. Ось текст цього листа:
Дорога Яно!
Перепрошую за довге мовчання. В одному з моїх улюблених братових віршів («Теорія відносності») такий початок: «В світі все відносно. Жодних абсолютів». Ці слова стали для мене особливо актуальними одразу після нашої з Вами зустрічі. Неприємний діагноз «туберкульоз» відпав, як яйце від продподатку, але натомість виринув новий, і куди серйозніший діагноз – рак підшлункової залози. Та ще й неоперабельний, невиліковний. Операцію мені, правда, зробили ще в серпні, але тільки на те, щоб зробити обхідні шляхи поза шлунком. Тепер лікують мене курсами радіації і хіміотерапії, і поки що вдається тримати той рак під контролем, за що особливо дякую Богові. Зараз їжджу на черговий (3-місячний) курс хіміотерапії через крапельницю. Отакі мої справи. Хочеться в Україну, та як бачите, гріхи не пускають. І все ж не покидаю мрії поїхати й до Києва, і на Луганщину. Софійка Гаврик дзвонить часто, Наталка Даниленко рідше – старіємо потроху всі. Вітання й Дорі. Обіймаю.
Говорити про історію Луганського відділу Союзу українок– значить розповідати і про кожну союзянку, яка своєю активною позицією творила українську ауру в школі або в коледжі, в університеті або у філармонії, де працювали, в дитячих садочках, військових частинах чи медичних закладах, куди приходили за своїми волонтерськими покликами. А ще цікавинка: Луганський відділ СУ об’єднав найкращих, справжніх українських жінок - з різних куточків України за місцем народження, і вони стали ядром активного громадського життя на Луганській землі.
Розпочну розповідь про тих п’ятьох, що були біля витоків Союзу українок на Луганщині.
Союзянка Іванна Колесник, 1941 року народження (м. Долина Івано-Франківської області), вчителька української мови та літератури ЗОШ № 48. Постійний керівник шкільної методичної комісії вчителів-філологів, організатор участі своїх вихованців у традиційному щорічному Міжнародному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика, а також усеукраїнських та обласних конкурсах з української мови та літератури. Багато її учнів стали лауреатами й переможцями цих заходів. І. С. Колесник – старший учитель-методист вищої категорії, нагороджена медаллю «Ветеран праці», Почесними грамотами Міністерства освіти і науки, Міністерства сім’ї та молоді України, Управління освіти і науки Луганської облдержадміністрації та Управління освіти Луганської міської ради.
Саме ця ініціативна, творча жінка-педагог 1998 року очолила нашу Луганську обласну організацію (відділ) Союзу українок України і наполегливо втілювала в життя ідею українського духовного Відродження, організовувала щорічні Різдвяні й Великодні зустрічі школярів Луганщини, Львівщини та Івано-Франківщини на теренах Галичини за Всеукраїнською програмою «Злука». Вона заохочувала до вступу в СУУ все нових членкинь та згуртовувала наші лави. Союзянками спершу ставали вчителі шкіл, викладачі вишів, творчі жінки, а надалі й студентська молодь потягнулась до нас.
Очолювані Іванною Семенівною жіночі союзянські осередки надавали матеріальну і фінансову допомогу одиноким жінкам похилого віку, студентам, дітям-сиротам, проводили постійну доброчинну акцію «Кожній дитині – молоко і булочка» в середніх школах Луганської області, опікувалися будинком-інтернатом № 2 для людей поважного віку, дитячими будинками № 1 і № 2, дитячим садком № 123 санаторного типу, мали шефство над пологовим будинком № 2 обласного центру. Завдяки саме пані Іванні так активно й широко почали відзначати щорічно День Матері на теренах Луганщини, зокрема й союзянки обласного центру – в Українсько-канадському центрі «Відродження». Дитячі творчі колективи з усієї області прагнули взяти участь у святкових концертах і привітати жінок-матерів Луганська.
Союзянка Ніна Покришка (1945–2012) по закінченні 1970 року Ворошиловградського державного педагогічного інституту імені Тараса Шевченка вчителювала у школах області та в самому Луганську. 42 роки викладала українську мову та літературу в Луганській ЗОШ № 48. Була поряд з головою нашого союзянського осередку Іванною Колесник у момент його створення.
Не хочеться говорити сьогодні про нашу посестру в минулому часі, бо й досі не віриться, що немає поряд з нами працьовитої землячки. Сумлінний і творчий педагог, виховник, вона давала добрі знання учням, які гідно представляли школу на багатьох мовно-літературних конкурсах, олімпіадах, турнірах, посідаючи призові місця. За високі досягнення вихованців освітянські органи неодноразово відзначали нагородами й саму Н. І. Покришку, яка отримала звання «старший учитель».
Різноманітною була громадська робота Ніни Покришки: як член Союзу українок Луганщини через організацію «Допомога дітям-сиротам» вона опікувалася дитячим будинком № 1 і спеціалізованим дитячим садочком № 126 для дітей, хворих на туберкульоз, влаштовуючи разом зі своїми учнями для підопічних дитячі свята; разом з іншими союзянками брала участь у добродійній акції «Забута просвітянка» з матеріальної підтримки вчительок поважного віку. У Луганському обласному об’єднанні ВУТ «Просвіта» вона виконувала обов’язки голови ревізійної комісії. Однією з вагомих справ Н. І. Покришки була організована нею виставка робіт луганського художника, автора багатьох полотен на козацьку тематику, Віктора Мінаєва-Романовського у просвітянському приміщенні Українсько-канадського центру «Відродження» перед святом Покрови 2010 року.
Ніна Іванівна стала ініціатором і промотором зустрічей луганської патріотичної громади з колишнім директором дитячого видавництва «Веселка», лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка Яремою Гояном та заступником голови Союзу українок України Ростиславою Федак під час дводенного Свята української книги в Луганську. І це лише невелика частина заходів, не тільки задуманих нашою доброю подругою, а й доведених нею до логічного завершення.
Ще за життя Ніни Покришки її учениця Вікторія Мазурок(7-а клас) присвятила вірш своїй шановній вчительці:
Вчителько, яке це рідне слово,
Що промовляю знов і знов.
Нехай скінчилося моє дитинство,
Але жива до Вас любов.
До рідної мови й до пісні,
До Кобзаря, його віршів мій спів.
Це моя вчителька мене навчила
Співучих українських слів.
Хто на питання відповість?
Хто рідну пісню в серце нам вкладає?
Хто за любов свою до нас
Нічого в світі не чекає?
Це рідна вчителька моя.
Хай доля й зіронька твоя
Ніколи не згасає!
Союзянка Людмила Котілевська (1951–2010 рр. ) народилася в с. Курячівка Марківського району Луганської області.
Не таким довгим виявився земний шлях нашої посестри, упродовж 34-х років випромінювала вона своє душевне тепло і любов українським дітям. Після закінчення Ворошиловградського державного педагогічного інституту імені Тараса Шевченка за направленням працювала у школі та професійно-технічному училищі на Закарпатті, викладаючи українську мову та літературу, російську мову, виховником-методистом дитячого садка в м. Луганську. А останні 14 років перед виходом на пенсію була головним спеціалістом відділу загальної середньої освіти Управління освіти і науки Луганської облдержадміністрації. Саме за її участі й підтримки як фахівця державної установи розпочав 1996 року свою історію тепер уже традиційний обласний Шевченківський конкурс для дітей та юнацтва «Іду з дитинства до Тараса». Три роки поспіль Людмила Олександрівна підтримувала зв’язки з дирекцією Канівського Національного Шевченківського заповідника й організовувала поїздки 30 переможців конкурсу до нашої Святині – могили Тараса Шевченка. Разом з іншими союзянками Є. І. Колесниковою, О. І. Євсюковою,
Д. Г. Тимошевською супроводжувала дітей до Канева. А щорічно 22 травня, в день перепоховання Великого Кобзаря в Україні, приводила маленьких вихованців дитячого садка до пам’ятника Тарасові Шевченку в Луганську вклонитися українському поетові й покласти квіти.
Союзянка Ольга Євсюкова (1946 р. н. ), родом з Донеччини – викладач української мови та літератури з багаторічним стажем. Як учитель вона не сумнівається, що найважливішим інструментом впливу на духовний світ молодої людини є слово, краса навколишнього світу й мистецтво. Тож весь час – на передових позиціях у запровадженні сучасних методів навчання і виховання юного покоління луганців. 1992 року була делегатом Першого з’їзду педагогічних працівників незалежної України. У 1995 році Указом Президента України Євсюковій Ользі Іллівні присвоєно почесне звання «Заслужений вчитель України», а 2007 р. відзначена Подякою Прем’єр-міністра України. Нагороджувалася Почесними грамотами Головного управління освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації та Луганської міської ради. Поряд з педагогічною діяльністю Ольги Євсюкової – її значна громадська робота. Вона – член Союзу українок України; була у складі засновниць Луганського обласного відділу. Майже щорічно її вихованці – студенти Луганського будівельного технікуму транспортного будівництва – брали участь у Всеукраїнських конкурсах «Мій рідний край» та знавців української мови імені Петра Яцика, отримували винагороди. Як член Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка та Луганського обласного Братства шанувальників творчості Тараса Шевченка О. Євсюкова пропагувала спадщину визначних українських педагогів К. Ушинського, С. Русової, Г. Ващенка, Б. Грінченка, В. Сухомлинського та Великого співця українського народу Т. Шевченка на наукових конференціях, по обласному радіо та на шпальтах газет «Україна Придінцева», «Луганская правда». Вона також постійний член журі обласного конкурсу для школярів і студентської молоді «Іду з дитинства до Тараса».
Союзянка Дора Тимошевська (1946 р. н. ), родом з Луганщини – за фахом учитель української мови та літератури. Після завершення навчання в Луганському державному педагогічному інституті імені Тараса Шевченка працювала в школі та в Луганському торговельному технікумі, викладаючи українознавчі дисципліни й певний час обіймаючи адміністративні посади. Усередині 90-х рр. майже одночасно стала членом декількох громадських організацій – Союзу українок, Луганського обласного Братства шанувальників творчості Тараса Шевченка (обрали заступником голови) та Всеукраїнського педагогічного товариства імені Григорія Ващенка (доручили керувати Обласним осередком). Упродовж 1994–2004 рр. ці організації дуже плідно співпрацювали (більшість союзянок, як і Дора Тимошевська, будучи педагогами й однодумцями, належали до всіх трьох організацій), тому в цей час було започатковано і втілено в життя декілька патріотичних справ: у 1996–1998 рр. проводився обласний конкурс для школярів та студентської молоді «Іду з дитинства до Тараса», в якому взяли участь декілька тисяч юних луганців з усієї області (30 переможців щороку відвідували могилу Тараса Шевченка в Каневі); 1998 року в Луганську постав пам’ятник Великому Кобзареві; у 2001–2004 рр. виходила єдина обласна україномовна освітньо-мистецька газета «Україна Придінцева». Наразі після 2000 року потужніше запрацювала обласна «Просвіта», тож координація громадських зусиль більше належала цій організації, це активізувало й союзянок. Вийшовши на пенсію 2004 року,
Д. Тимошевська повністю присвятила свій вільний час громадській роботі (на громадських засадах виконує обов’язки відповідального секретаря Луганського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка). Це дає можливість вчасно долучати союзянок до спільних справ патріотів-українців обласного центру. Крім того, Дора Тимошевська є своєрідним зв’язківцем між Луганськими союзянками та Союзом Українок Австралії, які близько п’ятнадцяти років надсилають україномовні книги для поповнення бібліотеки Луганського Українсько-канадського центру «Відродження»; а після 2007 р., коли з союзянками Австралії пані Дора познайомилася особисто, побувавши на Зеленому Континенті, стосунки стали ще різноманітніші. Адже там зустріла землячку – пані Домну Даців (родом зі Сватівщини на Луганщині). Тепер луганські союзянки, просвітяни читають газети, журнали українців Австралії «Вільна Думка», «Церква і життя», «Булава», «Наше життя».
Оригінальні рядки в історію обласного відділу Союзу українок України вписують науковці (Катерина Глуховцева, Тетяна Пінчук, Єлизавета Колесникова), вчительки (Галина Коваленко, Ольга Бабич, Олена Іщук, Ольга Нестеренко, Катерина Кузюбердіна, Тамара Янюк та ін. ), творчі жінки Луганщини своїм словом, піснею (Ганна Гайворонська, Ніна Григоренко, Валентина Повар, Наталія Коломойцева, Валентина Кушніренко, Любов Цай), активно долучаються до роботи матері учнів (як-от Віра Клюкіна), студентки (Юлія Анікієнко, Катерина Малина). Новообраний керівний склад Луганської організації союзянок надав Іванні Колесник статус Почесного Голови. На початку нового етапу нашої діяльності побажаємо всім жінкам-українкам сили духу, щоб долати життєві пороги, багато щасливих, сонячних днів.