This website works best with JavaScript enabled
Joomla

Кімната-музей І.М.Гончара – центр пам’яті про видатного односельця та осередок краєзнавства про рідне село

Дегтяр Ольга, Кравець Наталія, с. Лип’янка, Черкаська обл.

27 січня – 102 роки з дня народження Заслуженого діяча мистецтв УРСР(1960 р.), лауреата Державної премії ім. Т.Г.Шевченка (1989 р.), Народному художнику України(1991 р.), народознавцю Іванові Макаровичу Гончару нашому земляку з Лип'янки Шполянського району Черкаської області.

Щира любов до рідного краю і народних традицій, усвідомлення історичної долі свого народу, тонке відчуття краси і нестримний потяг до мистецтва, спілкування з визначними діячами української культури визначили і сформували його життєвий шлях, творчу діяльність. «Наше народне мистецтво настільки барвисте й виразне у своїй образності, що само вчить, як треба творити», – це з його щоденника.
Яким він був за життя, як йому велося, яку спадщину залишив? Про це наша розповідь.
У 2000 році за ініціативи директора Лип’янської ЗОШ І-ІІІ ступенів Гнатика М.С. була створена пошукова группа «Стежками рідного краю» на чолі з педагогом-організатором Твороговою О.М., учнів школи Рубаном С., Поліщук М., Криворучко С., Гладишко В., Сторчак А. та вчителів школи Білик Л.М., Діденко Л.В., Заїць Т.І., Гончар Л.В. Протягом декількох місяців було зібрано матеріал про життєвий і творчий шлях нашого славного земляка І.М. Гончара.
Учні школи, яких очолили члени пошукової групи, віднайшли цікаві матеріали, спогади про Івана Макаровича в періодичних виданнях різних часів, проводили зустрічі з старожилами села, записуючи їхні спогади, налагодили тісний звязок з родиною І.М.Гончара – сином, який продовжує справу батька і цікавиться старовинними речами українського побуту П.І.Гончарем та невісткою Н.М.Матвієнко, Народною артисткою України. Разом з ними проводились свята, зустрічі. Також члени пошукової групи співпрацюють з науковими співробітниками Українського центру народної культури «Музей І.М.Гончара» в м.Києві. Проводилась клопітка робота по систематизації зібраних матеріалів. І в 2001р., на честь 90-х роковин з дня народження І.М.Гончара в школі було відкрито «Кімнату-музей І.М. Гончара».
Всі зібрані матеріали було розділено у дві експозиції:
-    перша – «Життєвий і творчий шлях І.М.Гончара»;
-    друга – «Традиційно-побутова культура лип’янців». У 2007 році «Кімната-музей І.М.Гончара» при нашій школі зареєстрована в Головному управлінні освіти і науки Черкаської облдержадміністрації. Директором «Кімнати-музею І.М.Гончара» було призначено Творогову Ольгу Миколаївну, яка очолила пошукову і дослідницьку роботу по зібранню різноманітних матеріалів, образів про відомого земляка, що прославив рідне село.
Члени пошукової групи «Стежками рідного краю» на чолі з учителем української мови Білик Л.М. систематизували зібраний матеріал про життя і творчий шлях І.М.Гончара і цей матеріал був головним при розміщенні музейних стендів та проведенні екскурсій: робіт митця експонатів за такими напрямками:
1.    Колиско моя, Лип’янка.
2.    Нелегкий учительський хліб.
3.    Я задумав… створити цілу серію образів про Великого Кобзаря''.
4.    Скульптор в лейтенантських погонах.
5.    Заслужений діяч мистецтв УРСР.
Ці матеріали було надруковано в районній газеті «Шполянські вісті» до 100-річниці з дня народження І.М.Гончара.
В архівних матеріалах, наданих родиною І.М.Гончара, ми відшукали такий вислів митця: «Ось перед вами чарівна душа нашого великого і стародавнього українського народу. Його думи, його поезія, його хист, його віковічний дух…». Він став епіграфом, заголовком, змістом другої експозиції «Традиційно- побутова культура лип’янців.» У цьому розділі зібрано стародавні предмети побуту і праці жителів села: вишиті рушники, сучасні і давні; картини, різні види сорочок-вишиванок – дитячі, чоловічі, жіночі; стародавні ікони, праски, прядки і т.п. Кожен житель села прийняв участь у пошуковій роботі. За участю старожилів села, громадськості, членами ради музею зібрано багатющий матеріал по народознавству, по опису експонатів експозиційних розділів, створено сценарії свят, зустрічей, уроків – екскурсій, уроків народознавства.
Пошукова робота не переривається і на мить. Дітям цікаво дізнаватися все нові і нові відомості про славного земляка, його родину, про історичне минуле рідного краю, мальовничого села, в якому вони народилися і живуть.
Підтримуючи тісний звязок з УЦНК «Музей І.М.Гончара» в м.Києві, на День музеїв, 19 травня 2010р. було проведено зустріч-свято «О колиско, моя Лип’янко!» з науковими співробітниками та родиною Гончара. Зустріч булла теплою, радісною. Ніна Митрофанівна запрошувала учнів вступати до Київського Національного Університету, де вона є професором. Петро Іванович подарував цікаві книги до шкільної бібліотеки, учні поділилися своїми здобутками у навчанні і спорті, показали невеликий концерт.
До 100р. І.Гончара було проведено ряд заходів в шкільному музеї: оголошено і проведено акцію «Подарунок музею», під час якої було віднайдено і зібрано 20 старовинних рушників, 2 вишиті скатертини, 3 жіночі сорочки, дерев’яне корито, рубель, дерев’яна лопата, рогач, 5 горнят, вишита картина «Тарас Шевченко», скринька, оздоблена соломкою (1960р.). Проведено конкурси рефератів (переможець Кравець Н. учениця 7 класу, реферат «Зі спогадів Гончара») та творів-роздумів (переможець Голець Ю. учениця 10 кл., твір-роздум «Моє рідне село»), уроки-екскурсії до шкільного музею. А завершилось святкування дня народження І.М. Гончара колективним зібранням учнів, вчителів, батьків, де всі ознайомилися з відеофільмом «Соната про художника» (1960р.випуску), почули живий голос Івана Макаровича, почули його роздуми про «одвічну філософію буття, традиційні уявлення про навколишній світ, красу народного побуту, що відкривається через самобутнє народне мистецтво». Підведено підсумки акцій та конкурсів, присвячених цьому дню.
2011 рік на Шполянщині було оголошено роком Гончара. Учні школи всі роки доглядали, прибирали садибу, де народився Іван Макарович. 4 лютого 2011р., на честь 100 р. з дня народження славного земляка, в селі відбулося величезне народне свято з участю родини Гончара, наукових працівників УЦНК «Музей І.Гончара» м. Києва, односельців, школярів, громадськості села, районних керівників, працівників ЗМІ, під час якого було урочисто відкрито сільський «Музей-садибу І.М.Гончара».
Кожну хвилину, кожен день ми пам’ятаємо, що ми «… українці, що ми маємо жити по-українські», незабуваючи неповторну і самобутню культуру, спадщину свого народу. Тому в шкільній «Кімнаті-музеї І.М.Гончара» систематично проводяться уроки-екскурсії, уроки народознавства: «З бабусиної скрині», «Пахне любисток і м’ята», «Подорож у давню українську хату», «І на тім рушничкові»; постійно діючі виставки «Сучасне народне мистецтво» з експонатів, наданих у тимчасове користування, свята, екскурсії для жителів села, гостей, зустрічі з родиною Гончарів, науковими працівниками УЦНК «Музей І.Гончара» м. Києва. У квітні 2012 року перед Великоднем у «Садибі-музеї І.Гончара» пройшло свято-зустріч з науковими працівниками м. Києва, учнями школи та майстринями села, присвячене вмінню випікати святкові пасочки та розписувати писанки.
Всі свята, зустрічі, відкриття «Садиби-музею» висвітлюються в районних та обласних газетах, показуються по районному телебаченню по телеканалу «Рось» та центральному телебаченню.
…То правда, що життя однієї людини не схоже на тисячі інших. Але у Івана Макаровича Гончара воно справді виняткове, напевне, одне-єдине таке в світі.
Може, тому, що доля його помережена незламністю духу, надзвичайним терпінням, любов’ю до України, добром до людей. Його називають зодчим українського відродження, національною совістю й гордістю, взірцем мужності: шістдесят років своєї творчості і громадської діяльності Народний художник України, мистецтвознавець, науковець, етнограф, Заслужений діяч мистецтв України, Лауреат державної премії імені Т.Г.Шевченка, присвятив українській культурі…
Наша розповідь про славного земляка не буде повною, коли обійдемо мовчанкою інших членів багатої на мистецькі таланти родини Івана Макаровича. Особисте життя в нього не склалося, дітей у нього не було.
І свого часу Іван Макарович звернувся до свого брата Григорія, в якого було четверо діток, з незвичайним проханням: дозволити йому усиновити наймолодшого Григорієвого сина Петра. Так Петро став Івановичем. Він з раннього дитинства мав талант до малювання тож і не дивно, що він став художником. Нині Петро Іванович – директор музею, засновником якого був його батько. А дружиною Петра Івановича є Народна артистка України Ніна Матвієнко. Ім’я її та чарівний голос добре відомі широкому загалові. Вокальний хист матері передався доньці Антоніні, яка стала фіналісткою передачі «Голос країни», зачарувавши всіх своїм незвичайним голосом.
Як продовження дослідження та популяризації творчості І.М.Гончара, в школі до 90-річчя з дня його народження, в 2001 році було створено «Кімнату-музей І.М.Гончара». Вона стала центром пам’яті про видатного односельця та осередком краєзнавства про село.
2011 рік на Шполянщині було оголошено роком Івана Гончара. З нагоди 100-річчя з дня народження митця в рідному селі Лип’янка урочисто було відкрито сільський «Музей-садибу І.М.Гончара». В день визначної події батьківщину відвідала родина Гончарів – Петро Гончар та Ніна Матвієнко.
У селі і понині проживають близькі і далекі родичі Івана Макаровича. Вони з гордістю носять славне прізвище ГОНЧАР.

Створення і підтримка сайту pbb.lviv.ua

#fc3424 #5835a1 #1975f2 #2fc86b #f_syc9 #eef12086 #150714100123