This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Тарас Дебрин – наш краянин

Гуревич Юрій, с. Виженка, Чернівецька обл.

Ідуть у землю предки чередою,
А ми буяємо іще в цвітінні.
Вони себе продовжили в корінні,
Аби і нас продовжить під землею.

Лучіан Блага

Хто зберіг любов до краю
і не зрікся роду,
той ім'ям не вмре ніколи
в спогадах народу

Олександр Олесь

Життєвий шлях Т.К.Дебрина розпочався 2 травня 1933р. у селі Рівні (тепер передмістя Вижниці) Чернівецької області.

Довелося йому побачити і страшні картини війни і морок фашистської окупації, евакуацію. І разом з тим він не поронив жодної краплі із своєї безцінної чаші спогадів свого нелегкого дитинства, у якій іскрився веселий сміх його друзів, а навколо був цілий світ його співучої родини Дебринів.
Адже Тарас Корнилович був рідним дядьком (мамин брат) нашого славетного Буковинського солов'я Назарія Яремчука. А рідний тато Тараса Корниловича Дебрина мав вищу музичну освіту і саме він навчив дітей співати і грати на різних музичних інструментах (мандоліні, цимбалах, баяні, скрипці, дримбі тощо). Організував сімейний ансамбль. Це справді були обдаровані самородки. Любов до пісні народжувалась змалечку.
Формування Тараса як особистості проходило від народження. Лагідні селяни, мама і тато, прищепили йому любов до українських звичаїв, до Бога, рідної землі.
З нетерпінням чекав Свят-вечора, коли родина збиралась за вечерею, співали щедрівки та колядки.
Найпопулярнішою була колядка, яку постійно співали вдома.

Три славнії царі,
Звідки ви прийшли?
З Далекого Сходу
За звіздою йшли,
Щоб побачить родженого
Царя-Бога правдивого.
З Пречистої діви Діви-Марії
Ангели співають,
Славу віщають
Пастирі щасливі
Людям сповіщають,
Що Христос-Бог народився
В людське тіло воплотився,
З Пречистої діви, діви-Марії,

Сім'я Дебринів дуже свято берегла і шанувала традиції свого краю.
З 1952р. по 1955р. Тарас Корнилович служив у лавах радянської армії на Далекому Сході у береговій артилерії. Мав великий авторитет серед знайомих, любив розповідати дотепні анекдоти, жарти. Грав на баяні, співав українські народні пісні.
У 1957р. закінчив Вижницьку школу робітничої молоді.
У 1960-1962рр. навчався у Чернівецькому культосвітньому училищі, після закінчення якого отримав спеціальність керівника самодіяльного хору. З 1962року невтомно трудився на культосвітній ниві завідуючим Виженським сільським клубом.
Це була людина, яка сповна віддавала себе улюбленій роботі, ніколи його душа не знала спокою.
Занедбаним був клуб, коли Тарас Корнилович прийшов працювати сюди. Та й культосвітня робота тоді пасла задніх в районі. «З чого розпочати?» – непокоїли думки. Спершу взявся за переобладнання приміщення, наведення скрізь порядку. А далі – люди... Нелегко знайти стежину до них. Та Тарас Корнилович зумів згуртувати юнаків та дівчат села, пробудити в їх серцях потяг до прекрасного.
— Чимало труднощів довелося переборювати на перших порах — згадував Тарас Корнилович Дебрин. — Але вони не лякали мене, а підсилювали віру в себе, запалювали бажання трудитись ще з більшою енергією та наснагою.
У 1962 році створює фольклорно-етнографічний ансамбль «Гуцулія». Найактивнішими учасницями були корінні виженчанки, які до безтями любили народну пісню, не уявляли свого життя без виступів на сцені.
Вони були носіями виженського фольклору, які залишили нащадкам найдорожчий скарб – пісні, які донині співають на виженському весіллі. Ось, наприклад, уривки з пісень.

* * *
«Покотилися по заріночку...
Та бистренькі хвилі,
Зажурилися, мій легінику,
Твої сестроньки милі.
Хто ж то буде нам на сопілочку
Коло кучери грати?
А хто ж буде нас у неділеньку
Увечері ждати?
* * *
Ой Василю, ой Василю
Сорочку тя вшию,
Купи мені коралики
На біленьку шию.
Купи мені коралики
За лева, за лева,
Що би мене пізнавали
Шо я Василева.
* * *
Ой Віженка файне село
Повно при долині,
А в Віженці файні ґазди
Єк цвіт на калині.

Солідний за віком склад хору заставляв людей слухати і милуватися чарівними голосами, майстерним виконанням пісень «Добрий вечір, хліборобе», «Люблю Вкраїну», «Реве та стогне Дніпр широкий», «На високій дуже кручі» тощо.    І
Тут співали люди, які брали участь у ньому багато років, хоч перебували вже на заслуженому відпочинку. Це Настасія Єремина, Настасія Сандул, Лідія Клим, Ольга Гришин-Грищук, Михайлина Іванюк, сестри Люба і Марія Іванчуки, Марія Савчукевич, Фросина Гулей, Ганна Гулей, Марія Краснюк.
Але напрошувалось запитання: а де ж чоловіки? Адже жінка ходить на роботу, як і чоловік, а крім того, співає у клубі. Так. Це повсюдна болячка. Але завдяки Тарасу Корниловича у Виженці була зроблена робота по залученню чоловіків до хорового співу. А згодом, створено чоловічий ансамбль «Троїсті музики» у складі: Іван Гожда (скрипка), Корнелій Дебрин (син Тараса Корниловича) (цимбали), Ярослав Павшак (бубон), Іван Клим (сопілка), Тарас Дебрин (баян).
Ансамбль користувався великим успіхом. Чарівна музика троїстих інструментів полонила душі слухачів. Щомісяця виїжджали з концертами, життя вирувало.
За своїм характером Тарас Корнилович був прикладом і еталоном справжнього чоловіка для інших. Риси мужності, доброти та справедливості
знайшли відбиток в його творчості. Дуже любив людей і в усьому був безвідмовний, щирий, намагався допомогти в скрутну хвилину, підтримувати.
У 1984 році Тарас Корнилович створює при сільському клубі с. Виженка оркестр народних інструментів «Легіники». Він зумів згуртувати навколо себе обдаровану молодь – Василя Савчукевича (нині голова сільської ради), Іллю Гулея, Віктора Гулея, Сергія Іванчука та Володимира Білака.
Перші виступи «Легіників» користувалися великим успіхом у сельчан. Це був справжній дебют. Пізніше колектив виступав на різних концертах: у м. Чернівцях, у Музеї під відкритим небом, по районах Чернівецької області тощо.
У 1986р. Тарас Дебрин створив вокально-інструментальний ансамбль «Синьогори», у складі якого працювали Петро Бойко, Григорій Кибич, Дмитро Нестерюк, Віктор Романчук, Корнелій Дебрин. Колектив співав у клубі на всіх святах. Нині його очолює син Дебрина – Корнелій, який продовжує справу батька.
Навчені ним музиканти та співаки виступали на сценах від рідного села до Києва, а також на обласному телебаченні та радіо.
Тарас Корнилович написав слова і музику пісень «Чарівна долина», «Славимо твій ювілей», «Синьогори», «Дівчина-медсестра», в якій тепло, зворушливо передано мужність і стійкість жінок-героїнь у буремні роки Другої світової війни та інші пісні.
Пісню «Чарівна долина» Тарас Дебрин присвятив прекрасній Виженці, її співають й донині.

Поміж горами стрічкою в 'ється ріка
І здіймається в небо смерека струнка,
Там потоки грайливі шумлять,
Там садочки цвітуть поміж хат,
Ту долину красивою звуть.
Приспів
Придорожнії липи цвітуть,
На поляни стежини ведуть
Кличуть молодість в зоряну путь.
Рідний Німчич стоїть на порозі Карпат.
Прикрашає його визволитель-солдат.
Там сопілочка влітку співа.
Там крилом затріпоче сова
Ту долину чудовою звуть.
По горбочках квітучих ромашки цвітуть,
А у травах ягнятка пасуть.
Косарі з лук при місяці йдуть,
А дівчатка віночки плетуть.
Ту долину квітучою звуть.
Буковинський мій краю, зелені ліси,
Де ходив, не стрічав я такої краси.
Там гірлянди вогнів миготять,
До зорі там дівчата не сплять,
Ту долиною Виженкою звуть.

Ці душевні слова пройняті любов'ю до рідного краю. Скільки добра, щирості в цих рядках! Це ода моїй маленькій Батьківщині – Виженці, яка потопає у буянні весняного цвіту, красується у підніжжі Карпат немов Великодня писаночка у святковому кошику.
Тарас Корнилович був активним громадським діячем, не був байдужим до життя села. Щороку до світлого Дня Перемоги проводив з учнями Виженської школи вечори-зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, які мешкали у нашому селі: Кувикіним Сергієм Тимофійовичем, Сандуляком Онуфрієм Андрійовичем, Ватричем Онуфрієм Івановичем та іншими.
Також організовував багато цікавих заходів у Будинку відпочинку «Зелені пагорби». Відпочиваючі з різних куточків пострадянських країн були дуже вдячні зав клубу с. Виженка, писали відгуки-подяки.
Любив Тарас Корнилович театральну сцену. Дуже часто поєднував свою роботу з Вижницьким будинком культури, а саме з аматорським театром, був прекрасним актором. У 70-х роках грав у виставі «Веселі заручини».
Це сценка, де парубок викликає з хати дівчину на побачення. «Ой, дівчино, чим ти полонила юне серце в той вечірній час...».
Також дуже часто Тарас Корнилович ставив вистави у Вижницькому клубі. Моя мати пригадує як в дитинстві у 1982р. дивилася виставу «Коли рушниця не стріляє». Зал був у захваті. Місць не вистачало, люди приносили з дому лавки, щоб подивитись п'єсу. Акторами були жителі с. Виженка.
Тарас Корнилович, окрім цього, ще й мав хист до малювання, різьбярства, столярства. Справжню естетичну насолоду приносили старанно оформлені ним стенди в клубі.
Народне прислів'я говорить: який тато, такий син. Довів це своїм життям Тарас Дебрин. До речі, його батько, Корнило Дебрин, мав спеціальність диригента духового оркестру. Любов до музики його у 30-х роках з нині відомим українським композитором Сергієм Яременком, котрий деякий час навіть жив у Дебринів. Він жив і творив серед української громади в м. Едмонтоні (Канада). Він був майже не знаний у рідному селі, народився і виріс у слободі Старо-Козаче (нині Одеська область). Любов до музики привела його на Буковину. Тут він здобув освіту, став членом хору «Кобзар». Часто бував у Вижниці, листувався з Тарасом Дебрином, надсилав йому свої хорові та вокально-інструментальні композиції.
13 жовтня 1992 р. у Вижниці, в околиці Рівня відбувся захід районної організації Товариства «Просвіта» пам'ятний вечір, присвячений 80-річчю з дня народження українського композитора професора Сергія Яременка.
Найскладнішою, мабуть, постала перед Тарасом Корниловичем праця з липня 1990року, коли він став диригентом Вижницького хору «Просвіта». Складність полягала в тому, щр тодішня влада підозріло дивилася на Товариство української мови імені Тараса Шевченка, яке створило цей хор. До того ж всяка робота в товаристві не оплачувалася. І за будь-яких умов потрібно було з Виженки ходити до Вижниці на репетиції. Хор не мав постійного приміщення і ніякої підтримки ні від кого. Єдина надія – це патріотична завзятість хористів, перед якими стояло найскладніше завдання: відроджувати нашу духовність через спів. І до «Просвіти» прийшли співати такі досвідчені співаки, що не раз вже співали в хорах. З ними в один ряд стали учителі, лікарі та інші. Але, як це буває в житті, одні вибували, інші прибували. Так через хор пройшло 50 осіб, котрі навчалися тут співати раніше заборонених пісень і при нагоді, хоч і не на сцені, співали у колі друзів та гостей.
11 січня 1991р. хористи оформилися у Вижницький хоровий осередок Всеукраїнського товариства української мови «Просвіта» імені Т.Шевченка. Від того часу цей хоровий осередок став центром усієї просвітницької роботи Вижницького районного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка в районі.
Перший виступ хору був у с. Мілієвому 28 серпня 1990р. на врочистостях з нагоди 100-річчя письменника Дмитра Загула. І хор з тих пір заспівав «Гей там на горі січ іде», «Ой у лузі червона калина», «Ще не вмерла Україна», «Боже великий, єдиний», «Вислухай, Боже, благання», «Отче наш», «Коли ми вмирали, нам дзвони не грали», «Там під лісом», «Ой у лісі на полянці», «Там на Волині», «Розлука» колядки і щедрівки та інші. Всього в репертуарі хору «Просвіта» понад 30 хорових творів. Його спів чули на сценах багатьох сіл Вижницького, Путильського, Косівського районів. Він співав також у Чернівцях, Хотині, Манявському Скиті, під Берестечком у селі Пляшева і на Чернівецькому телебаченні.
На просвітніх урочистостях хор своїм співом вшановував пам'ять таких діячів нашої культури та історії як Володимир Винниченко, Тарас Шевченко, Михайло Грушевський, Юрій Федькович, Сидір Воробкевич, Дмитро Загул, Іван Бажанський, Сергій Яременко, Олекса Довбуш та інші. Його співаки започаткували церковний хор Виженської Іванівської церкви, яка першою в районі стала належати до УПЦ – Київського патріархату.
Силою цього просвітницького осередку зроблено чимало для здобуття і зміцнення самостійної України.
Про кожного з його членів треба писати окремо. Та заслуговує на вдячність перед усім осередком, насамперед, диригент Тарас Дебрин. Як бачимо, Тарас Корнилович Дебрин був справжнім патріотом своєї землі.
2 травня йому виповнилося б 80 років. Багато ще міг би зробити...
Ми завжди пам'ятатимемо його справи, його пісні, які житимуть у серцях односельчан, учасників ансамблів і оркестрів, простих людей яких доля звела з Тарасом Корниловичем Дебрином.

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123