Довге плавання шкільного корабля

Польська Мар'яна, 15 р., гімназія, смт. Верхній Рогачик, Херсонська обл.

Якщо у стінах школи живе дух любові і творчості – її вихованцям судилося велике майбутнє.

Самостійне життя… Починається воно від батьківського порога, знайомої стежини, тополі, барвінку, який ніжно стелиться в садочку і, звичайно, рідної школи. Життєва дорога людини нелегка й мінлива, але як би там не було, кожен повертається думками в минуле, в роки безтурботної юності.

І ці спогади завжди пов'язані з улюбленим навчальним закладом, з днями, які залишили в душі щось світле, неповторне, незабутнє.

Для кожного випускника свій заклад освіти найкращий. Тож не дивно, що тисячі уродженців Верхнього Рогачика, розкидані долею в найрізноманітніші куточки планети, мріють хоча б один раз повернутися на малу Батьківщину й переступити поріг рідної Альма – матер.
Сьогодні це найбільший навчальний заклад у районі. Та колись вона була зовсім маленькою й невпевненою в собі. Її історія дуже славна., адже бере початок ще в 1886 році. Разом із освоєнням, розбудовою та розвитком господарства у людей виникла потреба в створенні навчального закладу. За словами старожилів, при церкві Святителя Миколая, почала працювати церковно – приходська школа, навчання в якій починалися після Покрови.
За спогадами учасника громадянської війни, найстарішого жителя Верхнього Рогачика Пульмана О.М. (на 1967р.), який свого часу навчався у церковно-приходській школі, навчання в ній тривало три роки. Сама школа розташовувалася на розі сучасних вулиці Корбута і провулку Поштового у дерев’яному будинку, який мав дві класні кімнати.
У 1903 році – школа починає функціонувати як Земська. На державні кошти було збудовано декілька гарних кам’яних корпусів (на сьогодні залишилося 4 будівлі: колишнє приміщення районного відділу освіти та дитячого будинку творчості, районної бібліотеки та гаражів військкомату, які тепер передані районному вузлу зв’язку).
За архівними даними в цій школі в 1907-1908 роках навчалося 56 дітей обох статей. За радянських часів її першим директором був Шаміріков Іван Кузьмович. Першопрохідцями, початківцями першої радянської школи стали Хитрова А.А, Шкітченко І.П., Нікітченко Є.Т, Ніздековська Є.І., Ніздековська Л.П. У 20-х ХХ століття роках вона вже нараховувала понад 120 учнів. У 1922 році початкова школа була реорганізована в семирічну й стала Червоною семирічною школою за назвою сільської ради. Зі збільшенням учнівського контингенту старе приміщення не задовольняло потреб, тому їй було передано будівлю колишнього банку, зведену до революції. Ще один корпус розташувався у приміщенні колишньої чайної, збудованої в ті ж часи на кошти товариства тверезих. Директором цієї школи став Шаміріков І.К., який одночасно викладав і математику.
Серед навчальних дисциплін велику роль відігравало трудове навчання. Виховувались діти на засадах колективістської педагогіки, як справжні громадяни – майбутнє соціалістичного суспільства. Викладання здійснювалось українською мовою. Перші випускники мали міцні знання і щире прагнення стати опорою молодої держави.
У 1930 році директором став Хворостина І.М.. Серед учительського колективу були Котляревський П.М., Криштопа М.М., Бобровичева Л.О.
1934 рік. Червона семирічна школа реорганізована в середню й очолив її Онищенко В. В. Вчителями в цей час працюють: Котляревський П. М. (фізика, математика), Хитрова А.А. (українська і російська мови), Чабаненко К. І. (математика), П’ятигорець І.І. (трудове навчання), Мільченко Ф. М (хімія, біологія), Майданніков П. І (малювання), Дьяченко Ю.Л, (креслення).
Учнівський контингент становить уже 220 школярів. У 1937 році зі стін навчального закладу вийшли в доросле життя перших сімнадцять випускників середньої школи. Значно покращилась у цей час навчально-матеріальна база: проводилися досліди з хімії, фізики, біології. Школа обслуговувала кілька населених пунктів, тому для учнів був створений гуртожиток. За браком приміщень заняття доводилося проводити у бібліотеці, будинку піонерів, та інших обладнаних кабінетах.
На початок 1941 року в навчальному закладі налічувалося 250 учнів.
22 червня 1941 року розпочалася радянсько-німецька війна. Верхній Рогачик було окуповано 15 вересня 1941 року. В ті тяжкі часи школа припинила роботу, а її приміщення стали конюшнями та складами загарбників, казармами їхніх вояків.
Визволене 6 лютого 1944 року село лежало в руїнах, тому заняття у навчальному закладі відновилися тільки після ремонту в 1945. Першим повоєнним директором школи стала Байша Анастасія Василівна. Педагогічний колектив був невеликий.
З 1959 року розпочинається реформа, пов’язана з необхідністю поєднувати навчання з життям та професійною підготовкою молоді. За гаслом «Зміцнимо зв’язок школи з життям» стартує якісно новий період української освіти. Закон, прийнятий у 1958 році «Про зміцнення зв’язку школи з життям і подальшим розвитком системи народної освіти», показав перспективи розвитку радянської освіти та визначив нагальні потреби. На його виконання та з метою наближення матеріальної бази навчального закладу до потреб освіти розпочалося будівництво типової споруди школи на 320 учнівських місць. Воно тривало з 1957 до кінця 1960 року. З настанням Нового 1961 –го старші класи були переведені в новобудову, а з 1962-1963 навчального року відбувся поділ школи на дві: восьмирічну №7, яка залишилась у старому приміщенні, та середню, яка перебазувалась у триповерхівку. Так продовжила існувати середня школа №1, яка задовольнила потреби у навчанні учнів мікрорайону.
Як згадує колишній директор Іван Никифорович Чхайло, за невеликий проміжок часу, територія навколо навчального закладу стала справжнісіньким оазисом. Восени 1960 року біля школи було насаджено два ряди різних порід паркових дерев, а 12 квітня 1961 року, в день першого польоту в космос, розбито алею імені Гагаріна. За ініціативі педагогічного колективу, учні написали листи в різні куточки колишнього Радянського Союзу, а також в облвно, крайвно, міністерства освіти союзних і автономних республік з проханням надіслати найрізноманітніше насіння квітів для шкільного саду. Відгукнулися сотні навчальних закладів. Звідусіль поштою йшли бандеролі й посилки, в яких крім посадкового матеріалу містилися ще й ботанічні довідки про рослини. Так в школі запрацював розсадник квітів, який заклав і допомагав доглядати агроном В'ячеслав Васильович Чижиков. Чоловік так захопився справою, що вирішив здобути ще й педагогічну освіту й залишитися працювати з дітьми.
Пройшов деякий час. Про квітник Верхньорогачицької середньої школи стало відомо в міністерстві освіти України, в центральній станції юннатів республіки.
Навесні 1962 року було закладено шкільний сад на карликових підщепах, який уже через два роки щедро дарував смачні фрукти. В цей же час створюється розсадник для вирощування підщеп, на яких учні практикували своє вміння щеплення та окуліровки. Вирощені саджанці роздавали всім охочим. Будувалася теплиця, підготовлено пришкільні науково-дослідні ділянки, на яких практикувалися основи агрономії та садівництва. Між молодими деревами вирощували городину для їдальні. На території було пробито свердловину, яка забезпечувала полив пришкільних ділянок та саду. Учні із задоволенням працювали у розсаднику. Однак у 1976 році квітник-розсадник було знищено, а його творець В.В.Чижиков гірко пережив зруйновану працю сотень учнів і звільнився з роботи.
80-і роки ХХ століття позначені значними зрушеннями у освітній галузі: розпочалася реформа школи, суттєвою означальною метою якої було трудове навчання і професійна орієнтація школярів, курс на поступовий перехід до 11-річної освіти та прийом до школи шестирічних першокласників. Педагогічний колектив на той час налічував 49 вчителів, вихователів, керівників гуртків та студій.
Постановою Ради Міністрів України від 12 листопада 1986 року школі було присвоєне ім’я Героя Радянського Союзу Петра Юліановича Корбута, білоруса.
Серед випускників школи є військові, актори, вчителі, юристи, працівники сільського господарства, медики, та представники багатьох інших професій. На початок 90-х років навчальний заклад надавав освітні послуги 700 учням. Протягом наступних десятиліть чисельність школярів зменшується і сьогодні становить близько 350 осіб. Значно скорочується й кількість педагогічних працівників, яка в 2015 році налічує 33 вчителі. Протягом другої половини XX століття в школі працювали та залишили помітний слід в її історії Котляревський П.М, Чхайло І.Н., Попов І.П., Шелест А.С., Турчин Р.А., Лемець Т.Д., Крамаренко М.М., Барабаш М.Л., Мартиненко Л.Л., Малахов Д.С., Барибіна Р.Д., Безпалько З.Т., Гулак Р.К., Гулак Л.Ю., Рязанова Л.Ю., Богуславська Г.Ю., Дьяченко Ю.Л., Іващенко Ф.В., Бугайова Л.П., Жабокрицька О.П., Бойко Г.О., Давидко М.М., Байрюк Л.М., Кузьменко Н.Т., Лісова Є.Ю., Бибик С.В., Панченко М.І., Чижикова К.О., Чижиков Т.М., Дмитренко М.Ф. Серед учителів закладу, 59 % – її випускники: Загрунна Л.П., Ружицька О.А., Мовчан Н.А., Шенкевич В.М., Шенкевич С.О., Ліпатнікова К.А., Ліпатніков О.О., Малишева І.Ю., Давиденко Т.М., Бєлявцев В.Я., Євченко Л.О., Маніленко Ю.О., Земба Л.М., Дорошенко Т.В., Байрюк Л.М., Гулак Р.К., Желєзняченко Т.І., Чорна В.В., Ситник Г.П., Желєзняк Л.М.
За роки незалежності України школа функціонує з метою виконання Законів „Про освіту", „Загальну середню освіту", виховання підростаючого покоління згідно Національної доктрини. З 2005 по 2015 рік школа значно зміцніла матеріально. З’явився перший комп’ютерний клас, кабінети забезпечили мультимедійними дошками з інтерактивним обладнанням, оновлено зовнішній вигляд школи, покращилась спортивна база, обладнано тренажерний зал. Звання «Старший вчитель» отримали Мовчан Н.А., Коротун В.О., Чорна В.В. «Вчитель-методист» – Євченко Л.О., Земба Л.М., Барнаш А.І. Згідно програми «Місцевий розвиток орієнтований на громаду» замінено дерев’яні віконні та дверні блоки на металопластикові.
В 2010 – 2011 н.р. Верхньорогачицька загальноосвітня школа №1 ім. П.Ю.Корбута була реорганізована (шляхом зведення з Верхньорогачицькою гімназією гуманітарно естетичного профілю) у Верхньорогачицьку гімназію. Директором нового закладу стала Земба Л.М. У 2011 році учениці гімназії стають чемпіонами України з баскетболу серед гравців 1999 року народження, а в 2012 –му – віце-чемпіонами України з цього виду спорту. Довгий час команду готував до змагань високого рівня досвідчений тренер, учитель фізкультури Земба С.Й. 24 грудня 2010 року рішенням ІІІ сесії Верхньорогачицької районної ради шостого скликання було затверджено символіку району. Авторами Герба та Прапора Верхньорогачицького району стали: учитель Євченко Любов та колишні випускники Маруневич Денис, Шенкевич Сергій.
В 2012 році Верхньорогачицьку гімназію очолила Коротун В.О.. З цього часу змінено естетичний вигляд школи, створено народознавчий музей «Оберіг», оновлено музей історії школи.

Керівники Верхньорогачицької гімназії на етапах її реорганізації

Керівники Верхньорогачицької Червоної семирічної школи

з 1922 року Директор школи – Шаміріков Іван Кузьмович

з 1930 року Директор школи – Хворостина І.М.

Керівники Верхньорогачицької середньої школи

з 1935 року Директор школи – Онищенко В.В.
з 1945 року Директор школи – Байша Анастасія Василівна
з 1947 року Директор школи – Сулейманов М.М.
з 1952 року Директор школи – Березовський Петро Іванович

Керівники Верхньорогачицької середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи №1 з виробничим навчанням

з 1956 року Директор школи – Чхайло Іван Никифорович

Керівники Верхньорогачицької середньої школи №1 імені П.Ю.Корбута
з 1982 року

Директор школи – Ковеза Іван Васильович

Керівники Верхньорогачицької загальноосвітньої І-ІІІ ступенів школи №1 імені П.Ю.Корбута
з 1998 року

Директор школи – Земба Сергій Йосипович
2002-2003 н.р.
Директор школи – Євченко Любов Олексіївна
2003-2004н.р.
Директор школи – Євченко Любов Олексіївна
2004-2005 н.р.
Директор школи – Євченко Любов Олексіївна
2005 – 2006 н.р., 2006-2007 н.р.
Директор школи – Євченко Любов Олексіївна
2007-2008 н.р.
Директор школи – Євченко Любов Олексіївна
2008-2009 н.р., 2009-2010н.р.
Директор школи – Бєлявцев Володимир Якович
2010-2011н.р.
Директор школи – Земба Лідія Михайлівна

 З 2012-2015 р.

 Директор школи – Коротун Валентина Олександрівна

 Випускники, які мають високі досягнення на професійній ниві

Заруба Олег Вікторович – випуск 1990 року, заступник губернатора Тюменської області, Російська Федерація.

Ковеза Іван Васильович – заслужений працівник освіти України, депутат Херсонської обласної ради минулих скликань.

Валентина Іванівна – випуск 1971 року, депутат Херсонської обласної ради минулих скликань.

Щербак Анатолій Володимирович – випуск 1966 року, депутат Херсонської обласної ради минулих скликань.

Загрунна Лариса Федорівна – випуск 1988року, генеральний директор ТОВ "Ямалфлот", Російська Федерація.

Діденко Тетяна Миколаївна – випуск 1981 року, головний санітарний лікар, м. Москва, Російська Федерація.

Кучеренко Тетяна Іванівна – випуск 1978 року, завідувач стоматологічною міською лікарнею, м. Оренбург, Російська Федерація.

Кононенко Юрій Григорович – випуск 1961 року, доцент кафедри стоматології факультету післядипломної освіти Івано-франківської державної медичної академії.

Жабітенко Микола Костянтинович – випуск 1961 року, професор фізико- математичних наук Київського державного університету.

Васильченко Геннадій Андрійович – випуск 1961 рік, кандидат технічних наук, декан Берлінського університету.

Довбиш Михайло Афанасійович – випуск 1968 року, доктор медичних наук, професор відділення урології 5-ї міської лікарні, м. Запоріжжя.

Хоменко Людмила Анатоліївна – випуск 1992 року, кандидат економічних наук, доцент кафедри обліку і аудиту Таврійської державної агротехнічної академії.

Бірдус Анатолій Олександрович – випуск 1982 року, асистент кафедри бджолярства ім. В.А.Нестерводського Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Онищенко Сергій Олексійович – випуск 1971 року, доцент кафедри ботаніки Херсонської аграрної академії.

Павленко Віталій Миколайович – випуск 1960 року, "Заслужений артист України", режисер театру ЮНЕСКО м. Берлін.

Павловський Микола Андрійович – випуск 1949 року, член Спілки журналістів України.

Собур Віктор Ілліч – випуск 1954 року, журналіст, письменник, автор збірки "Минулому немає забуття".

Погрібна Анна Геннадіївна – випуск 1997 року, чемпіон Європи та України з перукарського мистецтва.

Капріора Андрій Олександрович – випуск 2001 року, режисер – монтажер телеканалу ІCTV.

Капріора Сергій Олександрович – випуск 2008 року, ведучий розважальних шоу студії «МС», актор серіалу «Сімейний суд».

Турменко Анатолій Іванович – випуск 1949 року, викладач Оріхівського сільськогосподарського технікуму, винахідник "Зубчастих ремінних передач".

Сурган Любов Петрівна – випуск 1982 року, поет, автор книги "Білий листопад"

ЧерненкоАнатолій Васильович – випуск 1958 року, кавалер орденів Трудової Слави ІІ та ІІІ ступенів.

Четверик Петро Тихонович – випуск 1956 року, кавалер двох орденів Леніна.

Нажаль, плин часу незворотній і швидкий. Було все, і добре й погане, на шляху становлення Верхньорогачицької гімназії. Пройшовши всі непрості випробування історичними подіями, шкільний корабель вистояв. Він продовжує своє плавання в безмежному життєвому океані, пізнаючи незвідане та даруючи його дітям.